Серед постатей, які формували культурний ландшафт України другої половини ХХ століття, особливе місце належить Ніні Костянтинівні Андрієвській — композиторці, музикознавиці, журналістці та радіокоментаторці. Понад чотири десятиліття вона працювала в музичній редакції Українського радіо, а її пісенна творчість здобула визнання не лише в Україні, а й далеко за її межами. Поєднання композиторського таланту з глибоким музикознавчим фахом і багаторічною редакторською роботою зробило Ніну Андрієвську однією з тих діячок культури, чий внесок у розвиток української музики важко переоцінити.
Ніна Костянтинівна Андрієвська народилася 20 грудня 1927 року (за новим стилем — 2 січня 1928 року) у Києві. Пішла з життя 14 червня 2014 року. Все її творче й професійне життя було тісно пов’язане зі столицею України, де вона здобула освіту, розпочала кар’єру та працювала протягом багатьох десятиліть.
Музична обдарованість Ніни Андрієвської виявилася ще в юному віці, що й привело її до навчання в Київському музичному училищі імені Рейнгольда Глієра — одного з провідних музично-освітніх закладів України, який виховав чимало відомих українських музикантів.
Надалі освітній шлях майбутньої композиторки й музикознавиці охоплював кілька напрямів. Вона закінчила філологічний факультет Київського педагогічного інституту (1952 рік), що засвідчує її гуманітарну підготовку, важливу для подальшої роботи як зі словом, так і з музикою. Згодом Ніна Андрієвська здобула фахову музичну освіту на історико-теоретичному факультеті Київської державної консерваторії (1954 рік), а в 1970 році завершила аспірантуру. Така багатогранна освіта — філологічна та музикознавча — заклала підґрунтя для її подальшої діяльності і як композиторки, і як дослідниці, і як редакторки музичних програм.
Центральною складовою професійного шляху Ніни Андрієвської стала багаторічна праця в музичній редакції Українського радіо. Тут вона працювала понад 47 років, пройшовши шлях від редакторки до головної редакторки, а згодом — завідувачки відділу музичних програм.
Ця робота мала визначальне значення для української музичної культури: музична редакція радіо в радянський і пострадянський періоди відігравала роль своєрідного культурного фільтра й водночас майданчика, через який до широкої аудиторії доходили твори українських композиторів, виконання відомих співаків та інструменталістів, записи хорових і оркестрових колективів. Перебуваючи на керівних посадах у цій структурі, Ніна Андрієвська безпосередньо впливала на формування музичного ефіру, підтримку українського репертуару та популяризацію вітчизняної пісенної творчості.
Писати музику Ніна Андрієвська почала ще в студентські роки, і ця схильність до композиції супроводжувала її протягом усього життя, поєднуючись із основною фаховою діяльністю на радіо.
У доробку композиторки — вокальні ансамблі та хори, серед яких визначне місце посідає твір «Ой три шляхи широкії» на слова Тараса Шевченка. Цей хоровий твір, більш відомий також під назвою «Три шляхи», неодноразово виконувався на численних шевченківських вечорах, що свідчить про його стійке місце в репертуарі, присвяченому вшануванню творчості Кобзаря.
До творчого доробку належить також романс «Тополя» на слова Тараса Шевченка — ще один приклад звернення композиторки до шевченківської поетичної спадщини, що загалом було характерним і значущим напрямом для багатьох українських композиторів того часу.
Ніна Андрієвська є авторкою низки пісень, серед яких — «Стоять тополі», «Червоная калинонька», «Розтривожений спокій». Особливе місце в її творчості посідає пісня «Якби я вміла вишивать» на слова поетеси Лади Реви, яка здобула широке визнання і виконувалася в концертних залах не лише в межах тогочасного Радянського Союзу, а й у США, Канаді, Австрії, Угорщині, Польщі та інших країнах. Ця пісня стала одним із найпомітніших творів композиторки, що вийшли за межі суто локального побутування й отримали міжнародне звучання.
Частину пісень — зокрема «Україно-зоре», «Збережемо мир», «Вірність», «Любисткова роса» — Ніна Андрієвська написала на власні вірші, поєднуючи в одній особі композиторку й поетесу-піснярку.
Творчість Ніни Андрієвської розвивалася в тісній взаємодії з українськими поетами-піснярами, серед яких — Микола Сингаївський, Анатолій Драгомирецький, Віктор Герасимов, Олекса Новицький, Микола Луків. Ця співпраця відображає типову для української пісенної культури другої половини ХХ століття практику тандемної роботи композитора й поета над створенням пісенних творів.
Пісні Ніни Андрієвської виконували знані українські співаки та співачки, серед яких — Бела Руденко, Костянтин Огнєвий, Раїса Кириченко, Діана Петриненко, Анатолій Мокренко, Юрій Гуляєв, Галина Туфтіна, Лідія Забіляста та інші відомі виконавці. Участь таких визначних артистів у виконанні творів композиторки свідчить про високий фаховий рівень і популярність її пісенної спадщини серед провідних майстрів української вокальної сцени.
У творчому доробку Ніни Андрієвської присутня також музика для дітей, зокрема твір «Дружній хоровід», призначений для використання в дитячих садках, а також обробки українських народних пісень — напрям, характерний для багатьох українських композиторів, які працювали над збереженням і популяризацією фольклорної спадщини.
Окрім композиторської творчості, Ніна Андрієвська активно займалася музикознавчою роботою. Її перу належить праця «Дитячі опери М. Лисенка», видана в Києві 1962 року та присвячена аналізу оперної спадщини Миколи Лисенка для дитячої аудиторії — теми, що має особливе значення в контексті вивчення творчості класика української музики. Крім того, вона є авторкою статей, опублікованих у фахових збірниках, присвячених питанням української музичної культури.
Творча й професійна діяльність Ніни Андрієвської отримала офіційне визнання з боку держави. Вона була удостоєна почесного звання заслуженого журналіста України (1983 рік) — відзнаки, що засвідчує її значний внесок у розвиток української радіожурналістики. У 1998 році Ніна Андрієвська отримала почесне звання заслуженого діяча мистецтв України — одну з найвищих державних відзнак у галузі культури й мистецтва.
Композиторка також була нагороджена Грамотою Президії Верховної Ради України. На Міжнародному конкурсі композиторів її хоровий твір «Моя земля» був відзначений почесним дипломом, що підтверджує визнання її композиторської майстерності на міжнародному рівні.
Творчість Ніни Андрієвської високо оцінював відомий український композитор Платон Майборода, який на одному з творчих вечорів, присвячених мисткині, підкреслив притаманний її музиці виразний мелодизм і глибоко національний, пісенний характер письма.
Ніна Костянтинівна Андрієвська пронесла крізь усе своє життя щиру відданість українській музичній культурі, рідній землі та народній пісні. Вона пішла з життя 14 червня 2014 року в Києві, залишивши по собі багату творчу спадщину — як композиторську, так і музикознавчу, а також багаторічний внесок у розвиток українського радіомовлення.
Постать Ніни Андрієвської є показовим прикладом поєднання кількох професійних іпостасей в одній особі: композиторки, музикознавиці, редакторки та журналістки. Її багаторічна праця в музичній редакції Українського радіо мала системний вплив на формування музичного ефіру та підтримку українського репертуару протягом тривалого історичного періоду. Водночас її власна композиторська творчість, зокрема пісня «Якби я вміла вишивать», здобула широке визнання і вийшла за межі України, звучачи в концертних залах багатьох країн світу.
Поєднання глибокого знання музичного матеріалу, здобутого завдяки фаховій музикознавчій освіті, з природним композиторським обдаруванням і багаторічним досвідом редакторської роботи зробило Ніну Андрієвську однією з тих діячок української культури, чия діяльність заслуговує на подальше вивчення й популяризацію серед сучасної аудиторії.
