В історії українського музичного виконавства та академічної педагогіки другої половини ХХ – початку ХХІ століття постать Гаррія Артушевича Абаджяна посідає особливе, фундаментальне місце. Видатний український фаготист, мистецтвознавець, педагог та громадський діяч, він увійшов у вітчизняну культуру як реформатор методики викладання на духових інструментах та творець унікальної виконавської школи. Його багаторічна діяльність визначила сучасні вектори розвитку гри на дерев'яних духових інструментах в Україні, піднісши вітчизняну інструментальну школу до високих міжнародних стандартів.
Як далекоглядний організатор та культурний стратег, Гаррій Абаджян став засновником та художнім керівником першого в Україні недержавного професійного колективу нового типу — Молодіжного симфонічного оркестру «Слобожанський». Його життєвий та творчий шлях є взірцем безкомпромісного служіння академічному мистецтву, де сольне та оркестрове виконавство гармонійно поєднувалося з глибокою науково-методичною працею та вихованням багатьох поколінь високопрофесійних музикантів.
Походження, ранні роки та професійна освіта
Гаррій Артушевич Абаджян народився 19 листопада 1939 року в місті Запоріжжя. Його шлях до вершини музичного олімпу розпочався в повоєнні роки, коли закладалися нові стандарти української інструментальної освіти. Першим етапом системного професійного становлення майбутнього митця стало навчання в Харківському музичному училищі імені Бориса Лятошинського, яке він успішно закінчив у 1961 році.
Прагнучи до максимального вдосконалення виконавської майстерності, Гаррій Абаджян продовжив навчання у вищому навчальному закладі. Він вступив до Харківського державного інституту мистецтв імені І. П. Котляревського (нині — Харківський національний університет мистецтв). У 1968 році закінчив інститут за класом фагота під керівництвом відомого педагога К. Н. Білоцерківського.
Наступним важливим кроком у професійній біографії музиканта стало навчання в асистентурі-стажуванні Московської державної консерваторії імені П. І. Чайковського, яке тривало протягом 1971–1974 років. Там його творчим та науковим керівником був видатний радянський фаготист, професор Р. П. Терьохін. Проходження цієї школи дозволило Абаджяну не лише опанувати передові виконавські технології свого часу, а й сформувати власний погляд на проблеми інструментальної педагогіки та методики.
Оркестрова та сольна виконавча діяльність
Виконавська кар'єра Гаррія Абаджяна була нерозривно пов'язана з провідними академічними колективами України. Протягом 1969–1975 років він працював солістом симфонічного оркестру Харківського державного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка. Робота в оперному театрі вимагала від музиканта не лише технічної віртуозності, але й глибокого розуміння законів музичної драматургії, здатності гнучко взаємодіяти з вокалістами та диригентами.
Як соліст оркестру, Абаджян виокремлювався шляхетним, глибоким та насиченим звуком, бездоганним інтонаційним контролем та тонким відчуттям стилю виконуваних творів — від класико-романтичного репертуару до складних партитур композиторів ХХ століття. Його інтерпретації сольних оркестрових партій у виставах театру неодноразово отримували високу оцінку колег та музичної критики. Паралельно з оркестровою практикою музикант активно виступав як соліст та учасник різноманітних камерно-інструментальних ансамблів, популяризуючи фагот як повноцінний сольний інструмент із багатими виражальними можливостями.
Науково-педагогічна діяльність та створення школи
Найбільш масштабно та розгалужено талант Гаррія Абаджяна розкрився у сфері вищої музичної освіти. З 1979 року він розпочав свою педагогічну діяльність у Харківському державному інституті мистецтв імені І. П. Котляревського. Його прихід на кафедру ознаменував початок нової епохи в підготовці українських виконавців на духових інструментах. У 1982 році він успішно захистив дисертацію та здобув науковий ступінь кандидата мистецтвознавства, а вже в 1983 році йому було присвоєно вчене звання професора.
З 1983 по 2017 рік Гаррій Артушевич обіймав посаду завідувача кафедри оркестрових духових та ударних інструментів Харківського національного університету мистецтв. Під його керівництвом кафедра перетворилася на один із найпотужніших навчально-методичних центрів України. Окрім завідування кафедрою, Абаджян протягом тривалого часу (з 2005 по 2021 рік) займав відповідальний пост проректора з навчальної роботи університету, зробивши вагомий внесок у модернізацію та збереження високих академічних стандартів вищої мистецької освіти в часи складних реформ. Також він викладав у Харківській спеціалізованій музичній школі-інтернаті (нині — Харківський державний музичний ліцей), закладаючи професійну базу для майбутніх виконавців ще з дитячого віку.
Науково-методична спадщина професора Абаджяна базується на глибокому теоретичному осмисленні фізіологічних та акустичних аспектів звуковидобування. У 1980 році він розробив та практично впровадив у навчальний процес оригінальний пристрій для тренування амбушура духовиків. Його капітальні праці, серед яких «Нова методика преподавания на духовых инструментах» (Київ, 1981) та «Новое в вибрато на фаготе» (Харків, 1984), стали настільними книгами для кількох поколінь викладачів та студентів вищих мистецьких навчальних закладів.
Завдяки розробленій Абаджяном системній методиці навчання, його вихованці демонстрували бездоганну технічну підготовку та зріле художнє мислення. Серед його учнів — десятки лауреатів національних та міжнародних конкурсів, солісти провідних симфонічних та оперних оркестрів України, Європи та Америки, а також успішні педагоги, які продовжують розвивати принципи свого наставника.
Оркестрове будівництво: МАСО «Слобожанський»
Однією з найважливіших історичних заслуг Гаррія Абаджяна перед українською культурою є створення у 1992 році Молодіжного симфонічного оркестру «Слобожанський» (згодом колектив отримав статус Молодіжного академічного симфонічного оркестру). Ставши його беззмінним художнім керівником, Абаджян сформував унікальну інституцію, яка не мала аналогів в Україні.
Головна концепція оркестру полягала у створенні професійного майданчика для талановитих молодих інструменталістів (студентів та випускників музичних вишів), де вони могли б проходити колосальну виконавську практику, освоювати найскладніший світовий симфонічний репертуар та готуватися до подальшої роботи в провідних колективах. Оркестр «Слобожанський» під керівництвом Абаджяна став справжньою творчою лабораторією та унікальним містком між вищою освітою та самостійною професійною концертною діяльністю.
За роки роботи колектив здобув широке визнання як в Україні, так і за її межами, завоювавши авторитет високопрофесійного, динамічного та мобільного оркестру, здатного вирішувати найскладніші художні завдання. Оркестр активно співпрацював із видатними українськими та закордонними диригентами і солістами, брав участь у міжнародних фестивалях та масштабних мистецьких проєктах, демонструючи високий рівень української оркестрової культури.
Визнання та державні нагороди
Багаторічна плідна праця, значний особистий внесок у розвиток національної культури, створення вітчизняної інструментальної школи та активна громадсько-просвітницька діяльність Гаррія Абаджяна отримали високе офіційне та суспільне визнання на державному рівні.
За вагомі заслуги у розвитку українського музичного мистецтва він був удостоєний таких почесних звань та урядових відзнак: • Почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України» (1993 рік) — за значний особистісний внесок у розбудову національної культури та підготовку кадрів. • Лауреат харківської премії «Народне визнання» в номінації «Музика» (2006 рік) — як свідчення високого авторитету серед громадськості та культурної спільноти регіону. • Почесне звання «Народний артист України» (2010 рік) — найвище творче звання за видатні досягнення у професійній виконавській та педагогічній діяльності. • Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2019 рік) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток України, вагомі трудові здобутки та високий професіоналізм.
Завершення шляху та значення спадщини
Життєвий та творчий шлях видатного майстра завершився 28 лютого 2024 року в Харкові — місті, якому він віддав понад шістдесят років свого натхненного наставницького та виконавського служіння. Його смерть стала непоправною втратою для всієї академічної музичної спільноти України.
Історичне значення діяльності Гаррія Артушевича Абаджяна для української культури важко переоцінити. Він здійснив глибоку реформацію системи навчання на духових інструментах, піднісши вітчизняне фаготове мистецтво до світових академічних вершин. Створена ним вища інструментальна школа довела свою життєздатність та унікальність у загальноєвропейському контексті. Його методичні принципи залишаються основою навчального процесу на кафедрах духових інструментів музичних академій України, а створений ним оркестр «Слобожанський» продовжує активне концертне життя, слугуючи живим пам'ятником своєму засновнику. Музично-наукова та педагогічна спадщина Гаррія Абаджяна є фундаментальним джерелом для майбутніх генерацій дослідників та виконавців, підтверджуючи його статус одного з ключових архітекторів українського музичного простору.
