Федір Базилевич (27 грудня 1897, Київ — 30 червня 1931, Львів) — український співак (тенор), актор, режисер і театральний діяч першої третини ХХ століття. Його ім'я нерозривно пов'язане з історією українського професійного театру на Закарпатті, зокрема з діяльністю Руського театру товариства «Просвіта» в Ужгороді, де він упродовж кількох років працював як виконавець, режисер і директор. Життя Базилевича — це приклад долі багатьох митців українського відродження початку ХХ століття, які опинилися поза межами Наддніпрянської України внаслідок воєнних і політичних подій і продовжили творчу працю на еміграції.
Федір Базилевич народився 27 грудня 1897 року в Києві. Детальні відомості про його дитинство, родину та початкову музичну освіту в доступних джерелах не збереглися.
Відомо, що Базилевич брав участь у складі Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця — колективу, який у 1919–1920-х роках здійснив тривале концертне турне країнами Західної Європи, популяризуючи українську хорову пісню. У складі цієї капели молодий співак побував у багатьох європейських столицях, що стало важливим етапом його творчого формування та безпосереднім знайомством із європейським музичним і театральним життям.
1920 року Федір Базилевич опинився в таборі для військовополонених вояків Армії Української Народної Республіки в Йозефові (Чехія). Перебування в таборі не перервало його творчої діяльності: він брав активну участь у таборовому театрі, який, як і інші подібні мистецькі осередки в таборах інтернованих вояків УНР, відігравав значну роль у підтримці національного духу вояцтва та збереженні культурних традицій в еміграційних умовах.
Одночасно Базилевич здобував фахову музичну освіту — навчався в Празькій консерваторії, що дало йому системну вокальну підготовку і зміцнило його професійні навички як оперного та драматичного співака.
На початку 1920-х років (за різними джерелами — 1922 або 1923 року) Федір Базилевич прибув до Ужгорода. Тут він до 1929 року працював у Руському театрі товариства «Просвіта» — одному з найважливіших осередків професійного українського театрального мистецтва на Закарпатті в міжвоєнний період.
У цьому театрі Базилевич суміщав кілька функцій: він виступав як співак і актор, працював режисером, а в 1927–1929 роках обіймав посаду адміністратора та директора театру. Такий універсалізм був типовим явищем для тогочасних українських театральних труп, які часто діяли в умовах обмеженого фінансування та кадрового дефіциту.
Особливо показовою є роль Базилевича як людини, яка в найважчі для театру часи докладала всіх можливих зусиль, аби зберегти колектив і продовжити його діяльність. Крім виконавської та організаційної роботи, він також перекладав для театру драматичні твори з чеської, польської та французької мов, розширюючи таким чином репертуарні можливості трупи та збагачуючи культурний обмін між українською сценою і європейською драматургією.
Серед режисерських постановок Федора Базилевича відомі такі вистави:
Цей перелік свідчить про широту режисерського діапазону митця — від української драматургії до перекладної європейської класики.
Як співак-тенор і актор Федір Базилевич виконував низку значних ролей в українському та світовому оперному й драматичному репертуарі:
Цей репертуар охоплює як класику українського музично-драматичного театру, так і провідні твори європейської оперної сцени, що свідчить про високий фаховий рівень виконавця та універсальність його акторсько-вокального обдарування.
Національно-патріотичне спрямування діяльності Федора Базилевича викликало підозри з боку чеської поліції, що змусило його залишити Ужгород і переїхати до Галичини, в місто Станіслав (нині Івано-Франківськ).
Упродовж 1930–1931 років митець працював на аматорській сцені у Львові, продовжуючи свою творчу діяльність, попри складні життєві обставини.
Федір Базилевич помер 30 червня 1931 року у Львові. За іншими відомостями, місцем його смерті вказують Станіславів. Ця розбіжність у джерелах відображає загальну складність документування біографій діячів української культури міжвоєнного періоду, чиї архіви часто виявилися розпорошеними або втраченими внаслідок наступних історичних подій.
Діяльність Федора Базилевича є характерним прикладом того, як представники української культурної еліти, змушені через воєнні та політичні обставини покинути Наддніпрянську Україну, зуміли реалізувати свій талант на нових теренах — зокрема на Закарпатті, де в міжвоєнний період формувалося професійне українське театральне мистецтво.
Поєднання в одній особі співака, актора, режисера, адміністратора театру та перекладача драматургії робить постать Базилевича показовою для розуміння того, наскільки багатофункціональною була праця діячів українського театру в умовах еміграції та бездержавності. Його внесок у розвиток Руського театру товариства «Просвіта» в Ужгороді, збереження репертуару та розширення культурних зв'язків між українською і європейською сценою є важливою сторінкою в історії українського музично-драматичного мистецтва першої третини ХХ століття.
Ім'я Федора Базилевича включене до сучасних українських енциклопедичних видань, зокрема до «Енциклопедії Сучасної України» та «Великої української енциклопедії», що засвідчує визнання його ролі в історії національної культури.
