Menu
Menu
29.08.2023

Залишив незабутній слід в українському оперному мистецтві: у столиці згадують Романа Майбороду

Видатний український баритон створив на оперній сцені понад 30 різнопланових образів, зачарувавши назавжди світову публіку своїм неповторним тембром та бездоганною вокальною технікою.

Сьогодні, 28 серпня виповнюється 80 років з Дня народження видатного українського співака, оксамитового баритона Романа Майбороди (1943-2018), який полишив яскравий і незабутній слід в історії українського оперного мистецтва.

Роман Майборода народився у селі Кирияківка на Полтавщині в родині відомого українського композитора Георгія Майбороди, автора опер «Тарас Шевченка», «Ярослав Мудрий» та «Мілана». Його дядько Платон Майборода також був не менш успішним композитором-піснярем, автором пісень: «Про Рушник», «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі» та інших.

Зростаючи у музичному середовищі, хлопець також вирішив пов’язати долю з мистецтвом, ставши оперним співаком.

Видатний оперний співак та професор консерваторії Роман Майборода. Фото з архіву Національної опери України
За спогадами Романа Майбороди, його знамениті батько й дядько бачили в ньому чудовий потенціал для диригента, але аж ніяк не співака. А до його занять співами імениті родичі спочатку ставилися досить скептично.

«Краще хороший диригент, ніж поганий співак», — вважав його батько.

Спершу хлопець погодився, вступивши до музичного училища на диригентський факультет, однак все одно хотів лише співати, однак до консерваторії нащадка відомих митців не взяли.

— Ну, як я не поступив до консерваторії? Перший рік — не поступив. Другий рік — не поступив. Продивлявся по п’ять раз списки абітурієнтів — нема прізвища. А потім уже прийшла реальність, що мене немає. Другий рік, третій, і на четвертий рік, тільки підготувавшись як слід, тоді вже я став студентом Київської консерваторії, де навчався в класі Тетяни Михайлової, — згадував в одному з інтерв’ю Роман Майборода.

Завдяки щоденній та наполегливій праці, співакові вдалося не лише досконально опанувати секрети оперного мистецтва, але й стати переможцем декількох престижних вокальних конкурсів, серед яких: всесоюзний конкурс вокалістів імені Глинки у Вільнюсі (1971, II премія), Міжнародний конкурс у Тулузі (1974, III премія), гран-прі та золота медаль Міжнародного конкурсу молодих оперних співаків (Софія, 1976).

З 1971 — 2012 року Роман Майборода був провідним солістом Національного театру опери та балету імені Тараса Шевченка.

У доробку митця — понад тридцять партій, які за своєю емоційною напругою і технічною складністю є вершинами вокально-сценічного мистецтва: Барон Скарпіа, Марсель в операх «Тоска» і «Богема» Дж. Пуччіні, найскладніші та найдраматичніші партії вердіївського репертуару: Ріголетто, Набукко, Амонасро, Ренато, Симон, Яго, Ді Луна, Жорж Жермон в київських та іноземних постановках опер «Ріголетто», «Набукко», «Аїда», «Бал-маскарад», «Симон Бокканегра», «Отелло», «Трубадур», «Травіата»; Мазепа, Євгеній Онєгін, Князь Ігор, Дон Жуан в однойменних операх П. Чайковського, О. Бородіна, В., А. Моцарта та інші.

З Людмилою Юрченко (Фенена) у виставі «Набукко» Джузеппе Верді
Також Роман Майборода вважався одним з найяскравіших виконавців-інтерпретаторів української класичної й сучасної оперної музики, зокрема творів його батька, композитора Георгія Майбороди. Серед виконаних ним партій — Остап, Микола («Тарас Бульба», «Наталка Полтавка» М. Лисенка), Максим, Мартин, Гаральд («Арсенал», «Милана», «Ярослав Мудрий» Г. Майбороди), Омар («Купало» А. Вахнянина). У концертному репертуарі мав безліч українських народних пісень, солоспівів, романсів, творів сучасних українських композиторів, зокрема, рідного дядька Платона Майбороди.

Навіть вже в роки роботи у театрі, коли співак виконував найскладніші партії баритонового репертуару, підкорити серце батька вдалося не одразу.

«Я був в поїздці з Георгієм Майбородою. Були його авторські концерти, і мені прийшлось співати арію Максима з опери „Арсенал“. І він сказав: знаєш, Романе, а може, будуть люди. І оце по цій фразі я зрозумів, що він погодився», — розповідав співак.

Степан Фіцич та Роман Майборода у виставі «Тарас Бульба»
Роман Майборода розповів, що ці слова значили для нього дуже багато, адже батько був завжди суворий у своїх оцінках. Взагалі ніколи не говорив «добре». або «дуже добре». Найвища похвала: «Нічого, нічого…».

Роман Майборода успішно виступав не лише на сцені рідного театру, але й за кордоном, здобувши славу «вердіївського баритона».

З великим успіхом співак виступав на сценах театрів у Ризі, Таллінні та Варшаві, а у сезон 2000—2001 років був запрошений у Мадридську Королівську оперу.

У складі колективу, концертних груп, як запрошений соліст гастролював у Франції, Німеччині, Швейцарії, Італії, Іспанії, Канаді, Японії, Греції, Чехії, Латвії, Естонії, Польщі та інших країнах.

На думку музикознавців, Роман Георгійович Майборода був яскравим представником українського музичного мистецтва кінця ХХ-початку ХХІ століття, видатний співак, з ім’ям якого пов’язана одна із найзначніших сторінок сучасного оперного мистецтва.

У творчій манері співака поєднано технічну вокальну довершеність і справжню, непідробну природну красу голосу, артистизм і вміння надати кожному своєму герою психологічної правдивості.

За визначні здобутки у мистецтві, співак отримав почесне звання народного артиста України (1989) та став лауреатом Національної премії України імені Тараса Шевченка (2002).

Людмила Монастирська та Роман Майборода у виставі «Аїда», Київ 2011 рік.
У 2012 році співак вирішив завершити вокальну кар’єру, повністю сконцентрувавшись на викладацькій роботі в Національній музичній академії України.

«Не хочу боротися з часом. Ліпше піти зі сцени за рік раніше, ніж на годину пізніше», — вважав Роман Майборода,

Роботі з ним завдячують своїми успіхами багато провідних майстрів сучасного українського вокального мистецтва. Його студенти з гордістю називають себе учнями Романа Майбороди, співака, який полишив яскравий і незабутній слід в історії українського музичного мистецтва.

Корифей столичної оперної сцени раптово пішов з життя 4 вересня 2018 році на 76 році життя.

Лариса Тарасенко, мистецтвознавиця, архіваріуска та дослідниця Національної опери України згадує співака:

«На початку вересня вже мине 5 років, як Роман Георгійович залишив цей світ. Його прекрасний голос завжди зачаровував, а в численних записах продовжує чарувати своєю силою і красою, внутрішньою наповненістю і неповторною тембральністю. Кожен його виступ, кожна роль визначалася довершеність музичного виконання, а також великим талантом та поетичною натхненністю…».

Тетяна АСАДЧЕВА

Джерело: vechirniy.kyiv.ua

Стрічка новин
X
Menu
2024 © Ukrainian Musical World
General partner:
Opera World