Віталій Білий — український оперний співак (баритон), заслужений артист України, лауреат міжнародних вокальних конкурсів. Вихованець Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової, він розпочав оперну кар'єру на сцені Одеського театру опери та балету, а з середини 2000-х років став одним із найпомітніших українських баритонів на світовій оперній сцені. Співак виступав у Метрополітен-опері в Нью-Йорку, міланському театрі Ла Скала, Паризькій національній опері, Віденській державній опері, лондонському Королівському театрі Ковент-Гарден, Баварській державній опері, Опері Сан-Франциско та багатьох інших провідних театрах. Основу його репертуару становлять драматичні та лірико-драматичні баритонові партії в операх Джузеппе Верді.
Віталій Білий народився в Україні, а з дитинства мешкає в Одесі — місті, з яким пов'язані його освіта, початок творчого шляху і подальше життя. Професійну освіту здобув в Одеській державній консерваторії імені А. В. Нежданової (нині — Одеська національна музична академія), де опанував дві спеціальності: хорове диригування та оперний спів. Таке поєднання дало майбутньому співакові ґрунтовну загальномузичну підготовку, знання хорової культури та розуміння ансамблевого музикування, що згодом позначилося на його виконавській манері.
З 1997 року Віталій Білий був солістом Одеського державного хору. У складі цього колективу він багато концертував і гастролював, набуваючи сценічного досвіду ще до початку оперної кар'єри.
У 2000 році Віталій Білий почав працювати як оперний співак в Одеському театрі опери та балету — одному з найстаріших і найвідоміших оперних театрів України. За короткий час на цій сцені він підготував низку провідних баритонових партій. Серед його перших робіт — Жорж Жермон у «Травіаті» Верді, лорд Енріко Ештон у «Лючії ді Ламмермур» Гаетано Доніцетті, Онєгін у «Євгенії Онєгіні» та Ібн-Хакіа в «Іоланті» Петра Чайковського. Уже ці перші партії окреслили два головні напрями його репертуару — італійську оперу та російську оперну класику.
У 2001 році співак виступав як запрошений соліст у Національній опері України в Києві.
З 2002 року Віталій Білий працював солістом московського театру «Нова опера». За кілька років роботи в цьому колективі його репертуар значно розширився. Він виконував партії Жермона, Набукко в однойменній опері Верді, графа ді Луни в «Трубадурі» Верді, Онєгіна, Грязного в «Царській нареченій» Миколи Римського-Корсакова, Зурги в «Шукачах перлів» Жоржа Бізе, Альфіо в «Сільській честі» П'єтро Масканьї, Сільвіо в «Паяцах» Руджеро Леонкавалло, Мізгиря в «Снігурці» Римського-Корсакова, Ліонеля в «Орлеанській діві» та Роберта в «Іоланті» Чайковського. З трупою театру співак брав участь у концертних програмах і гастролях.
Важливим етапом становлення Віталія Білого стала участь у міжнародних вокальних конкурсах. Він є лауреатом Міжнародного конкурсу молодих оперних співаків Олени Образцової в Санкт-Петербурзі, Міжнародного конкурсу вокалістів імені Франсиско Віньяса в Барселоні та Міжнародного конкурсу вокалістів Монсеррат Кабальє в Андоррі.
Особливе значення для кар'єри співака мав успіх на конкурсі Operalia, заснованому Пласідо Домінго, — одному з найпрестижніших оперних конкурсів світу. У 2004 році, коли конкурс проходив у Лос-Анджелесі, Віталій Білий став його лауреатом. Цей успіх привернув до молодого баритона увагу міжнародних театрів і агентств, і невдовзі його кар'єра набула світового масштабу.
З 2004–2005 років почалася міжнародна діяльність Віталія Білого. Одним із перших його закордонних ангажементів став Муніципальний театр Сантьяго в Чилі, а також нью-йоркська Метрополітен-опера, де співак дебютував у партії Денисова у «Війні і мирі» Сергія Прокоф'єва.
Співпраця з Метрополітен-оперою тривала понад десятиліття. У 2010 році Віталій Білий виконав тут партію графа ді Луни в «Трубадурі» Верді — одну з центральних ролей свого репертуару. Він також співав у театрі партію Шакловитого в «Хованщині» Модеста Мусоргського (2012) та готував як дублер низку інших партій, зокрема Родріго в «Доні Карлосі» і Жермона в «Травіаті» Верді та Єлецького в «Піковій дамі» Чайковського. У жовтні 2015 року співак замінив у трьох виставах «Трубадура» в Метрополітен-опері відомого баритона Дмитра Хворостовського, який через хворобу скасував частину виступів; партнеркою Віталія Білого в партії Леонори була Анна Нетребко.
Тривалі творчі зв'язки поєднували співака з Муніципальним театром Сантьяго в Чилі. На цій сцені він виконав партії Енріко в «Лючії ді Ламмермур», Онєгіна, Зурги, Марчелло в «Богемі» Джакомо Пуччіні, Рангоні та Щелкалова в «Борисі Годунові» Мусоргського, Еціо в «Аттілі» Верді (2012), графа ді Луни (2013–2014), а пізніше — Амонасро в «Аїді» Верді.
Важливе місце в кар'єрі Віталія Білого посідають італійські оперні театри. У 2012 році він дебютував у міланському театрі Ла Скала в партії Міллера в «Луїзі Міллер» Верді. У 2013 році на цій сцені співак виконав заголовну партію в «Макбеті» Верді, а також партію Альфіо в «Сільській честі».
Співак також виступав у венеційському театрі Ла Феніче (зокрема в партії графа ді Луни), неаполітанському театрі Сан-Карло, генуезькому театрі Карло Феліче, Театрі Верді в Падуї, Театрі Сочіале в Ровіго, Театрі Лірико в Кальярі та Театрі Опера Джокоза в Савоні.
Упродовж 2010-х років Віталій Білий регулярно співав у провідних театрах Європи. У тулузькому Театрі Капітолій він виконував партії графа ді Луни, Дона Карло в «Ернані» Верді, Енріко в «Лючії ді Ламмермур» та заголовну партію в «Макбеті». У Баварській державній опері в Мюнхені співав графа ді Луни та Ескамільйо в «Кармен» Бізе, у Гамбурзькій державній опері — Жермона та Ескамільйо, у Дрезденській Земпер-опері — Жермона. Виступав також у Берлінській державній опері, Женевському Великому театрі, Віденській державній опері та Новій ізраїльській опері в Тель-Авіві, де 2013 року виконав партію Міллера в «Луїзі Міллер».
Особливо тісною була співпраця співака з Паризькою національною оперою. У березні 2016 року він співав там графа ді Луни в «Трубадурі», а також виконував партії Амонасро в «Аїді», Альфіо в «Сільській честі» та Жермона в «Травіаті».
У сезоні 2016–2017 років Віталій Білий дебютував у лондонському Королівському театрі Ковент-Гарден. У січні — лютому 2017 року він виконав партію графа ді Луни в «Трубадурі» Верді в постановці Давида Беша під керуванням диригента Річарда Фарнса, знову замінивши Дмитра Хворостовського, який через хворобу відмовився від участі у виставах. Його партнерами стали Грегорі Кунде (Манріко), Ліанна Арутюнян (Леонора) та Аніта Рачвелішвілі (Азучена), а партію Феррандо в цьому складі виконував український бас Олександр Цимбалюк.
Вистава 31 січня 2017 року транслювалася в кінотеатрах різних країн світу, а згодом вийшла на відео на лейблі Opus Arte. Британська критика відзначила глибокий, насичений і стабільний голос співака та його впевнену сценічну присутність.
У сезоні 2015–2016 років Віталій Білий виконав партію Міллера в «Луїзі Міллер» в Опері Сан-Франциско. Він також виступав на сцені Лос-Анджелеської опери. У сезоні 2017–2018 років співав Жермона в «Травіаті» в Паризькій національній опері та в Опері Австралії, а також Амонасро в «Аїді» в Сантьяго та Макбета в Тулузі.
Репертуар Віталія Білого налічує понад двадцять провідних партій. Його основу становлять ролі в операх Верді: граф ді Луна («Трубадур»), Жорж Жермон («Травіата»), Родріго («Дон Карлос»), Ренато («Бал-маскарад»), Набукко, Амонасро («Аїда»), Макбет, Міллер («Луїза Міллер»), Еціо («Аттіла»), Дон Карло («Ернані»).
До репертуару співака входять також партії в операх італійського бельканто та веризму — Енріко («Лючія ді Ламмермур» Доніцетті), Річардо («Пуритани» Вінченцо Белліні), Альфіо («Сільська честь» Масканьї), Сільвіо («Паяци» Леонкавалло), Марчелло («Богема» Пуччіні), Гельнер («Валлі» Альфредо Каталані). З французької опери він виконує Ескамільйо в «Кармен» і Зургу в «Шукачах перлів» Бізе.
Значне місце в його творчості посідає російська оперна класика: Онєгін («Євгеній Онєгін»), Роберт та Ібн-Хакіа («Іоланта»), Ліонель («Орлеанська діва») і Єлецький («Пікова дама») Чайковського, Грязной («Царська наречена») і Мізгир («Снігурка») Римського-Корсакова, Рангоні й Щелкалов («Борис Годунов») та Шакловитий («Хованщина») Мусоргського, Денисов («Війна і мир») Прокоф'єва.
Віталій Білий зберігає тісний зв'язок з Одеським національним академічним театром опери та балету, з яким пов'язаний початок його творчого шляху. Він є солістом цього театру, бере участь у його виставах, зокрема в постановці «Кармен» Бізе (2023–2024). Співак також співпрацює зі Львівським національного академічного театру опери та балету імені Соломії Крушельницької.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Віталій Білий залишився в Одесі. Навіть в умовах війни, відключень електроенергії та загрози обстрілів він продовжував творчу діяльність, а з дозволу державних органів виїжджав на закордонні ангажементи, зокрема до Італії та Ірландії, де восени 2022 року брав участь у новій постановці «Травіати» Верді в Дубліні.
Віталій Білий має почесне звання заслуженого артиста України.
Голос Віталія Білого — баритон глибокого, насиченого тембру. Критики відзначали його красивий, чистий тон, стабільність вокальної лінії та переконливу акторську гру. Поєднання диригентської та вокальної освіти з досвідом хорового співу дало йому ґрунтовну музичну підготовку. Ці якості зробили співака затребуваним виконавцем вердієвського репертуару, де від баритона вимагаються і потужність звуку, і бездоганне легато, і драматична виразність.
Творчий шлях Віталія Білого — від соліста Одеського державного хору до провідних оперних сцен світу — є яскравим прикладом досягнень української вокальної школи, зокрема одеської, на міжнародній арені. Протягом двох десятиліть він виконував центральні баритонові партії світового репертуару в Метрополітен-опері, Ла Скала, Паризькій національній опері, Віденській державній опері та Ковент-Гардені, співаючи поруч із найвідомішими співаками свого покоління. Зберігаючи зв'язок з рідною Одесою та Одеською оперою, Віталій Білий представляє українське оперне мистецтво у світі й водночас залишається частиною музичного життя України.
