Наталія Степаняк — українська оперна співачка (сопрано) родом зі Львова, солістка Одеського національного академічного театру опери та балету, лауреатка вокальних конкурсів. Її творчий шлях вирізняється рідкісним для оперного виконавця поєднанням двох фахів: перш ніж стати вокалісткою, вона здобула ґрунтовну професійну освіту як бандуристка. Після навчання у Львові та Відні співачка виступала на оперних і концертних сценах Австрії, Німеччини, Італії та Болгарії, а повернувшись в Україну, поєднала сценічну кар'єру з просвітницькою та організаторською діяльністю, заснувавши у Львові оперну студію для молодих виконавців Coloratura Opera Lab.
Наталія Степаняк зростала у Львові, у родині, пов'язаній із музикою: її мати — скрипалька, яка викладала у львівській музичній школі № 10. Сама співачка неодноразово наголошувала, що не мріяла змалку про оперну кар'єру і не була вокалісткою від початку. До музики її привела несподівана обставина: у трирічному віці, граючись із братом, дівчинка вдарилася головою і почала заїкатися. Логопед порадив батькам віддати дитину на спів, і заняття в хорі допомогли подолати цю проблему.
З трьох до п'ятнадцяти років Наталія була учасницею вокально-хореографічного ансамблю «Писанка», де діти займалися співом, танцем, рукоділлям, малюванням та іноземною мовою. Уже в чотирирічному віці вона виступала на сцені Національного палацу мистецтв «Україна», а згодом стала солісткою колективу. Разом з ансамблем дівчина гастролювала багатьма країнами Європи — Польщею, Німеччиною, Чехією, Словаччиною, Іспанією, Італією, Францією, Нідерландами та Бельгією. Цей ранній сценічний досвід, за словами самої співачки, позбавив її страху перед публікою і навчив працювати в колективі.
Мати хотіла, щоб донька навчалася гри на скрипці, проте цей інструмент дівчинку не приваблював. Поворотним моментом стала презентація класу бандури в школі, після якої Наталія обрала саме цей інструмент. Вона перейшла до музичної школи № 10, де навчалася у класі Л. Баковчук. Здобувши друге місце на обласному конкурсі, юна бандуристка привернула увагу члена журі — відомої львівської педагогині-бандуристки Людмили Посікіри, яка запросила її до Львівської державної музичної школи-інтернату імені Соломії Крушельницької.
У ці роки Наталія Степаняк виступала також у складі капели бандуристок «Дзвінка» та як солістка-бандуристка з танцювальним ансамблем «Сонечко», з яким знову гастролювала Європою. Музичну школу вона закінчила екстерном і вступила до Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка за спеціальністю «Народні інструменти (бандура)». В академії вона здобула ступені бакалавра та магістра музики за фахом бандуристки.
Бандура залишалася важливою частиною творчої біографії співачки й тоді, коли на перший план вийшов вокал. Так, у 2008 році вона перемогла на конкурсі фонду Володимира Співакова, виступаючи з власним акомпанементом на бандурі. Наталія Степаняк була стипендіаткою Президента України та стипендіаткою фонду Співакова. У 2009 році в Палаці Потоцьких у Варшаві відбувся її сольний концерт, організований польською фундацією Cultura Animi.
Вирішальна зміна у професійному спрямуванні відбулася під час навчання в академії. На другому курсі Наталія Степаняк почала опановувати сольний спів у класі Ігоря Кушплера — відомого львівського баритона, соліста Львівської опери та педагога. Пізніше вона завершила навчання в академії і за спеціальністю «Сольний спів», ставши, таким чином, випускницею двох спеціальностей.
Ігор Кушплер трагічно загинув в автомобільній аварії невдовзі після першого сольного концерту своєї учениці, коли вона навчалася на третьому курсі. Серед своїх наставників співачка також називає Мирона Лукавецького, викладача оперного класу та акторської майстерності, а також Зоряну Кушплер — солістку Віденської державної опери, у якої вона отримувала консультації на майстер-класах.
Подальшу вокальну освіту Наталія Степаняк здобувала у Відні, де прожила близько п'яти років. Вона навчалася за магістерською оперною програмою Приватного університету музики і мистецтва міста Відня (Musik und Kunst Privatuniversität der Stadt Wien) і завершила магістратуру в 2019 році. Окрім вокалу, програма передбачала тривалу роботу з коучами над дикцією та вимовою різними мовами, а також підготовку з менеджменту й ділового етикету. До випускного магістерського іспиту співачка підготувала чотирнадцять романсів і шість арій українською, англійською, німецькою, французькою, італійською та болгарською мовами. Її магістерська робота була присвячена порівнянню трактувань партії Мімі в опері Джакомо Пуччіні «Богема» Соломією Крушельницькою та Анною Нетребко.
Ще студенткою Наталія Степаняк виконала партію Сервілії в опері Вольфганга Амадея Моцарта «Милосердя Тіта» у віденському театрі Akzent та партію Морґани в опері Георга Фрідріха Генделя «Альцина» в театрі MuTh у Відні; обидві вистави відбулися під керуванням диригента Нільса Мууса. У сезоні 2015–2016 років вона співала головну партію Віолетти у дитячій версії «Травіати» Джузеппе Верді у віденському театрі Dschungel Wien та партію Папагени в дитячій версії моцартівської «Чарівної флейти» у віденському Моцартгаузі.
Улітку 2016 року співачка стала солісткою Літньої академії Віденського філармонічного оркестру (Wiener Philharmoniker Sommerakademie), де виконала партію Деспіни в опері Моцарта «Так чинять усі». Того ж літа відбулися її дебюти у віденському Концертгаузі, у Музикферайні в Граці, у Брукнергаузі в Лінці та в залі «Одеон» у Зальцбурзі. З оркестром Літньої академії Віденських філармоніків під керуванням Мішеля Верби вона виступила на ранковому концерті в замку Гуняді в Австрії.
У 2017 році Наталія Степаняк стала фіналісткою вокального конкурсу Competizione dell'Opera в Лінці. Влітку того ж року вона виконала партію Мінерви в опереті Жака Оффенбаха «Орфей у пеклі» на літньому фестивалі в Бад-Голі під керуванням Ернста Тайса. У грудні 2017 року співачка взяла участь у прем'єрі «Альцини» Генделя в Державній опері Старої Загори в Болгарії, знову виконавши партію Морґани під орудою Нільса Мууса.
Особливе місце в репертуарі артистки посідає віденська оперета. Вона брала участь у вечорі оперети в театрі MuTh з оркестром Con Fuoco, а в Граці дебютувала з рідковиконуваною арією Фіаметти з оперети Франца фон Зуппе «Боккаччо», вивчивши цю партію всього за три дні.
У липні 2018 року відбувся дебют Наталії Степаняк в італійському репертуарі бельканто: на літньому фестивалі Lirica in Circolo в італійському місті Крема вона виконала партію Адіни в опері Гаетано Доніцетті «Любовний напій».
Під час перебування в Австрії співачка активно представляла українську культуру за кордоном. Вона кілька разів виступала у штаб-квартирі Організації Об'єднаних Націй у Відні, а в 2018 році отримала звання посла доброї волі з культурної дипломатії. 5 червня 2018 року Наталія Степаняк виконала Державний гімн України на церемонії відкриття українського консульства в Граці. Вона також була запрошеною оперною солісткою на відкритті Українського балу у Відні.
Після завершення навчання у Відні в 2019 році Наталія Степаняк повернулася в Україну. Того ж року вона стала солісткою Одеського національного академічного театру опери та балету, де дебютувала в партії Віолетти Валері в опері Джузеппе Верді «Травіата». Партія Віолетти, яку співачка вперше виконала ще у Відні в дитячій версії опери, стала, таким чином, її першою роллю на великій українській оперній сцені.
Паралельно з роботою в театрі Наталія Степаняк регулярно готує камерні програми, частину з яких представила у Львівському органному залі. Ще до переїзду до Одеси, у Львівській філармонії, відбувся її сольний проєкт «Реінкарнація», в якому вона виступила не лише як виконавиця, а й як ініціаторка, режисерка та менеджерка.
У червні 2019 року співачка виступила в незвичному для себе амплуа, виконавши барокові арії в супроводі органістки Надії Величко. У березні 2020 року разом із піаністом Дмитром Микитиним і скрипалькою Олександрою Мороз вона представила програму «Віденська оперета. Найкраще», ідею якої запропонував директор Органного залу Іван Остапович.
У вересні 2020 року в Органному залі прозвучав вечір романсів у виконанні Наталії Степаняк та піаністки Ірини Кірчанової. До програми увійшли дванадцять камерних творів Роберта Шумана, Ріхарда Штрауса, Габріеля Форе, Клода Дебюссі, Франсіса Пуленка та Мирослава Скорика, які співачка виконувала трьома мовами. Завершальну частину вечора склали українські твори Скорика. Сама виконавиця, розповідаючи про цю програму, наголошувала, що кожен романс є «маленькою оперою», а спів українською мовою вимагає від вокаліста особливої майстерності.
Важливим напрямом діяльності Наталії Степаняк стала підтримка молодих оперних співаків. Ще під час навчання у Відні вона помітила, що українські колеги часто звертаються до неї по допомогу з вибором репертуару, вимовою текстів арій, підготовкою до прослуховувань і складанням резюме. Ці навички в європейських навчальних закладах здобувають у межах оперних студій — програм, які діють при провідних театрах і дають випускникам консерваторій змогу продовжувати навчання з коучами та водночас виступати на сцені.
Прагнучи створити подібну можливість в Україні, співачка заснувала у Львові проєкт Coloratura Opera Lab, який розпочав роботу 14 жовтня 2019 року. Модель студії передбачала, що кожного учасника супроводжують чотири коучі: з вокальної техніки, вимови, репертуару та акторської майстерності. У межах проєкту відбулися майстер-класи, присвячені стилю італійського бельканто, моцартівському стилю та особливостям веризму, а також лекторій із членами журі V Міжнародного конкурсу вокалістів імені Соломії Крушельницької. Згодом до проєкту долучилися також молоді диригенти, піаністи й режисери. Ініціативу від початку підтримав генеральний директор Львівської національної опери Василь Вовкун.
Першим масштабним задумом студії стала молодіжна постановка опери Моцарта «Так чинять усі» просто неба в Ботанічному саду Львівського національного університету імені Івана Франка. На прослуховування до проєкту зголосилися понад сімдесят співаків з усієї України, з яких відібрали тринадцять виконавців головних партій для двох складів. Режисером вистави був обраний Євген Лавренчук, диригентом — Ярослав Шемет, а сама Наталія Степаняк мала виконувати партію Фьордиліджі. Прем'єру планували на липень 2020 року, однак через карантинні обмеження, пов'язані з пандемією COVID-19, її проведення опинилося під загрозою перенесення.
Голос Наталії Степаняк — сопрано, і в оперному репертуарі вона спеціалізується передусім на ліричних партіях. У її творчому доробку — ролі в операх Моцарта, Генделя, Доніцетті та Верді, а також в опереті. Окрім того, співачка звертається до барокової музики, зокрема до творів Йоганна Себастьяна Баха і Генделя, і до камерно-вокального репертуару — від німецької та французької пісні до творів українських композиторів. Свої виконавські принципи вона пов'язує з прагненням до глибини інтерпретації: в одному з інтерв'ю співачка зізналася, що не любить поверховості ні в музиці, ні в людях.
Творча біографія Наталії Степаняк відображає характерні риси покоління українських вокалістів, які сформувалися на межі вітчизняної та європейської музичних шкіл. Бандуристка за першим фахом і оперна співачка за покликанням, вона здобула ґрунтовну освіту у Львові, пройшла практичну школу на сценах Австрії, Італії та Болгарії і повернулася в Україну з наміром передати набутий досвід молодшим колегам. Поєднання виконавської діяльності в Одеській національній опері, камерних програм і заснування першої у Львові оперної студії європейського зразка робить її помітною постаттю сучасного українського музичного життя.
