Український композитор, учень Бориса Лятошинського, член Спілки композиторів СРСР, лауреат Всесоюзного конкурсу композиторів (1958).
Біографія
Батько — Петро Іванович Могила, артист Державного Українського народного хору ім. Г. Верьовки (псевдонім «Петро Польовий»). Мати — Марія Петрівна Могила (Федорова, Казакова), артистка ТРАМу (Петроград), режисер.
Брат — Геннадий Петрович Польовий (Могила), український художник-графік. Дочка — Вікторія Валеріївна Польова, український композитор, лауреат премії ім. Бориса Лятошинського.
1950 — закінчив з відзнакою Київську державну консерваторію по класу композиції Б. М. Лятошинського.
1950 — разом із братом був заарештований за звинуваченням у створенні молодіжної антирадянської організації, так званій «Народно-визвольній Партії» (НВП), «…що ставила своїм завданням підготовку збройного повстання з метою повалення політичного устрою у Радянському Союзі».
1950—1954 — відбував термін ув'язнення на мідних копальнях Джезказгану (Карагандинська область Казахської РСР).
1954 — реабілітований.
1955—1956 — викладав у музичних школах Києва.
1956—1961 — музичний редактор Видавництва образотворчого мистецтва і музичної літератури.
1962—1963 — редактор республіканського відділення видавництва «Радянський композитор».
1963—1965 — музичний редактор видавництва «Мистецтво».
1966 — старший методист Центрального Будинку народної творчості УРСР.
1973—1976 — консультант Спілки композиторів УРСР.
1976—1986 — консультант Київської організації Спілки композиторів УРСР.
Твори
Для хору та оркестру
1975—1980 «Реквієм» пам'яті Івана Хоменка для змішаного хору, солістів і великого симфонічного оркестру на вірші І. Драча, М. Коротича, М. Вінграновського,
І. Хоменка (Іван Євтихійович Хоменко, 1919—1968 — український поет, дисидент, в'язень Джезказгану).
Для симфонічного оркестру
1986 Концерт для 2-х скрипок і симфонічного оркестру
1976 Дві п'єси: «Літні тони», «Мазурка»
1970 «Увертюра»
1970 Українська сюїта № 1
1967 «Жовтневе вітання»
1962 «Сатиричне скерцо»
1961 Два вальси
1960 Симфонічна поема «Пісня»
1952 «Український танець»
1950 «Поема»
Для оркестру українських народних інструментів
1972 Концерт для цимбалів та оркестру українських народних інструментів
1972 «Гопак»
1970 Українська сюїта № 2 («Коломийки»)
1969 Поема «Чуєш, брате мій»
1968 «Співаночки»
1963 «Козачок»
1963 Картина «Зачаровані далі»
1962 Скерцо «Космонавти»
Камерно-інструментальні твори
1973 Струнний квартет № 2
1966 «Поема» для фортепіано та кольор-органу
1949 Струнний квартет № 1
Для фортепиано
1948 Соната
1948 Дві поеми
П'єси для дітей
Для голосу та фортепіано
1968 Вокальний цикл «Листи до Янека» (сл. Н. Сосніної)
Романси на вірші С. Єсеніна, В. Вернадського, Л. Забашти, Т. Коломієць, І. Неходи, І. Хоменка та ін.
Для народних інструментів
1971 «Елегія» для шестиструнної гітари
1971 Концертна фантазія для балалайки і фортепіано
1967 Сюїта для балалайки і фортепіано
1967 Чотири п'єси для балалайки і фортепіано
1966 Дві концертні п'єси для домри і фортепіано
1966 Сюїта для дуету бандур
1965 «Веселі етюди» для бандури
1964 Соната для домри і фортепіано
1964 «Альбом бандуриста»
1958 «Етюд» для баяна
Працюючи у музичних школах Києва з 1955 по 1956 роки, композитор цікавиться педагогічними проблемами. В цей час дедалі ширше розгалужувалась мережа дитячих музичних шкіл, тому і стояло питання про педагогічний репертуар, зокрема такий, який би налічував твори радянських композиторів. Така тенденція спонукала композитора до написання циклу із десяти маленьких, дитячих п`єс для цимбалів: "А ну, дожени! А от і дожену!", "Новина, Вже чув?", "Джерельце", "А от і не так!", "Лебідь у щоденнику", "Жайворонки", "Що ж воно таке?", "На дельтаплані", "Перемога: 2–0", "Коли скінчиться дощ?" Більшість цих п’єс увійшли до збірок Дмитра Попічука: «Цимбали. 1–3 класи», «Цимбали. 4–5 класи», «Цимбали. І випуск» та вдало доповнюють педагогічний репертуар цимбалістів.
Обробки
1968 Дума «Плач невільників»
хори, пісні, перекладення для капели бандуристів (видавництво «Музика»)
