Ге́оргій Олексі́йович Козаче́нко (Казаченко) (21 квітня (3 травня) 1858, Полтава — 18 травня 1938 (в інших джерелах — 1939), Ленінград) — український та росйський диригент, композитор та педагог, професор — 1926. Заслужений діяч мистецтв РСФСР.
У 1868—1872 роках здобував музичну освіту в Придворній співацькій капелі — у Гунке та Рибасова; протягом 1886—1883 років навчається в Петербурзькій консерваторії — по класу композиції у Римського-Корсакова, та Юлія Йогансена, фортепіано — у Р. Ф. Аменда й Р. Р. Штейна.
З 1883 до 1924 року працює хормейстером Маріїнського театру, згодом — диригентом хорових товариств.
1898 року виступав в Парижі — диригував концерти російських симфонічних оркестрів.
Протягом 1898—1908 років вів у театрі хоровий клас, навчав співаків оперного хору теорії музики, читанню з листа, тактуванню. Також викладав хоровий спів в низці інститутів Петербурга.
З 1924 року по час смерті викладає як професор у Ленінградській консерваторії та керує хором оперної студії.
Його твори:
1892 — опери— «Князь Серебряний» — за О. К. Толстим, лібретто власне, виконане в Маріїнському театрі під його ж керівництвом,
1902 — «Пан Сотник» — за поемою Шевченка «Сотник»[1], лібретто власне, виконане в петербурзькому Народному домі,
«Марфінька» — по комедії В. О. Крилова «Дівочий переполох»,
кантата «Русалка», романси, симфонія, симфонічні сюїти, увертюра, хори.
Його сценічним творам притаманні численні хори та масові сцени, використовуються мелодії українських та російських народних пісень.
Переклав для фортепіано опери «Снігуронька» Римського-Корсакова та «Корделія» М. Ф. Соловйова.
