Аполлóн Селівéрстович Гуссакóвський (1841, Охтирка— 25 лютого (9 березня) 1875, Санкт-Петербург)[1]— український композитор, піаніст, хімік за освітою.
Народився у 1841 році в Охтирці (тепер Сумська область, Україна). Коли переїхав до Петербурга - невідомо, але у 1856—1857 роках навчався У Другій петербурзькій гімназії.
Родина Гуссаковських: батько, відставний майор, учасник війни 1812 року, Селіверст; мати N. N. і сини - Аполлон і Леонід. Бабуся проживала у с. Стара Іванівка Охтирського повіту. З дитинства у Аполлона виявився композиторський талант, батьки подбали про освіту сина і з 1857 року він навчався музиці у Милія Балакірєва.[1]Балакірєв ввів його у «Могутню купку» і познайомив із Цезарем Кюї, Володимиром і Дмитром Стасовими, Миколою Римським-Корсаковим, Модестом Мусоргським.
З Мусоргським вони зійшлися особливо і той присвятив Гуссаковському скерцо Сі-мажор та перекладення із квартету Бетховена ор.59, №3. На зібраннях гуртка виступав як піанист та композитор, хоча професійної музичної освіти не мав. Член «Могутньої купки» у 1858—1861 роках.
Навчався на факультеті природничих наук Санкт-Петербурзького університету до 1863 року, отримав ступінь кандидата наук і вступив на службу до Департаменту наділів. У 1863—1867 роках жив за кордоном, де вивчав хімію та сільське господарство. У 1868 році його зачислили бібліотекарем Петербурзького Ботанічного Саду, а з 1869 року почалась його педагогічна діяльність у Петербурзькому землеробському інституті.[2]
У жовтні 1862 року одружився на Ользі Тілічеєвій. На початку 1870-х років він — батько чотирьох доньок.
З 1961 року він зовсім перестає займатися музикою.
Помер 25 лютого (9 березня) 1875 року у Санкт-Петербурзі від загострення туберкульозу.
Аполлон Селіверстович Гуссаковський
Основна інформація
Дата народження 1841
Місце народження Охтирка
Дата смерті 9 березня 1875
Місце смерті Санкт-Петербург
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Професія композитор
Освіта Санкт-Петербурзький університет
Творчість
Композиторські здібності проявились ще у юнацтві. В 1850 році з’явилось його Скерцо, ор.8, до мінор (для фортепіано), в 1852 році - Скерцо ля мінор, в 1854 році — Полька ре мажор, присвячена матері (єдиний твір, виданий при житті автора). Більшість творів написана у 1857—1861 роках. Збереглося понад 50 творів, здебільше для фортепіано.
Серед них: симфонічне Allegro "Да буде світло" (виконувалось у 1861 році, під управлінням Карла Шуберта, російського віолончеліста і диригента), "Симфонічна соната для оркестру", симфонії (незавершена), «Дурацьке, або комічне скрецо» для струнного квартету, уривки з музики до трагедії «Фауст» Й. Гете, вокально-інструментальна п’єса "Боярин Орша" ( за поемою Михайла Лермонтова), кілька фортепіанних скерцо, дві частини фортепіанної сонати, романси та інші твори.
Зібрання нотних рукописів та листи до М. Балакірєва зберігає Російська національна бібліотека (колишня - Державна ордена Трудового Червоного Прапора публічна бібліотека імені М. Є. Салтикова-Щедріна) у Санкт-Петербурзі.
Видати невелику збірку фортепіанних творів Гуссаковського вдалося через сто років після його смерті завдяки зусиллям українського композитора М. Б. Степаненка
