Український оперний і камерний співак (ліричний тенор).
Біографія
Народився 1 (14 жовтня 1906) року у місті Охтирці (тепер Сумської області). З дитинства мав виняткові музичні здібності. Спочатку співав у шкільному хорі, у 18 років організував гурток домашнього музикування, який мав у своєму репертуарі українські та російські народні пісні, твори М. Лисенка, К. Стеценка, М. Леонтовича. У 1933—1936 роках навчався в Харківській консерваторії по класу сольного співу, одночасно був артистом комсомольсько-молодіжної опери.
У 1936—1940 роках — соліст Большого театру, 1941—1942 роках — соліст Харківського театру опери та балету. У 1942—1965 роках — соліст Київського театру опери та балету, Державної академічної хорової капели УРСР «Думка», Державної заслуженої капели бандуристів УРСР.
Могила Петра Білинника
Жив у Києві. Помер 14 жовтня 1998 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 9).
Творчість
Головні партії:
Петро («Наталка Полтавка» М. Лисенка);
Левко («Утоплена» М. Лисенка);
Еол («Енеїда» М. Лисенка);
Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського);
Тюленін («Молода гвардія» Ю. Мейтуса);
Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського);
Самозванець («Борис Годунов» М. Мусоргського);
Дід Щукар («Піднята цілина» І. Дзержинського);
Йонтек («Галька» С. Монюшка);
Лоенгрін («Лоенгрін» Р. Вагнера) та інші.
Нагороди
орден Леніна і орден Трудового Червоного Прапора.
Народний артист СРСР (1954).
