Цього літа Академічний хор Українського радіо відсвяткував 90-ту річницю з дня заснування, представивши на сцені Будинку звукозапису концертну програму «За крок до Перемоги».
На сьогодні Академічна хорова капела Українського Радіо є одним з найавторитетніших хорових колективів України і Європи. Впродовж своєї багаторічної творчої діяльності легендарний колектив здійснив кілька тисяч концертних виступів, безліч прямих ефірів на радіо та телебаченні, створив понад 10 тисяч фондових записів, серед них музика до кінофільмів — наукових, художніх, документальних та анімаційних кінострічок.
Наприкінці червня колектив з великим успіхом представивши яскраву ювілейну концертну програму з творів відомих українських композиторів на сцені Будинку звукозапису українського радіо.
З нагоди 90-ї річниці з дня заснування Академічного хору Українського радіо, «Вечірній Київ» поспілкувався з Юлією Ткач, щоб дізнатися цікаві факти про уславлений колектив та його творчість.
Хормейстерка Юлія Ткач під час ювілейного концерту у Будинку звукозапису. Фото: Yuriy Priyatselyuk
— Пані Юліє, розкажіть, як розпочалася Ваша робота з хором українського радіо?
— Я прийшла в хор Українського радіо ще у роки навчання в Аспірантурі Національної музичної академії України у 2002 році. Тоді його очолював відомий український диригент Віктор Петрович Скоромний. Завдяки йому мені випала чудова можливість скласти аспірантський іспит з Хором Українського радіо. А у 2003 році мене запросили на посаду хормейстера колективу, де я впродовж наступних семи років продовжила працювати під орудою Віктора Петровича Скромного. Це були роки мого творчого становлення, як хормейстерки та музикантки, а здобуті за цей час важливі навички та вміння у роботі з хоровим колективом мали надалі надзвичайно важливе значення, коли я вже очолила Хор Українського радіо.
— Пам’ятаєте цей момент?
— Звичайно, призначення на посаду художнього керівника та головного диригента хору Українського радіо стали для мене несподіванкою. Тоді моєму молодшому синові було лише півтора року. Я приїхала на Хрещатик, щоб написати заяву про поновлення на роботі після декретної відпустки, але зустріла Віктора Петровича Скоромного, який повідомив, що отримав запрошення очолити Національну капелу бандуристів імені Георгія Майбороди.
Для мене це був справжній шок, але завдяки підтримці моєї родини та самого творчого колективу я відчула у собі сили це зробити і погодилася очолити хоровий колектив.
Призначення на посаду головного диригента колективу стали для Юлії Ткач несподіванкою. Фото: Yuriy Priyatselyuk
— У репертуарі хору Українського радіо є багато творів української та західноєвропейської класики, популярної та народної музики. Розкажіть, будь ласка, трохи про репертуар колективу та як він формується?
— Наш колектив є універсальним в плані репертуару, бо наші можливості дозволяють нам співати майже все в контексті української, європейської та світової музики. Від маленьких мініатюр до масштабних кантато-ораторіальних творів. На сьогодні таких хорових колективів в Україні лише два.
Ще однією нашою родзинкою є те, що називається мистецька лабораторія українських композиторів. Оскільки ми працюємо в студії, то досить часто ми стаємо першими виконавцями щойно написаних творів, музики молодих та сучасних українських композиторів. І так було впродовж усього часу існування нашого колективу. Тобто, по суті, нашими устами, якщо можна так сказати, пишеться звукова історія України від того, як почалася епоха музичного звукозапису.
— Як війна вплинула на творчість колективу та на подальший вибір репертуару колективу?
— Звичайно наші реалії сьогодення мають надзвичайно великий вплив на кожного з нас. У перші місяці війни наші музиканти знаходилися в евакуації в різних куточках нашої країни, Європи та навіть світу. Для тих, хто лишився у Києві було просто нереально зібратися. Звичайно працювати у таких умовах було неможливо.
Але, я вам скажу, що настільки ми згуртувалися духовно, душевно. По-перше, у вайбер-групі хору ми слідкували за усіма нашими колегами: де хто знаходився, в якому стані тощо. По-друге, багато артистів колективу активно долучилися до волонтерського руху. Я думаю, це рятувало їх від надзвичайно великого психологічного стресу, який ми всі переживали в перші місяці війни.
У нас багато чоловіків вступили до тероборони, зараз наш наймолодший артист хору продовжує нести службу на фронті в лавах ЗСУ. На той час йому було лише 20 років, він разом із батьком пішов добровольцем. Це викликало особисто у мене і у всього колективу надзвичайне захоплення, відчуття гордості та сльози.
Тож, у перші місяці війни кожен з нас мав можливість оцінити цінність нашої роботи — творчості як рятівну силу. І важливість нашої мистецької місії для суспільства.
Мистецтво неабияк згуртувало колектив під час війни. Фото: Yuriy Priyatselyuk
— Як формувалася програма ювілейного концерту?
— На мою думку зараз у час війни люди особливо потребують духовної та навіть психологічної підтримки, яку може дати саме мистецтво, зокрема і хоровий спів.
Науковці стверджують, що саме хоровий спів має унікальні терапевтичні властивості. Він здатний гармонізувати стан людей та абстрагуватися від якихось негативних новин та моментів, різних турбот та життєвих негараздів.
Водночас зараз суспільство має унікальний попит на виконання саме української музики. Тож, готуючи програму ми зробили акцент виключно на творах наших композиторів. Частину концерту капела виконувала у співпраці із Заслуженим академічним симфонічним оркестром Українського Радіо, а також Тріо бандуристок Українського Радіо.
В першому відділі це була виключно українська класика, зокрема Дмитро Бортнянський, Микола Леонтович, Борис Лятошинський, а також знакові твори-символи, наприклад «Реве та стогне Дніпро широкий» в обробці Данила Крижанівського, «Думи, мої думи» в аранжуванні Віталія Кирейка. Ці твори на мою думку містять у собі унікальну духовну підтримку нашого народу, окрім того, вони є знаковими й для нашого колективу.
Під орудою Юлії Ткач відбулися прем’єри знакових творів сучасних українських композиторів. Фото: Yuriy Priyatselyuk
Також наш колектив приділяє значну роль виконанню творів сучасних українських композиторів — другий відділ ми присвятили їхній музичній спадщині. Зробили акцент саме на вокально-симфонічних творах. Ми представили публіці кантату Мирослава Скорика «Гамалія»на вірші Тараса Шевченка. Хор та Оркестр Українського радіо, солісти — Ксенія Бахритдінова-Кравчук та Сергій Бортник. За диригентським пультом — я. Це велике щастя, знаходячись за пультом, мати можливість передати глибину української душі, велич шевченкового слова через свої власні емоції, відчуття, думки.
І наостанок ми виконали фрагмент із пророчого і знакового твору Євгена Станковича на вірші Кобзаря «Страсті за Тарасом».
Наш ювілейний концерт продемонстрував наскільки зараз люди стали емоційніше сприймати музику, і ця неабияка згуртованість нашого суспільства надзвичайно сильно відчувалася навіть в мистецтві. Це було якесь неймовірне посилення енергетики, піднесення бойового духу та усвідомлення важливості нашої мистецької місії.
Юлія Ткач приймає вітання з нагоди ювілею колективу. Фото: Yuriy Priyatselyuk
— Під час війни багато творчих колективів проводять різні заходи на підтримку військових. Чи були у Вас такі концерти?
— Так, за цей час ми зробили чимало культурних заходів, пов’язаних з війною. Переважно це були наші медіапроєкти на Суспільному. Зокрема, концерт «Музика незламних» до річниці нашого героїчного спротиву 24 лютого. Також були не менші знакові проєкти: «Боже, Україну збережи», «Зродились ми великої години», «Молитва за Перемогу», «За крок до Перемоги» та інші.
Окрім того, в жовтні 2022 року Хор Українського Радіо представляв Україну у Швейцарії, в місті Базелі, на Міжнародному мистецькому фестивалі. Це було незабутньо — наскільки тепло й щиро нас зустрічали, з неймовірним захопленням сприймаючи українське хорове виконавство.
Надзвичайно цікавим був проєкт «Щедрик проти руського міру», де наш колектив став прообразом знаменитого хору Олександра Кошиця, який 100 років тому представляв Україну у Карнегі-хол та на гастролях у багатьох країнах світу. Знімальний процес тривав декілька днів. Також у проєкті були використані наші фондові записи тих творів, які свого часу з величезним успіхом виконував хор Кошиця.
Зараз у планах колективу чимало творчих планів на майбутній сезон. Фото: Yuriy Priyatselyuk
— Пані Юліє, що є у планах Вашого хорового колективу на майбутнє?
— Зараз творче життя колективу залишається дуже активним та динамічним, попри війну. Однак, щодо подальших творчих планів, враховуючи нашу нинішню ситуацію, маємо перспективи досить близькі.
Звичайно у планах є і виступи та гастролі, щоб представити Україну в різних країнах.
Готуємо також наші великі концертні програми. Хочемо взяти участь у цьогорічних фестивалях «Прем’єри сезону» і у «Kyiv Music Fest». Ну у звичайно продовжимо працювати над нашими контентними проєктами у Будинку звукозапису, який тепер є контентом Національної суспільної телерадіокомпанії України.
Хормейстерка та головна диригентка Хору Української радіо Юлія Ткач. Фото: Yuriy Priyatselyuk
Довідка. Юлія Ткач народилася 19 червня 1977 року у Києві. Закінчила диригентсько-хоровий факультет (клас професора В. А. Дженкова), асистентуру-стажування (клас професора Євгена Савчука) кафедри хорового диригування, оперно-симфонічний факультет (клас професора В.Ф.Сіренка) Національної музичної академії України ім. П. Чайковського.
Хоровий та симфонічний диригент України, педагог, музикознавець, громадський діяч; заслужена артистка України; кандидат мистецтвознавства; доцент кафедри хорового диригування Національної музичної академії України ім. П. Чайковського; лауреат мистецької премії імені Миколи Лисенка; член Національної всеукраїнської музичної спілки України; член Координаційної ради Хорового товариства імені М. Леонтовича.
В творчому доробку Юлії Ткач більше 500 високопрофесійних записів до Фонду Українського радіо; близько 600 виступів на концертних майданчиках Києва, України, Європи, світу. Більша частина репертуару — твори сучасних українських композиторів, світова класика; діяльність мисткині направлена на промоцію сучасного національного мистецтва в світі. Юлія Ткач є автором та диригентом-постановником медіапроєктів Українського радіо та UA: Суспільного за участю Хору Українського радіо, що промотують високе академічне мистецтво для багатомільйонної національної аудиторії.
Юлією Ткач засновано цикли класичних програм на Українському радіо та UA: Суспільному — «ЗУСТРІЧ ЕПОХ», «ПОСТАТІ» та інших. Серед основних проєктів: «Зустріч епох: «Шнітке-Брукнер», «Гайдн-Вівальді», «Україна-Європа»; «IN PARADISUM»; «Вогонь Купала»; «ОДА МУЗИЦІ» до 80-річчя Л.Дичко; «Ера Романтизму»; «LoveCoverStory»; «Сучасна легенда»; «Christmas Carol»; «RADIO CHOIR_UА»; «Дивовижне Різдво», «Постаті: Шевченко-Станкович», «Постаті: Моцарт-Россіні-Дичко», «Сучасна Україна в звуках», «Музика Незламних», «Зродились ми великої години», «Боже, Україну збережи: Різдво 2023», «Молитва за Перемогу», «За крок до Перемоги» та інших.
Тетяна АСАДЧЕВА
Джерело: vechirniy.kyiv.ua
