9 листопада в обласній філармонії відбувся концерт «Шедеври світової оперети». Незважаючи на дощову погоду в Ужгороді, велика зала зібрала багатьох поціновувачів високого мистецтва. Хоча було і чимало вільних місць. Хто не прийшов, той багато втратив.
Музиканти камерно-інструментального ансамблю «Угорські мелодії» під керівництвом заслуженої артистки України Діани Гавати подарували присутнім хороший настрій та відпочинок, незабутні емоції, свято душі, показали ту угорську барву, яку ми так любимо. Кожен твір присутні смакували, як закарпатський боґрач та вино. Вечір сяяв найкращими перлинами жанру – оперети. Організатори свідомо поєднали тільки велику класику, ті мелодії, які від першого такту народжують усмішку.
Солісти Мирослава Швах-Пекар та Поліна Гонтарь виконали уривки з відомих оперет Ференца Легара, Імре Кальмана, Йогана Штрауса, зокрема з «Веселої вдови», «Циганського кохання», «Графині Маріци», «Джудіти», «Королеви чардашу». А Іштван Халус заспівав декілька угорських пісень, зокрема «Запрягни свого коня», «Поцілунок за поцілунком», «Дівчата, дівчата». Артисти співали наживо, вкладаючи всю душу та емоційно проживаючи всі твори. Зал так гаряче аплодував, що аж долоні іскрилися, а Іштвану ще і підспівували знавці угорської та підстукували у ритм ногами.
Танцювальна пара у складі Андреї Торбич та Дмитра Дорчинця приправила концертну програму спочатку сатмарським, а потім угорським чардашем. У середині 19 ст. чардаш виріс із традицій вербунк кошут і став символом угорського темпераменту. Пізніше саме цей ритм додав опереті ту паприку, без якої не мислиться ані Кальман, ані Легар, ані віденський блиск. Особливою перлиною недільного вечора став їхній (танцюристів) шімі з оперети «Баядерка» І.Кальмана.
Ведучою заходу була Ріта Шімон, яка своєю майстерністю підкорила серця публіки. Етнічна угорка так добре володіє українською, що філологи, мовники, диктори, українці, які всотують солов’їну з материнським молоком, можуть позаздрити. А її угорський акцент додавав колориту. Хоча, правді бути, у даному випадку не заздрити треба, а вчитися, наполегливо працювати над поведінкою перед аудиторією, шліфувати мовлення, дикцію, а не робити довгі «і» та «а», недоречно жестикулювати та намагатися показати напівоголене тіло, як це роблять «короновані». Додам, що сценарій теж написаний професійно – публіка розуміла, що буде відбуватися на сцені, розширила та поглибила свої знання щодо оперети та відомих композиторів, а хто був уперше, зрозумів, що оперета – легка, яскрава і по-справжньому святкова, і подорож з нею стає незабутньою.
Представляючи наступну композицію, ведуча коротко розповідала про твір та автора, їх значення в історії світового мистецтва та культури. Оскільки концерт проходив у Всеукраїнський день працівників культури, то Ріта привітали усіх причетних з професійним святом: «Дев’яте листопада – день, коли ми з особливою теплотою вітаємо тих, хто з особливою теплотою творить для нас свято щодня: співаків, музикантів, усіх працівників культури та майстрів сцени. Цей концерт – наша щира шана їхній праці й таланту, а водночас нагадування: без них життя було б набагато одноманітнім і технічним. Отож привітаймо оплесками всіх працівників культури і разом з тим тепло привітаймо митців нашого вечора – камерно-інструментальний ансамбль «Угорські мелодії». Після тривалих оплесків глядачів ведуча додала: «Саме вони у власне професійне свято виходять на сцену, щоб подарувати нам музику і відкрити двері у чарівний світ, де сміється серце вальсу і палає пристрасть чардашу».
Навела кілька орієнтирів: «Оперета – це міський сценічний жанр із французько-віденським корінням 19 століття від парижської дотепності Жака Оффенбаха до віденської витонченості Йоганна Штрауса. Угорський вербунк, коші чардаш, що виросте з народної пісні, увійшли в оперету і стали її емблемою, особливо у творчості Імре Кальмана, Ференца Легара». Тож цілком природно, що цей концерт почали саме з автентичних угорських народних наспівів, щоб відчути джерело, з якого постали улюблені опереткові мелодії.
То що ж таке оперета? Це театральна історія, де розмовні сцени чергуються з піснями і танцями. Сюжети легкі, дотепні, про кохання, маленькі інтриги, але в музиці завжди є велика мелодія, що легко запам’ятовується. Якщо опера – це велика драма, де все співають, то оперета – це свято, де говорять, співають і танцюють. Її мова – це вальс, полька, галоп. А в нашому регіоні ще чардаш і вербунк. Особлива рису жанру – усмішка та іронія. І найголовніше – оперета близька до глядача, музика чіпляє з першого такту. Саме за це її люблять уже півтора століття. І коли говорять про оперету, то кажуть: «Її величність – оперета!».
Ведуча нагадала, що цей вечір не відбувся б без мужності тих, хто нас захищає, – воїнів Збройних сил України. Бажаючі могли підтримати армію і занонатити до скриньки, яку волонтери розмістили в фойє філармонії.
Автор: Тетяна Грицищук
Джерело: life.ko.net.ua
