У неділю, 25 серпня, у Львівському органному залі відбулася світова премʼєра Симфонії Незламності сучасного українського композитора Олега Безбородька. Симфонію, написану на замовлення Органного залу, виконав симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії під дириґування Івана Остаповича. На премʼєрі було здійснено аудіозапис командою Українського радіо, тож незабаром цей твір зможуть почути слухачі в усій Україні в ефірі Радіо Культура. А організатори події запевняють, що Симфонія Незламності вийде і на світові майданчики, готується реліз запису у мобільному додатку з українською класикою Ukrainian Live Classic.
Теплий вечір після спекотного серпневого дня у Львові. Біля Львівського органного залу багато людей. Очікують концерту. Деякі у вишиванках, адже ця подія присвячена Дню Незалежності, який Україна відзначала напередодні. В залі аншлаг, багато додаткових місць також зайняті. Серед глядачів можна помітити чимало відомих львівʼян, в тому числі мера міста Андрія Садового з дружиною Катериною Кіт-Садовою, очільника Львівської військової адміністрації Максима Козицького, почесного консула Канади в Україні Оксану-Анастасію Вінницьку-Юсипович, а також багатьох львівських музикантів, композиторів та музикознавців.
Всі в передчутті чогось величного. Адже анонс концерту дає зрозуміти, що ми присутні на історичній події – світовій премʼєрі Симфонії Незламності Олега Безбородька.
Олег Безбородько – один із найвідоміших українських композиторів сучасного покоління. Блискучий піаніст, який вдало поєднує сценічну діяльність із композиторством. За останні роки став відомим своїми масштабними симфонічними полотнами, а також камерними творами, які блискавично відгукуються на реалії сучасності. Творчість Безбородька завжди на вістрі часу. У його музиці яскраво присутня його позиція українського громадянина, взяти хоча б твір «Коммос 2022», написаний як болючий відгук на ракетний обстріл росіянами української Вінниці. Водночас Безбородько не відноситься до тих митців, що сліпо слідують, як зараз модно казати, – трендам. Кожен свій твір він виношує в собі, його стилю характерна емоційність та глибока виразність. Безбородьку не чужі експресивний та експериментальний характер музики, але використання кожного музичного прийому він обумовлює в першу чергу ідеєю.
Тож не дивно, що дирекція Львівського органного залу в особі Івана Остаповича та Тараса Демка замовили симфонію, присвячену незламності українців, Олегові Безбородьку – лише це говорить слухачам, що на них чекає надзвичайно глибока емоційна музична подорож.
Перед початком події слухаємо оголошення про те, що цей концерт записується, тож слухачів просять відключити гаджети. Також з колонок повідомляють, що під час події проводиться збір на потреби 82-ї бригади ЗСУ, за пожертви від 300 грн можна отримати квиток на концерт Луганського філармонійного оркестру.
У програмі концерту – три твори: «Ми є» Юрія Шевченка, «Libera me» («Звільни мене»)
Святослава Луньова і власне Симфонія Незламності Безбородька.
Всі три написані сучасними українськими композиторами, всі три дуже суголосні подіям, які нині відбуваються в нашій країні та тому стану, в якому перебуває більшість українців з початку повномасштабного вторгення росії.
Музиканти Луганського філармонійного оркестру, які з 2022 року знайшли прихисток у Львівському органному залі, у строгому чорному вбранні. На сцені – струнна група. Зосереджений і зібраний Іван Остапович виходить під оплески. Кілька секунд тиші та емоційної напруги – і простір Органного ніжно й щемко поступово наповнює «Ми є» Юрія Шевченка. Цей парафраз на Національний Гімн України проймає до глибини душі. У трьох хвилинах музики Шевченко робить щось неймовірне з серцями українців. Та й за кордоном слухачі завжди під враженням від цієї мініатюри. І нам лишається лише сумувати, що більше таких творів Юрій Шевченко не напише. Композитор помер у березні 2022 року від запалення легень.
Оркестр під орудою Остаповича демонструє віртуозне ведення динаміки і тонке відчуття звуку. Така ж тонка настройка чекає на слухачів і в другому творі – «Libera Me» Святослава Луньова. Музика Луньова гостріша й болючіша, але від того не менш прекрасна. Її кінематографічна краса та драматичність полонить з перших тактів і не відпускає до останнього.
Після такого емоційного початку слухачі ще більш заінтриговані: що ж нам чекати від головного твору вечора – Симфонії Незламності?
На сцену виходить співдиректор Органного залу Тарас Демко, автор ідеї концерту та директор проєкту Ukrainian Live Classic, в рамках якого Органний вже не перший рік популяризує сучасну українську академічну музику. «Ми з вами будемо свідками народження неймовірної музики», – розпочинає свою промову Демко. Він розповідає, що ідея створення Симфонії Незламності (Unbroken Symphony) зʼявилася лише в лютому цього року, й Олег Безбородько радо погодився втілити її в життя. Й ось 25 серпня ми чуємо прем'єру цього знакового твору – терміни просто вражаючі.
Сам композитор в інтервʼю зазначав, що йому не важко працювати на замовлення, коли відомі час і виконавці майбутнього твору. Коли є чіткі часові рамки, вони не тиснуть на нього, а навпаки надають наснаги.
«Симфонія Незламності – Unbroken Symphony – суголосна тим позитивним речам, які відбуваються сьогодні в нашій країні, як, наприклад, діяльність центру реабілітації Unbroken», – сказав співдиректор Органного, зазначивши, що Львівський органний зал запустив проєкт великого інфраструктурного перетворення будівлі, пам'ятки національного значення України, щоб вона стала доступнішою.
«Ми як менеджмент і як інституція, хочемо, щоб цей твір мав чудове життя, – зазначив Демко. – І я впевнений, що ця музика прозвучить на багатьох сценах України і світу».
Він також нагадав, що твір програмний, кожна з пʼяти частин Симфонії має свою дуже виразну назву: «Мрія», «Пошесть», «Попіл», «Воля», «Птах». Ну а далі слухачі вільні уявляти те, що малюватиме музика.
До музикантів на сцені доєдналися духові та ударні, адже Симфонія Незламності написана для повного складу симфонічного оркестру. Іван Остапович дав настройку. Тут окремо варто відзначити надзвичайну емоційність дириґента і те, як він феноменально своєю мімікою може передати музикантам увесь спектр емоцій, що заклав у твір автор.
«Мрія» – перша частина твору – одразу асоціюється з літаком Ан-225 «Мрія», який автор побачив вперше перед самим здобуттям Україною Незалежності і який був зруйнований росіянами під час повномасштабного вторгнення у 2022 році. Вона починається із легкого повітряного звуку, який композитор передає незвичним прийомом духових, коли вони лише дують в інструменти без видобування нот. Легкого повітряного настрою надають ксилофон і піцикато у струнних. Звук наростає поступово, ніби сонячне проміння, що на світанку поволі забарвлює небо від краю до краю. Оркестр хвилями накриває зал потужним звуком, на зміну яким приходять легкі прозорі «крапельки». Хтось чув у переливах струнних спів пташок, хтось політ літака, а особливо підготовлені розчули мотиви з «Мрії» Миколи Лисенка, улюбленої фортепіанної пʼєси Олега Безбородька. Сам він в інтервʼю перед премʼєрою зізнався, що мрія тут – це не лише алюзія на літак, але й мрія про велику сильну незалежну Україну, та мрія, яку намагається зруйнувати росія. І саме цей процес руйнації ми чуємо в другій частині Симфонії – «Пошесть».
Найбільш емоційно сильна та вражаюча на думку багатьох слухачів частина («місцями ходили мурахи по шкірі», – зазначали відвідувачі опісля). Найбільш неоднозначна, але необхідна. Адже не зобразивши зла, того, що ламає, неможливо говорити про незламність. Написана в авторському ритмі «Люто і мерзотно» ця частина починається зі страхітливих акордів, які імітують політ гелікоптерів і наступ військової техніки, до них доєднується мелодія російської народної «Ах ви сєні моі сєні», саркастично перетворена Безбородьком на мілітарний марш. Вгадується і ще одна спотворена російська пісня «Во саду лі в огородє». Поступово музика все більше шаленіє, відчайдушне ритенуто струнних, неприкриті дисонанси у духових, бухання барабанів і дзвін литавр передають вибухи. Варто відзначити надзвичайно майстерне володіння оркестровкою композитором, кожен інструмент тут став на якісь миті гвинтиками військової машини, що суне на нашу землю.
Третя частина – «Попіл» – найбільш динамічно спокійна частина симфонії, що передає спустошеність та відчай. Тут Безбородько знову застосовує прийом з духовими, які ніби роздмухують попіл згарища. І тут звучить алюзія на Другу прелюдію з циклу «П'ять прелюдій», опус 44 Бориса Лятошинського, який він написав під час Другої світової війни. З погляду драматургії ця частина є надзвичайно важливою, адже дозволяє відрефлексувати втрати та болі, яких ми зазнаємо від агресора. Без неї неможлива четверта частина «Воля», яка є антитезою другій. У ній дуже поступово виростає тема сили, спочатку вона мінорна, непевна, проте з кожним тактом ми чуємо все більше сили, тут читається і лють, і гнів, і рішучість. Звучить тема широкого дихання, тема безкрайого могутнього українського степу. Вона бореться з темою ворога, яка домінувала в другій частині. Знову блискуча робота ударної секції – дійсно, перкусіоністка цього вечора була «зіркою». Ця боротьба не була простою, тут і зриви, і навіть жорстокість. Проте у фіналі як і має бути, перемагає тема добра. У четвертій частині можна почути алюзії на пісні «Ой, у лузі червона калина» і «За світ встали козаченьки». А завершує її бій дзвона, що стає символом часу розплати, який рано чи пізно прийде.
Можливо, на цьому можна було би й завершити цю епохальну оповідь, але Безбородько не зможе не подарувати слухачам ще один потужний образ – «Птах». Пʼяту, заключну частину Симфонії, сміливо можна назвати піснею фенікса, піснею відродження. І тут вже без українського мелосу ніяк не обійтися. Безбородько втілив стільки нетривіальних музичних засобів, технік, мотивів на одному квадратному сантиметрі партитури, що дивуєшся лише одному – як йому це вдається. Ми чуємо і повернення теми перемоги, і теми мрії з першої частини, зліт літака і спів птахів, або ж виблиск крапельок дощу на сонці. Надзвичайна вітальність цієї музики пронизує весь простір Органного залу. Здається, між оркестром і слухачами вже немає ніякої відстані. Ця сила, ця музика є всюди.
Коли затих останній акорд, зал вибухнув оваціями, вони тривали кілька хвилин. Слухачі гаряче вітали й оркестр, який відіграв увесь півгодинний надзвичайно насичений емоційно та технічно твір на одному диханні, і дириґента Івана Остаповича, майстерність якого продовжує вражати і розкриватися з кожним новим проєктом, і автора твору – Олега Безбородька, який був присутній в залі.
Глядачі, з якими вдалося поспілкуватися після премʼєри, не стримували емоцій: «З першої ноти в мене не зупинялися сльози», – ділиться з нами пані Марія, яка прийшла на концерт із родиною. – Мені перед очима плили картини Шупляка та Марчука (Олег Шупляк та Іван Марчук – сучасні українській художники світового рівня)».
«Були моменти, коли я навіть заплакала», – говорить пані Ірина. «Я зрозуміла, що я люблю сучасну музику», – зазначила її коліжанка пані Галина.
Катерина Алексєєнко, яка працює у Львівській муніципальній бібліотеці вважає, що Симфонія Незламності «полетить світом, як той наш птах волі, і так само буде вражати інших, як нас сьогодні»: «Особливо мене вразила частина “Пошесть”. Автор досягнув своєї мети. Ти сидиш тут у Львові, але весь у напруженні, бо ти розумієш, що це відбувається все зараз, десь на Луганщині, на Донеччині ця пошесть проривається і суне як сарана».
Сам композитор не знає, як буде сприйматися цей твір за кордоном людьми, які не є в українському контексті, як вони зчитають ті чи інші символи. Проте це і не є його метою: «Для мене як для українського митця головне було донести українській аудиторії те, що було для мене важливим. Я вклав свої почуття, емоції, ремесло і воно там є. У мене чудові враження від виконання. Я почув те, що хотів почути. Луганський філармонійний оркестр та Іван Остапович вклали свою майстерність, свою душу в це виконання. І люди були вражені. Мета досягнута. Мрія здійснилася».
Так хочеться, щоби наші мрії здійснювалися частіше, і найголовніша та найзаповітніша з них – перемога та мир в Україні – стала реальністю. А сьогодні такі проєкти, як Симфонія Незламності, надають сил і наснаги для боротьби сотням і тисячам українців.
Джерело: zaxid.net
