Приємна новина для шанувальників оперного мистецтва. Представляємо прем'єрний твір «Я бачив нас обох» з кантати «Крила Сімаргла».
Слова Тетяни та Сергія Дзюби, музика Олександра Яковчука.
Виконують Сергій Бортник (тенор), Анна Поліщук (фортепіано) та Анатолій Воробей (флейта).
Звукорежисер Євгеній Жигун.
Відеокліп Надії Бойко:
Натхнення. «Жінка та була така засмагло стигла!»
Декілька разів я уважно, із задоволенням, прослухав та подивився вже три частини (відеокліпи) зі сценічної кантати для сопрано, тенора, флейти та фортепіано «Крила Сімаргла», викладені на Ютубі, популярних порталах і в соціальних мережах. Нині на прекрасні вірші всесвітньо відомого подружжя з Чернігова, народних поетів України, «Золотих письменників світу» Тетяни та Сергія Дзюби цю кантату створив видатний композитор, Шевченківський лауреат, професор Олександр Яковчук.
Відверто кажучи, до цього я ніколи раніше особливо й не переймався класичною, симфонічною музикою та оперним співом. Хоча нашу українську пісню дуже люблю і за першої-ліпшої нагоди слухаю з самого дитинства. Бо недаремно ж кажуть, що пісня – це душа народу.
Тому пісні Тетяни та Сергія Дзюби знаю й шаную, дуже часто слухаю. Подобаються мені «Білі ангели», «Січе вітер листя на тютюн», «Якщо душа не сягне голови», «До Трускавця»… Ці популярні пісні вони створили разом. Також Сергій Дзюба відомий як автор хітів «Закінчиться війна», «Порадниця свята», «Здрастуйте, рідні!», «Батьку мій», «Сестра», «Донечка», «Тещенька моя хороша!», «Скарбе мій», «Я намалюю сон»… Що не пісня – то шедевр!
І раптом – сценічна кантата… Зовсім інший жанр, такий непростий для сприйняття. Дивовижно!.. Втім, із цікавості вирішив усе-таки послухати та подивитися. І, знаєте, я ані трохи не розчарувався. Скажу більше, як на мене, це – грандіозно! І слова, і музика, й виконання, – все до ладу. Тому кантата дійсно вражає, сприймається чудово.
Вальс «Не питай, чи кохаю» з перших слів та акордів захоплює. Це – так красиво та чарівно, що хочеться й собі закружляти в пристрасному танку, адже пісня – про кохання: неймовірне, шалене, ніжне та водночас – вірне.
Дуже гарно сприймається романтична пісня «Це – просто дощ». Юна, вродлива, щаслива жінка напрочуд віртуозно, легко та невагомо танцює під літнім дощем, немов справжня богиня!
Третя частина кантати називається «Я бачив нас обох». Сергій Дзюба розповідав мені, коментуючи цей твір, що якось на пляжі побачив дивовижне подружжя: «Вони були разюче схожі на нас із Танею, наче двійники, тільки старші років на десять! У цьому було щось неймовірне і містичне! Хотілося підійти та щиро поспілкуватися з ними, ніби заздалегідь дізнатися, що нас із Тетянкою очікує через десять років. Якими ми будемо? Втім, доки я нарешті наважився познайомитися з ними, несподівано вперіщила злива, й подружжя одразу зникло… Потім я не раз ходив на цей пляж, але більше жодного разу не бачив наших двійників».
І ось ця дуже зворушлива історія відтворена у проникливому вірші та покладена на трепетну музику. Як тут не замилуватися почутим і побаченим?
Тому сердечно, від усієї душі, дякую талановитим авторам – Тетяні та Сергію Дзюбам і Олександрові Яковчуку, а також – блискучим виконавцям:
заслуженій артистці України Єлизаветі Ліпітюк (сопрано), неповторному співаку, лауреату міжнародних і всеукраїнських конкурсів Сергію Бортнику (тенор); браво! – заслуженій артистці України Анні Поліщук (фортепіано), лауреату міжнародних премій Анатолію Вороб’ю (флейта); звукорежисеру Євгенію Жигуну. Прекрасні відеокліпи до кантати створила відома поетеса Надія Бойко.
Таким чином, маємо український музичний твір світового рівня, яким можемо щиро пишатися. Це – справжнє мистецтво: високодуховне, глибоке, шляхетне, ніжне, чисте та світле! Тепер раджу всім послухати та подивитися.
Ярослав Савчин, народний поет України
Я бачив нас обох
Я бачив нас обох: її, на тебе схожу,
І нібито мене — лиш через десять літ.
Мов хтось наворожив чи зараз тут ворожить,
Що наші двійники з’являються на світ.
Їм чорне кошеня дорогу перебігло.
І звідкіля воно на пляжі узялось?
І жінка та була така засмагло стигла!
Я бачив: він кохав — її, а не когось.
У нього сивини було, здається, більше.
І болю — у очах, і старості — в ході.
Він, мабуть, теж вночі присвячував їй вірші:
Ні зрадити не міг, ні втратити в житті.
Я бачив їх обох — щось підійти манило:
Кудись за горизонт лиш зазирнуть тихцем.
Поглянула в мій бік — на хмару білу-білу,
Що мусила тепер нас розлучить дощем.
Джерело: sknews.net