В основі сюжету опери «Литовці» лежить історична поема Адама Міцкевича «Конрад Валленрод», де описуються патріоти своєї Батьківщини, які борються з головним своїм ворогом — Тевтонським орденом.
Новий сезон 156-й сезон розпочався не лише традиційною «Наталкою Полтавкою» Миколи Лисенка, але й концертним виконанням раритетної італійської опери «Литовці» Амількаре Понк’єллі (1834-1886).
Це друге звернення колективу театру до спадщини італійського композитора епохи пізнього романтизму. У 2006 році шанувальники класичного мистецтва мали змогу побачити на сцені Національної опери України оперу «Джоконда», яка вважається вершиною музичної спадщини цього композитора, а найвідоміший балетний номер «Танок годин» час від часу виконується у концертних програмах театру.
Звернення до маловідомих сторінок творчості Амількаре Понк’єллі стало приємною несподіванкою для столичних меломанів. Відомий італійський композитор є сучасником геніального Джузеппе Верді та вчителем Джакомо Пуччіні та П’єтро Масканьї.
Для своєї опери він обрав досить несподіваний та маловідомий в Італії сюжет поеми Адама Міцкевича «Конрад Валленрод», який розмірковує про величне минуле Литви у боротьбі з представниками тевтонського ордену.
Музичний твір складається з трьох дій з прологом. Лібретистом вистави є італійський письменник та прозаїк Антоніо Гісланцоні, відомий як автор лібрето до знаменитої опери Джузеппе Верді «Аїда».
Прем’єра «Литовців» відбулася в знаменитому міланському театрі «Ла Скала» у 1874 році та мала величезний успіх. У наступні роки її ставили в різних італійських театрах і в деяких американських, тісно пов’язаних з італійською традицією (Буенос-Айрес, Монтевідео чи Чикаго).
Згодом вона знову ставилася у «Ла Скала» 1903 році під керівництвом знаменитого диригента Артуро Тосканіні, однак була сприйнята досить прохолодно міланською публікою.
На думку музичних критиків, попри усі переваги музичної частини, сюжет твору залишався не дуже близьким та зрозумілим вибагливій публіці, тож невдовзі твір надовго зникає з репертуару італійських театрів.
Наступним зверненням до опери «Литовці» стала постановка 1984 року в театрі Понк’єллі у Кремоні, з нагоди 150-річчя композитора під керівництвом Едоардо Мюллера.
Справжнє відродження ця вистава здобула саме у Литві, де були здійснені постановки у театрі Вільнюса (1991), Тракая (2009) та Каунаса (2020).
Цього року до виконання цього твору долучився і колектив Національної опери України. Музичний проєкт став знаковою подією для українських митців і щирою подякою Литві за неймовірну підтримку і всебічну допомогу, котрі Україна відчуває з початку повномасштабного російського вторгнення.
«Цього літа у Вільнюсі наші артисти вперше виконали „Литовців“ у Вільнюсі. Захід відбувався у День Державності Литви, ставши частиною Міжнародного фестивалю Литовського національного театру опери та балету. Наразі вперше почути цю прекрасну оперу великої пристрасті та глибини мали можливість і київські глядачі», — розповідають у Національній опері України.
За словами творчого колективу, твір, що розповідає про героїзм литовців під час воєн з хрестоносцями у XIV столітті є особливо актуальним у наш час, коли Україна героїчно виборює свою Незалежність у кривавій війні проти російських загарбників.
Головні партії, як і на литовській прем’єрі, виконали провідні солісти Національної опери України: Вікторія Ченська (Альдона), Геннадій Ващенко (Арнольдо, литовський принц), Сергій Магера (Альбано), Дмитро Кузьмін (Вальтер, Конрад Валленрод) та Володимир Тишков (Вітольдо) під керівництвом головного диригента театру Миколи Дядюри.
Тенор Дмитро Кузьмін створив складний та досить суперечливий образ головного героя вистави литовця Вальтера, закоханого в Альдону, яку не бачив десять років. За цей час він обманом перейшов на сторону Тевтонців, змусивши їх повірити, що він є німецьким лицарем.
Тепер він призначений правителем Литви, і змушений боротися між коханням до Альдони, боротьбою за інтереси Батьківщини та службі тевтонцям.
У фіналі, «подвійний агент» змушений випити отруту, однак перед смертю зізнається, що щасливий бачити вільною свою Батьківщину.
Яскравий та трагічний образ закоханої Альдони створила Вікторія Ченська. Попри те, що теситура партії є досить низькою, голос співачки звучав надзвичайно яскраво та наповнено.
Високим рівнем виконавської майстерності порадували й інші виконавці: насичений бас Сергія Магери, який виконував партію литовського лицаря Альбано та баритон Геннадій Ващенко, який втілив роль брата Альдони.
Слід також відзначити чудове звучання хору Національної опери. Взагалі, масштабні хорові сцени стали окрасою цієї опери.
На думку музикознавців, у цьому творі Амількаре Понк’єллі вдалося відновити традиції італійської хорової мелодрами, започаткованими у виставах «Мойсей» Джоаккіно Россіні та «Набукко» Джузеппе Верді.
А деякі музичні фрагменти з «Литовців» (наприклад, мелодія Альбано «Sia benedetta l’ora», романс Арнольдо «O rimembranze», остання частина арії Альдони «E da tre mesi») мали значний вплив на творчість його учнів Джакомо Пуччіні та П’єтро Масканьї, які стали основоположниками жанру «Веризму» (музичного реалізму) в оперному мистецтві…
Прем’єрний показ «Литовців» у Києві мав неабиякий успіх серед столичних меломанів, які влаштували артистам гучні овації.
Наприкінці заходу з вітальним словом до колективу театру звернувся Посол Литви в Україні Вальдемарас Сарапінас, який подякував за звернення до славних сторінок Литовської історії та культури.
Водночас українська сторона також висловила щиру вдячність Литві за неймовірну підтримку та всебічну допомогу у дні протистояння України російській агресії.
Світлини для публікації надані пресслужбою Національної опери України. Авторка фото — Олександра Злуніцина.
Нагадаємо афішу Національної опери України на серпень 2023 року.
До теми: Тріумфальні гастролі у Вільнюсі: солісти Національної опери подарували глядачам оперу «Литовці».
Тетяна АСАДЧЕВА
Джерело: vechirniy.kyiv.ua
