17 липня 1871 року в селі Татарське (нині Піщане) на Львівщині в сім’ї священика народився відомий український музикознавець, композитор, фольклорист Філарет Колесса.
Родина Колесс була знаною і шанованою на Галичині – і досить обдарованою як у творчому плані, так і в схильності до науки. Двоюрідним дідом Філарета був відомий український однин із фундаторів галицької композиторської школи священик Іван Лаврівський, автор багатьох пісень і музики до театральних вистав. А оперний співак світової слави Модест Менцинський – двоюрідним братом. Відомими людьми стали і два брата Філарета – Іван Михайлович, будучи військовим лікарем, упорядкував збірник українських народних пісень і мелодій села Ходовичі, а Олександр Михайлович лишив помітний слід у мовознавстві та літературознавстві. Музикантами стали і діти Філарета, син Микола та донька Дарина, а племінниця Любка Колесса – знаменитою піаністкою. Про це пишуть на сайті Українського інституту національної памʼяті.
Коли Філарету виповнилося сім років, під час пологів помирає його мама. Батько лишився сам з п’ятьма дітьми на руках. Попри невеликі статки сільського священика, він зробив усе, щоб усім дітям дати добру освіту.
Філарет закінчив Стрийську гімназію, а після цього ще рік студіював різні науки у Відні: теологію у духовній семінарії, гармонію у відомого композитора Антона Брукнера в університеті. Крім цього, диригував хором при греко-католицькій церкві Святої Варвари та не упускав найменшої нагоди відвідати оперний театр чи концерт.
У 1892 році Філарет вступає на філософський факультет Львівського університету. Після його закінчення понад 30 років викладає у гімназіях Стрия, Самбора, Львова, поєднуючи педагогічну працю з наукою.
Ще під час навчання в гімназії захоплюється збиранням та дослідженням фольклору, публікуючи свої записи в часописі «Народ» за 1890 рік. На той час він знайомиться з роботами Миколи Лисенка в цьому напрямку і в 1896 році наважується надіслати свої обробки українських пісень, щедрівок. Отримавши схвальну оцінку, ще більше утверджується в необхідності композиторської роботи в цьому напрямку.
У 1898 році вийшла монографія «Людові вірування на Підгір’ї в селі Ходовичах Стрийського повіту», передмову до якої написав Іван Франко. Ця робота засвідчила появу в українській етнографії цікавої, оригінальної особистості. Того самого року вийшла двотомна збірка обробок обжинкових пісень, яку автор присвятив Миколі Лисенку.
Поступово композиторський інтерес до фольклору переріс у суто науковий. Від 1902 року як музичний етнограф здійснив низку фольклорних експедицій на окраїнні українські землі (Бойківщину, Лемківщину, Закарпаття, Полісся), виступаючи і як транскриптор (поклавши на папір кількасот народних вокальних та інструментальних мелодій) та редактор, укладач численних класичних народномузичних збірників.
Роботи Філарета Колесси мали неабияке значення для науки. Його дослідження «Огляд українсько-руської народної поезії», яке побачило світ у 1905 році, довело єдність української культури, розділеної кордонами двох імперій.
Упродовж багатьох років підтримував тісні творчі зв’язки й активно співпрацював з плеядою однодумців і друзів, серед яких — Іван Франко, Микола Лисенко, Володимир Гнатюк, Климент Квітка, Леся Українка, Станіслав Людкевич, Осип Роздольський, а також численні закордонні колеги: Ільмарі Крон, Роберт Лях, Матіаш Мурко, Ласло Лайт…
Саме на запрошення Климента Квітки та Лесі Українки, яка фінансувала експедицію, здійснив у 1908 році поїздку на Полтавщину для запису на фонографічні валики українських народних дум. Поклавши записане (робив це особисто, а також миргородський художник Опанас Сластіон, Леся Українка та Климент Квітка) на папір, уклав у двотомник «Мелодії українських народних дум» (1911, 1913). Леся Українка, ознайомившись із роботою дослідника, писала: «Незвичайно втішно було мені бачити сю велику працю викінченою і доведеною до ладу Вашим високоосвіченим старанням. Тепер уже справді можна сказати: «Наша пісня, наша дума не вмре, не загине!». Честь Вам і дяка за Ваші труди!».
1918 року Філарет Колесса став доктором філології у Віденському університеті. Пізніше викладав українську словесність у Львові і Українському таємному університеті. У 1938 році публікує фундаментальну працю «Українська усна словесність» - фактично перший посібник з історії українського фольклору.
Радянська влада, прийшовши на Галичину у 1939 році, зробила вченого одним із об’єктів своєї пропаганди – він стає професором Львівського університету, очолює кафедру фольклору та етнографії у Львівському університеті, а пізніше – Львівську філію Інституту українського фольклору та Львівський етнографічний музей. Його навіть обирають народним депутатом УРСР. Щоправда, за це доводиться виконувати певні специфічні замовлення партії – у 1945 році Колесса стає упорядником збірки «Фольклор Вітчизняної війни», де оспівується Червона армія, партизани і Сталін.
Помер 3 березня 1947 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі.
Джерело: history.rayon.in.ua
