Геніальна музика віденських класиків звучатиме у Колонній залі Національної філармонії України у виконанні знаних солістів – флейтиста, заслуженого артиста Юрія Шутка та піаністки, лауреатки міжнародних конкурсів Марії Віхляєвої.
У час повномасштабної війни це можна сприймати як музикотерапію. У програмі концерту 7 жовтня представлять перші дитячі композиції Моцарта та знамениті шедеври молодого Бетховена, а також останній прижиттєвий твір Гайдна .
Музика із сарказмом
Соната Гайдна №8, соль-мажор для флейти і фортепіано є копією струнного квартету «Лобковіц», створеного 1799 року, з усіченням третьої частини із чотирьох – Менуету з Тріо. Ця версія твору виявилася диявольськи складною для дуету виконавців як у технічному, так і художньому аспекті. У ньому музичний гумор композитора, який і на старості був знаним веселуном та дотепником, набув гротескного й часом навіть саркастичного забарвлення із нотками ностальгічної лірики.
Прикметно, що Гайдн працював над струнними квартетами одночасно із молодим Бетховеном. Обидва композитори робили це на замовлення молодого князя-філантропа Франца Лобковіца. Якщо квартет «Лобковіц», який ще за життя класика переробили на сонату №8, виявився для Гайдна останнім у житті твором, то Бетховен на той час написав лише перший такий твір. Відтак не дивно, що останні квартети Гайдна часто називають «бетховенськими», а перші квартети Бетховена – «гайднівськими».
Сонати для королеви
В. А. Моцарт свої перші сонати написав у вісім років під час перебування у Лондоні, де разом із батьком давав концерти місцевим аристократам та особисто королю Георгу ІІІ із дружиною – королевою Шарлоттою. Ця королівська пара дуже любила музику, тому із захватом слухала виступи маленького вундеркінда, який імпровізував на клавесині, скрипці та органі.
Король Георг ІІІ не вважав порушенням етикету сидіти поруч із маленьким Вольфгангом і перегортати йому нотні аркуші, коли той акомпанував на клавірі королеві Шарлотті, яка мала приємний голос і добре співала. Тож, не дивно, що невдовзі вундеркінд саме їй присвятив свої перші твори – шість флейтових сонат. Вона ж на знак подяки звеліла вручити йому п'ятдесят гіней та люб'язного листа.
У концертній програмі прозвучать п’ята та шоста сонати Моцарта для флейти та фортепіано, які є найдовершенішими та найскладнішими творами цього циклу. Вони вражають дитячою безпосередністю, світлістю й щирістю звучання флейтових тем, які перекликаються із грайливою партією акомпанементу.
Спірні назви
Сонату для скрипки і фортепіано № 5, «Весняну» (флейтовий переклад – Ю. Шутка) 31-річний Л. Бетховен написав 1801 року і присвятив її своєму покровителю, успішному промисловцю і банкіру Відня – графу Моріцу фон Фріцу, який був відомим колекціонером картин, книг та монет, а також меценатом віденських музикантів. Відомо, що Бетховен неохоче допускав спроби дати його творам конкретні назви – «Місячна», «Патетична» тощо.
Опираючись «конкретизації» твору, він якось перед прем'єрою Шостої симфонії навіть роздав публіці програмки з поясненням, що ця музика є вираження почуттів, а не живописом. Те саме можна сказати і про сонату, за якої в силу радісної, пасторальної інтонації закріпилася назва «Весняна». Адже цій музиці властива яскрава образність, а не звуконаслідування і натуралістичність.
Серенада Ре-мажор (в оригіналі для флейти, скрипки та альта) була написана Бетховеном близько 1801 року. Прикметно, що через два роки Франц Ксавер Кляйнхайнц зробив її перекладення для флейти та фортепіано. Бетховен перевірив і схвалив цю домовленість до друку.
Невдовзі це аранжування набуло популярності й стало вельми прибутковим для молодого композитора. Той, будучи порядною людиною, написав видавцям у Лейпцигу листа такого змісту листа:
«Аранжування (Серенади Ре-мажор) зроблене не мною. Тому, хоч я його і переглядав, а місцями дуже ґрунтовно підправив, все ж ніяк не можу погодитися на те, щоби ви мені приписали його авторство; бо ви в цьому випадку збрехали б, а крім того, у мене для подібної роботи абсолютно не вистачило б ні часу, ні терпіння». Однак видавець не погодився з інструкцією Бетховена і вказав його в якості автора на титульному аркуші твору.
Усі ці твори становлять золотий доробок Віденських класиків і звучатимуть у майстерному виконанні Юрія Шутка, який єдиний в Україні грає на золотій флейті японської фірми SANKYO і є її обличчям в світі, та піаністки Марії Віхляєвої.
«Це – надто відповідальне завдання виконувати твори Віденських класиків. Адже вони є вершиною музичного мистецтва і вимагають від виконавця довершеного відчуття стилю, форми та часу. Тут фантазія і інтерпретація музиканта скуті дуже чіткими рамками, вихід за які перетворить шедевр генія в абсолютну нісенітницю. Тому не дивно, що на престижних музичних конкурсах майстерність учасників в кінцевому випадку визначається саме за виконанням творів Віденських класиків», – зазначає Юрій Шутко.
Джерело: umoloda.kyiv.ua