Маріупольський камерний оркестр під орудою маестро Василя Крячка, – знову виступить перед киянами у проєкті «Філармонія Нескорених».
Цього разу у програмі – твори Моцарта. Дві симфонії та найпопулярніший Концерт №20 для фортепіано з оркестром, де солісткою виступить киянка – піаністка Олександра Зайцева.
Соль-мінорна симфонія №40 – геніальна провісниця багатьох романтичних сторінок музики XIX століття, починаючи з Незакінченої симфонії Шуберта, яка написана для скромного оркестру.
У ній – чотири частини, її тема трепетна і, наче виросла з арії Керубіно з її безпосереднім, живим юнацьким почуттям.
Симфонію № 29 ля мажор було закінчено Вольфгангом Амадеєм у Зальцбурзі 1774 року. Згодом хтось невідомий стер дату у рукописі, і музикознавцям довелося кликати криміналістів, щоб ті за допомогою кольорових фільтрів прочитали зниклий напис.Вона написана в часи, коли межа між оркестровою та камерною музикою ще не була непорушною. Перші дві частини делікатні, майже інтимні. Побічна тема другої частини немов зіткана з найлегших зітхань, а в короткій розробці звучать гуркітливі фігури скрипок. Останні дві частини, навпаки, енергійні. Менует прикрашають сигнали гобоїв і валторн (крім них, духових інструментів в оркестрі немає), кожен розділ фіналу завершується пасажем скрипок, що злітає, а вінчає його героїчна кода.
Ре мінорний концерт належить до найпопулярніших моцартівських концертів завдяки романтичному і пристрасному характеру. Перша частина віщує патетичні сторінки «Дон Жуана»,
третя – фінал 40-ї симфонії.
Партитура була закінчена Моцартом 10 лютого 1785, а вже наступного дня композитор виконував новий твір у залі казино Мельгруб на відкритті серії з шести концертів за підпискою. Грати партію клавіра, одночасно диригуючи, було його улюбленою формою появи на публіці. Саме Моцарт у 1780-і роки здійснив революцію, позбавивши фортепіано ролі акомпаніатора (яку за традицією виконував в оркестрі клавесин та інші клавішні інструменти) і перетворив його на справжнього соліста.
Моцарт призначав свої концерти найширшій публіки. У листі до батька він пише: «Саме концерти є чимось середнім між надто важким і надто легким, у них багато блиску, вони приємні для слуху, але, звичайно, не впадають у порожнечу; подекуди сатисфакцію можуть отримати лише знавці – втім, незнавці несвідомо мають бути задоволені ними».
«Філармонія нескорених» – проєкт Національної філармонії України, спрямований на підтримку музикантів із окупованих, деокупованих та прифронтових українських міст.
Проєкт стартував 20 лютого минулого року із концерту Камерного оркестру «Ренесанс» Маріупольської камерної філармонії під керівництвом диригента Василя Крячка.
Василь Крячок – уродженець Черкащини, який пов’язав свою долю із Маріуполем. Ще наприкінці 1980-х він заснував тут Камерний оркестр «Ренесанс», ставши його диригентом і художнім керівником. 2018-го очолив Маріупольську камерну філармонію. Від початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого аж до другої половини квітня Василь Крячок залишався у рідному місті, адже не міг покинути людей, що потребували його допомоги й підтримки. Окупанти неодноразово намагалися схилити його до співпраці, але проукраїнська позиція митця залишалася незмінною.
Джерело: day.kyiv.ua