Як виступи наших виконавців на сценах найвідоміших театрів створюють бренд великої української культури
Найвідоміша українська оперна співачка Людмила Монастирська із 2011 року не виконує російського репертуару та принципово відмовляється з 2014-го від будь-якої співпраці з російськими закладами та представниками. Загалом співає італійською, французькою, іспанською, німецькою, англійською. Минулого року виконувала «Реквієм» Джузеппе Верді латинською мовою.
Понад десять років тому дебютувала в Ла Скала в Мілані та Метропелітен-опері в Нью-Йорку, виступала в Ковент-Гардені у Лондоні, у Штатсопері Берліна, в інших прославлених театрах світу. Укрінформ розпитав Людмилу Монастирську – народну артистку України, лауреатку Національної премії України імені Тараса Шевченка про виклики, які стоять там перед нашими виконавцями.
НЕЩОДАВНЯ «СИЛА ДОЛІ» НА МАЛЬТІ ТА ІНТЕНСИВ ЗАКОРДОННИХ ВИСТУПІВ 2022 РОКУ
На сцені Метрополітен-опера Людмила Монастирська дебютувала 2012 року Аїдою.
На сцені Метрополітен-опера Людмила Монастирська дебютувала 2012 року Аїдою.
Критики відзначають довершене виконання драматично-колоратурних партій солістки Національної опери України Людмили Монастирської: леді Макбет з однойменної опери, Одабелли з «Аттіли», Леонори з «Трубадура», арії Норми Casta diva. Ще 2012 року співачка дебютувала Аїдою на сцені Метрополітен-опери в Нью-Йорку, пізніше співала там «То́ску», «Набукко», «Турандот», «Сільську честь». Їй аплодують шанувальники опери в багатьох країнах.
Нещодавно відома українська виконавиця на Мальті, на острові Гозо, у знаменитому театрі «Аврора», була задіяна в чотиригодинній виставі «Сила долі» Верді. Це були перші острівні гастролі Людмили Монастирської. Серед глядачів, що подивувало, були навіть земляки з Черкащини.
Співачка згадує надзвичайно насичений графік виступів за кордоном упродовж першого року повномасштабної російсько-української війни. Вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року налякало світ і змусило дуже багатьох людей зреагувати на новини про масовані страшні атаки агресора цікавістю до культури нашої великої європейської країни, яку вирішив нищити путінський режим.
Людмилу Монастирську повномасштабна російсько-українська війна застала в Неаполі, у лютому вона співала у Театрі Сан-Карло. За кілька днів мала їхати додому в Київ. Але довелося міняти плани.
Із весни до осені виступила понад 20 разів у різних країнах на двох континентах, – погодьтеся, це немало. Щоразу солістка Національної опери України, часто з іншими українськими виконавцями, нагадувала своєю творчістю іноземцям про те, що Росія веде повномасштабну збройну війну в Україні.
Уже 12 березня була у місті Лієпая неподалік від Риги, виконувала сольний концерт, який був свідченням солідарності України і Латвії. На завершення акапельно виконала українську пісню – зал стоячи аплодував. Багато людей плакали.
У Варшаві 25 березня виконали «Реквієм» Верді із так само запрошеним Валентином Дитюком і двома польськими солістами. А через два дні в Парижі, в Опера Гарньє – в одному з найрозкішніших театрів, відбувся спільний концерт на підтримку України. Зібрали тоді понад 300 тисяч євро на підтримку українських захисників.
У квітні – головна партія у «Турандот» у знаменитій постановці Франко Дзефереллі в Метрополітен-опері (США). Фото виходу на поклон після тієї вистави – в синьо-жовтому прапорі – облетіло немало світових ЗМІ.
Між цими виступами ще пропонували долучитися до концерту на підтримку України в Баден-Бадені (Німеччина). «Але я відмовилася. Бо там виступали росіяни», – каже Людмила Монастирська. Проте згодом з участю співачки пройшов концерт у Берлінській філармонії. П’ять виступів відбулися в межах відомого міжнародного фестивалю в Італії «Арена ді Верона».
НАЙПОМІТНІШЕ УКРАЇНУ ЗА КОРДОНОМ ПІДТРИМУЄ МЕТРОПОЛІТЕН-ОПЕРА
Нагадаємо, відомі зарубіжні театри, демонструючи підтримку України, після 24 лютого 2022 року терміново розірвали контракти з відверто пропутінськими діячами, диригентом Валерієм Гергієвим і співачкою Анною Нетребко (2014-го вона в Санкт-Петербурзі голові парламенту самопроголошених «ДНР» та «ЛНР» Олегові Царьову передала сертифікат на 1 млн рублів з особистих коштів на допомогу колаборантам, які продовжували працювати під вивіскою Донецького театру опери та балету). Також відмовилися від виступів з народженою в Піцунді російською сопрано Хіблою Герзмавою.
Натомість Метрополітен-опера та інші найпрестижніші театри світу після 24 лютого 2022 року вирішили надати можливість виконати ролі саме українським солістам, виявляючи цим солідарність із країною, на яку напала РФ. До того ж намагалися створювати для них щонайліпші умови. Людмила Монастирська розповідає, що тоді, у 2022‑му Метрополітен-опера єдиний раз за понад десять років співпраці оплатила її проживання у Нью-Йорку.
«Житло там дуже дороге, – уточнює співачка. – Від 5000–6000 до 16 000 доларів США щомісяця. Я жила тоді з краєвидом на річку Гудзон і штат Нью-Джерсі».
З ініціативи Метрополітен-опери і Великого театру Варшави 2022 року був створений Ukrainian Freedom Orchestra, до складу якого увійшли музиканти з України – біженці й ті, хто залишився працювати в країні, яку донині атакують російські війська, а диригентом стала канадсько-американська маестро Кері-Лінн Вілсон.
«Я в першому турі оркестру співала арію Леонори з опери «Фіделіо» Бетховена – звернення дружини ув’язненого за протест проти тиранії. За задумом, у концерті це був заклик до Путіна припинити війну», – розповідає Людмила Монастирська.
Солістка зауважує, що турне відбувалося у стислі терміни: з 28 липня по 20 серпня виконали 11 концертів на двох континентах. Досить виснажливими були постійні переїзди й поселення в нові готелі. Після вранішніх репетицій увечері грали концерти.
Сергій Кислиця і Людмила Монастирська у Нью-Йорку після виконання опери «Турандот».
Сергій Кислиця і Людмила Монастирська у Нью-Йорку після виконання опери «Турандот».
«Кожен виступ був дуже зворушливим, завершували виходом з українськими прапорами. Спочатку в кількох країнах Європи, а потім в Америці. Ми пишалися тим, що представляємо Україну. Але фізично було важко. Це ще був період, коли всюди здавали ковідні тести. Кілька людей на завершення туру так вибилися із сил, що не змогли взяти участі в останньому концерті», – згадує виконавиця.
Ще восени 2022‑го було екстразапрошення Людмилі Монастирській від Оксани Линів, тоді запрошеної диригентки оперного театру «Комунале» в Болоньї, заспівати в концерті до 100-ліття Соломії Крушельницької. «Я саме була за контрактами на Фестивалі Верді в Пармі. А до Болоньї звідти трохи більше 200 км. Далі я летіла в Мюнхен виконувати «Бал-маскарад». Мені тоді весь час потрібно було, щоб десь поряд був аеропорт, щоб швидко переміщатися з однієї країни в іншу», – уточнює співачка.
У Київ повернулася наприкінці 2022 року. Відтоді нерідко виступає на сцені Національної опери України.
Людмила Монастирська виокремлює найпомітнішу значущу підтримку від Метрополітен-опери Україні впродовж понад трьох із половиною років, у час, коли точиться повномасштабна російсько-українська війна. У театрі в Нью-Йорку солістка співала «То́ску» у квітні 2023-го, а в наступному сезоні двічі виконувала свої партії в «Набукко» Верді.
ЯК ДИПЛОМАТИЧНОЮ ПРИСУТНІСТЮ І ПРОМОЦІЄЮ УКРАЇНСЬКОЮ КУЛЬТУРИ ВІДІГНАТИ ПРОРОСІЙСЬКИХ АГЕНТІВ
«Щодо багатьох інших відомих закордонних оперних театрів, то я навіть не веду мови про запрошення у вистави українських виконавців. У період, коли російська зброя вбиває українських дітей, було б логічно не толерувати виступів та постановок представників країни-агресора. Мітинги-протести проти виступів Нетребко були в Мілані, Берліні. Тепер збирають підписи проти її виступу у Женеві.
На жаль, кастинг-директори за кордоном часто вважають, що не варто «змішувати» культуру й політику. Ба більше, театри на мітингувальників навіть скаржилися правоохоронцям. Бо обурені тим, що їм заважають показувати вистави, на які вже продані квитки», – розповідає співачка.
Той чи інший виконавець, запрошений до участі у виставах в інтернаціональну команду, значною мірою залежить від агентів, які формують свої списки кандидатів у постановки відомих оперних театрів. Проросійським, наприклад, називають італійця Алессандро Аріозі. Це підтверджує хоча б те, що в соціальних мережах його «от всей души поздравляет» команда «Русского музыкального общества».
Людмила Монастирська, яка має великий досвід виступів у відомих театрах світу, каже, що не варто жити ілюзіями, що за кордоном надто переймаються долею українців. «Поки ворожі ракети летять в Україну, для багатьох європейців, на жаль, російська культура залишається ˮвєлікойˮ. Проте це не має зупиняти нашого прагнення якомога ширше представляти світові українську культуру, консолідуючи зусилля митців, дипломатичних представництв та державних інституцій», – упевнена українська виконавиця, на чиї виступи шанувальники їздять в інші країни і навіть на інші континенти.
Співачка глибоко вдячна за щиру підтримку вітчизняним дипломатам Сергієві Кислиці, Андрію Мельнику та іншим, хто долучався до організації виступів українських митців за кордоном.
Завжди, а особливо в період, коли Росія намагається відкрито зброєю знищити українську ідентичність, вимушені переселенці (внаслідок війни), а таких у Європі залишається понад 4 млн осіб, мають знаходити нагоду підтримувати в залах закордонних театрів артистів високого мистецтва, які представляють нашу незламну країну. Найкращих українських виконавців варто знати всім українським дипломатам і привертати до них увагу своєю присутністю та запрошеннями на офіційні прийоми.
Бо ворог, який маніпулятивно створив болотяного коло́са на глиняних ногах «вєлікая русская культура», що допомагає затуляти очі світу на злочини Росії в Україні щонайменше з року винищення Батурина, в 1708 році, – красивим життям і гонорарами підступно постійно зваблюють у своє коло найкращих талантів з України, які вибудовують міжнародну оперну чи балетну кар’єру.
Щоб українська культура за кордоном не перебувала в тіні будь-якої іншої, треба згадати початки української культурної дипломатії часів УНР. Тоді у виданнях багатьох країн за кілька років було надруковано три тисячі рецензій на виступи там хору Олександра Кошиця. Такий результат не був спонтанним: маючи поперередній журналістський досвід, Симон Петлюра особисто заохочував створювати інформаційні приводи, зокрема, запрошення посадовців, представників королівських родин, інших поважних гостей.
Коли маємо 34 роки незалежності України, навіть проживаючи випробовування страшною збройною війною, – демонструємо світові велику українську культуру. Бо складно не помітити таких визнаних зірок, як Людмила Монастирська. Загалом галактика українських талантів наповнена багатьма світилами.
Валентина Самченко, м. Київ.
Джерело: ukrinform.ua
