У Львівському меморіальному музеї Соломії Крушельницької представили твори композитора, які ще донедавна були у рукописах
Меморіальний музей Станіслава Людкевича (філія Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові) другий рік поспіль за підтримки Українського культурного фонду, реалізує проєкт «Людкевич. Спадщина». Проєкт має за мету оцифрування, новітнє нотне видання, аудіо-, відеозаписи та популяризацію творчості українського композитора Станіслава Людкевича. Впродовж столітнього життя він створив сотні творів у різних жанрах — від опер та симфонічних творів до великої кількості солоспівів, композицій для хору, фортепіано, ансамблів. На жаль, велика частина спадщини композитора залишається у рукописах, що писані олівцем, тож з часом ноти все важче відчитати.
Музиканти і науковці міста Лева провели низку заходів, щоб представити забуту, але, на щастя, не втрачену скарбницю творів великого українського композитора. Серед інших у Музеї Соломії Крушельницької дует піаністів Наталія Зубко та Петро Довгань — Dovhan & Zubko Piano Duo представив твори Станіслава Людкевича, написані для фортепіано в чотири руки. Музиканти виконали твори «Швачка-марш», січовий марш «Ой, ішли наші славні запорожці», єврейський військовий марш «Бар-Кохба», «Меланхолійний вальс» на тему новели Ольги Кобилянської, а також три «Чабарашки». За словами музикознавиці, комунікаційної менеджерки проєкту Стефанії Олійник, твори, які виконав для львів'ян дует Dovhan & Zubko Piano Duo, ми могли почути завдяки скрупульозній роботі виконавців над віднайденням в архівах нотних записів і реконструкції творів Людкевича.
Цей фортепіанний вечір, справді, був не лише пізнавальним, оскільки музиканти розповідали про кожен твір, а завершився лотерейкою-розіграшем, яку провела менеджерка проєкту Тетяна Продан. Диск із записом фортепіанних дуетів Станіслава Людкевича у виконанні Dovhan & Zubko Piano Duo «витягнула» студентка музичного училища Зореслава.
Ще під час виступу я зауважила, як пані Наталя підморгувала іншому піаністу — Петрові Довганю. Як з’ясувалося, дует — подружжя. І це було видно: вони підтримували одне одного поглядом, жестом руки чи кивком голови — відпрацювали злагоджено, як кажуть, як по нотах.
Про те, чому саме творчість Станіслава Людкевича так зацікавила професійних музикантів — викладачів Львівської національної музичної академії імені Миколи Лисенка Наталю Зубко та Петра Довганя, я запитала у них після концерту.
— Так, ми подружжя, — усміхнулася Наталя Зубко. — Оскільки ми ще й музиканти, шукали способи реалізації творчих ідей. Вирішили, що будемо грати фортепіанним дуетом. І, звісно, шукали репертуар, який би могли виконувати. Наша співпраця почалася 2017-го, коли ми подали заявку на участь у Першому фестивалі «Людкевич FEST». Тоді ми виконували доступні на той час твори. Але ми не хотіли на цьому зупинятися, і вирішили шукати: можливо, ще є якісь твори Станіслава Людкевича. Відтоді і зав’язалася наша співпраця з Музеєм Людкевича. Зберігачка фондів Мар’яна Зубеляк допомагала знаходити рукописи, з дозволу дирекції ми ці ноти сканували, опрацьовували, набирали нотний текст.
— Ми почали ознайомлюватися з творчістю Людкевича ще до теперішнього проєкту, — долучився до розмови Петро Довгань. — У нас була ідея самостійно видати ці ноти, ми вже їх набрали для власного користування. Після кожного виступу до нас зверталися люди із запитанням: де можна взяти ці ноти? Але ми не мали права їх розповсюджувати без дозволу музею. Бо, як відомо, існує авторське право. А потім стартував проєкт «Людкевич. Спадщина», коли видавали симфонічні твори. Наступним етапом стало видання фортепіанних творів. У рамках цього проєкту видали два томи фортепіанної спадщини композитора. Ми з дружиною відповідали за видання другого тому — там фортепіанні дуети.
— Ви розповідали, що Станіслав Людкевич, коли писав черговий твір, робив пропуски, а ви вже дописували пропущені ноти? То ви, пане Петре, вцілили «в десятку»?
— Моя душа може бути спокійна. Я від себе нічого не додав. Один з творів був недописаний для дуету, тож довелося спиратися на твір, що був написаний раніше. На одну й ту ж саму мелодію Людкевич створив два твори: один для скрипки і фортепіано, інший — для фортепіанного дуету в чотири руки. Тому я мав можливість взяти те, що було у рукописі для скрипки, і перенести у фортепіанний дует.
— То чому саме Людкевич? Адже є інші українські композитори, до прикладу, Лисенко чи Барвінський, чия творчість досліджена не до кінця?
— Гарне запитання. Але річ у тому, що ані Лисенко, ані Барвінський не написали для фортепіано в чотири руки творів. Людкевич був першопрохідцем у цьому жанрі. Людкевич професійно цей жанр підняв з побутового рівня такого типу концертів до сценічного представлення. Є поодинокі зразки у творчості композиторів, зокрема це Михайло Завадський, Денис Січинський, які теж потребують вивчення і доопрацювання. Можливо, колись долучимося до цього…
Джерело: wz.lviv.ua
