29 червня, виповнилося 9 років від дня трагічної загибелі Василя Сліпака – видатного українського оперного співака, соліста Паризької національної опери, активного волонтера та бійця російсько-української війни
Василь Сліпак, відомий на фронті під позивним Міф, залишив по собі не лише унікальний голос у численних записах, а й став прикладом для багатьох українців. Більше про його життя, творчий шлях та волонтерську діяльність розповість "Еспресо.Захід".
Від львівського хлопчика до зірки світової опери
Василь Ярославович Сліпак народився 20 грудня 1974 року у Львові в сім’ї робітників. Його унікальний голос – контртенор, найвищий серед чоловічих оперних голосів – успадкований від діда, проявився ще в дитинстві.
У шестирічному віці Василь вперше виступив на сільському весіллі, а в дев’ять років старший брат Орест привів його до Львівської державної академічної хорової капели "Дударик". З 1983 по 1994 рік Василь співав у цьому легендарному колективі, який виховав його на творах Дмитра Бортнянського, Артема Веделя, Миколи Лисенка та інших українських композиторів. Цей період заклав фундамент його музичної майстерності та любові до своєї культури.
У 1992–1996 роках Сліпак навчався у Вищому музичному інституті ім. М. Лисенка у Львові (тепер Львівська національна музична академія), де професор Марія Байко допомогла розвинути його унікальний голос.
А вже у 19 років Василь здобув міжнародне визнання, вигравши Гран-прі та приз глядацьких симпатій на 10-му Міжнародному конкурсі ораторії й пісні "Гран-Прі France Telecom" у Клермон-Феррані (Франція) в 1994 році. Його виконання українських пісень в обробці Лева Ревуцького та Миколи Лисенка стало сенсацією, а прослуховування у Паризькій академії відкрило двері до світової сцени.
У 1996 році Василь Сліпак став солістом Паризької національної опери, де виступав майже 20 років. Його репертуар включав твори Бізе, Верді, Моцарта, Пуччіні, а найулюбленішою була партія Мефістофеля з опери "Фауст" Шарля Гуно, що й дала згодом йому позивний "Міф" на війні.
За роки успішної кар’єри, він був неодноразово нагороджений за свої таланти. Зокрема, у 2011 році він став фіналістом Міжнародного оперного конкурсу Armel, отримавши нагороду за найкраще чоловіче виконання арії Тореадора з опери "Кармен".
Громадська діяльність: голос України у світі
Василь Сліпак не лише підкорював оперні сцени Європи, а й активно підтримував Україну.
Ще на початку 1990-х, разом із братом Орестом, він долучився до руху "Віра і світло", допомагаючи людям з особливими потребами. Під час Помаранчевої революції 2004 року він брав участь в акціях української діаспори у Франції, а з початком Революції Гідності в 2013 році очолив волонтерський рух у Парижі. Він організовував мітинги на підтримку Майдану, збирав кошти та гуманітарну допомогу, а 12 січня 2014 року провів у Парижі мітинг солідарності з майданівцями.
У травні 2014 року, виступаючи в "Аїді" в Ліонській опері, він вийшов на сцену з українським прапором, демонструючи світу свою позицію.
Разом із колегами-співаками Василь створив асоціацію "Opera friends for children", яка збирала кошти для дітей, постраждалих від війни, та благодійну організацію "Українське братство" для підтримки українських захисників.
У червні 2016 року він організував відомий Міжнародний марш "Stop Putin War in Ukraine!" у Парижі, в якому взяли участь представники 30 країн. Його діяльність об’єднувала українців діаспори та привертала увагу світу до війни в Україні.
Обставини смерті Василя Сліпака
З початком російсько-української війни в 2014 році Василь Сліпак не міг залишатися осторонь. Хоча він продовжував виступати на сцені, як він сам казав, його серце завжди було з Україною.
"Поки буде тривати війна на Сході, мистецтво зачекає. Як то оперний співак пішов воювати? А хто сказав, що Донбас не гламурний? Наші люди люблять героїзувати. Я не бачу нічого страшного в тому, що змінив комфортне ліжко на бліндаж. … Я мушу бути там, на війні. Бо саме там, на Сході, на фронті, пишеться історія України", - згадував Сліпак в одному з інтерв’ю.
Тому у 2015 році він приєднався до Добровольчого Українського Корпусу "Правий сектор" під позивним "Міф". Василь воював у районі Пісків, Донецького аеропорту та Авдіївки, тричі їздив на фронт. У червні 2016 року він привіз зібрану допомогу на Луганщину і залишився там, плануючи пробути пів року.
Однак 29 червня 2016 року, близько 6:00 ранку, Василь Сліпак загинув від кулі російського снайпера в бою поблизу селища Луганське Бахмутського району Донецької області. Йому було всього 41 рік. Його смерть стала потрясінням для багатьох в Україні та Європі, відкривши очі на те, що ця війна забирає всіх.
Поховали Василя на Личаківському кладовищі у Львові, поруч із іншими захисниками України.
Спадщина: голос, що не змовкає
Василь Сліпак залишив по собі не лише музичну спадщину, а й приклад великої любові до Батьківщини. Тому не дивно, що його життя й досі надихає митців, волонтерів і захисників. У 2017 році він був посмертно відзначений званням Героя України та орденом "Золота Зірка", а також орденом "За мужність" І ступеня (2016).
На його честь названо вулиці у Львові, Тернополі, Дніпрі, Києві та інших містах, а також сквери та зали, зокрема Велику залу Оперної студії Національної музичної академії України ім. Чайковського та Культурно-інформаційний центр при Посольстві України у Франції. У 2018 році вийшов документальний фільм "Міф", створений режисерами Леонідом Кантером та Іваном Яснієм, який розповідає про життя і подвиг Сліпака. У 2021 році Національний банк України випустив пам’ятну монету номіналом 2 гривні на честь воїна-співака.
Слова Василя Сліпака, сказані в інтерв’ю "Громадському" у 2015 році, звучать пророче: "Україна є сильною завдяки своєму народу. Маємо базуватися в майбутньому саме на людях. "Почути свій народ" – насправді це і є суть". Його голос, який "поєднував сяйво українського неба та золото полів", як згадувала колега Гоша Ковалінська, продовжує лунати в серцях українців.
Тож Василь Сліпак став символом того, як мистецтво і боротьба за свою країну можуть об’єднатися в ім’я свободи. Як кажуть люди, що знали Сліпака, його життя – це історія про те, як один голос може змінити світ, а одна людина – надихнути націю.
Цитати Василя Сліпака
Наведемо кілька відомих цитат артиста-воїна Василя Сліпака, які він повторював за життя:
"Усі найкращі моменти свого життя я проживаю на Батьківщині, і думаю, багато українців зараз би мали відчувати унікальність історичного моменту";
"Це так мало і так багато – любити свою землю";
"Є люди інтересів і люди принципів. Між ними – прірва. Перші ніколи не зрозуміють других і навпаки";
"Нам потрібно залишатись позитивними і вірити в нашу силу. Вона є. Європейські друзі почудовуються нею. Ми змогли і ми зможемо";
"Дивна ситуація, коли половина країни живе у війні, а інша – взагалі абстрагована від неї".
"Ми – нація дуже миролюбна. Але ми вміємо захищатися. Маємо генетичне відчуття справедливості і своєї країни, землі";
"Уся кров, що сьогодні проливається за Україну, не повинна зупинити або увергнути в депресію. Вона повинна дати імпульс для подальшої боротьби";
"Перемога буде обов’язково! При одній умові: коли кожен з нас буде робити все необхідне для цього від найменшого до найбільшого і у всьому! Уявити собі: всі українці світу одночасно думають про це і діють? Це ж бомба, перед якою не встоїть ніщо на світі!"
"Нерви здають у багатьох, але потрібно триматися. Я – оперний співак, а це робота нервів. Стрес постійно є при виході на сцену, треба контролювати себе. Це допомагає і на війні".
Автор: Юрій Мартинович
Джерело: zahid.espreso.tv
