Прогулюючись вулицями Дніпра чи звертаючись з проханням до водія маршрутки зупинити біля певного перехрестя мало хто знає на честь кого названо вулиці у місті. Багато з них мають імена видатних земляків, які прославляли Дніпро або зробили багато для його розвитку.
Журналісти dnepr.info вирішили дізнатися, хто такий Іван Паторжинський на честь якого названо вулицю в Дніпрі.
Вулиця Паторжинського – одна із найстаріших у Дніпрі. З моменту заснування міста вона мала назву Нагірна, але в 1960-х роках була перейменована. На вулиці збереглося кілька старовинних будівель часів Катеринослава початку 1900-х років.
Іван Паторжинський народився наприкінці 1890-х років у Запорізькій області, але навчався у Катеринославі та у 1922 році закінчив міську консерваторію. Перед цим він закінчив також Катеринославську духовну семінарію і, за деякими даними, у 1920-х роках був регентом в Успенському соборі.
Ще під час навчання у семінарії він любив співати, хоч законами навчального закладу заборонялося виконувати світські пісні і тим більше виступати на концертах, семінарист Іван Паторжинський взяв псевдонім «Макар» і це правило частенько порушував. У 15 років він почав співати басом. На той час у місті часто давали благодійні концерти, у яких хор семінаристів брав участь. За чистий голос слухачі прозвали Паторжинського «диво басом».
Його музична кар’єра розпочалася на таких благодійних концертах. На одному з них його почула відома на той час оперна співачка Зінаїда Малютіна. Місцева уродженка вона також працювала викладачем у консерваторії. Вона запросила його на заняття і почала з ним займатися вокалом безкоштовно, що було дуже до речі, оскільки походив Паторжинський з бідної родини, його батько помер, коли хлопчикові було 12 років і оплатити навчання не було чим.
1923 року Іван Паторжинський став солістом оперного театру в Одесі, потім у Харкові і нарешті в Києві. 1944 року став народним артистом. Після закінчення Другої світової війни викладав у Київській консерваторії.
В опері виконував партії козака Чуба у постановці «Ніч перед Різдвом», Тараса Бульби в однойменній опері, князя Ігоря, Карася в опері «Запорожець за Дунаєм», брав участь у постановці «Наталка Полтавка». Окрім цього, Іван Паторжинський виступав і як камерний співак. У його репертуарі були арії з опер, романси та народні українські пісні.
Помер Іван Паторжинський у 1960 році. Похований на Байковому цвинтарі.
Джерело: dnepr.info
Учениця Острозької школи мистецтв Анастасія Лавренюк – серед переможців міжнародного фестивалю-конкурсу, який відбувся у Словаччині. Дівчину та її концертмейстерку Вікторію Куфальську нагородили дипломом.
Про таку приємну подію повідомляла Острозька школа мистецтв на своїй фейсбук-сторінці в понеділок, 17 липня.
«Хоч літо в розпалі і канікули тривають, але маємо чергові досягнення. Вітаємо з перемогою в Міжнародному двотуровому багатожанровому фестивалі-конкурсі мистецтв «Моя мистецька Україна» ученицю струнно-духового відділу Анастасію Лавренюк (скрипка) з 2 місцем. Викладачка – Інна Тимофіївна Хмарук. Концертмейстер – Вікторія Олегівна Куфальська. Молодці! Так тримати!», – зазначено в повідомленні.
Конкурс відбувся за сприяння головного управління культури м. Братислава та міжнародного фестивального порталу «Orea fest», 3 – 9 липня 2023 р. у столиці Словаччини.
«Анастасія Лавренюк з відмінними успіхами закінчила 4 клас Острозької школи мистецтв. Дівчинка дуже цілеспрямована та ініціативна. Мріє пов'язати своє життя зі скрипкою. Активна учасниця творчого життя школи. Учасниця ансамблю скрипалів, ансамблю народної музики школи та Зразкового ансамблю народної пісні «Співаночка». У складі дуету з Богданою Шеремета стали володарями ІІ премії в регіональному конкурсі «Осінній промінь» 2022 року. В цьому ж конкурсі Анастасія стала лауреатом І премії як солістка. В травні 2023 року Настя брала участь у V регіональному конкурсі виконавців на струнно-смичкових інструментах пам'яті Леоніда Матюка і здобула ІІІ місце», – розповіла для Район. Острог. і газети «Замкова гора» наставниця дівчини у школі мистецтв Інна Хмарук.
Для участі в Міжнародному двотуровому багатожанровому фестивалі-конкурсі мистецтв «Моя мистецька Україна» Анастасія з допомогою своїх викладачів підготувала і виконала на скрипці твір І. Іордана «Дзиґа». На фортепіано грала Вікторія Куфальська.
За високий професіоналізм у вихованні талановитої молоді, злагоджену співпрацю та активну участь у підготовці учасників до конкурсу «Моя мистецька Україна 2023» дипломом нагороджена концертмейстерка Вікторія Куфальська.
«Дякуємо нашому концертмейстеру В. О. Куфальській за допомогу та підтримку», – сказала Інна Хмарук.
Джерело: ostrog.rayon.in.ua
Уже дев’яті Дні української музики у Варшаві проходитимуть цьогоріч на початку вересня і представлять слухачам три концерти.
Традиційно одним із майданчиків є Концертна студія Польського радіо імені Вітольда Лютославського. Там зберуться цього разу поціновувачі української класичної музики двічі.
У концерті 3 вересня, у першому відділенні вражатимуть грою на фортепіано в чотири руки подружжя віртуозів — Олександра Зайцева та Дмитро Таванець. Їхній виконавський дует має назву Kyiv Piano Duo.
Звучатимуть, зокрема, «Прадавні гірські танці Верховини» Євгена Станковича, «Фанфари та фуга» Олега Безбородька, «Сумний блюз» та «Канкан зі старої грамофонної плити» Мирослава Скорика. У другому відділенні виконають, серед іншого, «Сюїту in C» Богдани Фроляк та «Танок диявола» Костянтина Віленського.
Твори Миколи Дилецького — у програмі другого фестивального концерту, 5 вересня. Відомий колектив Wrocaw Baroque Ensemble, яким диригуватиме легендарний Анджей Косендяк, представлятимуть дві музичні композиції для 8-голосого хору — «Реквіяльну літургію» та «Воскресний канон».
А вже 10 вересня в Атріумі офісної будівлі гратимуть Вокальний секстет proMODERN та Симфонічний оркестр Вроцлавської філармонії NFM. Диригуватиме Роман Ревакович – ініціатор та організатор Днів української музики у Варшаві.
Звучатиме прем’єра Концерту для гобоя з оркестром львівської композиторки Богдани Фроляк. Соло виконуватиме Ігор Лещишин (Вашингтон, США). Ще одна прем’єра — твір «До перемоги» для вокального секстету й оркестру Олени Ільницької. Написаний він на замовлення фонду Pro Musica Viva», чиєю основною акцією в Польщі є, власне, Дні української музики у Варшаві.
«Від 2019-го, від 5-го фестивалю, він перейшов у режим щорічної імпрези завдяки 3-річній дотації, яку Фонд отримав від міста Варшава у 2020-му, — розповідає «Україні молодій Роман Ревакович. — Цього року місто Варшава підтримало фестиваль черговою трирічною дотацією. Тож наша акція має відбутися також у роках 2024—2025. Варто згадати, що третій фестиваль у 2004 році та четвертий у 2008-му відбулися у тісній співпраці з варшавською Національною філармонією завдяки прихильності тодішнього директора Антоні Віта — одного з найвизначніших польських диригентів. Філармонія помістила український репертуар фестивалю у свою репертуарну програмну книжку на сезон 2012/2013, активно промотувала його своїми засобами. Видається, що досі не було в світі подібної акції, де перша музична установа країни так гостинно відкрила б свої концертні зали для української музики».
До речі, фонд Pro Musica Viva відзначає цьогоріч 25-ліття діяльності.
Перші Дні української музики у Варшаві відбулися у грудні 1999 року. Почесний патронат фестивалю тоді надав президент Польщі Алєксандер Кваснєвський. У почесному комітеті погодилися бути посол України в Польщі Дмитро Павличко, воєвода мазовецький Антоні Пєткєвіч, президент Варшави Павел Піскорський, мер Львова Василь Куйбіда, посол до Польського сейму Мирослав Чех та композитор Кшиштоф Пендерецький. В усіх сезонах фестивалю залучене поважне коло виконавців і гостей.
Валентина Григоренко
Джерело: umoloda.kyiv.ua
На одному із найбільших європейських оперних фестивалів – 69-у Фестивалі Пуччіні (Puccini Festival) у Торре дель Лаго в Італії відбудеться презентація виставки про Соломію Крушельницьку. Реалізація виставки «Гранд тур: Соломія. Україна – Італія» здійснена командою Музичного-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові за підтримки Українського культурного фонду. Її відкриття на фестивалі заплановане 28-го липня, перед прем’єрою опери «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні – оперного шедевру, який свого часу отримав визнання публіки завдяки неперевершеному виконанню української співачки.
Унікальна модульна виставка розповідатиме міжнародній аудиторії фестивалю про життєвий і творчий шлях Соломії Крушельницької: походження і освіту, оперні тріумфи на багатьох сценах світу, співпрацю із видатними композиторами, концертні турне. Відвідувачі зможуть також почути голос української сопрано: понад столітні архівні записи арій з опер «Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні та «Валькірія» Р. Ваґнера у виконанні Крушельницької. Дизайн проєкту здійснив український медіахудожник Сергій Петлюк, персональні виставки якого були представлені в Україні, Франції, Данії, Польщі, США, Індії та ін.
Місто та Фестиваль, на якому щороку виконуються виключно опери Дж. Пуччіні, для експозиції вибрані не випадково – адже в Торре дель Лаго мешкав славетний італійський оперний композитор, а в сусідньому містечку Віареджо тривалий час після одруження і завершення оперної кар’єри проживала Соломія Крушельницька. Обох митців поєднувала творча співпраця і дружба протягом багатьох років – українка була однією із найкращих інтерпретаторок музики Пуччіні й виконувала провідні партії у його операх «Манон Лєско», «Богема», «Тоска», «Мадам Баттерфляй» у театрах Італії, Іспанії, Польщі, Португалії, Аргентини, Чилі, Уругваю, Єгипту. Композитор називав Соломію «найпрекраснішою і найчарівнішою Баттерфляй», адже саме вона наважилася виконати провідну партію Чіо-Чіо-сан в другій авторській редакції опери після її нищівного провалу прем’єри у міланському театрі Ла Скала. Цим Крушельницька повернула Пуччіні прихильність публіки, а самому твору забезпечила світову славу, яка не згасає дотепер.
Реалізація виставки планувалася ще минулого року – у рік 150-річчя Соломії Крушельницької, однак не була втілена через початок широкомасштабної війни із росією. Як зазначає директор Музичного-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові Михайло Кобрин: «Виставка розроблена та присвячена 150-літньому ювілею Соломії Крушельницької і є знакова для нашого музею. Наша стратегічна місія розповідати про Крушельницьку у світі. Вона повертається у Європу та Світ для того, щоб нагадати про себе і свою славу! Виставка також важлива тим, що показує приналежність української спільноти до високої європейської культури через такі постаті, як Соломія Крушельницька».
Експонуватися виставка «Гранд тур: Соломія. Україна – Італія» буде впродовж місяця, до завершення Фестивалю Пуччіні 26 серпня. Команда музею надалі веде перемовини, щоб показати виставку у оперних театрах та країнах, де тріумфувала Крушельницька понад століття тому.
Контакти пресслужби музею:
Стефанія Олійник, +38 (097) 680-28-05 (WhatsApp, Telegram, Viber)
[email protected]
Про подію
А тепер увага! Усім шанувальникам нашої, української культури.
Запрошуємо відчути красу народних українських пісень.
Пережити справжню музичну симфонію емоцій. Відчути дух поколінь через улюблені мелодії.
Атмосфера, де кожна нота створює чарівні вібрації, а кожен словесний образ розкриває багатий світ української пісенної спадщини, сповненої теплом, талантом і величністю українського.
І. Шамо, О. Білаш, Т. Петриненко, М. Лисенко...
Пориньте у вир емоцій та краси живої музики:
"Чорнобривці", "Ясени", "Дивлюсь я на небо", "Ніч яка місячна", "Пісня про рушник", "Києве мій", "Два кольори",
"Україно", "Ой, у лузі червона калина", інші...
Євген Слободян - баритон (лауреат міжнародних конкурсів).
Дарія Зайцева - фортепіано.
Скористайтесь нагодою!
Концерт відбудеться 21 липня 2023 року в Будинку-музеї Миколи Лисенка о 18:00
м. Київ, вул. Саксаганського, 95
Вартість 200 грн.
У Дрогобичі відбудеться показ фільму французького режисера, музику до якого написав Вакарчук.
Це документальна стрічка, яку французький автор знімав від початку повномасштабного російського вторгнення, інформує Дрогобицька РВА.
Фільм знято у форматі подорожей гарячими точками України. Дія стрічки починається у Харкові й закінчується у Херсоні після звільнення міста.
Режисер подорожував Україною разом з українським загоном спецпризначення та знімав події у Бахмуті, Лимані, стежив за діями військових біля Запорізької АЕС.
Музику до фільму написав лідер гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук.
Організатори: Дрогобицька районна військова адміністрація спільно із Благодійним фондом “КОЛО” та Львівським академічним обласним музично-драматичним театром ім. Юрія Дрогобича.
Час показу: 23 липня о 16:00 у приміщенні Львівського академічного обласного музично-драматичного театру ім. Юрія Дрогобича.
Вхід вільний.
Джерело: leopolis.news
Організована за ініціативи фортепіанної школи "Piano Dreams" та з підтримкою громади міста Вольфсберг, аматорський народний оркестр народних інструментів Виноградівського міського будинку культури (кер. ЗпкУ Віктор Марушка) та вокальне тріо Виноградівської мистецької школи ім. Бели Бартока (кер. Світлана Гнетило) взяли участь у проекті 2023: «ТРИ КОНЦЕРТИ З НАРОДНИМ ОРКЕСТЕРОМ з України «., повідомляє Виноградівська ДШМ ім. Б. Бартока.
Музичний проект зібрав любителів хорового співу, професіональних музикантів та учнів місцевої державної гімназії, які з радістю об'єдналися, щоб разом з українським оркестром насолодитися шедеврами світової музичної класики. Артистичний керівник проекту, Наталія Шреттер (Фотул), сама народжена в Виноградові, стала душею цього заходу, здатною зблизити культурні світи двох країн через мову музики.
Три концерти відбулися в різних захоплюючих локаціях Австрії, де звучали різноманітні жанри та напрями духовної та світської музики. Фестивальна зала Ратуші м.Вольфсберг – «БЕНЕФІТ КОНЦЕРТ «Дякую, Австрія», Семінарійна Церква м.Танценберг – «Літній концерт Селтенгейм 2023», церква Markuskirche м.Вольфсберг» – БЛАГОДІЙНИЙ КОНЦЕРТ «Симфонія віри».
Джерело: goloskarpat.info
26 серпня відбудеться музичний концерт «Два генії бароко».
Інеса Порошина (фортепіано)
Музичний салон Колонного залу ім. М.В. Лисенка за адресою: вул. Володимирський узвіз, 2.
Програма:
Д. Скарлатті – Соната ре мінор, K 1
Соната «Пастораль» ре мінор, К 9
Соната «Капричіо» Мі мажор, K 20
Соната Мі мажор, К 135
Соната до мінор, К 11
Соната До мажор, К 159
Й.С. Бах – Прелюдія та фуга Соль мажор з 1 тому ДТК, BWV 860
Фантазія до мінор, BWV 906
Італійський концерт Фа мажор, BWV 971
Вступне слово та оголошення номерів – музикознавиця Олена Чижевська
Ціна:
250 - 350 грн
Де:
Національна Філармонія України
Володимирський узвіз, 2, Київ, 01001
Коли:
26 серпня 2023, 17:00
Свого часу Марія Стеф’юк стала другою українською співачкою після Соломії Крушельницької, яка підкорила сцену найпрестижнішого оперного театру світу — Міланського Teatro Alla Scala.
16 липня 2023 року виповнюється 75 років від дня народження примадонни української оперної сцени, народної артистки, Героя України, лауреатки Шевченківської премії та професорки Національної музичної академії Марії Стеф’юк.
Народилася відома співачка у селі Рожневі, у підгір’ї Карпат. Батьки мали чудові голоси, то і сама Марічка чудово співала з дитинства. Про своє дитинство співачка згодом згадувала в одному зі своїх інтерв’ю:
«Я була худенька конопата дівчинка, яка пасла корови, постійно співала, навчилася добре вишивати, бо мама казала, що то не дівка, яка не вміє цього робити. Хоч я й була в дитинстві великим романтиком, але абсолютно не мріяла стати співачкою. Тож мама дуже бажала, щоб її мрію здійснила я».
Тому після школи Марія Стеф’юк навчалась на диригентсько-хоровому факультеті Снятинського музично-педагогічного училища. На Республіканському огляді художньої самодіяльності її помітили та запросили на вокальний факультет Київської консерваторії імені Петра Чайковського, де вона відшліфовувала свою вокальну майстерність під керівництво досвідченої професорки та співачки Наталії Захарченко.
За спогадами самої співачки, це був досить цікавий та складний період її життя. Через ранню смерть батька, дівчині довелося шукати підробіток, співаючи українські народні пісні у ресторані. «Наталка Полтавка», який слугував справжнім українським культурним осередком Києва.
У стінах закладу вона подружилася з багатьма відомими особистостями, що стали символом дисидентського руху наприкінці 60-х. Марія товаришувала з В’ячеславом Чорноволом, Аллою Горською, Надією Світличною та багатьма іншими яскравими постатями українського шістдесятництва за що її мало не виключили з лав консерваторії.
На щастя, все закінчилося добре для співачки, і за рік до закінчення музичного вишу Марія Стеф’юк стає солісткою київського оперного театру, дебютувавши в партії Марфи в опері «Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова. Київська публіка відразу оцінила самобутній яскравий голос молодої співачки.
Вона створила блискучі образи: Марильця («Тарас Бульба» Миколи Лисенка), нова русалка («На русалчин Великдень» Миколи Леонтовича), Милуша («Ярослав Мудрий» Георгія Майбороди), Антоніда («Життя за царя» Михайла Глінки), Маргарита де Валуа («Гугеноти» Джакомо Меєрбера), Лейла («Шукачі перлів» Жоржа Бізе), Розіна («Севільський цирульник» Джоаккіно Россіні), Лючія («Лючія ді Ламмермур» Гаетано Доніцетті), Віолета, Джільда («Травіата», «Ріголетто» Джузеппе Верді), Церліна («Дон Жуан» Вольфганга-Амадея Моцарта), Ерот («Орфей і Еврідіка» Христофа Віллібальда Глюка) та інші.
Музичні критики неодноразово відзначали її блискуче вокальне обдарування, що поєднувалося з артистизмом і глибиною трактування образів світової та національної класики.
У 1981 році Марія Стеф’юк стала другою українкою після Соломії Крушельницької, яка виступала на найзнаменитішій у світі сцені — італійському театрі Ла Скала. ЇЇ чудовий виступ у партії Парасі з опери «Сорочинський ярмарок» Модеста Мусоргського вибаглива міланська публіка супроводжувала оваціями. Також у виставі поруч з нею, у партії Черевика виступив ще один чудовий тогочасний соліст Київського оперного театру — бас Василь Манолов.
Однак радянська влада не відпустила талановиту співачку на гастролі до Мілану вдруге. Тож, лише після розпаду радянського союзу, Марія Стеф’юк дізналася, що її запрошували в «Ла Скала» на постановку опери Пуччіні «Богема» на роль Мюзети. Та в «Ла Скала» прийшла з Москви телеграма, що співачка захворіла, тож не може приїхати для участі у постановці.
Лише після розпаду СРСР, Марія Стеф’юк об’їздила з концертами весь світ. Гастролювала у США, Канаді, країнах Західної Європи та Японії.
Особливе місце в камерному репертуарі співачки завжди належало українській народній пісні. Якось в одному з інтерв’ю співачка зауважила:
«Моя найулюбленіша роль — Віолетта в опері Джузеппе Верді „Травіата“. Жінка, яка пожертвувала усім заради любові. А улюблена пісня? Люблю всі. Не знаю жодної поганої української пісні. Таких нема».
З 2000 року співачка почала викладацьку роботу у Національній музичній академії, де працює професоркою Кафедри оперного співу. За цей час співачка виховала чимало талановитих учениць, зокрема і відому співачку Оксану Дику, яка на сьогодні виступає на багатьох провідних сценах світу.
У 2006 році співачка знялася в екранізації опери Семена Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм», виконавши роль темпераментної Одарки разом зі знаменитим театральним актором Богданом Бенюком, який втілив колоритного Івана Карася (спів — Микола Шопша).
Не припиняється співпраця Марії Стеф’юк і з рідним театром, де вона працює консультанткою з вокалу, передаючи свій багаторічний сценічний досвід молодим колегам.
«Марія Стеф’юк — володарка найвищих звань нашої держави — народної артистки та Героя України, найвищої творчої відзнаки — Шевченківської премії, а в оперній ієрархії має найвищий титул — примадонни сцени. Для цього титулу мало бути першокласною вокалісткою. Для цього треба, без перебільшення, покласти на вівтар мистецтва усе своє життя…», — зазначають про видатну співачку у Національній опері України, театру, якому вона віддала понад півстоліття свої натхненної та майстерної праці.
Світлини Марії Стеф’юк надані Центральним державним аудіовізуальним та електронним архівом.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Джерело: vechirniy.kyiv.ua
Львівська національна опера представляє екшн-прочитання «Запорожця за Дунаєм»
20 та 21 травня у Львівській опері відбулася несподівана інтерпретація однієї з найвідоміших українських оперних історій. «В опері «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського закладено нові сенси та підтексти, що відновлюють історичну справедливість та є особливо актуальними у нашому сьогоденні», – анонсують прем’єрну постановку втілювачі проєкту. І називають ТОП-5 причин відвідати виставу: «Руйнування столітніх меншовартісних нашарувань про образ українців та українського козацтва, насильно навʼязаних московітами; музична редакція Олександра та Дмитра Саратських, що гармонійно доповнює оригінальну музику композитора Семена Гулака-Артемовського та прозвучить під орудою диригентки Ірини Стасишин; нове лібрето Миколи Бровченка та Оксани Тараненко з несподіваними поворотами сюжету та новими персонажами; видовищна сценографія Тадея Риндзака та колоритні вбрання Людмили Нагорної, що підкреслюють свободолюбивість та войовничість українського козацтва; сучасна хореографія Олексія Буська та захопливі сцени козацьких боїв у постановці Олександра Дідика».
Варто, вочевидь, нагадати, що прем’єрне виконання «Запорожця за Дунаєм» Степана Гулака-Артемовського відбулося у Петербурзі, у Маріїнському театрі, у квітні 1863 року, і це був перший твір цього жанру українською мовою. За часів СРСР «Запорожця» у різні роки ставили у Київській, Харківській та Дніпропетровській операх, також – у Куйбишеві, Горькому, Новосибірську, Алма-Аті, Свердловську, Фрунзе, Баку, Кишиневі, Мінську, Душанбе, Таллінні, Улан-Уде та Вільнюсі.
І досі «Запорожець за Дунаєм» залишається однією з найпопулярніших українських опер у театрах України і за її межами. Львівська опера – не виняток. У театрі реалізовано 7 різних постановок цієї опери. Перша – 1941 року. Сьома – 1987-го, яка протрималася у репертуарі до 2019-го, і це було 500 вистав. Отже, прем’єра 2023 року у режисурі Оксани Тараненко – восьма за ліком.
Процес підготовки нової постановки тривав три роки. «Ми почали обговорення планів з режисеркою Оксаною Тараненко ще наприкінці 2020-го року, а старт роботи відбувся вже на початку 2021-го, – розповідає один із авторів нової музичної редакції «Запорожця» композитор Дмитро Саратський. – Але в плани втрутився ковід. Коли ж нарешті поновили роботу, почалася війна…».
Оперу «Запорожець за Дунаєм» присвячено памʼяті народного художника України, художника-постановника Львівської національної опери Михайла Риндзака (1947–2022).
Постановку реалізовано в рамках творчої програми розвитку Львівської національної опери «Український прорив» генерального директора – художнього керівника театру Василя Вовкуна.
Перший показ вистави (здача Художній раді театру) відбувся учора, 19 травня, за аншлагової зали. Публіка сприйняла «Запорожця» дуже тепло, а по закінченні довго не відпускала артистів та оркестр, вигукуючи «Браво» та аплодуючи стоячи.
Промовідео вистави
Тетяна КОЗИРЄВА, Львів
