У Львові до 60-ліття відомого піаніста та композитора Олександра Козаренка видали книгу спогадів: "Олександр Козаренко: Недочитана партитура життя… "
Про це повідомила Львівська національна філармонія ім. М. Скорика, інформує Еспресо.Захід.

24 серпня відомий піаніст та композитор, доктор мистецтвознавства і завідувач кафедрою філософії мистецтв Львівської музичної академії ім. М. Лисенка Олександр Козаренко мав би святкувати своє 60-ліття. 21 березня цього року о 5 ранку його не стало. 22 серпня у Львівській національній філармонії ім. М. Скорика його пам'ять вшанували представленням науково-публіцистичного видання "Олександр Козаренко: Недочитана партитура життя… Спогади про митця", зініційованого та упорядкованого доктором філософії та диригентом симфонічного оркестру Івано-Франківської обласної філармонії ім. Іри Маланюк Романом Дзундзою. Окрім, власне, презентації вечір пам'яті також передбачив виставку світлин з Олександром Козаренком та концерт, де твори цього композитори прозвучали у виконанні Ірини Ключковської та Мар’яни Самотос.

Як повідомили у філармонії, модерував зустріч-спомин про геніального митця генеральний директор філармонії Володимир Сивохіп, який написав до книги статтю-спогад "Перерваний політ комети над Львовом". "Для всіх нас він був і близькою людиною і недоступною. І водночас був яскравим митцем, - сказав Володимир Сивохіп. Висота польоту цієї людини була надзвичайна".

Джерело: zahid.espreso.tv

Цього літа Академічний хор Українського радіо відсвяткував 90-ту річницю з дня заснування, представивши на сцені Будинку звукозапису концертну програму «За крок до Перемоги».

На сьогодні Академічна хорова капела Українського Радіо є одним з найавторитетніших хорових колективів України і Європи. Впродовж своєї багаторічної творчої діяльності легендарний колектив здійснив кілька тисяч концертних виступів, безліч прямих ефірів на радіо та телебаченні, створив понад 10 тисяч фондових записів, серед них музика до кінофільмів — наукових, художніх, документальних та анімаційних кінострічок.

Наприкінці червня колектив з великим успіхом представивши яскраву ювілейну концертну програму з творів відомих українських композиторів на сцені Будинку звукозапису українського радіо.

З нагоди 90-ї річниці з дня заснування Академічного хору Українського радіо, «Вечірній Київ» поспілкувався з Юлією Ткач, щоб дізнатися цікаві факти про уславлений колектив та його творчість.

Хормейстерка Юлія Ткач під час ювілейного концерту у Будинку звукозапису. Фото: Yuriy Priyatselyuk
— Пані Юліє, розкажіть, як розпочалася Ваша робота з хором українського радіо?

— Я прийшла в хор Українського радіо ще у роки навчання в Аспірантурі Національної музичної академії України у 2002 році. Тоді його очолював відомий український диригент Віктор Петрович Скоромний. Завдяки йому мені випала чудова можливість скласти аспірантський іспит з Хором Українського радіо. А у 2003 році мене запросили на посаду хормейстера колективу, де я впродовж наступних семи років продовжила працювати під орудою Віктора Петровича Скромного. Це були роки мого творчого становлення, як хормейстерки та музикантки, а здобуті за цей час важливі навички та вміння у роботі з хоровим колективом мали надалі надзвичайно важливе значення, коли я вже очолила Хор Українського радіо.

— Пам’ятаєте цей момент?

— Звичайно, призначення на посаду художнього керівника та головного диригента хору Українського радіо стали для мене несподіванкою. Тоді моєму молодшому синові було лише півтора року. Я приїхала на Хрещатик, щоб написати заяву про поновлення на роботі після декретної відпустки, але зустріла Віктора Петровича Скоромного, який повідомив, що отримав запрошення очолити Національну капелу бандуристів імені Георгія Майбороди.

Для мене це був справжній шок, але завдяки підтримці моєї родини та самого творчого колективу я відчула у собі сили це зробити і погодилася очолити хоровий колектив.

Призначення на посаду головного диригента колективу стали для Юлії Ткач несподіванкою. Фото: Yuriy Priyatselyuk
— У репертуарі хору Українського радіо є багато творів української та західноєвропейської класики, популярної та народної музики. Розкажіть, будь ласка, трохи про репертуар колективу та як він формується?

— Наш колектив є універсальним в плані репертуару, бо наші можливості дозволяють нам співати майже все в контексті української, європейської та світової музики. Від маленьких мініатюр до масштабних кантато-ораторіальних творів. На сьогодні таких хорових колективів в Україні лише два.

Ще однією нашою родзинкою є те, що називається мистецька лабораторія українських композиторів. Оскільки ми працюємо в студії, то досить часто ми стаємо першими виконавцями щойно написаних творів, музики молодих та сучасних українських композиторів. І так було впродовж усього часу існування нашого колективу. Тобто, по суті, нашими устами, якщо можна так сказати, пишеться звукова історія України від того, як почалася епоха музичного звукозапису.

— Як війна вплинула на творчість колективу та на подальший вибір репертуару колективу?

— Звичайно наші реалії сьогодення мають надзвичайно великий вплив на кожного з нас. У перші місяці війни наші музиканти знаходилися в евакуації в різних куточках нашої країни, Європи та навіть світу. Для тих, хто лишився у Києві було просто нереально зібратися. Звичайно працювати у таких умовах було неможливо.

Але, я вам скажу, що настільки ми згуртувалися духовно, душевно. По-перше, у вайбер-групі хору ми слідкували за усіма нашими колегами: де хто знаходився, в якому стані тощо. По-друге, багато артистів колективу активно долучилися до волонтерського руху. Я думаю, це рятувало їх від надзвичайно великого психологічного стресу, який ми всі переживали в перші місяці війни.

У нас багато чоловіків вступили до тероборони, зараз наш наймолодший артист хору продовжує нести службу на фронті в лавах ЗСУ. На той час йому було лише 20 років, він разом із батьком пішов добровольцем. Це викликало особисто у мене і у всього колективу надзвичайне захоплення, відчуття гордості та сльози.

Тож, у перші місяці війни кожен з нас мав можливість оцінити цінність нашої роботи — творчості як рятівну силу. І важливість нашої мистецької місії для суспільства.

Мистецтво неабияк згуртувало колектив під час війни. Фото: Yuriy Priyatselyuk
— Як формувалася програма ювілейного концерту?

— На мою думку зараз у час війни люди особливо потребують духовної та навіть психологічної підтримки, яку може дати саме мистецтво, зокрема і хоровий спів.

Науковці стверджують, що саме хоровий спів має унікальні терапевтичні властивості. Він здатний гармонізувати стан людей та абстрагуватися від якихось негативних новин та моментів, різних турбот та життєвих негараздів.

Водночас зараз суспільство має унікальний попит на виконання саме української музики. Тож, готуючи програму ми зробили акцент виключно на творах наших композиторів. Частину концерту капела виконувала у співпраці із Заслуженим академічним симфонічним оркестром Українського Радіо, а також Тріо бандуристок Українського Радіо.

В першому відділі це була виключно українська класика, зокрема Дмитро Бортнянський, Микола Леонтович, Борис Лятошинський, а також знакові твори-символи, наприклад «Реве та стогне Дніпро широкий» в обробці Данила Крижанівського, «Думи, мої думи» в аранжуванні Віталія Кирейка. Ці твори на мою думку містять у собі унікальну духовну підтримку нашого народу, окрім того, вони є знаковими й для нашого колективу.

Під орудою Юлії Ткач відбулися прем’єри знакових творів сучасних українських композиторів. Фото: Yuriy Priyatselyuk
Також наш колектив приділяє значну роль виконанню творів сучасних українських композиторів — другий відділ ми присвятили їхній музичній спадщині. Зробили акцент саме на вокально-симфонічних творах. Ми представили публіці кантату Мирослава Скорика «Гамалія»на вірші Тараса Шевченка. Хор та Оркестр Українського радіо, солісти — Ксенія Бахритдінова-Кравчук та Сергій Бортник. За диригентським пультом — я. Це велике щастя, знаходячись за пультом, мати можливість передати глибину української душі, велич шевченкового слова через свої власні емоції, відчуття, думки.

І наостанок ми виконали фрагмент із пророчого і знакового твору Євгена Станковича на вірші Кобзаря «Страсті за Тарасом».

Наш ювілейний концерт продемонстрував наскільки зараз люди стали емоційніше сприймати музику, і ця неабияка згуртованість нашого суспільства надзвичайно сильно відчувалася навіть в мистецтві. Це було якесь неймовірне посилення енергетики, піднесення бойового духу та усвідомлення важливості нашої мистецької місії.

Юлія Ткач приймає вітання з нагоди ювілею колективу. Фото: Yuriy Priyatselyuk
— Під час війни багато творчих колективів проводять різні заходи на підтримку військових. Чи були у Вас такі концерти?

— Так, за цей час ми зробили чимало культурних заходів, пов’язаних з війною. Переважно це були наші медіапроєкти на Суспільному. Зокрема, концерт «Музика незламних» до річниці нашого героїчного спротиву 24 лютого. Також були не менші знакові проєкти: «Боже, Україну збережи», «Зродились ми великої години», «Молитва за Перемогу», «За крок до Перемоги» та інші.

Окрім того, в жовтні 2022 року Хор Українського Радіо представляв Україну у Швейцарії, в місті Базелі, на Міжнародному мистецькому фестивалі. Це було незабутньо — наскільки тепло й щиро нас зустрічали, з неймовірним захопленням сприймаючи українське хорове виконавство.

Надзвичайно цікавим був проєкт «Щедрик проти руського міру», де наш колектив став прообразом знаменитого хору Олександра Кошиця, який 100 років тому представляв Україну у Карнегі-хол та на гастролях у багатьох країнах світу. Знімальний процес тривав декілька днів. Також у проєкті були використані наші фондові записи тих творів, які свого часу з величезним успіхом виконував хор Кошиця.

Зараз у планах колективу чимало творчих планів на майбутній сезон. Фото: Yuriy Priyatselyuk
— Пані Юліє, що є у планах Вашого хорового колективу на майбутнє?

— Зараз творче життя колективу залишається дуже активним та динамічним, попри війну. Однак, щодо подальших творчих планів, враховуючи нашу нинішню ситуацію, маємо перспективи досить близькі.

Звичайно у планах є і виступи та гастролі, щоб представити Україну в різних країнах.

Готуємо також наші великі концертні програми. Хочемо взяти участь у цьогорічних фестивалях «Прем’єри сезону» і у «Kyiv Music Fest». Ну у звичайно продовжимо працювати над нашими контентними проєктами у Будинку звукозапису, який тепер є контентом Національної суспільної телерадіокомпанії України.

Хормейстерка та головна диригентка Хору Української радіо Юлія Ткач. Фото: Yuriy Priyatselyuk
Довідка. Юлія Ткач народилася 19 червня 1977 року у Києві. Закінчила диригентсько-хоровий факультет (клас професора В. А. Дженкова), асистентуру-стажування (клас професора Євгена Савчука) кафедри хорового диригування, оперно-симфонічний факультет (клас професора В.Ф.Сіренка) Національної музичної академії України ім. П. Чайковського.

Хоровий та симфонічний диригент України, педагог, музикознавець, громадський діяч; заслужена артистка України; кандидат мистецтвознавства; доцент кафедри хорового диригування Національної музичної академії України ім. П. Чайковського; лауреат мистецької премії імені Миколи Лисенка; член Національної всеукраїнської музичної спілки України; член Координаційної ради Хорового товариства імені М. Леонтовича.

В творчому доробку Юлії Ткач більше 500 високопрофесійних записів до Фонду Українського радіо; близько 600 виступів на концертних майданчиках Києва, України, Європи, світу. Більша частина репертуару — твори сучасних українських композиторів, світова класика; діяльність мисткині направлена на промоцію сучасного національного мистецтва в світі. Юлія Ткач є автором та диригентом-постановником медіапроєктів Українського радіо та UA: Суспільного за участю Хору Українського радіо, що промотують високе академічне мистецтво для багатомільйонної національної аудиторії.

Юлією Ткач засновано цикли класичних програм на Українському радіо та UA: Суспільному — «ЗУСТРІЧ ЕПОХ», «ПОСТАТІ» та інших. Серед основних проєктів: «Зустріч епох: «Шнітке-Брукнер», «Гайдн-Вівальді», «Україна-Європа»; «IN PARADISUM»; «Вогонь Купала»; «ОДА МУЗИЦІ» до 80-річчя Л.Дичко; «Ера Романтизму»; «LoveCoverStory»; «Сучасна легенда»; «Christmas Carol»; «RADIO CHOIR_UА»; «Дивовижне Різдво», «Постаті: Шевченко-Станкович», «Постаті: Моцарт-Россіні-Дичко», «Сучасна Україна в звуках», «Музика Незламних», «Зродились ми великої години», «Боже, Україну збережи: Різдво 2023», «Молитва за Перемогу», «За крок до Перемоги» та інших.

Тетяна АСАДЧЕВА

Джерело: vechirniy.kyiv.ua

Першого місяця осені для полтавців та гостей міста підготують п'ять святкових концертів.
Про це повідомили в Департаменті культури та туризму.

У вересні на відвідувачів закладу чекають концерт просто неба, концерт камерного ансамблю, а також відкриття 24-го концертного сезону.

 

Джерело: poltavawave.com.ua

21 серпня в Берліні відбувся концерт Молодіжного симфонічного оркестру України/YsOU в рамках фестивалю Young Euro Classic. За диригентським пультом — засновниця та головна диригентка оркестру Оксана Линів, солісти — Олексій Семененко, Андрій Мурза (скрипка) та Дарина Бачинська (флейта). Захід відбувся за організаційної підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України.

Концерт з успіхом пройшов на одній з найкращих сцен Європи. Це понад 1000 слухачів, довгі овації стоячи, жовто-блакитний прапор та «Слава Україні» з кожного куточка Konzerthaus Berlin.

Молодіжний оркестр виконав потужну програму: Симфонія n.5 Л. ван Бетховена, Концерт для флейти М. Арнольда, твори сучасних українських композиторів. Публіка була в захваті від розвитку боротьби світла та темряви у творі «Шлях» Богдани Фроляк та колоритної «Одеської Рапсодії» Євгена Оркіна для двох скрипок з оркестром.

Виконання Одеської рапсодії мало за мету привернути увагу всього світу на атаку росії на культурну спадщину України, а також нагадати про відому скрипкову традицію Одеської виконавської школи.

Концерт наживо транслювався на міжнародному культурному каналі ARTE. Запис доступний тут.

На заході були присутні представники Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина, а також багато прихильників України та міжнародної преси.

Джерело: mkip.gov.ua

Цьогоріч музика українських композиторів, народні пісні у виконанні оркестру звучатимуть у церкві Матері Божої Неустанної Помочі в Тернополі, що на бульварі Данила Галицького,1Б.
Виступ розпочнеться 24 серпня 2023 року о 12 годині.
Галицький камерний оркестр з нагоди Дня Незалежності України виступить з концертом патріотичної музики у храмі Матері Божої Неустанної Помочі в Тернополі, повідомили на Фейсбук-сторінці Муніципального Галицького камерного оркестру.

Вже другий рік поспіль Муніципальний Галицький камерний оркестр з нагоди великого державного свята – Дня Незалежності України, із особливою патріотичною концертною програмою виступатиме у храмі. Цьогоріч музика українських композиторів, народні пісні у виконанні оркестру звучатимуть у церкві Матері Божої Неустанної Помочі в Тернополі, що на бульварі Данила Галицького,1Б. Виступ розпочнеться 24 серпня 2023 року о 12 годині.

— Як відомо, нести слухачеві те, що переповнює серце, для артиста – найлегше і, водночас, найвідповідальніше, — кажуть артисти. — І якщо це любов до рідної землі, повага та щирість, турбота за її майбутнє, переживання про її сьогодення, це відданість і бережливе ставлення до традицій, та ще й передані у музиці, то виникає особливе за емоційним та духовним наповненням дійство. Сподіваємося, що піднесена та щира музика у виконанні Муніципального Галицького камерного оркестру внесе свій яскравий голос у святкування в Тернополі Дня Незалежності України.

Джерело: te.20minut.ua

Всесвітньо відомий оперний співак, тенор із Литви Крістіан Бенедикт стане почесним гостем та одним із героїв святкових концертів на честь відкриття ювілейного, 50-го сезону Дніпровського академічного театру опери та балету.

Міський сайт уже розповідав про те, що оперним театром на честь початку ювілейного сезону заплановано цілий концертний марафон.

Він розпочнеться 24 серпня, у День Незалежності України, святковим концертом. Далі на глядачів чекають «Лісова пісня» 25 серпня, Гранд концерт 26 серпня та всесвітньо відома опера «Аїда» 27 серпня.

У трьох вечорах одним із героїв сцени стане Крістіан Бенедикт.

24 серпня він виконає Молитву Андрія з опери «Запорожець за Дунаєм». 26 серпня - арію Калафа з опери «Турандот». А 27 серпня разом із уславленою українською співачкою Людмилою Монастирською стане головним героєм «Аїди», виконавши партію Радамеса.

Для Крістіана це буде дебют на сцені нашого оперного театру, але для нього це не перший приїзд до нашого міста.

Його майстерності аплодують поціновувачі опери в десятках країн.

Але останні півтора роки він вважає однією з головних своїх місій допомогу нашій країні, яка страждає від рашистської агресії.

Напередодні виступів на сцені ДніпроОпери Крістіан Бенедикт люб'язно дав ексклюзивне інтерв'ю Міському сайту, за що ми висловлюємо велику вдячність йому та співробітникам оперного театру.

«Коли ближнього осягає велике нещастя, йому треба допомогти всім можливим»
- Навесні цього року інтернет облетіло пронизливе відео, в якому ви співали молитву «Отче наш» на руїнах школи, розгромленої рашистами в Оріховому Запорізькій області. Знаю, що ви ще давали благодійні концерти в Одесі, Львові, містах Київської області. Чим є для вас ці проекти підтримки України?

- Я – давно і глибоко віруюча людина. І переконаний у тому, що коли ближнього осягає нещастя, йому треба допомогти всім можливим. З самого початку Великої війни вся Литва була шокована тим, що відбувається. І ми з однодумцями займалися волонтерством, робили пожертвування для України, збирали гуманітарну допомогу, скидалися на Байрактари. До вашої країни я їжджу вже близько 20 років, щиро її люблю, тому просто не міг залишатися осторонь.

- А чи не було страшно приїжджати в країну, куди регулярно цілиться ракетами ворог?

– Людський страх є завжди. У мене чудова сім'я, троє дітей. З почуття відповідальності перед ними я не міг наважитися приїхати до України минулого року. Але коли відчув, що готовий до цього морально та фізично, приїхав у березні цього року, виступав в Одесі, і це було незабутньо.

Побачене в Україні наживо стало потрясінням
- Ви вже багато років є визнаною світовою зіркою оперної сцени із чималими гонорарами. Але знаю, що за виступи у воюючій Україні принципово не берете жодної копійки.

– Це правда, це моя принципова позиція. І я розглядаю свої візити не просто як концертну програму, а місію духовної підтримки вашого народу. Приїзд до Дніпра – це вже третій цього року. А другий був у квітні. З цим виступом на руїнах школи в Оріховому. Але, крім Оріхово, був ще візит до жіночої колонії під Тернополем, про який мало хто знає. Потім мені довелося побувати в Бучі, Мощуні та інших містах Київської області, які пережили страх російської окупації. Це було глибоким потрясінням! Не тільки в мене, а й у мільйонів цивілізованих людей досі в голові не вкладається: навіщо росіяни вторглися в Україну, чому тут творили та творять такі жахи?!

- Оріхово розташоване зовсім неподалік лінії фронту. Чи не було страху потрапити там під обстріл?

- А саме перед моїм виступом і почався черговий обстріл. Була повітряна тривога, ми спустилися в укриття, перечекавши там небезпеку. У ті хвилини з особливою гостротою відчув небезпеку, яку щохвилини ось уже півтора роки відчувають жителі України. Але те, що я можу дати людям, для мене в сто разів важливіше за небезпеку. Такі виступи для слухачів – це диво, це промінчик надії. Ось, наприклад, 23 серпня, перед виступом у ДніпроОпері, я погодився поїхати до містечка Барвінкове, яке розташоване недалеко від лінії фронту. Там спілкуватимуся з українськими військовослужбовцями. Для мене це дуже почесна та важлива місія.

Пандемія зіпсувала багато планів
-На сьогодні ви є одним з провідних драматичних тенорів сучасності. Розкажіть, будь ласка, про ваш творчий шлях у професії…

— Я навчався в Національній музичній академії Литви, де вчився у нашого видатного співака та професора Віргіліуса Норейки. Перші свої вистави я заспівав на сцені оперних театрів у Вільнюсі та Каунасі. Починав з ліричних партій, згодом став виконувати також і складніший та драматичний репертуар. Окрім Литви мене також запрошували виступати на Прибалтійських сценах, зокрема в Естонії. З театром у Таллінні пов’язані надзвичайно теплі спогади, бо з 2006-2012 рік я там виконав майже всі провідні тенорові партії… Також продовжував роботу у Литовському театрі.

Щодо підкорення європейських оперних сцен, то чимало нових можливостей для подальшого розвитку у кар’єрі мені дав успішний запис опери «Джоконда» Амількаре Понк’єллі з симфонічним оркестром Мюнхенського радіо спільно з диригентом Марчелло Віотті та Пласідо Домінго у 2002 році… Згодом я також знайшов агента, який дуже мені допоміг у розвитку моєї подальшої оперної кар’єри.

Так, у 2013 році я одержав контракт у Театрі Лучано Паваротті в Модені. В цьому театрі я співав надзвичайно складну партію Отелло з однойменної опери. Успішне виконання ролі Отелло, а також інших драматичних партій, дало мені змогу підкорити інші Італійські театри, а згодом інші сцени, зокрема знаменитий театр «Колон» у Буенос-Айресі. Незадовго до початку пандемії коронавірусу, у сезонах 2018-2019 років я дебютував у ролі Каніо в Ковент-Гарден у Лондоні, а також заспівав партію Самсона в опері «Самсон і Даліла» Каміля Сен-Санса у Метрополітен — опера в Нью-Йорку.

Звичайно, пандемія коронавірусу багато зіпсувала. У моїх планах на 2020 рік було виконання партії «Отелло» на сцені Театру Ла Скала, також було заплановано багато виступів, але, на жаль, майже всі вони були скасовані або перенесені на деякий час.

Зараз повертаюся до творчого життя. Між моїми поїздками в Україну, виступав на сцені Шведської королівської опери. Дебютував у театрі в столиці Болгарії — Софії, в ролі Флорестана в опері Людвіга ван Бетховена «Фіделіо».

Незабаром на мене чекають гастролі у Бразилії, Німеччині та інших країнах.

Як народилася ідея дебюту у ДніпроОпері
- Ви вперше виступатиме на сцені ДніпроОпери, але це – не перший ваш приїзд до нашого міста… Які враження від міста зараз?

- Так, я вже бував і у вашому чудовому місті, і в містах області. Це були великі місіонерсько-культурні проекти. Виступав на стадіоні «Метеор» ще 15 років тому, у Палаці спорту. Нинішні враження від Дніпра – найрадісніші. Місто живе мужньо та спокійно. Я пересилаю відео про життя Дніпра друзям до Литви, і ніхто не може повірити, що життя у місті вирує, люди ходять на культурні заходи, у кафе, парки, а не сидять цілодобово по бомбосховищам.

- Як народився проект співпраці з ДніпроОперою?

- Після колишніх візитів у воюючу Україну розійшлася чутка про моє прагнення підтримати вашу країну. На мене вийшло керівництво театру. Загалом, все сталося швидко та продуктивно.

- Чиї були ідеї, які партії виконаєте у нашому оперному театрі? Яке враження від театру?

- Гарний театр, чудова акустика, все буде добре. Партії, які планую виконати, мені запропонувала сторона, що приймає. Тут ось який нюанс… Якщо партію Отелло я вже виконував на сценах 122 рази, то партію Радамеса з «Аїди» - ще ніколи. Це буде мій концертний дебют! Але цю партію давно знаю, освоїв її з моїм, на жаль, покійним італійським наставником Джанфранко Чеккеле. Ця партія завжди була в резерві, і я дуже радий, що вона нарешті прозвучить зі сцени.

- Причому прозвучить у дуеті з українською примою оперної сцени Людмилою Мірошниченком, яка виконає партію Аїди. Як склався дует із нею?

- З Людмилою Монастирською ми познайомилися у Стокгольмі на сцені Шведської королівської опери. Тоді я виконував головну роль у виставі «Отелло» Джузеппе Верді, а Людмила була присутня зі своїм агентом в залі, як глядачка. Після завершення вистави вона підійшла до мене і ми багато спілкувалися… Згодом мали спільні виступи у Франції, де співали головні партії в опері Джакомо Пуччіні «Тоска». Потім часто працювали разом і в інших проєктах. Новий імпульс це співробітництво отримало у березні цього року. Ми з нею дуетом записали чудову пісню «Над квітучою країною», а тепер готуємось порадувати виступом в «Аїді».

Подивитися кліп «Над квітучою країною» можна тут

Культурою жертвувати під час війни не можна
- Вас не дивує, що в Україні, що воює, реалізуються нові яскраві культурні проекти?

- Дивує у хорошому розумінні слова. Культура – це те, чим треба жертвувати під час війни. Пам'ятаєте легендарну фразу Уінстона Черчілля? Під час війни Уінстон Черчілль ухвалював бюджет Британії у канцлера казначейства сера Джона Андерсона і запитав: «Чому в нас тут видатків на культуру немає?». "Війна йде в країні", - відповів той. "Якщо на культуру немає витрат, навіщо ми воюємо?" - парирував Черчілль. Вірю, що мирний час скоро повернеться до вашої прекрасної країни. І на той час важливо не втратити і не зруйнувати базові елементи культури. Українській культурі, як і країні в цілому, вже завдано величезних збитків. І ніхто не знає, які випробування та руйнування ще чекають попереду. Але в ході цієї страшної війни Україна позбавляється червоної ідеології, яка десятиліттями тягла країну на дно. Через цей процес пройшла й Литва – але, звісно, не такою страшною ціною.

- На вашу думку, що і коли принесе Україні перемогу?

- Я, як звичайна грішна людина, насправді цього не знаю. Але Бог може все. І я вірю, що наші спільні зусилля та спільні молитви щодня наближають перемогу.

- Чи плануєте ви продовжувати співпрацю з Україною та Дніпром?

- Безперечно! Незважаючи на досить щільний графік розписаних наперед гастролей. 7 вересня я виступатиму на відкритті сезону Запорізького оперного театру. Потім на мене чекають на ювілеї уславленого народного ансамблю імені Верьовки. Думаю, згодом дозріють й інші проекти.

- Дякую за це спілкування та за підтримку України, Крістіан!

- І вам спасибі! Бажаю щастя, спокою та якнайшвидшої Перемоги!

Джерело: https://gorod.dp.ua/news/221963?fbclid=IwAR3KyQtIafVvAxHvztbzVw5LCLZQ9dRErbLTGHhcMgLSo9iJL9LL5LCnuE4gorod.dp.ua

В основі сюжету опери «Литовці» лежить історична поема Адама Міцкевича «Конрад Валленрод», де описуються патріоти своєї Батьківщини, які борються з головним своїм ворогом — Тевтонським орденом.

Новий сезон 156-й сезон розпочався не лише традиційною «Наталкою Полтавкою» Миколи Лисенка, але й концертним виконанням раритетної італійської опери «Литовці» Амількаре Понк’єллі (1834-1886).

Це друге звернення колективу театру до спадщини італійського композитора епохи пізнього романтизму. У 2006 році шанувальники класичного мистецтва мали змогу побачити на сцені Національної опери України оперу «Джоконда», яка вважається вершиною музичної спадщини цього композитора, а найвідоміший балетний номер «Танок годин» час від часу виконується у концертних програмах театру.

Звернення до маловідомих сторінок творчості Амількаре Понк’єллі стало приємною несподіванкою для столичних меломанів. Відомий італійський композитор є сучасником геніального Джузеппе Верді та вчителем Джакомо Пуччіні та П’єтро Масканьї.

Для своєї опери він обрав досить несподіваний та маловідомий в Італії сюжет поеми Адама Міцкевича «Конрад Валленрод», який розмірковує про величне минуле Литви у боротьбі з представниками тевтонського ордену.

Музичний твір складається з трьох дій з прологом. Лібретистом вистави є італійський письменник та прозаїк Антоніо Гісланцоні, відомий як автор лібрето до знаменитої опери Джузеппе Верді «Аїда».

Прем’єра «Литовців» відбулася в знаменитому міланському театрі «Ла Скала» у 1874 році та мала величезний успіх. У наступні роки її ставили в різних італійських театрах і в деяких американських, тісно пов’язаних з італійською традицією (Буенос-Айрес, Монтевідео чи Чикаго).

Згодом вона знову ставилася у «Ла Скала» 1903 році під керівництвом знаменитого диригента Артуро Тосканіні, однак була сприйнята досить прохолодно міланською публікою.

На думку музичних критиків, попри усі переваги музичної частини, сюжет твору залишався не дуже близьким та зрозумілим вибагливій публіці, тож невдовзі твір надовго зникає з репертуару італійських театрів.

Наступним зверненням до опери «Литовці» стала постановка 1984 року в театрі Понк’єллі у Кремоні, з нагоди 150-річчя композитора під керівництвом Едоардо Мюллера.

Справжнє відродження ця вистава здобула саме у Литві, де були здійснені постановки у театрі Вільнюса (1991), Тракая (2009) та Каунаса (2020).

Цього року до виконання цього твору долучився і колектив Національної опери України. Музичний проєкт став знаковою подією для українських митців і щирою подякою Литві за неймовірну підтримку і всебічну допомогу, котрі Україна відчуває з початку повномасштабного російського вторгнення.

«Цього літа у Вільнюсі наші артисти вперше виконали „Литовців“ у Вільнюсі. Захід відбувався у День Державності Литви, ставши частиною Міжнародного фестивалю Литовського національного театру опери та балету. Наразі вперше почути цю прекрасну оперу великої пристрасті та глибини мали можливість і київські глядачі», — розповідають у Національній опері України.

За словами творчого колективу, твір, що розповідає про героїзм литовців під час воєн з хрестоносцями у XIV столітті є особливо актуальним у наш час, коли Україна героїчно виборює свою Незалежність у кривавій війні проти російських загарбників.

Головні партії, як і на литовській прем’єрі, виконали провідні солісти Національної опери України: Вікторія Ченська (Альдона), Геннадій Ващенко (Арнольдо, литовський принц), Сергій Магера (Альбано), Дмитро Кузьмін (Вальтер, Конрад Валленрод) та Володимир Тишков (Вітольдо) під керівництвом головного диригента театру Миколи Дядюри.

Тенор Дмитро Кузьмін створив складний та досить суперечливий образ головного героя вистави литовця Вальтера, закоханого в Альдону, яку не бачив десять років. За цей час він обманом перейшов на сторону Тевтонців, змусивши їх повірити, що він є німецьким лицарем.

Тепер він призначений правителем Литви, і змушений боротися між коханням до Альдони, боротьбою за інтереси Батьківщини та службі тевтонцям.

У фіналі, «подвійний агент» змушений випити отруту, однак перед смертю зізнається, що щасливий бачити вільною свою Батьківщину.

Яскравий та трагічний образ закоханої Альдони створила Вікторія Ченська. Попри те, що теситура партії є досить низькою, голос співачки звучав надзвичайно яскраво та наповнено.

Високим рівнем виконавської майстерності порадували й інші виконавці: насичений бас Сергія Магери, який виконував партію литовського лицаря Альбано та баритон Геннадій Ващенко, який втілив роль брата Альдони.

Слід також відзначити чудове звучання хору Національної опери. Взагалі, масштабні хорові сцени стали окрасою цієї опери.

На думку музикознавців, у цьому творі Амількаре Понк’єллі вдалося відновити традиції італійської хорової мелодрами, започаткованими у виставах «Мойсей» Джоаккіно Россіні та «Набукко» Джузеппе Верді.

А деякі музичні фрагменти з «Литовців» (наприклад, мелодія Альбано «Sia benedetta l’ora», романс Арнольдо «O rimembranze», остання частина арії Альдони «E da tre mesi») мали значний вплив на творчість його учнів Джакомо Пуччіні та П’єтро Масканьї, які стали основоположниками жанру «Веризму» (музичного реалізму) в оперному мистецтві…

Прем’єрний показ «Литовців» у Києві мав неабиякий успіх серед столичних меломанів, які влаштували артистам гучні овації.

Наприкінці заходу з вітальним словом до колективу театру звернувся Посол Литви в Україні Вальдемарас Сарапінас, який подякував за звернення до славних сторінок Литовської історії та культури.

Водночас українська сторона також висловила щиру вдячність Литві за неймовірну підтримку та всебічну допомогу у дні протистояння України російській агресії.

Світлини для публікації надані пресслужбою Національної опери України. Авторка фото — Олександра Злуніцина.

Нагадаємо афішу Національної опери України на серпень 2023 року.

До теми: Тріумфальні гастролі у Вільнюсі: солісти Національної опери подарували глядачам оперу «Литовці».

Тетяна АСАДЧЕВА

Джерело: vechirniy.kyiv.ua

Концерти пройдуть у Весселінгу, Монгаймі-ам-Райні та Бонні у вересні, листопаді та грудні

Його назва — “Звуки України”. Організатори запрошують німецьку публіку почути і красу українського романсу, і насолодитися подорожжю через скрипковий репертуар від ХІХ століття і до наших днів, познайомитися з музикою найвідоміших українських композиторів — Лисенка, Косенка, Барвінського, Скорика, Сільвестрова і доторкнутися до традицій святкування Різдва в Україні.

Про це пише Четверта студія з посиланням на повідомлення філармонії.

Концерти пройдуть у Весселінгу, Монгаймі-ам-Райні та Бонні у вересні, листопаді та грудні. Всі заходи – це благодійні концерти, внески доброчинців з яких надійдуть людям, які постраждали від війни та втратили домівки.

Арт-директорка Фестивалю, Віоліна Петриченко розповіла:
“Пʼятнадцять років тому я вирушила на навчання до Німеччини, де й залишилась, присвячуючи свою музичну діяльність українській музичній спадщині. Після мого навчання в Німеччині стало очевидним, що моя справжня пристрасть полягає в українській музиці. Я грала багато концертів, робила записи, завжди прагнучи передати слухачам більше інформації про нашу культуру. Протягом минулого року мені вдалося провести близько 80 концертів з українською музикою в Німеччині, Італії, Англії, Люксембурзі та Швейцарії. Приємно, що я помітила дуже щирий інтерес європейських слухачів до нашої музики. Це надихнуло мене розширити мою діяльність та організувати фестиваль української класичної музики в Німеччині. Моя головна мета — продемонструвати різноманітність епох, стилів і настроїв, залучивши різних музикантів, які мають спільну ідею, а саме подарувати Європі можливість насолодитися багатством української музики”.

Упродовж Фестивалю виступлять також нові солісти Львівської національної філармонії — Лілія Нікітчук (мецо-сопрано) та Максим Римар (віолончель). В рамках “Звуків України” відбудеться співпраця із Наталією Гордєєвою, що зараз проживає та працює у Копенгагені.

За словами Віоліни Петриченко, їй пощастило “мати таких дивовижних колег. Не менш важливою є співпраця з німецьким піаністом Олівером Дрекселем. Програма фестивалю охоплює виключно українську музику, і ця умова була для мене ключовою. Мені завжди дивно, наскільки рідко українські музиканти за кордоном готові виконувати лише українську музику. Вдячна, що мені вдалося знайти музикантів, з якими у нас є така гармонія”.

З серпня 2023 року Віоліна Петриченко, відома українська піаністка та амбасадорка української музики, стала солісткою Львівської філармонії. Її концертні програми вирізняються глибиною задуму, тонкою працею з емоційним наповненням творів. Зовсім нещодавно вона представила прем’єру циклу Валентина Сильвестрова у Берліні.

Солістка Львівської філармонії Віоліна Петриченко започатковує фестиваль української класичної музики в німецькому Кельні

Вона відзначає, що пропозиція стати солісткою Філармонії була для неї несподіванкою, однак у новій ролі вона натхненно переконана: “Це не буде проблемою поєднувати діяльність у Львові й Кельні, бо я дуже багато подорожую і маю концерти в різних кутках Європи. Вже на фестивалі “Віртуози” було зрозуміло, що мої бажання і філософія Львівської філармонії співпадають: це культурна дипломатія, просування української музики як в Україні, так і за кордоном”.

Напередодні у піаністки та Філармонії — багато планів з незвичними і оригінальними програмами. Вони звучатимуть як у Львові, так і в інших містах України (Київ, Дніпро, рідне для виконавиці Запоріжжя) і, звичайно, за кордоном. У листопаді цьогоріч та березні 2024 року запланований великий тур солістки з Академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії містами Німеччині й Польщі, де серед іншої української класики (зокрема, творів Лятошинського) у програмі — рідко виконуваний Фортепіанний концерт Василя Барвінського.

Джерело: 4studio.com.ua

У Варшаві 26 серпня мав відбутись музичний фестиваль Easy Busy Fest Warszawa, на якому була заявлена участь таких українських музикантів як «Океан Ельзи», The Hardkiss, Yaktak, Alyona Alyona, Дантес, Wellboy та інші.

Натомість серед спонсорів виявились бренди MixMerkt та Monolith, що належить вихідцям із Росії, які зареєстрували бізнес у Німеччині та мають у Європі мережу крамниць із російськими товарами Russian shops, яка цього року заходить у Польщу. Про це у своєму Facebook написала Наталка Панченко, польсько-українська активістка, лідерка української діаспори в Польщі, правозахисниця, активістка року за версією часопису Wprost.

«Вони закуповують у Росії російські продукти, підтримуючи цим російську економіку і продають потім ці товари у Європі, називаючи їх східноєвропейськими. Навіть після повномасштабного вторгнення. Навіть попри санкції», – написала вона.

Активістка закликала виконавців відмовитись від участі у фестивалі. Музиканти заявили, що не знали про спонсорство MixMerkt та Monolith.

«Перша і основна умова до будь-яких подій, в яких ми беремо участь – відсутність будь-чого, що має хоч найменший стосунок до країни-агресора… Це є базовим для нас настільки, що у наших контрактах є окремий пункт щодо цього…Це наша позиція з 2014 року і вона не зміниться. На цьому фестивалі нас не буде», – оприлюднили свою заяву представники «Океану Ельзи», вони подякували за пильність Наталці Панченко та пообіцяли на майбутнє мати додаткові запобіжники в роботі з організаторами.

«Змушені оголосити про відмову від участі на фестивалі Easy Busy Fest у Варшаві. Нам дуже шкода, що організатори, не сповістивши артистів, в останній момент додали до спонсорства компанію, що має зв’язок з країною-агресором. Для нас така співпраця неприпустима», – йдеться у заяві The Hardkiss.

Скасував участь і Wellboy. Після цього організатори заявили про те, що фестиваль не відбудеться.

«Перед усім ми хочемо вибачитись за нашу фатальну помилку, а саме за не доскональну перевірку спонсорів. В жодному разі ми не знімаємо з себе відповідальності за цю ситуацію. З першого дня повномасштабної війни організатори нашого фесту vpiska.pl підтримували Україну, відправляючи частину коштів з кожного концерту на допомогу ЗСУ і цей фестиваль не був виключенням. Ми просимо вибачення перед всіма артистами за цю ситуацію, а також хочемо наголосити, що вони не мали жодного відношення до спонсорів (Monolith, Mix Markt)», – наголосили вони.

Нагадаємо, у травні українські письменники Артем Чех, Артем Чапай та Ірина Цілик відмовилися брати участь у The World Voices Festival у Нью-Йорку через присутність на ньому росіян.

Джерело: zaxid.net

У Німеччині лунатиме українська симфонія на честь Дня прапора та Дня Незалежності нашої країни у виконанні Kyiv Symphony Orchestra
Про це інформує Міністерство культури та інформаційної політики.

Київський симфонічний оркестр під керівництвом диригента Романа Реваковича подарує німецьким глядачам музичний вечір. 22 серпня в місті Айнбек прозвучить програма, присвячена Дню Державного прапора та Дню Незалежності України.

Оркестр виконав твори видатних композиторів Вольфганга Амадея Моцарта та Валентина Сильверстова - на знак солідарності та взаємопідтримки Європи та України. Перша частина концерту буде присвячена Моцарту і його музичній драмі Thamos, König in Ägypten, а також четвертий концерт для скрипки з солістом Романом Холматовим.

Друга частина була присвячена українському композитору Сильверстову і його п’ятій симфонії, яка є одним з найвизначніших творів сучасної української музики.

"Такими мистецькими заходами ми хочемо привернути увагу до ситуації в нашій державі та заохотити європейських партнерів більш рішуче допомагати у боротьбі з агресором, адже наступною ціллю можуть стати саме вони", - зазначає продюсер проєкту Андрій Кошман.

Концерт висвітлюватимуть найбільші німецькі медіакомпанії RTL та ARD.

Джерело: espreso.tv