Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької — театр у Львові, в історичному центрі міста, на проспекті Свободи, 28. Названий він на честь відомої української оперної співачки Соломії Крушельницької.
Львівський театр опери і балету відкрили в центрі міста 21 вересня 1940 року. Це один з найгарніших театрів України і Європи загалом.
Міський театр став однією з найвизначніших споруд Львова, збудованих наприкінці періоду, який в історії архітектури характеризується як «історизм», або «еклектика». Стилістично споруда відноситься до неоренесансу та необароко, але присутні також елементи модерну. Застосовано велику кількість форм обидвох стилів та рясне скульптурне декорування. Ретельно опрацьовані і декоровані усі фасади, а не лише головний, оскільки споруда не входить у жодну лінійну забудову і має достатньо добрий круговий огляд. Будівля на залізобетонному фундаменті і кам'яному цоколі збудована переважно з цегли. У перекриттях застосовано залізобетонні конструкції. Займає територію розмірами 45×95 метрів. Застосовано сучасні станом на 1900-й рік інженерні рішення у комунікаціях.
Наприкінці 2013 року будівлю обладнали спеціальною підйомною платформою, яка уможливлює самостійне відвідування опери людьми в кріслах колісних.
Основою головного фасаду є складний портик, опертий на коринфських колонах колосального ордеру і потрійній аркаді, архівольти якої в свою чергу стоять на іонічних колонах. Уся будівля і зокрема головний фасад має почленований глибоким горизонтальним рустом перший ярус. Три входи влаштовані у нішах. Входи фланкуються тосканськими колонами, також заглибленими у ніші. Портик вінчає утворений гербовими щитами фриз і трикутний, багато декорований скульптурою фронтон.
Найбільш декорованою частиною головного фасаду є поле трикутного фронтону розмірами 4,2×20 м. Його прикрашає скульптурна композиція Антонія Попеля «Радощі та страждання життя». Виготовлена з гідравлічного вапна з домішками цементу. На краях фронтону розміщені дві бронзові скульптурні групи з крилатими символічними постатями. Зліва — «Комедія і драма», справа — «Музика». На вершині — статуя «Слави» з позолоченою пальмовою гілкою піднятою над головою. Гілка символізує нагороду тим, хто присвятив себе мистецтву. Усі скульптури авторства Петра Війтовича.
З двох боків під куполом також розміщено бронзові скульптурні групи Едварда Подгурського. Під фронтоном проходить фриз із гербових щитів з прізвищами відомих польських акторів, виконаний Едмундом Плішевським за ескізами Ґорґолевського. Фриз двічі розривається парними постатями муз, виконаних Антонієм Попелем, Тадеушем Вісньовецьким, Юліушем Белтовським та Юліаном Марковським. Між статуями муз уміщено барельєфи міфологічної тематики. В архівольтах арок лоджії розташовано алегоричні фугури авторства Станіслава Вуйцика. Замкові камені арок виконані у вигляді голів левів. На краях другого ярусу головного фасаду в півциркульних, завершених конхами нішах встановлено дві триметрові сидячі алегоричні статуї з полянського пісковика. Зліва жінка з маскою авторства Антонія Попеля уособлює Комедію, справа жінка з ножем — Трагедію, скульптор Тадеуш Баронч. Дах театру двосхилий, над сценою влаштовано чотирикутний у плані купол. Наріжні вежечки купола — це замасковані вихідні вентиляційні отвори. Масивні обеліски тильного фасаду — замасковані комини.
Розташування
Ще на стадії обговорення ідеї, коли місце під будівництво лише обиралось, одним з основних питань було впорядкування території навколо театру, його взаємодія з навколишнім архітектурним середовищем. 1905 року існував проєкт створення пам'ятника Шевченкові перед оперним театром за проєктом Богдана Лепкого, за спонсорування Костянтина Володковича. Довго тривала справа спорудження пам'ятника Юліушу Словацькому, також не доведена до кінця. Автором мав виступити Едвард Віттіг. До 1939 року було лише обрано місце. Пам'ятник, але уже В. І. Леніну було встановлено 1952 року (скульптор Сергій Меркуров, архітектори В. Шарапенко, І. Француз), а у вересні 1990 року — демонтували. Непростим був шлях появи фонтану. Проєкт Міхала Лужецького від 1905 року, як і пізніший задум світлового фонтану 1930 року реалізовано не було. На початку 1980 років фонтан збудовано, але він так ніколи і не запрацював. На його місці влаштовано клумбу. У 2000-х роках відбулась перебудова колишнього готелю «Дніпро» на проспекті Свободи, 45 (за австрійських часів — «Нью-Йорк»), зведеного 1912 за проєктом Романа Фелінського у помірковано-неокласичних формах модерну. Було споруджено ще кілька поверхів і споруда готелю стала візуально конкурувати з головною домінантою проспекту — театром. При цьому було порушено елементарні дозвільні процедури. Висвітлення незаконного будівництва у пресі не дало результатів.
У жовтні 2020 року площу навпроти театру відбулась реконструкція площі перед Львівським Національним Академічним театром опери та балету ім. Соломії Крушельницької. Нова площа і сухий фонтан стали подарунком жителям і гостям міста Львів від компанії «Сокар Благо».
Історія
Будівництво театру розпочалось у червні 1897 року за проєктом архітектора Зиґмунта Ґорґолевського — автора багатьох монументальних споруд Польщі й Німеччини.
Відкрився театр для глядачів 4 жовтня 1900 р. прем'єрою лірико-драматичної опери «Янек» Владислава Желенського — про життя карпатських верховинців. Головну партію співав український тенор Олександр Мишуга. В урочистому відкритті взяли участь письменник Генрик Сенкевич, композитор Ігнацій Ян Падеревський та делегації з різних європейських театрів.
1892 року закінчувався 50-літній привілей на використання містом давнього театру, що належав фундації Станіслава Скарбека. Задовго до цієї дати розпочали пошуки місця під будівництво нового міського театру. У Політехнічному товаристві Львова відбувалася публічна дискусія. Розглядали ділянки на місці колишнього Низького замку, площі Святого Духа (нині площа Підкови), площі Голуховських, парку Костюшка (нині парк ім. Івана Франка), площі Смольки (нині Генерала Григоренка), площі Галицької, Губернаторських Валів (територія між вулицями Винниченка і Підвальною). Кожна з ідей упиралася в потребу викупу доволі дорогих ділянок, часто зі знесенням вже існуючих споруд, таких як, наприклад, дім Зиберта (нині відомий як готель «Відень»), палацу Бесядецьких, Порохової вежі з гімназією чи частини оборонних споруд бернардинського монастиря. При цьому цінність пам'яток не брали до уваги (характерна особливість містобудівних проєктів того часу). Але брак коштів унеможливив будь-який із варіантів.
1894 року місто отримало позику в 10 млн крон, з яких 700 000 планували витратити на будівництво театру. Для цього зрештою було обрано площу Голуховських, що, зокрема, визначалося тим, що ділянка повністю належала місту. 12 липня 1895 року був оголошений конкурс із доволі специфічними умовами — проєкт мав бути виконаний лише «архітекторами польської та руської національності». Останній термін надсилання проєктів — 1 січня 1896 року. Журі складалося з 11 членів, серед яких, зокрема президент міста Едмунд Мохнацький та 6 архітекторів, обраних міською радою. На конкурс надійшло лише два проєкти, які розглядали без розкриття авторства під умовними «гаслами». Першу премію присуджено проєктові Зиґмунта Ґорґолевського, хоч із поважними засторогами щодо переробки. Оскільки Горголевський займав посаду директора цісарсько-королівської Державної промислової школи у Львові, щоб уникнути звинувачень про зловживання службовим становищем, свій проєкт він спочатку надіслав у Лейпциг, звідки вже анонімно його переслали до Львов. Не бажаючи прийняти поразку, суперник по конкурсу Ян Завейський ініціював активну громадську дискусію. З цього приводу відбулося два засідання Політехнічного товариства за участі Завейського і провідних львівських архітекторів. Було прийнято рішення модифікувати обидва проєкти і повторно розглянути. Після модифікації перевагу Горголевського було лише підтверджено. Після цього продовжувалося внесення змін до проєкту, які однак хоч і були численними, але загало́м не змінили вигляду майбутнього театру. На вулиці Сонячній, 6 (нинішня Куліша) за проєктом Горголевського спільно з Іваном Левинськи було також заплановано будівництво дому для зберігання декорацій. 1898 року для уточнення питань пластичного декорування фасадів скульптор Петро Гарасимович виготовив гіпсову модель.
На початку будівництва гостро постало питання фундаментів. Через складні геологічні умови випробування ґрунту тривало довго. Точка зору фахівців магістрату, які пропонували будівництво на стрічковому фундаменті, принципово розходилася з позицією членів Політехнічного товариства, яке вважало такий спосіб ненадійним і пропонувало два альтернативні проєкти фундаментів, що загрожувало підняттям вартості будівництва майже на 25 %. Однак рішення залишалось за магістратом, і 5 червня 1897 року було розпочато земляні роботи, а від 21 серпня 1897 — бетонування. Детальний проєкт фундаменту та керівництво бетонуванням виконав професор Львівської політехніки Ян Богуцький. 26 січня 1898 року на засіданні Політехнічного товариства він виголосив доповідь про хід робіт, де вкотре критиками був атакований сам задум стрічкових фундаментів. Земляні, мулярські, каменярські роботи та бетонування доручено фірмі Івана Левинського, асфальтову гідроізоляцію виконало підприємство Станіслава Лишкевича. Бляхарські роботи виконала львівська фірма Генрика Богдановича, металеві конструкції перекриттів виготовлено на вагонному заводі в Сянку.
Джерело: dyvys.info
Family concerts – цікаві інтерактивні концерти за участю Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії. Вони не тільки познайомлять вас з усіма музичними інструментами симфонічного оркестру, але і створять приємні спогади на все життя. Розкрийте любов дитини до оркестрової музики в ранньому віці завдяки веселим, інтерактивним сімейним заходам. Концерти тривають менш як годину, а теми спеціально підібрані для дітей віком від 2 до 9 років.
У новому сезоні-2023 Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика запустила концерти під назвою “Автостопом по музичній галактиці” – це цикл інтерактивних музичних пригод Дзень-Бума та його друзів по музичній галактиці.
Протягом 10 концертів разом із Дзень-Бумом юні слухачі побувають на дивовижних планетах музичної галактики, де зможуть познайомитися з їхніми мешканцями та особливостями кожної з планет. Також перед кожним концертом, об 11:00 на маленьких слухачів чекатимуть веселі інтерактиви з унікальним музичним реквізитом від Центру музичного розвитку “TEMPO” ___ Уявіть собі цілісіньку планету, вкриту різноманітними стежками, шляхами, дорогами та автострадами. По них можна не лише їздити чи ходити, але й котитися і стрибати, мчати чимдуж і спроквола повзти.
Яку дорогу обрати для мандрівки підкажуть вам добрі і милі музичні знаки, що проживають на цій планеті. А якою саме буде ця подорож – швидкою чи стриманою, плавною чи непосидючою – визначатимуть повелителі доріг – музичні темпи. Тож чекаємо тебе на спільну подорож по музичній галактиці!
Джерело: philharmonia.lviv.ua
У жовтні у Рівному перше відбудеться музичний фестиваль "Рівненські класичні резиденції", який відвідають гості з інших українських міст
Про це повідомляє Рівненська обласна філармонія, передає "Еспресо.Захід".
"Це знаковий мистецький проєкт, що включатиме сім ексклюзивних імпрез та дві арт-події, пов’язані з історією та мистецьким життям нашого міста", – кажуть у філармонії.
Відкриття фестивалю відбудеться 1 жовтня на трьох концертних майданчиках Органного залу. У програмі виступи провідних артистів Рівненської обласної філармонії, а також відомих гостей з інших міст. А саме Київського квартету саксофоністів, Львівського фортепіанного дуету (Оксана Рапіта-Мирослав Драган) та Національного ансамблю солістів "Київська камерата".
Джерело: zahid.espreso.tv
Розпочала програму духова музика композитора, а саме молитва “Te Deum”, соло в якій виконав керівник та концертмейстер оркестру Володимир Дуда
Друзі, колеги-композитори, знані музиканти та студенти ввечері 14 вересня наповнили залу імені Станіслава Людкевича. Всі вони прийшли привітати з ювілеєм відомого українського композитора Віктора Камінського.
Про це пише Четверта студія з посиланням на прес-службу філармонії.
Програму концерту до 70-річчя, яку склали кращі твори Маестро виконував оркестр, з яким Віктора Камінського пов’язують довгі роки плідної співпраці
Академічний камерний оркестр “Віртуози Львова” під орудою Тараса Вергуна. Солювали Софія Соловій, Оксана Рапіта, Катерина Шалайська та Олена Мацелюх.
Твори вибрані до програми якнайкраще розкривали талант Віктора Камінського в різних жанрах його творчості.
За словами української музикознавиці, докторки мистецтвознавства Любові Кияновської: ““Щодо творчості Віктора Камінського можна перефразувати відомий вислів Бетховена “Більше виразу, аніж зображення”, як “Більше виразу аніж експерименту”. Тому він не цурається жодних джерел, жодних жанрів і однаково добре почуває себе в інструментальному концерті, літургії, естрадній пісні, театральній музиці, чи фортепіанній мініатюрі. Для нього не існує високих та низьких жанрів”.
Розпочала програму духова музика композитора, а саме молитва “Te Deum”, соло в якій виконав керівник та концертмейстер оркестру Володимир Дуда.
Продовжив вечір твір-присвята Мирославу Скорику “Leopolis concerto grosso” Віктора Камінського, який ще називають зізнанням в любові до міста, ця музика якнайкраще увібрала в себе звукові ландшафти Львова: звучання органу, яке в творів відтворила солістка Олена Мацелюх, величних храмів, раптові зміни динаміки та настроїв єднаються в музиці, як і контрастні барви історії самого Леополіса.
Вечір продовжили пʼєса за однойменною працею Фрідріха Ніцше “Мандрівник і його тінь” та “Супергармонія в ритмах Океану” на тему пісні Святослава Вакарчука, в яких солювала Катерина Шалайська.
Також вперше за довгий час прозвучав один із найзагадковіших творів композитора Диптих “З Жюлі д’Аспермон” для мецо-сопрано і камерного оркестру на вірші Лідії Мельник, який разом з “Віртуозами Львова” виконала Софія Соловій.
Завершувала вечір ще одна присвята – Концерт “Памʼяті Василя Барвінського” для фортепіано та камерного оркестру. Солювала в якому Оксана Рапіта. Трагічна доля та великий талант Барвінського продовжують плекати мужність, відданість своїй країні та незламність. Для Віктора Камінського, також уродженця Тернопільщини, Барвінський став одним з орієнтирів на творчому шляху.
Джерело: 4studio.com.ua
16 вересня Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва відкрив 42-й театральний сезон мюзиклом «Піноккія» Бориса Севастьянова. Подію відвідав т. в. о. міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв.
Прем'єрна вистава є виключно українським продуктом, який створений на замовлення Київської опери за мотивами знаменитої казки Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо».
Основа лібрето – італійська, але постановникам вдалося створити самобутній та оригінальний твір. Його головною героїнею є дівчинка, на ім’я Піноккія. Лібретист театру Дмитро Тодорюк ввів багато нових змістовних акцентів у постановку, вигадав нові сцени та пригоди героїні. Це додало глибини та креативності виставі.
Всі герої цього мюзиклу дуже сучасні. Постановникам вдалося підняти вічні й актуальні теми. Водночас завдяки новим прийомам всесвітньо відома історія прозвучала на новий лад».
Як зазначають у театрі, головний меседж «Піноккії» – це постійний пошук себе та робота над собою, аби стати досконалішою версією себе.
Нагадаємо, створенню вистави передував конкурс, оголошений Київською оперою. У ньому взяли участь 30 композиторів. Серед них були як вже відомі імена, так і молодь. Переможцем став Борис Севастьянов.
Джерело: mkip.gov.ua
15 вересня Національна оперета України великим Гала-концертом на 2 відділення відкрила новий 89-й театральний сезон. Цього вечора прозвучали кращі твори світової класики, шедеври улюблених оперет, хіти європейських мюзиклів та сучасні пісні українських композиторів. Під час концерту пролунали музичні композиції Й. Штрауса, Ф. Легара, Й. Брамса, І. Кальмана, твори М. Мозгового, І. Білозіра, Ю. Рибчинського та інших.
«Українська сцена від сезону до сезону збагачує нашу силу духу, дає нам впевненість у нашій вірності традиціям, високому мистецтву, у вірності нашій Батьківщині. Мистецтво єднає не тільки митців на сцені, а й всіх людей, які несуть істинні цінності. Українські артисти протягом років війни демонстрували той високий рівень, якому відповідає наше мистецтво. Ми вдячні всім, хто допомагає показувати це світу», – сказав т. в. о. Міністра культури та інформаційної політики України Ростислав Карандєєв під час урочистостей з нагоди відкриття театрального сезону.
Цього сезону відновлюється світовий мюзикл «Звуки музики» Річарда Роджерса, улюблений багатьма глядачами мюзикл «Сімейка Адамсів» Е. Ліппа та оперета І. Кальмана «Баядера». Заплановано також проведення спільного гала-концерту «Вечір іспанських сарсуел», де український глядач матиме змогу ближче познайомитися із цим жанром та ще низка яскравих премʼєр і міжнародних проєктів.
Після багатьох років перемовин, Національна оперета України таки отримала ліцензію на показ мюзиклу «Чикаго» Джона Кандера. То ж на українських глядачів чекає грандіозна прем’єра.
Традиційно в Національній опереті України відбудуться концерти: «Вечір мюзиклу», «Штраус в опереті», «Різдвяні зустрічі», «Музика із кінофільмів», «Тобі, коханій», «Музика сердець», та інші.
Національна оперета України вкотре підтримує Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії», що проходить під гаслом «Ми вдома».
Джерело: mkip.gov.ua
Концерт пройде 20 вересня у Національній філармонії.
20 вересня камерний ансамбль NotaBene Chamber Group відкриє новий сезон Національного будинку музики програмою з творів Бориса Лятошинського та Бейли Бартока.
Центральними творами програми виконавці обрали «Контрасти» Бейли Бартока та «Український квінтет» Бориса Лятошинського.
Свій твір для кларнета, скрипки та фортепіано угорський композитор Барток написав напередодні Другої світової війни на прохання двох віртуозних музикантів: угорського скрипаля Джозефа Сігеті та американського кларнетиста Бенні Гудмена. «Контрасти» складаються з трьох частин, заснованих на угорських і румунських танцювальних мелодіях. Це єдиний камерний твір Бартока, в якому він використовує духовий інструмент і замість звичного гармонійного поєднання різних за природою тембрів, будує твір на їхніх яскравих відмінностях, що і відображає назва.
Музика «Українського квінтету» Лятошинського — яскраво-драматична, емоційно-напружена – спирається на українські народнопісенні інтонації та характерні для неї звороти. Композитор написав цей твір під час Другої світової війни, перебуваючи в евакуації у російському Саратові. Інтенсивна робота над головним у своїй творчості камерним опусом чергувалася із постійним пошуком продуктів і ліків, стоянням у чергах та доглядом за хворою дружиною. Цей період життя композитор описав у листі до свого вчителя Рейнгольда Глієра: «За день натомишся, а ще й світла немає — горить погана коптилка. Писати і читати майже неможливо. Очі болять. Але працювати все ж доводиться, напружуючи зір. Три місяці тому я написав Фортепіанне тріо, а зараз працюю над Квінтетом. Здається, що він буде навіть кращим ніж тріо, і взагалі, одним з найкращих моїх творів».
Концерт відбудеться 20 вересня у Національній філармонії, початок о 19:00.
Програма:
Борис Лятошинський (1895-1968) — П’ять прелюдій для фортепіано Op.44
Бейла Барток (1881-1945) — «Контрасти» Sz. 111, BB 116, для кларнета, скрипки, та фортепіано
Борис Лятошинський — Quasi Valse для струнного квартету
Борис Лятошинський — Український квінтет
Виконує NotaBene Chamber Group у складі:
Юрій Немировський /кларнет/
Андрій Павлов /скрипка/
Максим Грінченко /скрипка/
Ігор Завгородній /альт/
Артем Полуденний /віолончель/
Роман Лопатинський /фортепіано/
У вересні Національний будинок музики проведе ще шість концертів на різних локаціях у центрі Києва:
21 вересня, 18:00, “Хлібня” Національного заповідника “Софія Київська”. Камерні твори Бетховена і Брамса
22 вересня, 18:00, “Хлібня” Національного заповідника “Софія Київська”. Гайдн та Франк: камерні твори
24 вересня, 18:00, Андріївська церква. Барокові концерти: Бах, Гайніхен, Вівальді
28 вересня, 19:00, Національна філармонія. Kaddish
Ксенія Білаш
Джерело: lb.ua
Концерт поєднає трьох талановитих музикантів та три різні, на перший погляд, напрями, які пов’язані часом та відстанню.
30 жовтня 2023 року у столиці у супроводі оркестру виступить людина-легенда, диригент Лондонського Королівського Оркестру та знаменитий аранжувальник Бітлз Петер Брейнер.
Цей неймовірний концерт поєднує трьох талановитих людей з трьох континентів — Петера Брейнера, Алексея Явтуховича та Богдана Румянцева. Kожен із них виконуватиме сольну партію, зокрема Петер виступить і як піаніст, і як диригент.
Концерт складається з трьох різних, на перший погляд, напрямів, що пов’язані часом та відстанню. Тому він має назву «Trough the time and distance» («Через час та відстань»). Три відомі музиканти виконають твори в сучасних перекладеннях.
Перша частина: Концерт ре мінор Баха для соло скрипки, що буде виконане на інструменті італійського майстра Дженаро Ді Лючіа. Вперше у 2018 році цю партію зіграв японський скрипаль Shunske Sato. І тепер у виконанні видатних музикантів та оркестру ви почуєте три частини цього концерту, де друга частина, Адажіо — це розмова з Богом.
В одній з частин концерту звучатиме музика Бітлз. Фото надане організаторами
Друга частина: Peter Breiner «Beatles Concerto Grosso». Поєднання музики композитора 18-го століття Йоганна Себастьяна Баха та пісень The Beatles (Джона Леннона, Пола Маккартні, Джорджа Харрісона та Рінго Старра).
Третя частина: «Пори року в Буенос-Айресі» Астора П’яццолли. У 1996-1998 роках було зроблено вільну транскрипцію «Пори року в Буенос-Айресі» Астора П’яццолли для скрипки та струнного оркестру, яку й виконають музиканти. Ви поринете у танго як у ліричну сюїту про почуття маленької людини у великому місті.
У своїй музиці Астор П’яццолла намагається описати життя мешканця Буенос-Айреса: завдяки танго виникає богемний образ Буенос-Айреса, самотність, холод в Invierno Porteño, що переривається сильними ритмічними імпульсами. У Primavera Porteña відчувається перше кохання, тіло та спокуса, пікнік у парку, закохані.
Концерт з програмою «Через час і відстань» відбудеться у супроводі оркестру та у складі:
— Петер Брейнер (диригент, піаніст, Лондон) диригент Лондонського Королівського Оркестру та знаменитий аранжувальник Бітлз, композитор. Він не лише блискучий віртуоз, а й неперевершений виконавець. Є одним із найбільш записуваних музикантів у світі. Випущено його понад 260 компакт-дисків, продано мільйони альбомів.
— Алексей Явтухович (скрипаль, Collegium Musicum, США) президент Collegium Musicum, що об’єднує понад 100 видатних музикантів по всьому світу;
— Богдан Румянцев (віолончеліст, Україна) — аспірант Національної музичної академії України імені П.І. Чайковського.
Коли: 30 жовтня (пн) о 19:00
Де: Київська консерваторія, вул. Архітектора Городецького, 1-3/11
Вартість квитків: 770-2880 грн. Придбати квитки на Kontramarka.ua
Леонід РУДЕНКО
Джерело: vechirniy.kyiv.ua
Вже 23 та 24 вересня Львівська національна опера презентує першу прем’єру нового театрального сезону – балет «La fille mal gardée, або Даремна обережність» Петера Гертеля. Постановники зазначають, твір – один з найбільш життєрадісних, світлих та комедійних в історії балету, та подарує можливість відчути такі потрібні миті радості та заспокоєння. Про це LMN повідомили у Львівській опері.
««Даремна обережність» – це французька історія, в якій перемагає кохання», – характеризує виставу керівник проєкту, генеральний директор-художній керівник театру Василь Вовкун. – «Це класика жанру, яка підкорить глядача комедійністю ситуацій, неповторною хореографією та майстерністю молодих зірок Львівської національної опери».
Історія про закоханих Лізу і Колена, розділених класовими відмінностями, але об’єднаних у коханні, стала втіленням нових ідей епохи Просвітництва. Створений у 1789 році, цей балет був свідком генія Моцарта, Французької революції. «Даремна обережність» має риси відомого жанру водевіль, та стала першим балетом, у якому головними героями були селяни та зображувалось їх повсякденне життя, почуття та переживання. Сюжет твору яскраво демонструє, що обережність матері була справді даремною, а мораль народу виявилась вищою за моральність дворян. На той час зображення чогось подібного на сцені було нетиповим та зовсім новим.
Нова постановка «Даремної обережності» буде вже третьою на сцені Львівської національної опери за її понад 120-річну історію. Свою візію класичного балету представить київський балетмейстер-постановник Сергій Бондур. За його словами, від попередніх вона відрізнятиметься «оновленою хореографією, доповненням дієвості, зокрема у партії Томи, долученням до вистави учнів балетної школи, розширенням партії Марцеліни, вставними музичними номерами композиторів Герольда та Адана, новими для цієї вистави сценічними ефектами».
Для збагачення музичної партитури балету диригент-постановник Юрій Бервецький звернувся до паризької «Опери Гарньє», щоб отримати доступ до автентичних джерел.
«В цій історії для нас важлива напівзабута естетика балетного танцю, дещо специфічна хореографія, яка вимагає великого знання стилю, стилізації… Музика балету звеселяє серце, лікує душу, повертає людям спокій і радість звичайних буднів. Його проблематика базується на дуже простих життєвих принципах – подивитися на своє життя зі сторони, на життя села, простих людей зі своїми радостями», – зазначив він.
Квитки можна придбати за посиланням.
Джерело: lmn.in.ua
Один із провідних оперних театрів світу, Метрополітен-опера у Нью-Йорку, повідомив, що замовив оперу про викрадення та депортацію росіянами українських дітей.
Над новим твором працюватимуть український композитор Максим Коломієць, та американський драматург Джордж Брант, який створить лібрето. Про це повідомило «Радіо Ісландія».
Опера розповість історію матері, яка вирушає у довгу та небезпечну дорогу, щоб врятувати свою доньку. У театрі кажуть, що нова опера з’явиться на сцені у 2027-му або 2028-му році.
За словами директора театру Пітера Гелба, Метрополітен обрав Максима Коломійця через його досвід роботи в опері, а також глибоке розуміння українських музичних традицій. Сам композитор прокоментував, що відчуває «відповідальність за те, щоб створити щось велике і показати щось дуже гідне про свою країну».
Максим Коломієць народився в Києві в 1981 році, закінчив Національну музичну академію України в 2005 році по класу гобоя та в 2009 по класу композиції. У 2016 закінчив Вищу Школу Музики в Кьольні по класу композиії в класі проф. Йоханнеса Шьольхорна. Він є автором двох опер. Одна з яких була презентована в концертній версії в жовтні 2020 року силами Kyiv Symphony Orchestra та Луїджі Гаджеро в якості диригента.
Музика Максима звучала на багатьох європейських та американських фестивалях, таких як MATA-Festival (Нью-Йорк), Summer New Music Courses in Darmstadt (Дармштадт), New Talents (Кьольн), Donaueschinger Musiktage (Донауешинген), Warsaw Autumn (Варшава), World Music Days (Лювен), Gogolfest (Київ), Contrasts (Львів), Randfestspiele (Цепернік), Ukrainian Contemporary Music Festival (Нью-Йорк), та інших.
Максим Коломієць є співзасновником ансамблю сучасної музики Ensemble Nostri Temporis (2007) та засновником ансамблю барокової музики Luna Ensemble (2014).
Максим Коломієць був переможцем першого всеукраїнського композиторського конкурсу імені Мирослава Скорика.
Джерело: zaxid.net
