Маріупольський камерний оркестр під орудою маестро Василя Крячка, – знову виступить перед киянами у проєкті «Філармонія Нескорених».
Цього разу у програмі – твори Моцарта. Дві симфонії та найпопулярніший Концерт №20 для фортепіано з оркестром, де солісткою виступить киянка – піаністка Олександра Зайцева.
Соль-мінорна симфонія №40 – геніальна провісниця багатьох романтичних сторінок музики XIX століття, починаючи з Незакінченої симфонії Шуберта, яка написана для скромного оркестру.
У ній – чотири частини, її тема трепетна і, наче виросла з арії Керубіно з її безпосереднім, живим юнацьким почуттям.
Симфонію № 29 ля мажор було закінчено Вольфгангом Амадеєм у Зальцбурзі 1774 року. Згодом хтось невідомий стер дату у рукописі, і музикознавцям довелося кликати криміналістів, щоб ті за допомогою кольорових фільтрів прочитали зниклий напис.Вона написана в часи, коли межа між оркестровою та камерною музикою ще не була непорушною. Перші дві частини делікатні, майже інтимні. Побічна тема другої частини немов зіткана з найлегших зітхань, а в короткій розробці звучать гуркітливі фігури скрипок. Останні дві частини, навпаки, енергійні. Менует прикрашають сигнали гобоїв і валторн (крім них, духових інструментів в оркестрі немає), кожен розділ фіналу завершується пасажем скрипок, що злітає, а вінчає його героїчна кода.
Ре мінорний концерт належить до найпопулярніших моцартівських концертів завдяки романтичному і пристрасному характеру. Перша частина віщує патетичні сторінки «Дон Жуана»,
третя – фінал 40-ї симфонії.
Партитура була закінчена Моцартом 10 лютого 1785, а вже наступного дня композитор виконував новий твір у залі казино Мельгруб на відкритті серії з шести концертів за підпискою. Грати партію клавіра, одночасно диригуючи, було його улюбленою формою появи на публіці. Саме Моцарт у 1780-і роки здійснив революцію, позбавивши фортепіано ролі акомпаніатора (яку за традицією виконував в оркестрі клавесин та інші клавішні інструменти) і перетворив його на справжнього соліста.
Моцарт призначав свої концерти найширшій публіки. У листі до батька він пише: «Саме концерти є чимось середнім між надто важким і надто легким, у них багато блиску, вони приємні для слуху, але, звичайно, не впадають у порожнечу; подекуди сатисфакцію можуть отримати лише знавці – втім, незнавці несвідомо мають бути задоволені ними».
«Філармонія нескорених» – проєкт Національної філармонії України, спрямований на підтримку музикантів із окупованих, деокупованих та прифронтових українських міст.
Проєкт стартував 20 лютого минулого року із концерту Камерного оркестру «Ренесанс» Маріупольської камерної філармонії під керівництвом диригента Василя Крячка.
Василь Крячок – уродженець Черкащини, який пов’язав свою долю із Маріуполем. Ще наприкінці 1980-х він заснував тут Камерний оркестр «Ренесанс», ставши його диригентом і художнім керівником. 2018-го очолив Маріупольську камерну філармонію. Від початку повномасштабного російського вторгнення 24 лютого аж до другої половини квітня Василь Крячок залишався у рідному місті, адже не міг покинути людей, що потребували його допомоги й підтримки. Окупанти неодноразово намагалися схилити його до співпраці, але проукраїнська позиція митця залишалася незмінною.
Джерело: day.kyiv.ua
Міжнародний музичний фестиваль «Стравінський та Україна» завершився. Це єдиний фестиваль Волині, присвячений класичній музиці в усіх її жанрах та стилях.
У церемонії закриття ювілейного фестивалю взяв участь заступник голови обласної ради Григорій Пустовіт, інформують у пресслужбі Волинської облради.
Популяризація творчості Ігоря Стравінського, дослідження його зв’язків із Україною, а також пропагування кращих зразків світової і української музичної класики, – такою є мета фестивалю. Доброю традицією кожного фестивалю є прем’єра творів Стравінського, які до цього часу в Україні не виконувались, або яких немає в аудіо записах.
Під час заключного шоу глядачі могли насолодитися концертною програмою Rock Organum. Цей колектив під керівництвом молодої диригентки Тетяни Драник сміливо експериментує, гармонійно синтезуючи рок і класику. Орган, фортепіано, саксофон та інструментальний ансамбль «Імпреза» – саме у такому поєднанні були виконані хіти із репертуару легендарних груп Rammstein, Pink Floyd, Eurythmics, Queen, співачки Тіни Тьорнер, а також популярна класика.
«Ігор Стравінський — всесвітньовідомий композитор, родина якого походить з Волині. В Устилузі, у його родинному маєтку створено єдиний музей, присвячений композитору. Ми пишаємося таким відомим волинянином і з задоволенням насолоджуємося його творчістю, – зазначив Григорій Пустовіт. – Родзинкою сьогоднішнього концертного шоу було поєднання органу та рок-мотивів. І це лишило неймовірні враження».
Джерело: volynnews.com
Напередодні XIII Львівського міжнародного органного фестивалю, який триватиме у Львові з 19 жовтня по 10 листопада, згадують про органну історію міста. Цього року на вулиці Коперника, 16 зʼявилася памʼятна табличка, яка повідомляє, що з 1888 по 1903 рік тут була розташована фабрика органів Яна Слівінського. Завдяки Слівінському Львів на межі ХІХ-ХХ століть став органною столицею краю. Інструменти його фабрики славилися далеко за межами Галичини. Саме орган Слівінського розташований у Латинській катедрі, і сьогодні можна почути його звук наживо. Памʼятна табличка на Коперника була встановлена за ініціативи Львівського органного залу задля популяризації органного мистецтва в Україні.
Ян Слівінський – львівʼянин, який був учнем найвідомішого органного майстра ХІХ століття Кавайє-Колля. Слівінський створив у Львові фабрику, яка свого часу забезпечувала органами не лише весь регіон, але й прославилася за кордоном. Серед її відомих творінь – орган для Латинської катедри у Львові, що й досі звучить, органи для консерваторії та театра Скарбека (нині Національний драматичний театр імені Марії Заньковецької). Слівінський виростив цілу плеяду органних майстрів, і завдяки йому місто отримало статус органної столиці краю
Навчання у Франції
Ян Слівінський народився 19 лютого 1844 року в Пістині, що на Івано-Франківщині. З дитинства Ян захоплювався столярною справою та органом. Про це знаходимо згадки в «Каталозі», який він пізніше видав про свою фабрику: «Моя любов і захоплення органом виникли в наймолодшому віці. З юних років я старався отримати максимальну інформацію про будову та функціонування органа. Я постійно відчував потребу здобувати знання в цій професії».
Здобувши початкову освіту, Слівінський виїхав на навчанння за кордон, спочатку до Відня, потім – до Франції. Там Ян Слівінський близько 10 років працював на фабриці старшого сина всесвітньо відомого будівника органів Кавайе-Колля – Вінсента. Фірма Кавайе-Колля спочатку була сімейним підприємством з назвою «Кавайе-Колль батько [Домінік] і сини [Вінсент і Аристид]». По смерті батька органна фабрика розділилася. Аристид працював у Парижі, а Вінсент – на півдні країни.
У Франції Слівінський почав самостійну діяльність, в місті Нім. На гральному столі органа в комуні Лe Biґан збереглася табличка «Jean Sliwinski et Cie - Nimes». Відомо ще про дві роботи Слівінського в цьому краї.
Наприкінці свого навчання Слівінський відвідав органні підприємства в Англії та Німеччині.
Відкриття власного бізнесу
Із здобутими знаннями та досвідом, він повернувся до Львова, де в 1876 році заснував власну фабрику. Першими органами, які вона випустила, були три ідентичні 5-регістрові інструменти. У 1880-1881 роках Слівінський їздив у відрядження різними містами Польщі, а також у Відень, шукаючи ринки збуту.
З 1881 до 1887 роки фабрика Слівінського працювала в будинку на вул. Хорунщизни, 9 (нинішня вулиця Дудаєва, 15). Тут був і магазин, де можна було придбати фісгармонії та органи. У 1888 році Слівінський придбав будинок на вул. Коперника, 16 і переніс сюди свою фірму. Вона називалася «Фабрика органів костьольних та гармоній Яна Слівінського у Львові». Тут фабрика працювала до кінця свого існування, навіть після смерті засновника.
Для виробництва органів будинок довелося перебудувати за проєктом відомого львівського архітектора Івана Левинського. Сьогодні ми можемо бачити його точно в такому вигляді, яким він був за часів Слівінського. Будинок фабрики було збудовано у формі літери П. Фасад виходить на вулицю Коперника, а основні виробничі приміщення містилися у букових крилах будівлі. У дворі в природних умовах сушилося дерево, яке використовували при будівництві органів. Фасад будинку був прикрашений барельєфами із зображенням музичних інструментів
Найвідоміша органна фабрика Галичини
Фабрика органів Слівінського виробляла іструменти різного розміру та музичних можливостей – від невеличких на 4 регістри з однією клавіатурою до «гігантів» на 30 регістрів з трьома мануалами і педальною клавіатурою.
Органи Слівінського відрізнялся вискокою якістю. Саме тому швидко стали відомими та завоювали популярність.
Першим великим органом, побудованим на фабриці, став виготовлений у 1889 році 20-регістровий орган для Луцького кафедрального костелу.
У Львові першими органи Слівінського замовили костел Марії Сніжної та святого Казимира під Високим Замком. Згідно з прайс-листами, які збереглися до наших днів, 4-регістрові органи фабрики продавалися за 650 злотих, а великі (до 30-ти регістрів) – за 12 000 злотих. Кожен орган створювався за індивідуальним проектом. Перед розробкою вивчалася акустика та особливості архітектури кожного конкретного приміщення, де буде розташований інсрумент.
Дуже відповідальним замовленням для фабрики стала докорінна перебудова органа в гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла в центрі Львова (нині Гарнізонний храм святих Петра і Павла). Роботи завершилися повним тріумфом.
Фабрика Слівівнського будувала органи і для інших міст Галичини та поставляла свої інстурменти за кордон. Так був побудований 28-регістровий орган для костела святої Катерини у Кракові (1890 рік), 25-регістровий інструмент для колегії в Замості (1890), 24-регістровий для костела в Горлицях (1895 рік). Всі ці органи збереглися до сьогодні і знаходяться на території Польщі.
Найбільшим органом, побудованим фабрикою, був 32-регістровий інструмент для Львівської філармонії, яка тоді перебувала в театрі Скарбека (нині театр імені Марії Заньковецької). Цей інструмент був останньою роботою Слівінського, але почути його звучання майстру не судилося – він захворів і помер до встановлення органа. На жаль, орган до сьогоднішнього дня не зберігся.
Ян Слівінський помер 29 січня 1903 року, залишивши дружину і трьох доньок. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.
Секрети майстра
Всього за час свого існування з 1886 по 1903 рік фірма виготовила 141 інструмент. Велика частина була зроблена для Галичини. Частина органів була експортована за кордон в Польщу та Росію (18 органів). По одному інструменту було відправлено в Сілезію, Грузію і Румунію. Експорт був не тільки престижним, але й економічно вигідним: ціни на органи за кордоном були значно вищі, ніж в Галичині.
Якщо порахувати кількість органів Слівінського, побудованих для української частини Галичини, то їх було виготовлено 74, але до нашого часу дійшли тільки два автентичних органа: в парафіяльному костелі Самбора і Латинському катедральному соборі Львова. У польській частині Галичини збереглося 15 органів його фабрики.
Органи фірми Слівінського були зроблені з добірного дерева, добре висушеного природним шляхом при звичайній температурі повітря. Вони не потребували складного налаштування. Фахівці відзначають, що механізм подання повітря в труби органа був простим і надійним. Для органів, що мали кілька клавіатур, використовувалася пневматична машина системи Баркера, яка допомагає легше натискати на клавіші. Кожен регістр був гучним і мелодійним, його звучання було гармонійно збалансовано з іншими регістрами.
Сучасні органісти, яким доводилося грати на органах Слівінського, відзначають їх благородний, тембрально збалансований звук, легку для гри клавіатуру, естетичний і стриманий дизайн.
У 1978 році Слівінський отримав золоту медаль промислової Крайової виставки у Львові. Газета «Кур'єр львівський» у номері від 17 вересня 1886 року писала: «На чернівецькій виставці музичних інструментів за кращі органи і гармонії свого виготовлення пальму першості і перемогу над фабрикантами віденськими отримав пан Ян Слівінський зі Львова. Фабрика пана Слівінського, найбільша і єдина в нашому краї, здобула вже собі визнання і за кордоном».
Дослідники діяльності Слівінського одноголосно відзначають, що він був одним з перших органобудівників, який перейшов на рейки промислового виготовлення органів, відмовившись від форми сімейного підряду. На його фабриці існував розподіл праці для різних виробничих операцій: фахівці з виготовлення дерев'яних і металевих труб, монтажу і збірки та ін. Кращі працівники ставали підмайстрами, тобто помічниками самого Слівінського, який виконував функції головного менеджера і конструктора.
Особлива історична заслуга Яна Слівінського полягає в тому, що на його фабриці була вихована ціла плеяда органних майстрів, які згодом відокремилися і працювали самостійно. Це Томаш Фалл, який побудував більше 80 органів, Рудольф Xaace – як мінімум 117 органів, Францішек Гайда, Мечислав Янішевський (1875-1913), Броніслав Маркевич, Францішек Зух, Вацлав Бернацький , Францішек Винярський, племінник майстра Ян Слівінський з Коломиї та інші.
Після смерті Слівінського його фабрикою керувала вдова Аврелія Слівінська. Фабрика не лише будувала нові інструменти, але розбудовувала, модернізувала, налаштовувала органи, створені іншими майстрами, також виготовляла фісгармонії, а в останні роки існування навіть торгувала чужими фортепіано.
У 1909-1911 роках її викупила фірма «Каім і син». Під час Першої світової війни фабрика була ліквідована.
За словами співдиректора Органного залу Тараса Демка, важливо зберігати памʼять про таких митців, як Ян Слівінський, адже його весок у розвиток органної справи Галичини неоціненний. «Фігура цього майстра була однією з найяскравіших, а органи його фабрики вважалися одними з найкращих. Ми в Органному залі хочемо, щоб органне мистецтво дізнавалося якомога більше людей і робимо все для того, щоб популяризувати його», – підреслює він.
У статті використані матеріали Сергія Каліберди, голови Благодійної асоціації друзів органної музики і мистецтв. На головному фото орган Латинського катедрального собору (фото «Органи України»)
Діана Коломоєць.
Джерело: zaxid.net
У жовтні ХНАТОБ/СХІД OPERA виїжджає у тур містами Німеччини з оперною виставою Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй»
Про це написав у Facebook Олег Оріщенко, генеральний директор Харківського національного театру опери і балету.
"Харківський національний академічний театр опери та балету ім. М. Лисенка з початку повномасштабного вторгнення робить все можливе, щоб зберегти колектив та виконувати свою місію культурної дипломатії у Європі. Місто Герой - Харків по сьогоднішній день знаходиться в зоні бойових дій і театр не має можливості працювати на стаціонарі. Але, завдяки Уряду Словаччини, театр отримав помешкання та створив репетиційну базу", - сказано у повідомленні.
З 25-го квітня 2022 року майже 250 співробітників та членів родин з дітьми евакуювались з Харкова та вирушили в гуманітарний тур «Європейський шлях» в рамках проєкту «Схід Опера: долаючи відстань».
У жовтні ХНАТОБ/СХІД OPERA виїжджає у тур містами Німеччини з оперною виставою Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй» («Чіо-Чіо-Сан») :
15.10.23 20.00U h r - Dresden, Kulturpalast
16.10.23 19.30 Uhr -Leverkusen, Forum
18.10.23 19.30 Uhr - Mönchengladbach, Kaiser-Friedrich
19.10.23 19.30 Uhr - Hanau, Congress Park
20.10.23 19.30 Uhr- Wuppertal, Stadthalle
21.10.23 19.30 Uhr - Bad Homburg, Kurtheater
22.10.23 18.00 Uhr - Reutlingen, Stadthalle
23.10.23 20.00 Uhr - Hannover, Theater Aegi
24.10.23 20.00 Uhr - Berlin, Admiralspalast
26.10.23 19.30 Uhr - Wiesbaden, Kurhaus
Митці театру запрошують українців, які перебувають у Німеччині, та їх друзів у країні на виставу.
"Бажаємо всім задоволення від вистави та скорішої Перемоги!" - написав Олег Оріщенко.
Джерело: gromada.group
8 жовтня у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика відбудеться закриття 29 Міжнародного фестивалю сучасної музики ”Контрасти”.
Останній вечір фестивалю символічно обʼєднає на одній сцені Академічний симфонічний оркестр INSO-Lviv, який з перших років свого існування став незмінним учасником “Контрастів”. Диригуватиме оркестром Вінсент Козловський без якого, на правду, вже тяжко уявити фестиваль, а солюватиме – знана інтерпретаторка сучасної альтової музики Катерина Супрун, жага до постійної роботи, вдосконалення, творчості якої пульсує разом з “Контрастами”.
Підзаголовком цьогорічного фестивалю стало слово “Pulsus”. Як звучатиме пульс “Контрастів” та що чекати від закриття розповіли у Філармонії:
“Пульс “Контрастів” – це синергія биття сердець Концертного залу імені Станіслава Людкевича: усіх композиторів, твори яких прозвучали в програмах. Солістів, чиї інтерпретації виходили за межі слова “виконання”. Оркестрів, під егідою яких формувались шедеври”.
У пропонованій програмі поєднаються уже традиційні, магічні «Фанфари», спеціально створені Вінсентом Козловським для улюбленого фестивалю, а також твори українських знаних митців — Світлани Азарової та Олександра Щетинського, що звучатимуть у Львові вперше. Окрему сторінку події становитиме видатний Концерт для альта з оркестром Кшиштофа Пендерецького. Цей композитор писав музику «не нотами, а звуками» — так розширюючи палітру виразових засобів інструмента, польський митець створював глибоке емоційне сприйняття музики, планував незабутній момент зближення з тонкою атмосферою мистецтва для слухачів.
“Концерт для альта з оркестром Кшиштофа Пендерецького резонує з нашим станом зараз. Пендерецький будує його на концепції боротьби героя і навколишнього світу, в музиці це виглядає як протистояння альта і оркестру. У концерті сплелися трагічне світовідчуття, скорбота та емоційна глибина музичної розповіді.
На мою думку, емоційна складова твору багато в чому збігається з почуттями українців зараз – це трагічні новини, моральне спустошення, але, всупереч всьому, це боротьба і віра в краще майбутнє”, – розповіла солістка Катерина Супрун.
Ольга МАКСИМ’ЯК
Джерело: photo-lviv.in.ua
У суботу, 7 жовтня, о 15:00, у святковій залі Миколаївського обласного краєзнавчого музею відбудеться творчий вечір «Музичні акварелі» композиторки та музикознавиці Еліни Образцової.
Еліна Образцова – лауреат численних всеукраїнських і міжнародних конкурсів композиторів та Міжнародного конкурсу композиторського мистецтва в м. Адрія (Італія). Лауреат фестивалю композиторів «Вечір прем’єр» 2018, 2019, 2020, 2021 рр, авторка та керівник музично-інтелектуального фестивалю мистецького спрямування «Брейн-ринг». Член клубу композиторів «Ad libitum», з 1999 року очолює теоретичну секцію Миколаївського зонального методичного об’єднання.
У творчому доробку композиторки кілька десятків різноманітних творів. Більшість з них у камерно-вокальних та камерно-інструментальних жанрах, а ще є хорові, джазові, естрадні композиції. Деякі вокальні твори авторки створені на власні вірші.
Протягом останніх років композиторкою підготовлено і проведено більш 10 власних творчих вечорів для мешканців Миколаєва. «Музичні акварелі» - один з таких концертів. Присутні почують твори для фортепіано і скрипки, флейти, саксофону. Прозвучать романси на вірші Наталії Стахорської та Євгенії Мішанкіної, буде багато відеонарисів з творчих концертів музикантки, а ще – вірші «шестидесятників»: Костенко, Стуса, Симоненка.
Вхід на концерт безкоштовний.
Довідки за телефоном: (0512) 37 70 14
Джерело: up.mk.ua
8️ жовтня (неділя) о 1️7️:0️0️ пройде другий захід у межах Першого музичного фестивалю «Рівненські класичні резиденції».
Про це повідомляє Рівненська обласна філармонія.
Київський квартет саксофоністів:
Юрій Василевич (заслужений артист України, саксофон-сопрано)
Михайло Мимрик (заслужений артист України, саксофон-альт)
Станіслав Нідзельський (лауреат міжнародних конкурсів, саксофон-тенор)
Роман Фотуйма (лауреат міжнародних конкурсів, саксофон-баритон)
За участю: Тараса Пастушка (лауреат міжнародних конкурсів, сопрано-, альт-саксофон, фортепіано, Рівне)
Квитки можна придбати у касі Органного залу та за номерами телефону: 068 058 6072 та 067 750 1359
Онлайн: https://ticketclub.com.ua/event/5955/
Київський квартет саксофоністів – унікальний вітчизняний колектив. Квартет заснував у 1985 році Юрій Василевич – кларнетист і саксофоніст, музикант оркестру Національної опери України, багаторічний педагог Національної музичної академії України ім. П. Чайковського, фундатор класу саксофона НМАУ, заслужений артист України, лауреат Премії імені М. Лисенка.
Відомі сучасні українські композитори, надихнувшись творчістю колективу, написали для нього чудові твори. Це Ганна Гаврилець, Віталій Годзяцький, Віталій Губаренко, Євген Дергунов, Жанна й Левко Колодуби, Олександр Козаренко, Володимир Рунчак, Іван Тараненко, Кармелла Цепколенко, Михайло Чембержі, Володимир Шумейко та інші.
Колектив виступав у багатьох містах України, а також у різних країнах світу: Угорщині, Польщі, Франції, Бельгії, Греції, Італії, Німеччині, США та Канаді.
Квартет є лауреатом та переможцем українських та зарубіжних музичних фестивалів та конкурсів.
У репертуарі квартету - українська фольклорна, класична та сучасна авангардна музика, джазові композиції. Колектив має записи на радіо та телебаченні, а також власний аудіоальбом з 3-х дисків.
У програмі:
Енніо Морріконе, ар. О. Ясінського «Одного разу в Америці» (музика до кінофільмів)
- Intro (Mix)
- A Firstful of Dollars
- Gabriel’s Oboe
- Slalom
- Once Upon a Time in America
- Amapola (rhumba!)
Генрі Манчіні – «Місячна ріка», «Рожева пантера»
Леонард Бернстайн «Вестсайдська історія»
- Ouverture, Tonight
- Maria
- Cha-cha
- Jump
- Mambo
Air-Bach - пам’яті рівненських саксофоністів Євгена Самусенка та Віталія Бузана
Джон Грехем Jazz valse
2️-гий відділ:
Джордж Гершвін – Чотири пісні:
1. Nice Work! You Can Get It (фільм «Damselin Distress», 1937)
2. Love Walked In (фільм «Goldwyn Follis» 1938)
3. They All Laughed (фільм «Shall We Dance», 1937)
4. Let’s Call The Whole Thang Off (фільм «Shall We Dance», 1937)
Джордж Гершвін Сюїта на теми опери «Поргі і Бесс»
Астор П’яццолла Закрий очі і слухай!
Астор П’яццолла Libertango
Генрі Вуд Ротунда
Гленн Міллер музика до фільму «Серенада сонячної долини»
Іван Тараненко опрацювання пісні «Ой, у лузі червона калина»
Мирослав Скорик Мелодія
Джордж Гершвін Плескаймо в лад!
Джерело: https://rivnepost.rv.ua/news/do-rivnoho-ide-kiivskiy-kvartet-saksofonistivrivnepost.rv.ua
У Львові підготували концерт-реконструкцію опери Сидора Воробкевича «Ольга». У виконанні Луганського симфонічного оркестру під диригуванням Івана Остаповича звучатиме музика, яку не чули слухачі понад 150 років.
Про це повідомили на сайті Львівської міської ради.
Сидір (Ісидор) Воробкевич – український композитор ХІХ століття, священник Української греко-католицької церкви, поет та громадський діяч. Він активно співпрацював з театром товариства «Руська бесіда» у Львові, на замовлення якого писав музику до пʼєс. Цей жанр отримав назву «співогра» за аналогією з німецьким singspiel, котрі тоді називалися «операми». Оперу «Ольга» композитор написав саме для цього театру. Є відомості про те, що премʼєра опери відбулася в 1869 році в Перемишлі, а в 1877 році «Ольга» йшла на сцені театру «Руської бесіди» у Львові.
Рукопис партитури «Ольги» віднайшов директор Органного залу та диригент Іван Остапович в архіві Львівської національної музичної академії імені Лисенка. Як пояснює очільник залу, це не повна партитура, вона містить лише кілька номерів. Також невідомо, чи це оригінал рукопису Воробкевича, чи більш пізня рукописна копія.
Текст пʼєси Яблоновського також не вдалося віднайти, тож судити про фабулу опери сьогодні складно. З тексту арій можна зробити висновок, що йдеться про часи Київської Русі. Команда Органного залу попрацювала над нотним матеріалом, оцифрувала його і виправила помилки.
На концерті у Львівському органному залі ця музика звучатиме у виконанні Луганського симфонічного оркестру та солістів. Їх доповнить розповідь Івана Остаповича про український романтизм, унікальність жанру співогри в українській музиці та феномен композиторів-священників.
«Уся історія культури побудована на шедеврах. Ми рухаємося від шедевра до шедевра. Але для того, щоб зʼявився один геніальний твір потрібні сотні і сотні рядових творів. В історії української музики ми чомусь оминаємо цілий пласт музики Галичини ХІХ століття. Час, коли писав Воробкевич, – це зародження української національної музичної школи. Це перші спроби витворити зразок класичного мистецтва», – говорить директор Органного залу.
Під час першовиконання твору у Львівському органному залі 6 жовтня здійснять професійний аудіо- та відеозапис твору. Надалі він поповнить скарбницю проєкту з промоції української класичної музики Ukrainian Live CLassic. Музика з опери «Ольга» Воробкевича буде доступна для прослуховування у всьому світі.
Джерело: kultura.rayon.in.ua
Рівненська обласна філармонія відкрила 85 концертний сезон першим музичним фестивалем «Рівненські класичні резиденції». До програми фестивалю увійшли сім ексклюзивних імпрез та дві артподії, пов’язані з історією та музичним життям Рівного.
Відкриття пройшло 1 жовтня у Залі камерної та органної музики. Що пов’язує фестиваль з родом князів Любомирських, як з’явилася ідея його заснування та якими прем’єрами дивували гостей події – з’ясовувала журналістка Район.Культура.
Довгий червоний килим, прикрашені квітами арки та живі скульптури зустрічають гостей на задньому дворику органного залу. Це місце повністю змінило своє обличчя, ставши локацією для першої музичної імпрези фестивалю – «Відлуння джазу».
Облаштування «Готичного саду органного залу» – одна з ідей директорки установи Елеонори Стеценко. Його впорядковував колектив Рівненської обласної філармонії. Долучився до облаштування простору і рівненський художник Костянтин Качановський, який створив мурал з дівчинкою, яка грає на фортепіано.
Така синергія не випадкова, адже, за словами організаторів, «Рівненські класичні резиденції» – це фестиваль класичної музики, який не тільки відроджує європейські музичні традиції міста і знайомить широку аудиторію з високим мистецтвом, а й об’єднує митців та діячів культури, котрі люблять Рівне і прагнуть наповнити його культурний простір новими сенсами.
«Я сподіваюся, і наша команда сподівається на те, що фестиваль буде щорічним і буде масштабуватися на інші локації у нашому місті. Напевне, це символічно, що День захисників і захисниць України, День українського козацтва, День 80 річниці Української повстанської армії, Покрова Пресвятої Богородиці об’єдналися з Міжнародним днем музики. Це символічно, бо наша духовність, наша культура, наша музика, наша сила і Збройні сили України – це спільний шлях до нашої перемоги», – зазначає Елеонора Стеценко.
У Рівному відбуваються великі змінотворчі процеси в сфері культури. Це зауважує голова правління громадської організації «Агенція сталого розвитку міста» Олена Хмельник. Представники різних сфер мистецтва, культури та туризму об’єднуються, щоб напрацьовувати проєкти, які можуть промотувати Рівне та його історію на національному й міжнародному рівнях.
Така співпраця стала однією з рушійних сил, що допомогли заснувати перший фестиваль класичної музики у Рівному.
На честь Збройних сил України фестиваль розпочинають акцією пам’яті та висаджують калину в новоствореному «Готичному саду органного залу».
Музична частина події стартує із твору класики аргентинської музики ХХ століття – сюїти «Буенос-Айрес» у чотирьох частинах композитора й гітариста Максімо Дієго Пуйоля. Переклад твору для саксофона з оркестром спеціально до відкриття фестивалю створив диригент Академічного камерного оркестру Рівненської обласної філармонії Юрій Скрипник. Соло виконує саксофоніст Тарас Пастушок.
Після невеликої перерви, під час якої гості мають можливість випити теплих чи міцних напоїв та поспілкуватися, усіх запрошують до «Мистецького цоколя».
Там на присутніх вже чекають князь Казимир Любомирський та відвідувачі його традиційних музичних салонів. Театралізована постановка від артистів філармонії повертає в XIX століття, коли Рівним керував рід Любомирських. Князь Казимир, який був композитором та написав чимало фортепіанних п’єс, часто збирав прим європейських оперних театрів, поетів та інших представників тогочасної інтелігенції у своєму Палацику на «Гірці».
Ця споруда не збереглася до наших днів, тож створити певну інтерпретовану реконструкцію подібного музичного салону вирішили у іншій будівлі, збудованій за ініціативи князя Казимира Любомирського – костелі святого Антонія, тобто сучасному Органному залі у Рівному.
Лунає поезія Адама Міцкевича – генія польського романтизму, який теж ставав гостем вечірок Любомирського. Його вірші власник Рівного навіть поклав на музику. Виконують також твори Франца Шуберта, Фридерика Шопена, Едварда Гріга та мазурки самого князя Казимира.
«Для того, щоб написати сценарій я тісно співпрацювала з краєзнавицею Світланою Калько. Вона дала мені ці імена, тому що такої інформації у вільному доступі точно немає. Вона шукала її на різних польських сайтах, в архівах. Усі персонажі, які тут були, справді бували на цих вечорах князя Казимира Любомирського. Ми хотіли відтворити цю атмосферу, передати її такими невеличкими діалогами, вокалом. Мені здається, що нам вдалося це зробити. Бо люди змогли поринути й відчути, як воно тоді було в ту епоху, в цих музичних салонах», – ділиться деталями режисерка дійства Таніна Позняк.
Представники княжого роду Любомирських 300 років були власниками міста і зробили чималий внесок у його становлення, економічний та культурний розвиток. Однак небагато рівнян обізнані з історією свого міста. Популяризація цього періоду історії Рівного – одне з головних завдань фестивалю «Рівненські класичні резиденції».
Таніна Позняк стверджує, що зростання уваги та цікавості до цих історичних персоналій зумовлене тим, що знайшлися люди, які готові займатися промоцією цієї справи.
«Я особисто дізналася про князя Любомирського, коли почала працювати у Рівненській обласній філармонії. І наша директорка дуже хотіла розкрити цю історію, щоб про неї дізналися всі. Вона все робить для цього зараз. Ми зробили виставку «300 років князів Любомирських на Рівненщині», проводимо екскурсії. Ми хочемо це популяризувати, тому що почали відкривати такі цікаві факти про створення нашого міста. Якби не Любомирські, воно не було б таким, яким є зараз. Це дуже круто, це треба знати і всім розповідати», – підкреслює режисерка.
За словами Таніни Позняк, фестиваль базується на класичній музиці. Окрім концертів, на глядачів чекають також виставки, зокрема проєкт рівненського фотографа Олександра Харвата і Family Day – свої картини, на яких будуть зображені архітектурні пам’ятки, які залишили по собі Любомирські на Рівненщині, презентуватимуть юні художники.
Після завершення музичного салону в вітражній залі «Мистецького цоколю» можна зробити миттєві фото на пам’ять та поділитися враженнями від події.
«Мені подобається усе таке тематичне, я зрозуміла, що не проти на наступний захід навіть по дрес-коду вдягнутися. Хоча нам взагалі нічого не треба, аби лише кудись піти, гарно вбратися, змінити імідж, зробити зачіску. У Бердянську я мала жіночий клуб і ми там щонеділі мали якийсь захід: панянки готувалися, вибирали образ, чи то був захід, на який ми їхали в інше місто, чи йшли в театр на вистави. Ми не ходимо в церкву, але в неділю відвідуємо такі творчі майстерні. Тому ми дуже вдячні організаторам, дуже щасливі взяти участь і на майбутнє надалі готові сидіти на цих місцях VIP, бо це так атмосферно. Всі артисти з тобою спілкуються, ходять поблизу», – ділиться емоціями гостя фестивалю Поліна.
Жінка евакуювалася до Рівного з Бердянська у квітні 2022 року. Каже, спершу було важко адаптуватися. На початку той факт, що в Бердянську люди живуть в окупації, а тут – на Заході України – спокійно п’ють каву та прогулюються вулицями, бентежив і злив. За рік відчуття змінилися. Тепер Поліна з родиною відчувають провину перед її чоловіком-рятувальником, який перебуває в Запоріжжі, але цінують можливість жити у відносних тиші та спокої у Рівному.
«Тепер я розумію, як це прекрасно. Я не виїхала з країни, чоловік на фронті, я тут. Я маю можливість з ним бачитися, їздити далеко. Регіон як потужний тил: приймає всіх, долучає, розважає, намагається придумати ще щось, подарувати. Тому ми приймаємо це з вдячністю. Елеонора каже: «У нас був задум створити щось помпезне». Не стримуйтесь, бо ми підтримуємо!» – закликає Поліна.
Завершальною подією першого фестивального дня стає великий концерт на головній сцені органного залу за участю Академічного камерного оркестру.
«Три імпрези, які ми сьогодні запропонували – це три різні програми, на різних локаціях органного залу. Такий формат першого фестивального дня зовсім не випадковий. Адже міркуючи над назвою фестивалю, ми використали слово «класичний» у його найширшому сенсі, а отже відштовхувалися від його латинського значення – взірцевий. Латиною ми вирішили також назвати заключний концерт першого фестивального дня – Europa Sonore – «Звуки Європи», – розповідає художня керівниця Рівненської обласної філармонії Руслана Шаліга.
Залу наповнюють перші ноти твору Юрія Шевченка «Ми є», який називають одним з найтонших, найоригінальніших трактувань українського національного гімну.
Це не єдиний український композитор, який звучить нині в стінах органного залу. Прем’єрою стає виконання у Рівному твору Антоніни Журак з назвою «Історія одного містечка або Там де живе магія». На момент його створення авторці було 15 років.
Утверджує європейську орієнтацію, зазначену в назві концерту, виконання романтичної «Серенади для струнного оркестру» чеського композитора Йозефа Сука, романс Габріеля Форе, написаний на вірші невідомого тосканського поета, у виконанні Інни Бобомуратової та рапсодія для скрипки з оркестром «Циганка» Моріса Равеля.
«Равель не випадково часто використовує у своїй творчості південний фольклор. Переважно йде мова про іспанські та циганські народні мотиви. Річ у тому, що у цьому французькому композиторі по лінії матері текла кров басків. Народу, що мешкає на території кордону Франції та Іспанії й має дуже самобутню мову й культуру. У своїй рапсодії Моріс Равель не цитує жодної автентичної циганської мелодії, однак у цьому творі є їхній палкий дух, пристрасть і свобода», – пояснює Руслана Шаліга.
Яскраво демонструє гостроту й вир емоцій цього твору соло скрипаля Ігоря Муравйова.
Динамічний та багатий на події перший день дебютного фестивалю класичної музики «Рівненські класичні резиденції» завершується оплесками й подяками від глядачів.
«Ми стартували, далі він буде розвиватися, набирати ще більших обертів. Хтось мені сказав, що хочеться зробити Рівне таким, щоб це було не просто місто між Києвом і Луцьком, а щоб це було знакове місто для України, де відбуваються класні мистецькі проєкти», – розповідає режисерка.
Відвідати наступні концерти та артподії за участю не лише рівненських музикантів, а і запрошених учасників з музичних столиць України, рівняни зможуть протягом трьох тижнів – фестиваль триватиме у Рівному до 22 жовтня.
Джерело: kultura.rayon.in.ua
Геніальна музика віденських класиків звучатиме у Колонній залі Національної філармонії України у виконанні знаних солістів – флейтиста, заслуженого артиста Юрія Шутка та піаністки, лауреатки міжнародних конкурсів Марії Віхляєвої.
У час повномасштабної війни це можна сприймати як музикотерапію. У програмі концерту 7 жовтня представлять перші дитячі композиції Моцарта та знамениті шедеври молодого Бетховена, а також останній прижиттєвий твір Гайдна .
Музика із сарказмом
Соната Гайдна №8, соль-мажор для флейти і фортепіано є копією струнного квартету «Лобковіц», створеного 1799 року, з усіченням третьої частини із чотирьох – Менуету з Тріо. Ця версія твору виявилася диявольськи складною для дуету виконавців як у технічному, так і художньому аспекті. У ньому музичний гумор композитора, який і на старості був знаним веселуном та дотепником, набув гротескного й часом навіть саркастичного забарвлення із нотками ностальгічної лірики.
Прикметно, що Гайдн працював над струнними квартетами одночасно із молодим Бетховеном. Обидва композитори робили це на замовлення молодого князя-філантропа Франца Лобковіца. Якщо квартет «Лобковіц», який ще за життя класика переробили на сонату №8, виявився для Гайдна останнім у житті твором, то Бетховен на той час написав лише перший такий твір. Відтак не дивно, що останні квартети Гайдна часто називають «бетховенськими», а перші квартети Бетховена – «гайднівськими».
Сонати для королеви
В. А. Моцарт свої перші сонати написав у вісім років під час перебування у Лондоні, де разом із батьком давав концерти місцевим аристократам та особисто королю Георгу ІІІ із дружиною – королевою Шарлоттою. Ця королівська пара дуже любила музику, тому із захватом слухала виступи маленького вундеркінда, який імпровізував на клавесині, скрипці та органі.
Король Георг ІІІ не вважав порушенням етикету сидіти поруч із маленьким Вольфгангом і перегортати йому нотні аркуші, коли той акомпанував на клавірі королеві Шарлотті, яка мала приємний голос і добре співала. Тож, не дивно, що невдовзі вундеркінд саме їй присвятив свої перші твори – шість флейтових сонат. Вона ж на знак подяки звеліла вручити йому п'ятдесят гіней та люб'язного листа.
У концертній програмі прозвучать п’ята та шоста сонати Моцарта для флейти та фортепіано, які є найдовершенішими та найскладнішими творами цього циклу. Вони вражають дитячою безпосередністю, світлістю й щирістю звучання флейтових тем, які перекликаються із грайливою партією акомпанементу.
Спірні назви
Сонату для скрипки і фортепіано № 5, «Весняну» (флейтовий переклад – Ю. Шутка) 31-річний Л. Бетховен написав 1801 року і присвятив її своєму покровителю, успішному промисловцю і банкіру Відня – графу Моріцу фон Фріцу, який був відомим колекціонером картин, книг та монет, а також меценатом віденських музикантів. Відомо, що Бетховен неохоче допускав спроби дати його творам конкретні назви – «Місячна», «Патетична» тощо.
Опираючись «конкретизації» твору, він якось перед прем'єрою Шостої симфонії навіть роздав публіці програмки з поясненням, що ця музика є вираження почуттів, а не живописом. Те саме можна сказати і про сонату, за якої в силу радісної, пасторальної інтонації закріпилася назва «Весняна». Адже цій музиці властива яскрава образність, а не звуконаслідування і натуралістичність.
Серенада Ре-мажор (в оригіналі для флейти, скрипки та альта) була написана Бетховеном близько 1801 року. Прикметно, що через два роки Франц Ксавер Кляйнхайнц зробив її перекладення для флейти та фортепіано. Бетховен перевірив і схвалив цю домовленість до друку.
Невдовзі це аранжування набуло популярності й стало вельми прибутковим для молодого композитора. Той, будучи порядною людиною, написав видавцям у Лейпцигу листа такого змісту листа:
«Аранжування (Серенади Ре-мажор) зроблене не мною. Тому, хоч я його і переглядав, а місцями дуже ґрунтовно підправив, все ж ніяк не можу погодитися на те, щоби ви мені приписали його авторство; бо ви в цьому випадку збрехали б, а крім того, у мене для подібної роботи абсолютно не вистачило б ні часу, ні терпіння». Однак видавець не погодився з інструкцією Бетховена і вказав його в якості автора на титульному аркуші твору.
Усі ці твори становлять золотий доробок Віденських класиків і звучатимуть у майстерному виконанні Юрія Шутка, який єдиний в Україні грає на золотій флейті японської фірми SANKYO і є її обличчям в світі, та піаністки Марії Віхляєвої.
«Це – надто відповідальне завдання виконувати твори Віденських класиків. Адже вони є вершиною музичного мистецтва і вимагають від виконавця довершеного відчуття стилю, форми та часу. Тут фантазія і інтерпретація музиканта скуті дуже чіткими рамками, вихід за які перетворить шедевр генія в абсолютну нісенітницю. Тому не дивно, що на престижних музичних конкурсах майстерність учасників в кінцевому випадку визначається саме за виконанням творів Віденських класиків», – зазначає Юрій Шутко.
Джерело: umoloda.kyiv.ua
