У Львові вирішили започаткувати міжнародний фестиваль-конкурс українського танго задля популяризації видатних імен українського танго та пошуку талантів
Про це повідомив співорганізатор фестивалю та його мистецький керівник Орест Цимбала, інформує Еспресо.Захід.
У Львові вирішили започаткувати міжнародний фестиваль-конкурс українського танго. Мова про намір зберегти та популяризувати творчу спадщину королів українського танго - Богдана Весоловського, Анатоля Кос-Анатольського, Степана Гумініловича, Евгена Козака, Ярослава Барнича та інших творців української естради, а а також виявляти та підтримувати талановитих молодих виконавців.
Організовують подію відомі в музичних колах Орест Цимбала та Андрій Яцків, що взяв на себе обов’язки музичного керівника проєкту. Партнером фестивалю стала Львівська національна філармонія ім. М. Скорика. "Фестиваль проводитиметься щороку у Львові – колисці українського танго*, - йдеться в повідомленні, - (*Українське танго – це надзвичайно вишукана музика, яка народилася в Галичині у 1930-х роках разом з високими европейськими зразками танцювальної музики. Натхненням Фестивалю є часи, які величаємо золотою епохою танґо ".
Заявки на конкурс (його положення і заявка тут), який відбуватиметься дистанційно і не передбачає жодних вступних внесків, прийматимуть до 24 квітня за адресою [email protected]. Імена переможців, яких обере журі під головуванням відомого композитора Віктора Камінського, назвуть 26 квітня. А вже 2 травня у Львівській національній філармонії ім. М. Скорика лауреати зможуть взяти участь в концерті "Танго Кохання".
Ярина Коваль
Джерело: zahid.espreso.tv
У Страстний четвер, 17 квітня, Львівська національна філармонія скликає слухачів до Концертного залу Людкевича та на онлайн-трансляцію, щоб пройнятися величною музикою “Реквієма” Верді. Виконання буде присвячене всім загиблим під час російсько-української війни.
Спеціально для KyivDaily Дзвенислава Саф’ян порозмовляла з диригентом, який вкотре приїздить співпрацювати з Академічним симфонічним оркестром філармонії, про музичний, духовний і терапевтичний сенс цього концерту.
Як ви готуєтеся до виступу напередодні, які процеси відбуваються за лаштунками?
Я працюю з партитурою Верді вже майже дев’ять місяців. У Далласі, де я живу, незабаром після львівського концерту в мене буде ще один виступ цього твору. Я працював із хором, розбирав партії на фортепіано, аналізував музику. Також переглядаю інтерпретації інших диригентів. Але технічний аспект — знати, хто що грає і коли — це ж просто. Складніше зрозуміти глибину емоційного змісту твору й допомогти розкрити історію, яку розповідає Верді.
Верді вибудовує цей твір за принципом кола. Початок передбачає фінал, як у його операх. Він закладає музичні ідеї, які повністю розкриваються лише пізніше. Наприклад, твір починається в ля мінорі — трагічній тональності — і закінчується в до мажорі. Але це найсумніший до мажор, який ви коли-небудь чули. Є відчуття завершеності, але не тріумфу. Ця музика виснажує нас емоційно, залишаючи відчуття покори, а не перемоги. Це дуже точно відображає процес скорботи: врешті-решт, ми мусимо відпустити тих, кого оплакуємо.
На завершення, розкажіть про благодійний аспект цього концерту.
Так, я сподіваюся зібрати кошти для підтримки цього концерту й оркестру, щоб музика продовжувала звучати навіть у часи війни, тож поширюю онлайн-трансляцію серед своїх численних друзів. Навіть невеликі внески — $100, $50 — мають значення. Кожна пожертва допомагає зберігати мистецтво й підтримувати такі виступи.
Джерело: philharmonia.lviv.ua
Ігор Федорович Стравинський — один із найвизначніших композиторів ХХ століття, чия музика стала символом модернізму та інновацій у світовому мистецтві. Та його ідентичність досі викликає жваві дискусії: ким же він був — росіянином, українцем чи просто геніальним митцем без кордонів
"Еспресо.Захід" розповість про життя Ігоря Стравинського та суперечку про ідентичність, яка пов’язана з його родинним корінням, а саме козацьким походженням і зв’язками з Волинню.
Ранні роки та родина Стравинського
Ігор Стравинський народився 17 червня 1882 року в Оранієнбаумі поблизу Санкт-Петербурга, у сім’ї відомого оперного співака Федора Гнатовича Стравинського. Батько походив із давнього роду Стравинських, який, за історичними даними, мав польсько-українське коріння та брав початок на Волині.
Деякі дослідники пов’язують цей рід із козацькою старшиною, зокрема згадують можливий зв’язок із гетьманом Іваном Сулимою — видатною постаттю козацької доби. За словами дослідників життя Стравинського, в родині пишалися належністю до цього старовинного українського роду. Сам композитор писав: "Наше прізвище було Сулима-Стравинські, однак коли Росія анексувала частину Польщі, то "Сулима" з якоїсь причини було випущене з нашого прізвища". Цю втрату він компенсував, давши своєму синові Святославу (який став відомим піаністом) подвійне прізвище Сулима-Стравинський. Також Стравинський любив нагадувати, що його батько зображений на відомій картині Іллі Рєпіна "Запорожці пишуть листа турецькому султану".
Мати композитора – талановита київська піаністка Анна Кирилівна Холодовська, походила з українського козацького роду Холодовських. Саме вона стала першим учителем музики для сина.
З дитинства Ігор зростав у музичному середовищі у столиці російської імперії. Батько виступав у Маріїнському театрі, а в їхньому домі бували такі видатні постаті того часу, як Мусоргський і Достоєвський. Уже в 10 років Ігор почав займатися фортепіано, а згодом захопився імпровізацією.
За порадою батька, Ігор Стравинський у 1900-1905 роках навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету. Та випускних іспитів він не складав, тому диплома не отримав. Попри це, молодий чоловік не зневірився, а ще більше поринув у своє найбільше захоплення - музику. У цей час він одружився зі своєю двоюрідною сестрою з якою в юному віці познайомився на Волині під час візитів його родини до маєтку Носенків в Устилузі, чоловіка старшої сестри матері Ігоря Стравинського.
Уже незабаром почали з’являтися перші значні твори Стравинського. Попри цей російський період життя, де у Санкт-Петербургу він формувався як музикант, зв’язок з Україною, а саме з Волинню, залишився важливим: саме там, у родинному маєтку в Устилузі, куди він приїздив влітку, Стравинський написав низку своїх відомих творів, які принесли йому визнання. Як відзначає багато біографів життя композитора, місцевість в Устилузі стала райським куточком для Стравинського.
Творчий шлях
Музична кар’єра Стравинського розпочалася під наставництвом Миколи Римського-Корсакова, російського композитора. Саме він допоміг молодому музиканту розвинути свій талант. У 1909 році доля звела Стравинського з Сергієм Дягілєвим, імпресаріо "Російських сезонів" у Парижі. Ця співпраця стала поворотним моментом: Стравинський створив три балети, які принесли йому світову славу — "Жар-птиця" (1910), "Петрушка" (1911) і "Весна священна" (1913). Останній твір викликав скандал на прем’єрі через свою авангардну природу, але згодом був визнаний шедевром.
Після революції 1917 року Стравинський емігрував із Росії. Він жив у Франції, де прийняв французьке громадянство (1934), а з 1945 року став громадянином США. До речі, у французький період життя Стравинському дуже допомогла модельєрка Коко Шанель, яка підтримувала його в часи матеріальної скрути. Це породило чимало історій про таємничий роман двох видатних постатей, якому присвячений драматичний фільм 2009 року "Коко Шанель та Ігор Стравинський" за участі Анни Муглаліс і Мадс Міккельсена.
У 1920-х роках почався його неокласичний період, коли композитор звернувся до спадщини Баха, адаптуючи класичні форми до сучасної музичної мови. У цей час з’явилися такі твори як "Пульчинелла" (1920) і "Симфонія псалмів" (1930). Пізніше, у США, він експериментував із серійною технікою (серіалізм).
Загалом Стравинський був експериментатором, який змінив музику ХХ століття. За різноманіття музичних підходів сучасники називали його "композитор 1001 стилю".
Хто він: росіянин чи українець
Питання національної ідентичності Стравинського залишається дискусійним. Народжений у Російській імперії поблизу столиці, він часто називав себе росіянином, особливо в еміграції. У 1962 році, після довгої еміграції вперше відвідуючи СРСР, він сказав: "Я такий самий росіянин, як і ви, і ніколи не був емігрантом". Його рання творчість, як-от "Жар-птиця", спирається на російський фольклор, що підкріплює цю позицію. Хоча варто додати, що в Радянському Союзі рідко згадували прізвище Стравинського через те, що він покинув країну.
Натомість українське коріння композитора не можна ігнорувати. Рід Стравинських мав глибокі зв’язки з українською культурою, а козацьке походження батька додає ваги аргументам на користь його української ідентичності. Устилуг, де Стравинський проводив літо з 1907 до 1914 року, став для нього не лише місцем відпочинку, а й творчою лабораторією, яка принесла йому успіх. Саме там він працював, зокрема, над "Весною священною", і деякі дослідники вбачають у цьому творі відгомін язичницьких традицій, спільних для східнослов’янських культур, зокрема української.
На Волині у музеї Ігоря Стравинського є світлина, на якій Стравинський записує українського лірника на порозі свого будинку в Устилузі в період роботи над "Весною священною".
Сучасні українські історики та культурологи дедалі частіше наголошують на внеску Стравинського в українську спадщину. У 1990 році в Устилузі відкрили перший у світі музей композитора, а з 1994 року там проводять міжнародний фестиваль його імені. Ці ініціативи відображають прагнення поціновувачів митця в Україні повернути собі постать Стравинського як частину своєї культурної ідентичності, особливо на тлі історичних спроб Росії привласнити його виключно собі, як це було з багатьма іншими видатними постатями.
Останні роки та спадщина композитора
Останні десятиліття життя Стравинський провів у США, де продовжував творити й викладати, зокрема в Гарвардському університеті. Так склалося, що Ігор Стравинський помирав поступово: упродовж п’яти років втрачав пам’ять і частково координацію. Він покинув цей світ у Нью-Йорку 6 квітня 1971 року – за два місяці до свого 89-ліття. За його волею, Стравинського поховали у Венеції, поруч із товаришем Дягілєвим.
Підсумовуючи, спадщина Стравинського величезна: від кратера на Меркурії, опери у Швейцарії до фонтану в Парижі — ім’я Стравинського увічнене в усьому світі. А за життя митець дружив зі світовими знаменитостями свого часу: Дебюссі, Равелем, Прустом, Пікассо, Чарлі Чапліном, Олдосом Хакслі, Уолтом Діснеєм. Цей список можна ще довго продовжувати.
Дискусія про те, ким був Ігор Стравинський — росіянином чи українцем, — навряд чи може мати остаточну відповідь. Його життя і творчість переплели в собі різні культури, а козацьке походження та зв’язок із Волинню лише додають глибини цій історії. Можливо, саме в цій багатогранності й полягає унікальність його генія — людини, яка належала всьому світу, але чиї корені були міцно пов’язані з українською землею.
Юрій Мартинович
Джерело: zahid.espreso.tv
4 квітня о 18:00 у Великій філармонійній залі Національний одеський філармонійний оркестр зіграє разом з шанованими гостями із Харкова та Києва неймовірний симфонічний концерт, на якому прозвучать твори Бетховена та Шумана.
Ви почуєте гру піаністки ТЕТЯНИ ШАФРАН, котра підкорює публіку своїм «рідкісним поєднанням ясності та сили» (All Music Guide) та «пронизливою, технічно точною і яскравою» музикальністю. Молода українська піаністка не новачок у найпрестижніших концертних залах світу, включно з Shenzhen Grand Theatre, Lindeman Hall і Palau de la Musica. Вона виграла понад 20 міжнародних конкурсів піаністів, включно із Золотою медаллю знаменитого Міжнародного конкурсу піаністів Ольги Керн і Першою премією на Concours International de Piano France-Amériques у Парижі, Франція, обидва 2019 року.
За диригентським пультом – народний артист України маестро ЮРІЙ ЯНКО. Диригент виступав у таких всесвітньо відомих залах як Музикферайн (Відень), Карнеґі-хол (Нью-Йорк), Рудольфінум (Прага) та в багатьох кращих залах європейських, азійських, та американських столиць. Професор, Кавалер ордену «За заслуги» ІІІ ступеня, лауреат Міжнародного конкурсу Вахтанга Жорданія.
ПРОГРАМА КОНЦЕРТУ:
– Концерт для фортепіано з оркестром Ля мінор, Op. 54 витонченого композитора-романтика РОБЕРТА ШУМАНА
Цей твір неодмінно змусить битися Ваше серце частіше, а декого – пролити тиху сльозу від неймовірної краси співочої музики.
Незважаючи на три частини, твір зберіг характер фантазії. Основна ідея, виражена у концерті – це туга і щастя між двома люблячими людьми. Шуман музично транформує боротьбу за своє кохання. А кохана композитора, Клара Шуман, писала про концерт після прем’єри: «… який багатий на винаходи, який цікавий від початку до кінця, який свіжий і який прекрасний цілісний твір!»;
– Симфонія № 2 ключової фігури класичної музики ЛЮДВІГА ван БЕТХОВЕНА
Хронологічно робота над твором (1801-1802рр.) збігається з драматичними подіями в житті Бетховена – виявленням прогресуючої глухоти. «Мій поганий слух переслідував мене скрізь, наче привид, і я уникав людського спілкування», писав композитор. Та все ж, у піднесеному дусі, він заявляє: «Я вхоплю долю за горлянку, і вона, безумовно, не знищить мене до кінця». Тому Симфонія № 2 – смілива, натхненна, авантюрна – генерує й утримує бадьорий ентузіазм, демонструючи силу та рішучість композитора, який знаходить сили для опору долі. Згодом Гектор Берліоз напише про цей твір так: «У цій симфонії посміхається усе».
Автор Олег Май
Джерело: culturemeter.od.ua
Ковельчан та гостей міста запрошують на зустріч зі знаним колективом «Кантабіле».
Про це повідомляє Ковельська міська рада.
У костелі Святої Анни 6 квітня о 12:30 виступатиме академічний камерний оркестр «Кантабіле». Квитки можна придбати у касі НД “Просвіта”.
Джерело: volynonline.com
24 квітня о 19:00 у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика відбудеться унікальний концерт Національної хорової капели “Дударик” – “Любовні і жартівливі – шлягери п’яти століть”.
Що чекає на слухачів?
Цей вечір буде сповнений емоцій: від ніжності та романтики до сміху й сатиричних ноток. У програмі – народні, лемківські, жартівливі та любовні пісні, що охоплюють століття української музичної культури.
Хто виступатиме?
На сцені виступатиме чоловічий склад хорової капели “Дударик” у супроводі талановитих музикантів та солістів:
Музики: Олег Ярема, Володимир Заборовський, Дем’ян Севериненко, Дмитро Кацал.
Солісти: Тарас Різняк, Дарія Кудрик, Роман Липак, Дем’ян Севериненко.
Бенд: спеціально запрошені музиканти, які додадуть драйву та настрою вечору.
Чому варто відвідати концерт?
Це не просто концерт – це мистецький перформанс, що поєднує вокальну майстерність, живу музику та атмосферу справжніх українських вечорниць.
“Хочете відпочити душею, «згадати все», відчути хвилювання та мороз по шкірі, а може, ще й насміятися до кольок? Тоді цей концерт — саме для вас! Витончений і позитивний, зітканий з неповторного українського гумору та музики, зі запаморочливої любові й дружньої сатири. «Дударик» запрошує на пісенні вечорниці — любовні й жартівливі! А на додаток вам акомпануватиме наш чудовий бенд, а улюблені солісти заспівають для вас!” – запрошує на подію капела «Дударик».
Квитки онлайн:
https://soldout.ua/booking/2037-liubovni-i-zhartivlyvi-shliahery-p-iat-stolit та у касі філармонії.
Ольга МАКСИМ’ЯК
Джерело: photo-lviv.in.ua
У суботу, 30 березня, у палаці дозвілля «Листопад» у Полтаві відбувся концерт Національного заслуженого академічного Українського народного хору ім. Г.Верьовки.
Незабутню атмосферу, неймовірний вокал, віртуозне музичне виконання та запальні українські танці глядачам дарували 80 артистів – хор, оркестр та балет. І це все в яскравих костюмах.
Концерт розпочався з хвилинною точністю – рівно о 17.00. Колектив показав глядачам неймовірні номери: українські народні пісні у супроводі запальних танців та під акомпанемент оркестру. Кожну пісню глядачі зустрічали бурхливими оплесками, підспівували та підтанцьовували, сидячи на місцях. А під час звучання пісні «Ой у лузі червона калина», яка вже давно стала неформальним гімном, тисячна аудиторія піднялася і слухала стоячи.
Крім того, полтавців порадували виконанням добре відомих народних пісень та вокально-хореографічних композицій: «Несе Галя воду», «Туман яром», «Ой, хмелю», «Козачок з бубнами», «Святковий гопак», «Запорожці» та інші.
Завершився концерт гучними аплодисментами. Окрему порцію оплесків отримав соліст балету Юрій Луценко, який родом з Полтави. Крім того, всі охочі могли долучитися до збору на потреби бригади ЗСУ, який проводить колектив.
Хор ім. Григорія Верьовки – це не просто колектив, а справжній культурний феномен. Уже понад 80 років він несе у світ українську пісню, зберігаючи та примножуючи багатовікові традиції нашого народу. Його концерти – це завжди більше, ніж просто музика: це енергія, що об’єднує серця, це голос нації, що звучить крізь покоління.
Автор: Марина Левчук
Джерело: kolo.news
Два твори Людвіга ван Бетховена: ораторія «Христос на Оливковій горі» та Симфонія № 9 ре мінор виконають академічний симфонічний оркестр INSO-Львів комунального закладу Львівської обласної ради «Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика» та Національна хорова капела України «Думка» у суботу, 5 квітня.
«Ораторія, створена в період особистої кризи композитора, відображає його внутрішню боротьбу та пошук надії, звучатиме вперше в Україні. Дев’ята симфонія, з її знаменитим фіналом «Ода до радості» на слова Фрідріха Шиллера, стала символом єдності та незламності людського духу», — зазначають організатори.
У концертному залі імені С. Людкевича виступатимуть талановита українська співачка, яка підкорює європейські сцени Богдана Габриєлян (сопрано), відомий виступами на провідних оперних сценах світу Олександр Антоненко (тенор, Латвія), лауреат міжнародних конкурсів, знаний своїм потужним голосом та емоційністю виконання Михайло Малафій (тенор) та досвідчений вокаліст з глибоким тембром та виразною манерою виконання Володимир Шинкаренко (бас).
За диригентським пультом — Олександр Гордон (Австрія-Швейцарія), чия інтерпретація класичних творів отримала визнання на міжнародній арені.
Початок о 18:00.
Джерело: lvivoblrada.gov.ua
Ця довгоочікувана подія нарешті настала! Всеукраїнський театральний Фестиваль-Премія «GRA» («GreatRealArt»), організатором якого є Національна спілка театральних діячів України, оголосив лонгліст — список із 35 вистав, які продовжують боротьбу за головну театральну нагороду країни.
ГРА — це єдина в Україні театральна премія національного масштабу, яка щороку визначає найкращі вистави країни за прозорою системою відбору. Фестиваль не лише відзначає досягнення театрів, а й підтримує їх у часи викликів, демонструючи незламність українського мистецтва. Цьогоріч ГРА вкотре підтверджує свою вагомість: кількість заявок стала рекордною за всю історію премії — майже 140, з яких до участі було допущено 135 вистав.
«Кількість заявок свідчить про надзвичайну активність театральної спільноти, попри всі виклики сьогодення. Ми щиро дякуємо театрам і митцям за довіру до ГРИ! Особливо приємно, що цього року маємо багато заявок від танцювальних колективів, а також потужну присутність незалежних театрів. А географія учасників охоплює театри з 10 міст України. Найбільше — 11 вистав — від столичних колективів, вперше в лонглісті театр з Кропивницького. Попереду наступний етап відбору — перегляд експертами вистав лонгліста наживо і формування шортліста, тож хочу побажати їм вдалих поїздок і переглядів», — коментує директор Фестивалю-Премії ГРА Богдан Струтинський.
В лонглісті представлені 10 міст: Київ (11 вистав), Львів (10 вистав), Рівне (3 вистави), Суми (3 вистави), Одеса (2 вистави), Харків (2 вистави), Кропивницький (1 вистава), Кривий Ріг (1 вистава), Івано-Франківськ (1 вистава), Полтава (1 вистава).
Він об’єднав вистави як відомих постановників — Іллі Разумейка і Романа Григоріва, Івана Уривського, Василя Вовкуна, Оксани Дмітрієвої, Максима Голенка, Давида Петросяна, так і молодих митців — Вероніки Літкевич, Ніни Хижної, Дмитра Леончика, Дмитра Некрасова та інших. У списку також постановки іноземних режисерів — словенського режисера Томі Янежича та німецького хореографа і танцівника Райнера Річарда Бера.
У довгий список потрапили вистави за текстами таких сучасних українських авторів як Оксана Забужко, Ольга Мацюпа, Оксана Гриценко, Анастасія Косодій, Олег Михайлов, Ніна Захоженко, Люба Ільницька, Аліна Сарнацька та інших. До речі, цьогоріч у ГРІ з’явилася нова номінація «За найкращий сучасний драматичний текст».
Попереду — наступний етап відбору, і вже влітку стане відомо, хто потрапить до шортліста та змагатиметься за перемогу VII Всеукраїнського Фестивалю-Премії ГРА.
Всеукраїнський театральний Фестиваль-Премія «ГРА"-2025
Лонгліст
(за абеткою)
За найкращу драматичну виставу великої сцени
Київський академічний драматичний театр на Подолі — вистава «Процес»
Кіровоградський академічний обласний українського музично-драматичного театру ім. М. Л. Кропивницького — вистава «Житейське море. Суєта»
Львівський академічний драматичний театр ім. Лесі Українки — вистава «Птахи»
Рівненський обласний академічний музично-драматичний театр — вистава «Параскева»
ФОП Граднова-Савицька Катерина Віталіївна, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра — вистава «Отелло»
ФОП Соколов Олександр Олександрович, Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра — вистава «Самотній Захід»
За найкращу виставу для дітей, підлітків та сімейного перегляду
Інститут театральних інновацій «ПриСутність», Рівненський академічний обласний театр ляльок — вистава «Пілот і Маленький Принц»
Перший академічний український театр для дітей та юнацтва — вистава «Пробудження весни»
Полтавський академічний обласний театр ляльок — вистава «Море повернеться»
Рівненський академічний обласний театр ляльок — вистава «Хлопчик зі скрипкою в серці»
ФОП Юджель О.С., Сумський національний академічний театр драми та музичної комедії ім. М. С. Щепкіна — вистава «Аліса в Дивокраї»
За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу
Opera aperta — вистава «GAIA-24. Opera del Mondo»
Київський національний академічний театр оперети — вистава «На русалчин Великдень»
Львівський національний академічний театр опери і балету ім. С. Крушельницької — вистава «Діалоги кармеліток»
Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької — вистава «Червона рута»
За найкращу танцювальну виставу і виставу фізичного театру
ADT Anthill dance theater — вистава «Anthill»
INSHA Dance Company — вистава «Д.І.М.»
Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху» — вистава «Записки божевільного»
Одеський академічний обласний театр ляльок — вистава «Брехня»
Творча спілка «Прем'єра», Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької — вистава «1984. Occupation»
За найкращу драматичну виставу камерної сцени (до 150 глядачів)
Благодійна організація «Благодійний фонд «Україна — час відродження», Національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка — вистава «Іntermezzo»
ГО «4U», Одеський академічний український музично-драматичний театр ім. В. Василька — вистава «Камінь»
ГО «Асоціація розвитку культури та мистецтва», Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької — вистава «Я, „Побєда“ і Берлін»
ФОП Берездецька Леся Василівна, Національний академічний український драматичний театр ім. М. Заньковецької — вистава «Буря»
ФОП Некрасов Д.А., Сумський національний академічний театр драми та музичної комедії ім. М. С. Щепкіна — вистава «Украдене щастя»
За найкращу виставу на перетині мистецького синтезу і жанрів та перформативних форм
ГО «Франківський драмтеатр», Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. І. Франка — вистава «1975»
Львівський академічний молодіжний театр імені Леся Курбаса — вистава «Коли цвіте полин»
Театр «Нафта» — вистава «Хтось такі як я»
ФОП Дорофєєва Ольга Юріївна, Харківський державний академічний театр ляльок ім. В. А. Афанасьєва — вистава «Калинова сопілка»
ФОП Кузнецова Катерина Олександрівна — вистава «ЇЇ MOVA»
За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни
ГО «ІГНЕА КОРДА», Київський академічний театр «Золоті ворота» — вистава «Я повернуся»
ГО «Культурний простір ШУМ» — вистава «Поле. Ранкова Леді»
ГО «Мистецька Майстерня Драбина», Львівський академічний драматичний театр ім. Лесі Українки — вистава «Плейлист подорожнього»
Сумський національний академічний театр драми та музичної комедії імені М.С. Щепкіна — вистава «Птах на горищі»
ФОП Нестерова Поліна Анатоліївна, Театр Ветеранів — вистава «Військова мама»
Едуард Овчаренко
Джерело: i-ua.tv
Одеський національний академічний театр опери та балету продовжує активний творчий сезон. Після успішних гастролей у Японії та США, а також прем'єри опери «Наталка Полтавка» Миколи Лисенка, артисти театру вирушили у європейський тур.
Про це повідомляє Міністерсто культури та стратегічних комунікацій.
З 23 березня по 6 травня артисти Одеського національного академічного театру опери та балету вирушать на гастролі до Королівства Нідерландів, Королівства Бельгії та Німеччини.
Оркестр, солісти опери та артисти балету представлять шедеври світової класики, зокрема «Мадам Баттерфляй» та «Турандот» Дж. Пуччіні, «Трубадур» Дж. Верді, а також грандіозну «Карміна Бурана» К. Орфа.
Виступи відбудуться у знакових театральних залах Маастріхта, Алфена, Міндена, Леувардена, Гааги, Бонну, Бреда, Брюгге.
У гастролях братимуть участь солісти опери, артисти балету, хору та оркестру театру. Зокрема головний диригент театру, заслужений артист Василь Коваль, а також заслужений артист України Ігор Чернецький.
Джерело: usionline.com
