15 квітня в Україні відзначають день пам’яті Бориса Лятошинського — видатного українського композитора, піаніста, диригента та педагога, одного з основоположників модернізму в українській класичній музиці.

Його ім’я відоме у колах професійних музикантів і знавців, але досі не посідає належного місця у глобальному культурному каноні. Чому так сталося — і чому його музика варта сцени Берлінської чи Лондонської філармонії?

З Житомира — до історії музики
Борис Лятошинський народився 1895 року в Житомирі в музично обдарованій родині. Вже у дитинстві освоїв фортепіано, згодом — скрипку. Перші композиції з’явилися ще в підлітковому віці: мазурки, вальси, п’єси для фортепіано. У 1913 році юнак закінчив Житомирську гімназію і продовжив навчання у двох напрямах — на юридичному факультеті Київського університету та в Київській консерваторії під керівництвом Рейнгольда Глієра. Уже в 1920 році Лятошинський почав викладати в консерваторії, поєднуючи педагогічну діяльність із композиторською.

Лятошинський залишив помітний слід у всіх жанрах класичної музики. Його творчість охоплює:

2 опери, серед яких «Золотий обруч» за повістю Івана Франка «Захар Беркут»;
4 симфонії та численні симфонічні поеми, увертюри, балади;
хорові та камерні твори;
обробки народних пісень;
музику до театральних постановок і кінофільмів;
фортепіанні твори.
Окрім композиторської праці, Лятошинський був чудовим піаністом і диригентом. Його постать стала важливим містком між європейським музичним модернізмом та українською культурною традицією.

Радянська ідеологія не сприймала незалежне мислення. У 1951 році Третя симфонія Лятошинського — твір трагічної сили та драматизму — була оголошена «антинародною». Композитора прилюдно принизили, звинувативши у «буржуазному індивідуалізмі». Втім, ці політичні звинувачення не витримували мистецької критики. Видатний диригент Євген Мравинський, який узявся за виконання симфонії, лаконічно прокоментував: «Я обрав її для виконання, і цим усе сказано».

Серед учнів Лятошинського — імена, що стали визначальними для української музики ХХ століття: Ігор Шамо, Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Леся Дичко, Іван Карабиць. Його школа — це не просто технічна досконалість, а глибина мислення, філософська вагомість музики.

«Його симфонії не поступаються Шостаковичу чи Сибеліусу», — зазначає Сильвестров. «Але щоб це почули, їх потрібно виконати так, як слід. Оркестровка Лятошинського — потужна, вагнерівська. Вона вимагає сцени світового рівня».

Визнання — посмертне, але невідворотне
У 1995 році диск із симфоніями Лятошинського, виданий у США, отримав нагороду як найкращий запис року. Шевченківську премію композиторові присудили посмертно — за оперу «Золотий обруч». Його ім’я — в підручниках, а музика — в серцях тих, хто її почув.

Та досі твори Бориса Лятошинського недостатньо звучать в Україні й за її межами. І доки його симфонії не стануть репертуаром провідних філармоній світу — це буде не лише втрата для музичної культури, а й упущена можливість для самовираження нації.

Пам’ятаючи Лятошинського — слухаймо його музику
У день його пам’яті важливо не лише згадати ім’я композитора, а й дати можливість зазвучати його музиці — на сценах, у радіоефірах, у серцях слухачів. Адже найкраще свідчення геніальності митця — це емоція, яку переживаєш, слухаючи його твори. І з Борисом Лятошинським — вона завжди глибока.

Хочете більше дізнатися про музику Лятошинського? Рекомендуємо до прослуховування його Третю симфонію — твір, який пережив цензуру і став символом мистецького спротиву.

Джерело: zt.20minut.ua

Наразі він є єдиним у Європі, що представляє мистецтво українського театру.

З 6 до 13 квітня у Кракові тривав XII Міжнародний фестиваль українського театру «Схід-Захід» — єдиний у Європі фестиваль, що системно і масштабно презентує мистецтво української сцени. Девіз цьогорічного фестивалю: «Театр має бути сьогодні таким, яким суспільство має бути завтра» – Лесь Курбас. Львівщину на заході представили театральні колективи: Львівський обласний академічний музично-драматичний театр імені Юрія Дрогобича, Львівський обласний академічний театр ляльок, театр «Око» та школа «Вільних та небайдужих».

«Фестиваль дає можливість презентувати українське театральне мистецтво, показати глибину, майстерність і внутрішню силу кожного театру. А ще фестиваль став майданчиком для обміну досвідом, налагодження професійних та дружніх стосунків, для цікавих дискусій та зустрічей, показів фільмів. У приміщеннях трьох різних театрів презентували вистави колективи понад 20 театрів. Повні зали, щирі емоції, оплески, подяка глядачів свідчили про важливість представлення української культури світові.

Щиро дякую організаторам за високий рівень проведення фестивалю, титанічну роботу та надану можливість, а також учасникам за професійну майстерність та щирість», – зазначила директор департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА Ірина Гаврилюк.

Відкрив фестиваль театр імені Юрія Дрогобича з моно виставою «Урок журналістики без лицемірства» – філософська байка на тему споживання інформації сучасною людиною та її вплив на реальну ситуацію, а 9 квітня на сцені Театру KTO презентували монодраму «Кицька на спогад про темінь» про реалії, які існують на окупованій території України з 2014 року. Ця вистава вкотре нагадала світові про жахи війни і справжні емоції, які щодня переживають українці.

Довідково:

Міжнародний фестиваль українського театру «Схід-Захід» - це щорічний циклічний культурний захід Фундації Масових Видовищ, який проводиться з 2014 року.

Протягом дев’яти фестивалів в ньому взяли участь понад 120 професійних та аматорських театрів з України, Польщі, Німеччини, Австрії, Латвії, Грузії, Фінляндії, Угорщини та Вірменії.

Фестиваль «Схід-Захід» є наразі єдиним у Європі фестивалем, що представляє мистецтво українського театру.

Джерело: loda.gov.ua

17 квітня о 17:00 Одеська національна опера стане місцем, де поєднається вишукана італійська музика та українська майстерність, створюючи атмосферу справжнього культурного діалогу. Глядачів запрошують на концертну імпрезу, присвячену творчості Джакомо Пуччіні. У цей вечір на сцені театру з вами зустрінуться Тоска і Каварадоссі («Тоска»), Калаф («Турандот»), Мюзетта, Мімі та Рудольф («Богема»), Чіо-Чіо-сан («Мадам Баттерфляй»); прозвучать інструментальні твори з опер «Сестра Анджеліка» та «Манон Лєско». У другому відділенні представимо одноактну комічну оперу «Джанні Скіккі» з відомого Пуччінівського «Триптиху», яка чарує легкістю і дотепністю.

Програма:
«МАНОН ЛЕСКО». “Intermezzo”. Виконує оркестр.
«ТОСКА». Арія Каварадоссі “Recondita armonia”. Виконує Дмитро Фощанка.
«МАДАМ БАТТЕРФЛЯЙ». Монолог Чіо-Чіо-сан “Un bel di vedremo”. Виконує заслужена артистка України Анна Літвінова.
«БОГЕМА». Дует Рудольфа та Мімі “O soave fanciulla”. Виконують заслужені артисти України Юлія Терещук та Владислав Горай.
«СЕСТРА АНДЖЕЛІКА». “Intermezzo”. Виконує оркестр.
«СЕСТРА АНДЖЕЛІКА». Арія Анджеліки. Виконує Юлія Суботіна.
«ТУРАНДОТ». Арія Калафа “Nessun dorma”. Виконує Роман Коренцвіт.
«ТОСКА». Арія Тоски “Vissi d’arte”. Виконує Олена Долгіна.
«БОГЕМА». Арія Рудольфа “Che gelida manina…”. Виконує заслужений артист України Владислав Горай.
«ВІЛЛІСИ». “La Tregenda”. Виконує оркестр.

Автор Олег Май

Джерело: culturemeter.od.ua

У Львові знову виконають "Stabat Mater" Джованні Перголезі – монументальний твір, який завжди був у репертуарі Львівської національної філармонії під час Страсного тижня
Про це повідомила Львівська національна філармонія ім. М. Скорика, інформує Еспресо.Захід.

13 квітня у Львівській національній філармонії ім. М. Скорика традиційно виконають "Stabat Mater" Джованні Перголезі – монументальний твір, який завжди був у репертуарі Львівської національної філармонії під час Страсного тижня.

"Страсний тиждень українського народу не завершується уже більше як три роки, - кажуть у філармонії. - І ось музика постане виразником болю від втрат війни — "Скорботна Мати стояла біля Хреста, оплакуючи Смерть розп’ятого її Сина… " — українські музи сподіваються, що мистецтво лікує. Завдяки його силі можна переживати горе та віднаходити вмиротворення душі ".

У філармонії також наголошують, що мова про музику, яку написав 25-річний юнак. Досягнувши популярності завдяки операм, Перголезі створив власний варіант католицької молитви "Stabat Mater". Композитор помер у 26 років, працюючи над "Stabat Mater" до останніх днів свого життя. Вважається, що на якість музики вплинула його особиста драма. Після смерті Перголезі твір з огляду на новаторську природу отримав визнання геть не відразу. не одразу отримав визнання через свою новаторську природу. Однак велич духа та зворушлива лірика, укладені в 13 сольних та дуетних номерів композиції, зворушують і через 300 років від її появи.

У Львові "Stabat Mater" прозвучить у виконанні академічного камерного оркестру "Віртуози Львова" під батутою Володимира Сивохіпа, Львівської національної академічної чоловічої хорової капели "Дударик" та солісток Анни Шумаріної та Лілії Нікітчук

Ярина Коваль

Джерело: zahid.espreso.tv

Цьогоріч музична школа імені Бориса Лятошинського відзначає 120 років з дня заснування. За ці роки школа сформувала власні творчі традиції та виховала сотні талановитих музикантів. На честь ювілею у Житомирській обласній філармонії відбувся концерт. Зал був заповнений вщент. «Це не просто ювілей — це 120 років музики, таланту, натхнення і праці багатьох поколінь викладачів та учнів. Я дякую кожному, хто причетний до великої сім’ї нашої школи», — зазначила директорка школи Валентина Чудовська.

Символічно, що 2025 рік є також ювілейним і для видатного композитора і педагога Бориса Лятошинського. Цьогоріч виповнюється 130 років від дня народження нашого славетного земляка. «Його ім’я стало знаковим не лише для Житомира, а й для всієї української музичної культури. Надзвичайно важливо нагадувати містянам про те, які видатні композитори народились у нашому місті», – каже начальниця управління культури Ілона Колодій.

Джерело: times.zt.ua

11 квітня у Львівській національній опері відбулась прем’єра балету “Соляріс” Олександра Родіна за відомим романом Станіслава Лема.

Без пачок та пуантів, проте з динамікою і модерном, з унікальним поєднанням ніжного і різкого, з поєднанням і розривом духовного і тілесного – таким був перший прем’єрний показ вистави “Соляріс” у Львівському національному академічному театрі опери та балету імені Соломії Крушельницької. Як розповів генеральний директор - художній керівник Львівської національної опери Василь Вовкун, науково-фантастична прем'єра зібрала у залі аншлаги на усі три перші вистави.

Науково-фантастичний роман “Соляріс” – це одна з найвідоміших книг польського письменника Станіслава Лема. Написаний ще у 1961 році, сьогодні цей твір отримав нове відображення на сцені Львівської національної опери у виконанні артистів балету та симфонічного оркестру.

“Носій художньої ідеї – Олександр Родін, тому що музика була написана раніше. Ми і раніше хотіли це поставити, але в силу всіх об'єктивних і суб'єктивних викликів вона відбувається зараз. Вперше, можливо, під музику писалося лібрето, бо завжди лібрето є первинним, а музика вторинна по процесу. Але в цьому випадку все було навпаки. Ми з маестром Іваном Черніченком кожен епізод заслуховували, і ті спогади героїв на Солярісі, які згадували про земне життя, дописували і робили. Перша дія по суті не є за Лемом. Скажімо, вона за героями Лема, і написана мною. А вже друга дія більш наближена до тих подій, які зображає Лем” , - розповів директор Львівської національної опери Василь Вовкун.

Театральна робота переносить глядачів у таємничий світ безмежних космічних просторів та самопізнання, втілених мовою танцю, зазначають у театрі. Сюжет “Соляріса” розкриває історію космічної станції, яка розташована біля загадкової однойменної планети, вкритої розумним Океаном. Люди, які прибули на неї, намагаються встановити контакт із місцевими мешканцями, проте стикаються не з інопланетянами, а з власними спогадами. Під впливом згаданого Океану вони матеріалізуються і змушують учасників дійства досліджувати власні глибини і межі самоусвідомлення.

“Ми розуміємо, що кожен день ми все більше покорюємо космос. Ми частіше чуємо з певних уст про те, що ми вже скоро заселимо інші планети. Справді реальністю вже є чипи та штучний інтелект. І він може нести добро, а може нести насправді дуже велике зло. Але не лише ця тема є головною у цьому творі, бо так чи інакше ми говоримо про сценічний твір, де повинні бути герої та кохання. Наші герої вибирають Океан, причому вибирають його свідомо, прощаючись із земним життям, тому що вони вносять в нього те, чого в Океані немає – любов”, - поділився Василь Вовкун.

Як зазначив директор Оперного театру, світова прем’єра “Солярісу” є ще одним успішним проєктом, який увійде в історію творчої програми української опери. Також балет відкриває аудиторії нові імена артистів, адже саме у цій виставі вони виконують свої перші головні ролі. Водночас важливо, що хореографія вистави є сучасною та оригінальною, адже артисти не вдягають пачки чи пуанти, а відображають своїх героїв у костюмах, створених сценографкою та художницею костюмів Світланою Рейніш. Балетмейстеркою-постановницею “Солярісу” виступила балерина і хореографка Катерина Курман.

“Так як ця хореографія не типова, не класична, тож сценографія не могла бути класичною. Це таке полотно, на якому ми можемо малювати все, що хочемо”, – відзначила Катерина Курман.

Супроводжувала “Соляріс” та його таємниці жива музика. Твори сучасного українського композитора Олександра Родіна виконував симфонічний оркестр Львівської національної опери. Із кожним наростанням мелодії зростала і динаміка на сцені, зрештою як зростає і в реальності мить крайнощів між життям та смертю. Музичний керівник театру Іван Чередніченко, який став диригентом оркестру у виставі, розповів, що Олександр Родін дуже тонко відчуває ритм і його музика є насправді театральною.

“Ця музика буде багато в чому підкреслювати і посилювати ті емоції, які будуть створювати артисти балету. Більше того, мені як диригенту завжди цікаво працювати з такими композиторами, які мають небанальну, небуквальну музичну мову. Чим характерний цей твір Родіна? Ви дійсно не отримаєте відповідей, але ви можете поставити правильні питання. І це все завдяки музиці, тому що на підсвідомому рівні вона дуже сильно впливає на слухача”, – розповів перед початком прем’єри Іван Чередніченко.

Джерело: galinfo.com.ua

Уперше в Рівному прозвучить шедевр - Потрійний концерт Бетховена для скрипки, віолончелі та фортепіано з оркестром. У програмі вечора також увертюра Бетховена «Коріолан» та віолончельний концерт Йозефа Гайдна.

На сцені — віртуозний склад солістів:

Роксоляна Закопець (скрипка, Україна/Німеччина),
Александер Браун (віолончель, Німеччина),
Мирослав Драган, заслужений артист України (фортепіано, Львів).
Академічний камерний оркестр філармонії виступить у розширеному складі разом із запрошеними музикантами на струнних і духових інструментах. Диригент - Ігор Муравйов.

Початок о 18:30

Квитки вже у продажу: купити квиток

Про це повідомила пресслужба Рівненської обласної філармонії.

Джерело: rivne1.tv

8 квітня, колективу Дніпровського академічного театру опери та балету представили нового директора-художнього керівника Ростислава Карандєєва. Його на цю посаду було призначено розпорядженням голови обласної ради Миколи Лукашука.

- Під час зустрічі Ростислав Володимирович познайомився з колективом, прокоментував перспективи подальшого розвитку театру та розповів про творчі плани.
Бажаємо новому директору-художньому керівнику плідної праці, творчого натхнення та подальших успіхів на новій посаді!
-повідомляється на сайті театру.

Що відомо про Ростислава Карандеєєва

Новому керівнику Оперного театру 52 роки. За першою освітою він фізик, і розпочинав трудову діяльність у Інституті сварки ім. Патона. Але через три роки пішов до органів місцевого самоврядування м. Києва.
Подальший життєвий шлях був пов’язаний з політичною діяльністю та роботою в органах місцевого та центрального самоврядування.
Зокрема у 2001 році був головою політичної партії "Молода Україна". Уже через рік балотувався до Верховної Ради у складі блоку політичних партій "Єдність".
Працював на різних посадах у Київській міській державній адміністрації, очолював різні райдержадміністрації у столиці.
У 2006 – 2010 роках працював у Міністерстві України у справах сім’ї‚ молоді та спорту директором департаменту фізичної культури, радником Міністра. З 2008 до 2010 року – заступник Міністра у справах сім’ї, молоді та спорту України.
У 2015 – 2020 роках обіймав керівні посади в Міністерстві культури України – заступника Міністра, заступника Міністра – керівника апарату, державного секретаря Міністерства.
У 2020 році працював радником Керівника Офісу Президента України.
З 15 липня 2020 року – Перший заступник Міністра культури та інформаційної політики України.
З 28 липня 2023 року по вересень 2024 року – тимчасово виконуючий обов’язки Міністра культури та інформаційної політики України.

Джерело: dv-gazeta.info

Заснований у 2018 році на честь Всесвітнього дня джазу, фестиваль Lviv Jazz Days став справжнім святом музики, свободи й натхнення

З 22 по 30 квітня Львів знову зазвучить у ритмах джазу! У Львівському будинку офіцерів та Львівській національній філармонії відбудеться щорічний міжнародний фестиваль Lviv Jazz Days 2025 — яскрава музична подія, яка об’єднує джазових виконавців з України та світу

Про це повідомили організатори VINIL concert agency, пише Четверта студія.

Заснований у 2018 році на честь Всесвітнього дня джазу, фестиваль Lviv Jazz Days став справжнім святом музики, свободи й натхнення. Його мета — популяризувати український джаз і створювати платформу для креативного діалогу між музикантами різних шкіл та поколінь.

Джерело: 4studio.com.ua

У Львівському органному залі 11 квітня вперше виступить Камерний оркестр Святого Христофора з Литви. Ця подія відбудеться у межах Днів Вільнюса у Львові та стане красномовним жестом підтримки українців у часи повномасштабної війни з Росією.

Оркестр представить добірку творів сучасних литовських та українських композиторів. Програма вечора – емоційна і медитативна водночас, об’єднана спільною естетикою камерної, прозорої звучності та глибокого філософського підтексту. За словами диригента Модестаса Баркаускаса, мета заходу – «підтримати український народ у цій жорстокій війні».

Камерний оркестр Святого Христофора – один із найуніверсальніших і найпрофесійніших оркестрів Литви, відомий своєю мистецькою уявою та експериментальністю. Колектив під керівництвом Модестаса Баркаускаса є постійним учасником міжнародних фестивалів та виступав у таких престижних концертних залах, як Théâtre des Champs-Élysées у Парижі, Harpa в Рейк’явіку, Berwaldhallen у Стокгольмі, а також у королівських резиденціях та музеях Європи.

У лютому 1994 року талановиті молоді литовські музиканти з різних оркестрів Вільнюса зібралися на репетиціях нового колективу і провели свої перші концерти. У 1995 році вони взяли для назви ім’я святого Христофора – покровителя Вільнюса та заступника мандрівників.

Спочатку оркестр спеціалізувався на бароковій музиці. На той час у Литві було небагато ансамблів, які займалися виконанням творів цієї епохи. Але згодом колектив розширив свій репертуар, приділяючи особливу увагу музиці сучасних литовських композиторів.

Модестас Баркаускас зазначає, що оркестр Святого Христофора завжди був «хорошим другом композиторів», тому колективу присвячено численні твори: «Оркестр виконує багато сучасної музики, а також організовує конкурс композиторів, щоб заохотити створення нових творів спеціально для цього колективу».

У творчому доробку оркестру понад 30 прем’єр творів литовських авторів, а також співпраця зі світовими зірками класичної сцени.

Багато хто відзначає, що Камерний оркестр Святого Христофора виділяється серед інших колективів Литви особливою стилістичною універсальністю. Репертуар оркестру дуже гнучкий.

«Ми виконуємо музику в стилі бароко, класику, а також музику в кіно, джаз, поп-музику. Це те, що робить нас унікальними», – говорить диригент. Оркестр постійно співпрацює з відомими литовськими та зарубіжними колективами та солістами. На сайті колективу зазначено, що на своїх концертах у Вільнюсі оркестр Святого Христофора надає безкоштовні квитки біженцям з України.

Модестас Баркаускас – художній керівник і головний диригент камерного оркестру Святого Христофора. Здобув освіту хорового та симфонічного диригента. Диригував у Клайпедському державному музичному театрі, співпрацював із Литовським національним симфонічним оркестром, Литовським камерним оркестром, Симфонічним оркестром міста Каунас, Симфонічним оркестром Литовської академії музики і театру. Був визнаний найкращим молодим артистом Литви і нагороджений «Золотим сценічним хрестом». Здобув 3-тю премію на Міжнародному конкурсі диригентів імені Ґжегожа Фітельберга в Катовіце (Польща).

До Львова оркестр під керівництвом Модестаса Баркаускаса везе твори литовських класиків – Мікалоюса-Константинаса Чюрльоніса, Фаустаса Латєнаса, Альгірдаса Мартінайтіса, Відмантаса Бартуліса та Арвідаса Мальціса.

Окрім Чюрльоніса (1875-1911), всі інші є композиторами ХХ століття. Їхні твори у програмі охоплюють спектр від неоромантизму й мінімалізму («Світла пам’ять» Латєнаса, «Літун надії» Мальціса) до витонченого символізму («Райські птахи» Мартінайтіса) й іронічного постмодернізму (як у I like Schubert Бартуліса, що є алюзією на музику Шуберта), демонструючи різноманітність сучасної литовської музичної культури.

«Сучасна литовська музика дуже особлива та унікальна, кожен композитор має свій неповторний творчий стиль. У програмі нашого концерту я хотів підкреслити унікальність кожного твору, яку передає звучання струнного оркестру. “Райські птахи” Мартінайтіса звучать по-особливому, це ніби відображення дикої природи і свободи. Композиція Латєнаса – театралізована музична картина, присвячена пам’яті всіх померлих друзів. Твір Бартуліса I like Schubert також цікавий своїм спокоєм і мінімалізмом», – коментує Модестас Баркаускас.

Надзвичайно доречно та довершено в цій компанії виглядає український класик Валентин Сильвестров. У концерті прозвучить його «Тиха музика» – ліричний, глибоко медитативний твір, яскравий зразок його стилю «метамузики».

«Дуже люблю твори Сильвестрова. Я чув багато його симфонічної та вокальної музики, але камерні твори мене справді вразили», – зізнається диригент.

Подія відбудеться в межах Днів Вільнюса у Львові, що символізують культурний діалог та дружбу між містами-побратимами. Приїзд литовського колективу підтримує Посольство Литовської Республіки в Україні.

Джерело: zaxid.net