У Львові 17 травня стартував ювілейний XX Всеукраїнський хоровий фестиваль "Жайвір скликає друзів", який збере близько 40 хорових колективів з різних куточків України для вшанування 160-річчя митрополита Андрея Шептицького та 210-ї річниці о. Михайла Вербицького. Про це повідомляє ЛОР.

Львів готується до проведення ювілейного XX Всеукраїнського хорового фестивалю "Жайвір скликає друзів", який присвячений 160-річчю від дня народження митрополита Андрея Шептицького та 210-й річниці від дня народження о. Михайла Вербицького, автора Гімну України.

Цьогоріч на фестиваль завітає близько 40 хорових колективів з різних куточків України. Участь братимуть як відомі та заслужені хорові колективи, так і молоді таланти, що лише починають свій шлях у хоровому мистецтві.

Урочисте відкриття фестивалю заплановане на 17 травня у Національному музеї імені Андрея Шептицького.

Протягом 18-19 травня Львівська національна філармонія стане головним майданчиком для музичного свята, що об'єднає людей різних поколінь та культур. Програма фестивалю передбачає виступи хорових колективів, які виконуватимуть музику різних жанрів та епох – від класики та народних пісень до сучасних творів. Організатори обіцяють багато приємних сюрпризів для слухачів.

Розкішним заключним акордом фестивалю стане концерт Академічної хорової капели імені П. Майбороди Українського радіо, одного з найавторитетніших хорових колективів держави, під орудою народної артистки України Юлії Ткач.

Організатори зазначають: "Фестиваль "Жайвір скликає друзів" – це не лише музичне свято, а й важливе культурне явище, яке вже 20 років сприяє розвитку хорового мистецтва, популяризації української пісні та зміцненню культурних зв’язків між регіонами України".

Джерело: galinfo.com.ua

20 травня о 19:00 у залі Вінницької обласної філармонії ім. Миколи Леонтовича лунатимуть твори Фридерика Шопена — польського композитора та піаніста, чия творчість вважається справжнім втіленням епохи романтизму.

Як повідомляють у філармонії, «Вечір Шопена» стане подорожжю в глибини людських почуттів — від ледь вловимих емоцій до вибухів натхнення, від ніжної лірики до меланхолійних прощань. Цей концерт — не лише музика, а й історії: заслужена діячка мистецтв України Тетяна Сніжко підготувала розповіді з особистого та творчого життя великого митця.

Музиканти філармонії обіцяють подарувати слухачам незабутній настрій через експромти, вальси, варіації, а також поезію, натхненну Шопеном.

Організатори запрошують вінничан на зустріч із музикою, яка здатна зворушити найпотаємніші струни душі.

Квитки можна придбати у касі філармонії або онлайн

Автор: Мала Тетяна

Джерело: presspoint.in.ua

Цією нагородою відзначають інноваційні проекти у сфері класичної музики по всьому світу.

14 травня українська оперна лабораторія Opera aperta, заснована композиторами Романом Григорівим та Іллею Разумейко, стала переможницею міжнародної премії The Classical:NEXT Innovation Award 2025 — однієї з найпрестижніших нагород у сфері класичної музики.

Церемонія нагородження відбулась у Берліні у приміщенні Colosseum – історичному кінотеатрі, одному з найстаріших у місті.

Журі відзначило унікальний стиль команди, її художні експерименти та вагомий внесок у розвиток сучасної опери. “Opera aperta є однією з найцікавіших компаній в екосистемі сучасної опери. Їхні роботи – це поєднання цікавих ідей і унікального художнього стилю, а їхні опери за останні 5-10 років дуже запам’яталися. Opera aperta – це сила, що рухає та змінює українську оперну сцену,” — зазначено в комюніке премії.

“Ця премія важлива не лише для нас і команди, але й для нашої країни загалом. Вона є кроком до більшої видимості та визнання у професійному міжнародному середовищі. Сьогодні усі релевантні відзнаки формують нашу культуру, нагадуючи про жахливу геноцидну війну,” — поділився композитор та співзасновник Opera aperta Роман Григорів.

Комітет особливо відзначив попередню археологічну оперу “Chornobyldorf”, яка витримала 15 показів на міжнародних сценах Нью-Йорку, Ліверпуля, Роттердаму та інших міст.

“Ми отримали нагороду не лише за виставу, але і як організація, що довгий час працює з сучасною оперою в Україні. Це нагорода великої команди людей, які працювали над Chornobyldorf, Genesis. Opera of Memory, GAIA-24. Співпродюсер Володимир Бурковець двічі самостійно возив декорації Chornobyldorf в Британію, а режисер звукозапису Андрій Нідзєльський проводив звукозапис під час відеоекспедицій принаймні трьох опер. Зараз Володимир та Андрій в армії, ми сумуємо за ними, вдячні за їх вибір та присвячуємо цю нагороду їм,” — каже продюсерка вистави Ольга Дятел.

4 червня лабораторія Opera aperta вдруге покаже в Києві нову оперу “GAIA-24. Opera del Mondo”. Поштовхом до створення опери став підрив Каховської дамби. Рік тому, 10 травня, відбулася світова премʼєра “GAIA-24. Opera del Mondo” в Києві, після чого виставу встигли показати на провідних фестивалях в Роттердамі, Відні, Венеції та Берліні. Після року закордонних презентацій оновлену версію оперу можна побачити в Києві на основній сцені Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.

Про The Classical:NEXT Innovation Award:
Нагорода The Classical:NEXT Innovation Award спрямована на підтримку інноваційних проектів у сфері класичної музики та оперного мистецтва.

Номінації здійснює спеціальний комітетом, до складу якого входять 13 учасників – відомі журналісти та експерти галузі. Комітет складає довгий список номінантів, а потім голосуванням визначає короткий список з десяти проектів. Остаточні лауреати визначає онлайн-голосування серед усіх зареєстрованих делегатів Classical:NEXT.

Щороку нагороду отримують три лауреати.

Ця нагорода є частиною конференції та фестивалю Classical:NEXT, який відбувається щороку в Берліні, Німеччина.

У 2025 році Classical:NEXT відбудеться з 12 по 15 травня.

Classical:NEXT об'єднує понад 1,400 професіоналів з понад 49 країн світу

Джерело: lb.ua

Днями обласна філармонія офіційно відкрила XXVIII Всеукраїнський фестиваль камерної та симфонічної музики «Травневі музичні зустрічі», в рамках якого відбувся концерт кропивничанки Олени Єременко – талановитої мисткині, членкині Міжнародної спілки нікельхарпістів, що грає на рідкісному інструменті скандинавського коріння – нікельхарпі.

Те, що вона неймовірно талановита – не дивно, адже народилася Олена в сім’ї обдарованих музикантів – скрипальки Наталії Хілобокової та одного з ініціаторів «Травневих музичних зустрічей» Геннадія Єременка. Нині Олена Єременко живе у Польщі, тому приїхала в рідне місто, щоб виступити та познайомити кропивничан з таким незвичним інструментом. Її виступ супроводжували камерний оркестр «Концертіно» обласної філармонії, художній керівник – заслужена діячка мистецтв України Наталія Хілобокова та Світлана Концедалова – клавесин.

У рамках всеукраїнської програми «Дякую тобі», запровадженої Міністерством культури та стратегічних комунікацій України, філармонія підтримує та залучає до культури військових та ветеранів війни. Своїм талантом поділився з глядачами військовослужбовець Сухопутних військ Збройних сил України Максим Мануйлов, який виконав українські народні пісні у музичному супроводі камерного оркестру.

З відкриттям традиційного фестивалю «Травневі музичні зустрічі» учасників музичної події та шанувальників привітали заступниця начальника ОВА, депутатка Кропивницької міської ради Катерина Колтунова, в.о. директора департаменту культури і туризму ОВА Тетяна Прозорова, директорка обласної філармонії, заслужена працівниця культури України Наталія Агапеєва. Учасників фестивалю «Травневі музичні зустрічі» відзначили дипломами.

Джерело: kr-rada.gov.ua

Олеся Мишаріна — ім’я, яке з особливим звучанням вимовляється в українському оперному середовищі та за його межами. Ліричне сопрано, наділене рідкісною виразністю та емоційною глибиною, вона вже понад півтора десятиліття залишається невіддільною частиною Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка. Її сценічний шлях — це не тільки багатий репертуар і міжнародні гастролі, а й місія — нести українську культуру світові, попри часи випробувань.

За більш ніж 15 років на сцені Харківського національного академічного театру опери та балету імені М. В. Лисенка (Схід Опера), Олеся Мишаріна побудувала стійку і безперервну кар’єру солістки високого класу. Її сценічна майстерність розвивається в рамках довгострокової співпраці з одним із найстаріших і найпрестижніших музичних закладів країни. Театр, заснований у XIX столітті, з 1991 року має статус національного, підтверджений указом Президента України, і по праву вважається одним із провідних академічних майданчиків Східної Європи. Його постановки регулярно отримують високі оцінки критиків, а участь у них вимагає виняткового професійного рівня. Така творча стабільність у поєднанні з постійним художнім зростанням свідчить про стійке визнання і затребуваність артистки в професійному середовищі.

Свій шлях Олеся Мишаріна розпочала у 2006 році, і з того часу виконала понад 15 провідних партій в операх українських та закордонних композиторів. Цей репертуар охоплює як визнану класику — від Моцарта і Чайковського до Доніцетті та Лисенка, — так і менш відомі, але художньо значущі твори, що представляють різні національні оперні школи.

Серед ключових партій, які зіграли важливу роль у становленні артистичного стилю О. Мишаріної — образи Сюзанни, Графіні, Церліни та Ельвіри А. Моцарта, Ріти Г. Доніцетті, Попелюшки Ж. Массне, Маргарити Ш. Гуно, Мікаели Ж. Бізе, Іоланти П. Чайковського, Розалінди І. Штрауса, і багато інших, а також більш рідкісні, але концептуально важливі партії в операх сучасних композиторів, такі як: Хельга, мати Грегора, чарівник Дуранданте (опера «Бестіарій» О. Щетинського), Дівчина (опера «Вишиваний. Король України» А. Загайкевич), Пазенька (опера «Сват мимоволі» В. Губаренко), Дружина професора (опера «Чоловік, який прийняв свою дружину за капелюха» М. Найман). Олеся Мишаріна впевнено почувається в естетиці авангарду, демонструючи сміливість, інтелектуальну зрілість і готовність до нових художніх викликів.

Всі перераховані вище ролі охоплюють найширший діапазон жанрів, стилів і епох — від класичної опери та оперети до сучасної авангардної опери, кожна з них зіграла унікальну роль у формуванні артистичного почерку співачки. Розалінда і Рита дозволили розкрити її комедійний талант, володіння ритмом і легку сценічну пластику, настільки необхідну в жанрі оперети та комічної опери. Робота над Маргаритою і Мікаелою в класичних операх додала в її репертуар глибину драматизму. Сюзанна, графиня Розіна, Ельвіра, Церліна дали можливість продемонструвати музичну точність і ансамблеву злагодженість, в той час, як Професорка у Наймана — це свідчення її готовності до експерименту, освоєння сучасної англомовної камерної музики, де потрібна не тільки вокальна техніка, але і психологічна тонкість.

Невіддільною частиною її сценічної виразності став унікальний голос. Природа наділила Олесю Мишаріну одним з найвиразніших і найцінніших інструментів у світі вокального мистецтва — ліричним сопрано, яке поєднує в собі м’якість, дзвінкість, яскравість, ніжність і чуттєвість у всьому діапазоні. Цей тембр не тільки унікальний за своїм звучанням, але й має рідкісну здатність емоційно проникати в душу слухача.

Як підкреслює сама співачка, головне в ліричному голосі — не ефектні вокальні прийоми, а здатність через красиве legato передати внутрішні переживання та емоційні відтінки героїні. Ця традиція бере свій початок ще з епохи Відродження, коли в Італії, колисці опери, виникла потреба в тонкому і людяному звучанні на сцені. У наступні століття, особливо в період романтизму, веризму та експресіонізму, композитори довіряли центральні жіночі партії саме ліричним голосам, прагнучи передати не зовнішню віртуозність, а душевну правду. О. Мишаріна продовжує цю традицію: вона співає не голосом, а душею — і цим підкорює серця.

Голос Олесі Мишаріної — той рідкісний випадок, коли публіка йде до театру не просто «на виставу», а саме «на голос». Її ліричне сопрано має впізнаваний тембр, де поєднуються технічна точність, виразне legato та емоційна щирість. Це не просто вокальна майстерність — це голос, який залишається в пам’яті, створює внутрішній відгук і викликає бажання почути його знову. Постійні глядачі харківської опери не раз зізнавалися: ім’я Мишаріної в афіші стає вагомим аргументом на користь відвідування вистави. Її участь підвищує очікування, задає рівень якості та формує емоційне очікування від всієї постановки. Саме завдяки таким артистам, як вона, театри знаходять свою публіку, вистави стають касовими, а окремі постановки — по-справжньому культовими.

Така залученість глядачів пояснює і високий інтерес до її сольних виступів за межами театральної сцени. Артистка затребувана не тільки як оперна співачка, але і як концертна виконавиця, здатна вибудовувати живий емоційний контакт з авдиторією різних поколінь.

Ця здатність до інтерпретації особливо яскраво проявляється в її концертній діяльності. Олеся Мишаріна володіє широким репертуаром — від духовної європейської музики (А. Вівальді, Дж. Перголезі, Г. Гендель та ін.) і українських народних пісень до сучасних творів українських композиторів і навіть естради. Ця рідкісна різноманітність формує єдиний вокальний всесвіт, здатний охопити слухачів з різним музичним смаком і культурним фоном.

Продовжуючи діалог з національною традицією, співачка надає особливого значення виконанню героїнь українського класичного репертуару — Наталки в опері Лисенка та Оксани в «Запорожці за Дунаєм» Гулака-Артемовського, Русалки в опері «На русалчин Великдень» М. Леонтовича. Ці партії важливі не тільки з художнього погляду, але і як акт збереження національного культурного коду.

Не обмежуючись академічним репертуаром, Олеся бере активну участь у кросовер-проєктах, поєднуючи класику з роком та естрадою. Її виконання «Stairway to Heaven» Led Zeppelin (аранжування С. Горкуша, режисер проєкт А. Калоян) у супроводі симфонічного оркестру стало символом свободи форми та безмежних вокальних можливостей. Крім того, вона брала участь у яскравій постановці проєкту «Rock opera collection» (режисер А. Дугінов), де виконала уривки з рок-опери «Юнона та Авось» А. Рибнікова.

У часи випробувань вона не раз демонструвала, як опера може відгукуватися на виклики сучасності. Важливою віхою стали її проєкти в період пандемії. Коли театри по всьому світу закривалися, харківська опера випустила серію YouTube-постанов і передач про дистанційний театр. Один із яскравих номерів за участю Олесі включав сцену з «Дон Жуана», де Дон Жуан залицяється до Церліни в епоху COVID — з масками, антисептиками та комічним переосмисленням класики. Це був не просто гумор, а форма подолання страху через мистецтво. Але незалежно від жанру і контексту, хай то буде класика, кросовер або сценічний експеримент, сценічна присутність Олесі Мишаріної залишається художнім фокусом будь-якого проєкту.

У кожній виставі, де задіяна Олеся Мишаріна, її героїня стає центром уваги — емоційним, музичним і візуальним. Вона не розчиняється в партитурі, а формує навколо себе драматичний простір, задаючи тон всій постановці. Режисери та колеги підкреслюють: з виходом Мишаріної на сцену вистава набуває зібраності та напруги, а музична тканина немов набирає подиху. Її участь — це не просто виконання ролі, а формування художнього змісту всієї постановки. У цьому проявляється не тільки її вокальна майстерність, а й рідкісна здатність бути концептуальною актрисою, яка впливає на загальний режисерський задум.

Харківський театр відкрив перед нею простір для художніх експериментів і сміливих рішень. За словами Олесі, це «команда новаторів і вільних людей» під керівництвом директора, художнього керівника, заслуженого діяча мистецтв І. Тулузова, з якою вона реалізувала кілька по-справжньому амбітних постановок, що поєднують технічні новації та глибокий художній зміст.

Найяскравіше ця стратегія проявилася в «Орфеї в пеклі» Оффенбаха, поставленому режисером Жанною Чепелою. Ця вистава стала одним з найсміливіших і фізично складних проєктів театру. Спочатку здавалося, що він навряд чи можливий: солістам належало освоїти техніку повітряної акробатики — заповнювати простір сцени стрибками, трюками, переворотами та підтримками, зберігаючи при цьому вокальний контроль. Протягом трьох місяців Олеся з колегами тренувалася під керівництвом фахівця з Cirque du Soleil, освоюючи трюки, синхронізовані з вокальним диханням. Це вимагало граничної концентрації та фізичної витривалості. Прем’єра стала справжньою сенсацією — вона довела, що оперне мистецтво може бути не тільки музичним, а й тілесним, сміливим, динамічним.

Продовженням цього напрямку, що поєднує візуальну новаторність з технічною амбіційністю, стала «Попелюшка» Жюля Массне (режисер Жанна Чепела), в якій Олеся виконала головну партію. Вистава відрізнялася технічною витонченістю і візуальною магією: у сценах чарівного перетворення героїні на принцесу з’явилися ельфи в костюмах з вбудованими дистанційно керованими світлодіодами, а під завісу сцену перетинала справжня літаюча карета. Ця постановка стала прикладом того, як сучасне сценічне мистецтво здатне повернути навіть найдосвідченішого глядача в стан дитячого захоплення і віри в диво.

Такий високий рівень сценічного втілення та художнього опрацювання не залишився непоміченим публікою. Вистави «Попелюшка» Жюля Массне, «Орфей в пеклі» Жака Оффенбаха та проєкт «Rock Opera Collection», в яких Олеся Мишаріна виконувала провідні партії, проходили при повному аншлагу. Квитки розпродавалися задовго до прем’єр, а ім’я співачки в афіші незмінно викликало жвавий інтерес. У безлічі відгуків глядачі підкреслювали, що саме її участь надавала постановкам особливої привабливості. «Ми йшли на Мишаріну», — згадує Алла Седова, давня шанувальниця театру. «Коли в афіші було її ім’я — для нас це означало: буде рівень». Цю думку поділяють і інші постійні глядачі ХНАТОБу, для яких участь співачки стала синонімом якості. Харизма, рідкісний голос і сценічна енергія Олесі наповнювали вистави тією самою магією, яка робить вечір у театрі не просто подією, а справжнім святом.

Постановки «Орфей в пеклі» та «Попелюшка» стали справжніми подіями в культурному житті Харкова. Театральні критики називали їх проривними та новаторськими, підкреслюючи незвичайне поєднання технічної витонченості, візуального розмаху та вокальної майстерності. Особливо відзначалися партії Олесі Мишаріної, як один з головних чинників сценічного успіху: її чарівність, точність музичного виконання і драматична виразність були охарактеризовані як «ядро постановчого задуму», навколо якого вибудовувалася емоційна структура вистави. У відгуках підкреслювалося, що її виконання надавало класичному репертуару сучасного звучання, без втрати художньої глибини.

В рамках Kharkiv Music Fest вона брала участь в унікальних флешмобах — несподіване виконання сцен з «Чарівної флейти» Моцарта в торгових центрах і на площах міста справило незабутнє враження на випадкових перехожих. Також їй випало виконувати «Кавову кантату» Баха в справжній кав’ярні — з ароматом зерна в повітрі та бароковою вокальною лінією. Ця вистава стала не просто незвичайним концертним форматом, а й актом культурного розширення: на думку Олесі Мишаріної, такі несподівані театральні мініатюри — найважливіший інструмент залучення нової публіки до світу опери.

Не менш важливим для співачки залишається внутрішній художній розвиток. Олеся відома не тільки вокальними даними, а й своїм невпинним прагненням до досконалості. Вона вважає важливим постійно переосмислювати вже виконані партії, працювати над ними з концертмейстерами, диригентами та режисерами. Для неї кожна репетиція — це не механічне повторення, а пошук нової правди.

Прагнення бути з публікою не на відстані, а в живому контакті, особливо проявилося в умовах війни. Олеся Мишаріна залишилася в рідному Харкові та провела понад 100 концертів у прифронтових і деокупованих містах, підтримуючи бойовий дух співгромадян мистецтвом. Її участь у гуманітарному турі «Європейський шлях» та виступ у Європарламенті для представників ПАРЄ у Страсбурзі стали яскравим проявом культурної дипломатії.

Її голос — світлий, гнучкий і проникливий, дозволяє поєднати технічну точність з виразною теплотою та емоційною щирістю. «Олеся — це не просто голос, це голос душі. Її тембр — один з тих, що запам’ятовується назавжди», — каже про неї заслужений артист України Володимир Козлов. Олеся Мишаріна — не тільки виконавиця, а й артистка, яка формує нові смисли, розкриваючи голос як інструмент втілення почуттів.

Сьогодні Олеся Мишаріна готова продовжити свій творчий шлях, розширюючи межі авдиторії. Її мета — представити світовому слухачеві українську оперу, працювати на перетині жанрів, залучати нового глядача і зміцнювати культурні мости між країнами. І якщо музика дійсно здатна об’єднувати, то голос Олесі Мишаріної — один з тих, що звучать в ім’я цієї великої ідеї.

Автор: Дар'я Бережна

Джерело: focus.ua

Минулої неділі у знаменитій Дзеркальній залі знаменитого Львівського національного академічного театру опери та балету було тісно – усі 160 місць були заповнені вишуканою публікою. Ба! навіть у проходах на звичайних кріслах сиділи декілька поважних персон. Як, по секрету, дізнався репортер, з – поміж них відомий на Львівщині підприємець та два – три шановні представники із середовища музичних закладів.

Утім, чисельно найбільш представленими цього дня були новороздільці , які прибули на концерт відомих земляків – симфонічного оркестру Новороздільської школи мистецтв ім. Олега Рудницького, приуроченого до 50-річного ювілею перебування на посаді директора школи – Михайла Рудницького.

Це, зокрема, працівники і викладачі згаданої школи мистецтв, представники міських осітянських закладів, підприємств, міської лікарні, інших установ, а також очільники Новороздільського управління культури, спорту та гуманітарної політики та міської влади. Решта посвяченого загалу представляли мистецькі спільноти Львова і області – викладачі і очільники музичних та дитячих шкіл мистецтв, Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка.

Серед цієї строкатої аудиторії як особливий гість був і композитор Роман Никифорів із Стрийської дитячої школи мистецтв, оскільки симфонічний оркестр у числі інших творів виконав і його “Дольче віо”. Вів урочисте дійство кандидат мистецтвознавства Роман Береза.

Утім, коли розпочався концерт, яким натхненно диригував Михайло Рудницький, то уся строкатість понад 160 присутніх у Дзеркальній залі глядачів магічним чином злилась у єдиний людський організм, зачарований неймовірним виконавським рівнем учасників симфонічного оркестру. Це були особливі хвилини співпричетності загалу до високого мистецтва, які, більш ніж переконаний, закарбуються у пам’яті на все життя.

У ці хвилини здавалося, що Михайло Рудницький наче завис у невагомості і щасливо витав у високостях, зневаживши закон земного тяжіння, окрилений найдовершенішою грою його улюбленого дітища – оркестру, який він створив у далекому 1975 році, окрилений екзальтованим станом глядачів та подальшими оваціями, окрилений власним тріумфом, окрилений вражаючим талантом його 8-річного внука Олександра Костишина,, учня Львівської спеціалізованої дитячої школи мистецтв ім. Соломії Крушельницької, який підкорює серця журі і глядачіві на вітчизняних і міжнародних конкурсах, і щоразу досягає успіху. А ще, поза сумнівом, у ці хвилини окриленості пана Михайла його міцно підтримував із Задзеркалля геніальний син, Олег Рудницький, який відійшов у Вічність 10 років тому у віці 35 років…

За збігом обставин, у короні визнання досягнень Маестро сяють три особливі біграфічні віхи, які він відзначає у цьому році – 75-річчя від дня народження, 50-річчя перебування на посаді директора школи та 50-річчя створення симфонічного оркестру, який минулої неділі підкорив Львів. До речі, під час описаної урочистої події у Дзеркальній залі очільниця Новороздільської громади Ярина Яценко оголосила про нещодавне важливе рішення сесії міської ради – про присвоєння Михайлові Рудницькому звання «Почесний громадянин Новороздільської територіальної громади» як вияв подяки за багаторічну працю на благо культурного розвитку міста. А відтак – побажала Маестро подальших звершень на творчій і життєвій дорозі!

Що й казати, достойна віха у життєвій долі та кар’єрі Михайла Рудницького – обдарованого Божим талантом уродженця Самбірщини, який, змалку відчувши своє призначення як музиканта та митця, самотужки і цілеспрямовано з року в рік торував свій щлях до самореалізації та самовираження, який увінчався вагомими успіхами у Новому Роздолі.

Отож, вітаємо, Маестро!

Іван БАСАРАБ

Джерело: visrozdil.lviv.ua

Комунальний заклад Львівської обласної ради «Дрогобицький музичний фаховий коледж ім. Василя Барвінського» у п’ятницю, 9 травня, відзначив 80-ту річницю з часу заснування. З цієї нагоди в приміщенні Дрогобицького народного дому ім. І. Франка організували ювілейний концерт «Мелодія поколінь».

Від імені Львівської обласної ради колектив, студентів, випускників коледжу привітав депутат обласної ради Сергій Оленич.

«Як важко уявити життя без музики, так само неможливо уявити Дрогобич без музичного коледжу ім. Василя Барвінського.

Дякую за розвиток творчого і мистецького Дрогобича.

Бажаю довгих років життя і завжди відчувати значимість своєї праці», - сказав Сергій Оленич.

За багаторічну плідну працю, високу педагогічну майстерність, громадську діяльність та з нагоди 80-річчя заснування коледжу Сергій Оленич вручив подяки голови Львівської обласної ради найкращим викладачам начального закладу.

Під час концерту свою творчість дарували хор «CANTICUM», камерний оркестр «Sinfonietta», капела бандуристів, симфонічний оркестр, оркестр народних інструментів, оркестр духовних та ударних інструментів, оркестр баяністів.

Як розповіли організатори, серед випускників коледжу – лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Микола Гобдич, народні артисти, солісти провідних оперних театрів Європи, керівники творчих колективів і викладачі вищих мистецьких навчальних закладів.

Джерело: lvivoblrada.gov.ua

У Львові присвятили XX Всеукраїнський хоровий фестиваль "Жайвір скликає друзів" ювілейним народинам митрополита Андрея Шептицького та композитора Михайла Вербицького
Про це повідомила Львівська національна філармонія ім. М. Скорика, інформує Еспресо.Захід.

У Львові від 17 по 19 травня відбуватиметься ювілейний XX Всеукраїнський хоровий фестиваль "Жайвір скликає друзів". Він присвячений 160-ти річчю від дня народження митрополита Андрея Шептицького, який належить до плеяди найславетніших діячів XX століття, та 210-й річниці від дня народження автора славня України, одного з перших українських професійних композиторів у Галичині та зачинателів національної композиторської школи о. Михайла Вербицького.

Як сказано в повідомленні, у програмі фестивалю ( який розпочнеться урочистостями у Національному музеї імені Андрея Шептицькогота триватиме у різних львівських локаціях) - виступи хорових колективів, які співатимуть музику різних жанрів та епох: від класики, народних пісень, до сучасних творів. А розкішним заключним акордом фестивалю стане концерт Академічної хорової капели імені П. Майбороди Українського радіо, одного із найавторитетніших хорових колективів держави під орудою народної артистки України Юлії Ткач.

Автор: Ярина Коваль

Джерело: zahid.espreso.tv

15 травня, у четвер, о 19:00 — під гаслом “Мистецтво задля Перемоги” у Львівській національній філармонії відбудеться особливий благодійний концерт, на якому прозвучить одна з найглибших духовних композицій класичного репертуару — «Велика меса» до мінор Вольфґанґа Амадея Моцарта. Захід присвячено воїнам Світла — героям, які віддали життя за свободу, гідність і майбутнє України.

Усі кошти, зібрані від продажу квитків і добровільних внесків, буде передано на придбання повнопривідного трака Mitsubishi L400 для 219 окремої бригади територіальної оборони: https://send.monobank.ua/jar/3gHkUCtMEk . Це вже не перша ініціатива Львівської національної філармонії, що традиційно поєднує музику з громадянською відповідальністю.

Партнер проєкту, керівник чоловічої хорової капели «Дударик» Дмитро Кацал наголошує:

«Знаємо і поважаємо наших Героїв, не вперше допомагаємо. І цього разу стане у пригоді наша допомога. А хлопці ще й офірують прапор із підписами трьом найбільшим донатерам. Запрошую на благородну подію благородних львів’ян і гостей міста».

ПРИДБАТИ КВИТКИ

У концерті візьмуть участь відомі українські солісти: сопрано Анна Шумаріна, мецо-сопрано Лілія Нікітчук, тенор Максим Сальніков і бас Володимир Шинкаренко. Разом із ними виступатиме Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова» та хорова капела «Дударик» під орудою маестро Володимира Сивохіпа.

Музика, написана Моцартом для Великої меси, неймовірно щільна, як звучання цілого собору, де кожна нота сприяє духовному піднесенню. Великі контрасти, віртуозний хор і витончений оркестр створюють враження урочистої величі. Цей концерт — не лише вшанування великого музичного спадку Моцарта, а й глибокий духовний акт пам’яті. Він присвячений воїнам Світла — тим, хто віддав життя за свободу, гідність і майбутнє України.

Запрошуємо львів’ян і гостей міста долучитися до цієї події, де велике мистецтво об’єднується зі спільною метою — підтримкою тих, хто сьогодні боронить нашу свободу.

Джерело: philharmonia.lviv.ua

Святкування Дня Європи відбувається щорічно і вшановує Декларацію Робера Шумана — французького політика, який у 1950 році чи не вперше висловив думку, що країни Європи мають бути політично обʼєднані. Обʼєднавчим фактором він називав спільні економічні цілі та цінності, такі як рівність усіх громадян, солідарність та справедливість. Згодом на основі цієї Декларації було створено Європейську спільноту з вугілля та сталі, членами якої стали Франція, Німеччина, Бельгія, Люксембург, Нідерланди та Італія. У майбутньому ідея обʼєднання європейських країн задля спільного врядування на континенті привела до утворення Європейського Союзу, який досі визначає шляхи розвитку Європи.
На відзначення цього дня прозвучить Девʼята симфонія Бетховена — грандіозний твір, що втілює рух від розпорошеності та нестабільності до єднання. У фінальній частині цього твору звучить хор на вірші Фрідріха Шіллера “Ода до радості”. Саме цей уривок став Гімном Європейського союзу у 1985 році і втілює цінності, спільні для європейських країн — повага, єдність, свобода.

Програма:
Л. Бетховен (1770–1827) – Симфонія № 9 d–moll, op. 125
I. Allegro ma non troppo, un poco maestoso
II. Scherzo. Molto vivace
III. Adagio molto e cantabile
IV. Presto

Виконавці
Академічний симфонічний оркестр Національної філармонії України
Національна заслужена академічна капела України «ДУМКА»
Назар Яцків
диригент
Ольга Фомічова
сопрано
Ольга Ус
мецо-сопрано
Сергій Бортник
тенор
Тарас Бережанський
бас
Світлана Корецька
ведуча