Вистава стала чудовим подарунком харків’янам до новорічних свят. Глядачі отримали можливість насолоджуватись широким розмаїттям емоцій, що несе у собі ця весела історія. До речі, 5 квітня наступного року виповниться 150 років з першого виконання оперети, і за ці десятиліття мало яка вистава змогла скласти конкуренцію за кількістю постановок. І справді, «Летюча миша» – справжня класика, де кожен момент наповнений неперевершеними мелодіями, що відразу ж полонять серце. Музика Штрауса, з її п’янкими вальсами та легкими польками, іронічні ситуації та анекдотичний сюжет переносять глядачів у світ безтурботного святкування і радості.
Два дні при вщент заповненому залі на лофт сцені панувала атмосфера справжнього карнавалу. Публіка не стримувала емоцій, сміючись та аплодуючи жартам і кумедним ситуаціям.
Головні ролі виконували заслужені артисти України Юлія Піскун (Розалінда), Володимир Козлов (Доктор Фальк), лауреати міжнародних конкурсів Олександр Золотаренко (Генріх), Юлія Антонова (Адель), Євгеній Лисицький (Князь Орловський). Образ Доктора Блінда втілювали на сцені 27 грудня дипломант міжнародного конкурсу Сергій Леденьов, а 28-го в цього персонажа перевтілювався лауреат міжнародного конкурсу Роман Гордєєв. Особливо хочемо привітати із вдалим дебютом Віталія Манченка (Альфред) та Святослава Судіка (Франк), які блискуче впоралися зі своїми ролями.
До того ж, не можна не відзначити синергію всього колективу: артисти балету, хору, допоміжного складу та симфонічний оркестр Схід Опера під орудою заслуженого діяча мистецтв України Юрія Яковенка створили справжню магію на сцені, де кожен елемент вистави гармонійно поєднувався один з одним, утворюючи захопливу картину, від якої неможливо відволіктися.
Режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Армен Калоян.
Джерело: news.kh.ua
Солістка Львівської національної філармонії Віоліна Петриченко випустила новий запис української музики на персональному каналі в YouTube.
Піаністка зазначає: “У ці святкові, різдвяні дні так хочеться спокою, затишку і тепла. П’єса Станіслава Людкевича «Тихий вечір» ніби створена для таких моментів. Її мрійлива і ніжна атмосфера, навіяна піснею Йоганнеса Брамса «Sommerabend» на вірші Генріха Гейне, переносить у світ гармонії, про яку ми всі зараз так мріємо.
Цей рік був ювілейним для Станіслава Людкевича, і його музика трохи частіше лунала зі сцени. Але все ж таки вона звучить доволі рідко, хоча заслуговує на те, щоб стати ближчою”.
Запис відбувся у Палаці Потоцьких. Над аудіо працював Володимир Пунько, відеограф: Андрій Зелений.
Джерело: philharmonia.lviv.ua
3 січня о 19:00 у Національній філармонії України у колонній залі ім. М. Лисенка відбудеться відкриття фестивалю «Lyatoshynsky Space».
Борис Лятошинський, який є одним із найвидатніших композиторів ХХ століття, залишається символом української музичної ідентичності. Його творчість дедалі більше звучить на міжнародних сценах. Саме тому фестиваль підкреслить значущість української культурної спадщини у світовому мистецькому просторі.
Організатори «Lyatoshynsky Space» пропонують слухачам поміркувати над концептом пам’яті через музику: особистої — спогади композитора про своє життя та творчість, і суспільної — спільної пам’яті про минуле, яке передане через твори видатного митця.
Фестиваль розпочнеться з концерту камерної музики у виконанні «NotaBene Chamber Group», до складу якого входять Максим Грінченко, Андрій Павлов, Ігор Завгородній, Валентина Буграк, Артем Полуденний, Тетяна Гомон і Роман Лопатинський.
Гості зможуть послухати добірку творів, які сам Борис Лятошинський представив на ювілейному концерті 3 січня 1965 року. Унікальні композиції відображають важливі віхи творчого шляху митця, зокрема йдеться про Скрипкову сонату та Український квінтет, який створений під час Другої світової війни і передає тугу за Батьківщиною, глибоку ностальгію за Києвом.
Джерело: mcsc.gov.ua
У різдвяні свята виступи артистів обласного філармонійного центру у храмі Святої Катерини у Чернігові стають вже доброю традицією. 26 грудня 2024 року філармонійний центр та творче об’єднання Єдиний Мистецький Простір Чернігівщини (голова — Оксана Тунік-Фриз) за підтримки Чернігівської ОВА, Департаменту культури і туризму, національностей та релігій Чернігівської ОДА, як і рік тому, презентували вірянам різдвяну концертну програму.
Щира душевність, глибинне відчуття народних святкових традицій, теплота і справжня духовність — різдвяний концерт у стінах старовинного собору вразив глядачів. В основу проєкту лягла програма Академічного камерного хору імені Дмитра Бортнянського (головний диригент — Ігор Найдьон). З артистами хору під диригуванням Єлизавети Куценко і його солістками Ольгою Новик, Олесею Токарук, Наталією Губко, Наталією Мринською, Надією Мовлян програму представили солісти колективу концертних виконавців — заслужений артист України Сергій Сулімовський, Катерина Іващенко-Василяко, Анна і Дар’я Михневич, Марина Маккей, Яна Сидоренко. У сучасній обробці прозвучали народні колядки, щедрівки, духовні твори українських авторів.
З щирими словами подяки і пастирським напутнім словом звернувся до учасників акції настоятель храму Святої Катерини Роман Кіник. І знову-таки, за традицією, акція завершилася спільним виконанням колядки “Добрий вечір тобі, пане господарю”.
Провів концертну програму Дмитро Мельниченко.
Джерело: cheline.com.ua
26 грудня 1974 року урочисті звуки фанфар проголосили відкриття в Дніпропетровську театру опери та балету.
Цією подією була відновлена історична спадкоємність, бо, власне, оперний театр у Дніпропетровську існував і раніше, з 1931 року як ДРОТ (Дніпропетровський робітничий оперний театр) і до Другою Світовою війни.
Сучасний театр збудовано на місці парку імені Войцеховича за проєктом авторського колективу на чолі з Борисом Жежериним. Під час проєктування архітектори спирался на проєкт Житомирського музично-драматичного театру (зведеного у 1966 теж Жежериним), утім і зовнішнє, і внутрішнє оформлення Дніпровської опери унікальне. Виразним акцентом притеатральної площі, запроєктованої архітектором Павлом Нірінбергом, став світло-музичний фонтан «Муза» (автор скульптури Музи — Юрій Павлов).
Джерело: dv-gazeta.info
Львівська обласна філармонія
вулиця Чайковського П., 7
5 січня 2025
18:00
Фестиваль «Bach Contemporary» відбувається вже всьоме і є чудовою нагодою заново відкрити для себе шедеври майстра.
Знаний всім без винятку шанувальникам музики, безсмертний Йоганн Себастьян в різні періоди свого життя втілив стільки музичних ідей, що ця творчість набула значення безмежності Всесвіту. А якщо зібрати в єдине ціле всіх тих, на кого вплинула творчість Баха, хто одержимий його ідеями на різний спосіб старався їх дати їм життя і трактувати на власний лад, то одразу сформується ціла спільнота закоханих в музику генія ентузіастів. А це – ніщо інше, як окрема гілка християнської релігії!
Виконавці:
Олена Мацелюх, орган
Ольга Стрілецька, фортепіано, орган
Єва Куліковська, фортепіано
Августа Шишкіна, фортепіано, клавесин
Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова»
Сергій Бурко, диригент
Програма:
Йоганн Себастьян Бах. Концерт ре мінор BWV 1063, транскрипція для двох фортепіано і органу
Концерт фа мінор BWV 1056 для органа та струнних
Концерт до мінор BWV 1062, транскрипція для органу, фортепіано і камерного оркестру
Концерт ре мінор BWV 1059, транскрипція для органу і камерного оркестру
Концерт до мажор BWV 1064, транскрипація для двох фортепіано і органу
Якби геніальний Йоганн Себастьян жив сьогодні, він точно став би зіркою першої величини для молоді всього світу. Але навіть у час бароко цей двадцятирічний юнак був визнаний найкращим органістом Європи. Звичайний хлопець з династії музикантів, він залишив шедеври, де кожна написана нота, кожен заграний звук ще й сьогодні, 300 років після створення – залишаються неперевершеними.
Джерело: 032.ua
У січні 2025 року відбудеться фестиваль на честь українського композитора й класика ХХ століття Бориса Лятошинського – Liatoshynsky Space 2025. Його організовує Національна філармонія спільно з Фундацією Лятошинського.
"2025 для української культури є роком відзначення 130-ліття від дня народження Бориса Лятошинського (1895-1968), чия творчість є невід’ємною унікальною частиною нашої класичної музики. Нині, коли Україна набуває суб’єктності у міжнародному культурному просторі, саме ім’я Лятошинського все більше привертає увагу, репрезентуючи виразну самобутність української музики ХХ століття", – наголосили організатори.
Головна мета фестивалю – посилити уваги до спадку композитора та відобразити цілісне сприйняття його різноманітного доробку. Тому зі сцени прозвучать визначні композиції Лятошинського, серед яких Друга і Четверта симфонії, Український квінтет, Перша фортепіанна соната, Скрипкова соната, Слов’янський концерт та інші модерні твори.
"При зверненні до культурного спадку завжди постає питання його актуальності для нас і нашого часу. Життя і творчість Лятошинського, які припали на дві світові війни, більшовицький переворот, національно-визвольні змагання, період українського мистецького Ренесансу, сталінський терор, ставлять перед нами складні питання, відповіді на які шукаємо під час Великої війни, спрямованої на знищення українців як нації", – розповідає команда фестивалю.
Подія триватиме з 3 по 26 січня та включає п'ять ключових подій, чотири з яких відбудуться у Національній філармонії, а заключна – у Меморіальному кабінеті-музеї композитора, який знаходиться у будинку РОЛІТ. Кожна з них матиме свою окрему тему: пам'ять, ідентичність, генеза, усвідомленість, дім.
Джерело: life.pravda.com.ua
Відчути неповторну атмосферу різдвяних свят з неймовірною музикою 25 грудня запрошують Національний камерний ансамбль “Київські солісти” та диригент Володимир Сіренко.
В акустичному залі старовинної Кірхи Святої Катерини в самому серці Києва прозвучать найкращі композиції Вольфганга Амадея МОЦАРТА та Йозефа ГАЙДНА.
Програма:
1. К. ВІЛЕНСЬКИЙ «Добрий вечір тобі, пане господарю!»
2. В.А. МОЦАРТ Exsultate Jubilate K. 165 для сопрано та оркестру
Солістка - Ольга ФОМІЧОВА (сопрано)
3. Й. ГАЙДН Концерт для скрипки зі струнними соль-мажор H.VIIa:4
Соліст - Дмитро ТКАЧЕНКО (скрипка)
4. В.А. МОЦАРТ L’amerò, sarò costante з опери Il Rè pastore (Король-пастух) K. 208 для сопрано та скрипки з оркестром
Солісти: Ольга ФОМІЧОВА (сопрано) і Дмитро ТКАЧЕНКО (скрипка)
5. В.А. МОЦАРТ Симфонія №29 ля мажор, К.201
УВАГА! Прохід та проїзд до Кірхи Святої Катерини здійснюється виключно зі сторони вулиці Хрещатик.
Коли: 25 грудня (ср), 19:00
Де: Київ. Вул. Лютеранська, 22
Автор: Оксана Тупальська
Джерело: bigkyiv.com.ua
Доки щедрівка підкоряла світ, вдома чекісти вбивали її автора — композитора Миколу Леонтовича.
Напередодні Різдва-2024 росіяни влаштували в Україні черговий ракетний терор, завдавши ударів балістикою по кількох містах. І по центру Києва зокрема, пошкодили один із найстаріших католицьких храмів столиці — костел Святого Миколая. Це страшне нагадування українцям про те, що північний сусід нищив нашу націю завжди — чи то за Гетьманщини, намагаючись загнати під руку царя, за часів російської імперії. Після її розпаду, прагнучи не втратити ласий шмат «своєї території», більшовики ладні були втопити у крові Україну, але не дати їй бути самостійною. Про сталінські часи, Голодомор годі й говорити. І от тепер, у ХХІ столітті, Україна знову платить життями за бажання бути незалежною. І в грудні 2024, коли по всьому світу напередодні Різдва лунає український «Щедрик», його батьківщина здригається від вибухів ракет і звуків сирен.
Нинішні події в Україні часто порівнюють із подіями сторічної давнини, коли після розпаду російської імперії українці так само прагнули незалежності та власної держави, намагалися вирватися із задушливих «братніх обіймів» росіян. Тоді так само молода українська держава намагалася отримати підтримку Заходу, зламати імперську пропаганду, завдяки якій світ дивився на Україну через російську окуляри, як і до нинішньої війни. Тоді в хід теж йшла дипломатія. А головною зброєю за серця європейців і американців, аргументом на користь того, що Україна — це не росія, стала пісня. Секретною зброєю українців став «Щедрик». Про найвідомішу нині різдвяну пісню є чимало розвідок та досліджень. Напевно, найґрунтовніше зробив Ukraїner. Ми ж пригадаємо лише один епізод із сумної історії видатного «Щедрика». Він — про успіх і поразку водночас.
Свого «Щедрика» Микола Леонтович написав у Тульчині, де композитор мешкав і працював викладачем у духовній школі. За текстову основу пісні Микола Леонтович узяв волинський варіант «Щедрика», що був записаний фольклористами в місті Краснопіль на Поліссі. Всього було 5 редакцій «Щедрика» — Леонтович доводив до ідеалу свій твір з 1901 по 1919 рік.
«Леонтович дуже скромно себе оцінював. Навіть той факт, що він до 20 разів переробляв свої хорові твори. Він завжди вважав, що вони десь недосконалі. Тому доводив їх до такої технічної вершини, як композитор, що це приваблювало хорові твори усього світу і надавало йому великої популярності», — розповідає дослідник творчості композитора, заслужений діяч мистецтв України Анатолій Завальнюк.
«Щедрика» змусив Леонтовича випустити на сцену Олександр Кошиць, який уже мав авторитет поборника української культури в тодішньому середовищі. Він наполягав, щоб той перестав «солити» твір, бо йому давно місце на сцені. За кілька місяців пісня вперше прозвучала в Києві.
Відбулося це 29 грудня 1916 року під час різдвяного концерту в залі Купецького зібрання (нині — Національна філармонія України). Щедрівку виконав студентський хор Київського університету Святого Володимира під орудою Олександра Кошиця. Диригент згадував, що виступ був дуже вдалий, а пісня одразу викликала захоплення публіки.
«Щедрик» — дипломат у боротьбі за незалежну Україну
Через три місяці після київської прем’єри пісні в історії українського народу відбулися тектонічні зрушення. У лютому 1917 року в російській імперії, відбулася революція, цар Микола ІІ зрікся престолу, а поневолені імперією нації почали боротьбу за незалежність.
Першою з «тюрми народів» вирвалася Фінляндія, декларувавши самостійність у грудні 1917 року. Другою, 22 січня 1918 року, проголосила свою державну незалежність Українська Народна Республіка (УНР). За ними — країни Балтії, Південного Кавказу та Польща.
Одразу ж у Києві було створено перший національний уряд, куди запросили на роботу і Миколу Леонтовича. Разом із «хрещеним батьком» «Щедрика» Олександром Кошицем та іншими українськими композиторами він працював допізна в музичному відділі українського Міністерства освіти та мистецтв. Чиновники писали й видавали українські музичні посібники, засновували національні хори, відкривали українські школи — робили те, що донедавна було б миттєво заборонено царською росією як прояв «сепаратизму».
Однак у жовтні 1917 року владу в Москві захопили більшовики. Попри декларування права неросійських народів на самовизначення, вони розгорнули гібридні війни проти держав, утворених на теренах колишньої Російської імперії. З особливим завзяттям взялися за окупацію України, називаючи це її «звільненням» від «шовіністів».
Намагаючись протистояти російській навалі, Україна звертається по допомогу до Заходу. Першими українську незалежність визнали Німеччина й Австро-Угорщина, вони ж надали українському урядові військову допомогу у боротьбі з більшовиками. Але головне слово було за Антантою — союзом країн-переможниць у Першій світовій війні (Франція, Велика Британія, США). Західні країни були не в захваті від їхніх експансіоністських планів, тож запровадили проти «червоних» росіян економічні санкції і дипломатичну блокаду. А для військового придушення російської Червоної армії у грудні 1918 року в Одесу вислали десант французьких військ.
Здавалося б — ось допомога Україні! Однак це було сприяння іншим російським імперіалістам — білогвардійцям, колишнім царським генералам, які прагнули відродити велич і «лице» дореволюційної росії.
Щоб переконати Захід, що українці — окрема від росіян нація, на арену виходить пісня. Відкрити світові Україну треба через культуру, вирішує тодішній глава української держави і головнокомандувач армії Української Народної Республіки Симон Петлюра (1879–1926). І відсилає на Захід хор.
«Колишньому генеральному секретареві військових справ УНР Симону Петлюрі настільки сподобалася наша колядка, що він дав наказ хоровому диригенту Олександру Кошицю створити республіканську капелу, яка поїхала гастролювати за кордон. От якраз у 1919 році українська капела дає гастролі у столицях Європи. Симон Петлюра хотів показати, що є в нас українська пісня, українська культура і він це дійсно показав», — розповідає дослідниця творчості Леонтовича Ольга Прокопенко.
Коли «Щедрик» зривав овації за кордоном, його творець пішки тікав з окупованого Києва
Успіху у «Щедрика» і в хору був просто шалений. Українська республіканська капела (пізніше перейменовану в Український національний хор), керована Олександром Кошицем, за п’ять з лишком років обспівує не тільки всю Європу, а й Америку.
Європейські газети заходилися компліментами від цього видовища барвистих сценічних костюмів і голосистого темпераменту, в ауру якого так органічно вписалися імена українських композиторів Кирила Стеценка, Миколи Лисенка, Олександра Кошиця і, звичайно ж, Миколи Леонтовича. Це саме тоді Франція назве його «українським Бахом», а Польща — «Гомером у музиці».
Компліменти компліментами, проте реальної допомоги Україна так і не дочекалася тим часом Україну захопила більшовицька росія. Після загарбання української столиці в лютому 1919 року російська більшовицька армія влаштовує тут терор. Свідомих українців розстрілювали та ховали у братських могилах. Творець «Щедрика» Микола Леонтович був змушений тікати з Києва і переховуватися. У листопаді 1919 року, коли його «Щедрик» зривав овації французької публіки, композитор залишив місто. «У благенькому літньому пальтечку на плечах та неоковирній шапочці, геть змарнілий, застуджений», — згадували сучасники. Він пішки дійшов до міста Тульчин на Поділлі. Дорога — понад 300 кілометрів.
Наступні два роки — найзлиденніший період життя Миколи Леонтовича. Йому, дружині та двом донькам не вистачало елементарного: їжі й одягу. «Батьки часто на різні релігійні свята відправляли мене погостювати до дідуся в Марківку, — згадувала донька композитора, — з надією, що, вертаючись, я принесу сяких-таких харчів».
І навіть за таких умов Микола Леонтович продовжував творити. Одразу ж після втечі з Києва він взявся за написання першої у своєму житті опери. В роботі та злиднях композитор навіть не здогадувався про масштаб своєї міжнародної слави. А вона була грандіозною.
5 жовтня 1922 року відбулася прем’єра «Щедрика» в Нью-Йорку, в престижному концертному залі Carnegie Hall. На той час молода українська держава вже була задушена, і цим непокоїлись, окрім самого хору Кошиця (вони мусили залишатися в Штатах та Канаді), тільки емігранти, які вимагали від уряду США підтримки незалежної України, та, можливо, політики, які не без скептицизму згадували тезу президента Вудро Вільсона про право націй на самовизначення.
Коли хор зі «Щедриком» викликали на біс, його автора 23 січня 1921 року було підступно вбито у отчій хаті.
За що вбили Миколу Леонтовича
У Миколи Леонтовича була учениця — Надія Танашевич. За однією із версій саме вона напророчила композитору ранню смерть.
«Перед поїздкою додому, Микола Дмитрович завітав до своєї лібретистки Надії Танашевич. Її мати гадала хіромантичним способом. І він жартома сказав: «Пані матко, погадайте й мені». От вона дивилася йому на долоню і каже, що у вас дуже довга ліні життя. А в цю хвилину підходить Надія і каже: «Матінко, ви ж говорите неправду, адже лінія життя уже майже скінчилася. На що Микола Дмитрович сказав: «Я йтиму від вас до свого батька. Вийде якийсь бандит, захоче мене вбити. А я скажу йому: «Е ні, матінка Танашевич нагадала мені багато років життя», — розповідає Ольга Прокопенко.
У ніч на 23 січня 1921 року у селі Марківка Подільської губернії автора «Щедрика» Миколу Леонтовича вбили пострілом з обрізу. Чекісти розпустили чутки, що нібито це була справа рук злодіїв.
Уже згодом виявилося, що убивця Афанасій Грищенко — агент ВНК. Він напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці пограбував будинок і застрелив композитора. До свого світового визнання Леонтович не дожив кілька місяців.
«Його вбили за те, щоб був дуже глибоко-національним композитором і своєю творчістю збуджував народ, людей до любові свого національного мистецтва. Такі композитори могли стати дуже яскравими шкідливими націоналістами. Багато інших композиторів теж нищились оцими більшовицькими людьми, які не хотіли, щоб українська національна культура процвітала в державі», — говорить Анатолій Завальнюк.
За словами дослідників життя Леонтовича, одним і мотивів також могло бути те, що композитор входив до синоду української автокефальної церкви. Адже він написав багато духовної музики і його високо цінували у релігійних колах.
Лише після того, як у 1990-х роках стали доступними архіви КДБ, у них знайшли рапорт начальника Гайсинського повітового відділу міліції. Він і спростував вигадку про злодіїв. У рапорті чітко сказано, що вбивцею є чекіст Грищенко (Афанасій). Так московська рука розправилася з митцем України, який, до того ж, ще й не бажав зрікатися своєї віри й належності до Української автокефальної православної церкви.
Нищення цвіту нації виллється в 1930-х у вседержавну акцію, названу істориками сталінським терором…
Настя ТОПОЛЯ
Джерело: resh.news
Національний Одеській філармонійний оркестр запрошує на особливий музичний вечір Різдвяних свят 27 грудня о 18:00 у Великій філармонійній залі. На сцені прозвучить яскрава коляда з всесвітньовідомою оперною примадонною ЛЮДМИЛОЮ МОНАСТИРСЬКОЮ! Музична програма концерту являє собою вишуканий симбіоз фольклору з академічними традиціями, а знайомі кожному українцю теми колядок та щедрівок заграють новими фарбами та експресією гармоній. Диригент — заслужений артист України, головний диригент Одеської Національної Опери — ВАСИЛЬ КОВАЛЬ. Солістка — народна артистка України, солістка Національної Опери України, національна гордість держави — ЛЮДМИЛА МОНАСТИРСЬКА. Тож колядуйте разом із нами, отримайте чарівні музичні дарунки та насолодіться дивом справжньої різдвяної казки!
Коли: 27 грудня о 18:00.
Де: Одеська філармонія, вул. Вулиця Ніни Строкатої (Буніна), 15.
Квитки від 200 гривень
Джерело: culturemeter.od.ua
