Всесвітньо відомий оперний співак, тенор із Литви Крістіан Бенедикт стане почесним гостем та одним із героїв святкових концертів на честь відкриття ювілейного, 50-го сезону Дніпровського академічного театру опери та балету.
Міський сайт уже розповідав про те, що оперним театром на честь початку ювілейного сезону заплановано цілий концертний марафон.
Він розпочнеться 24 серпня, у День Незалежності України, святковим концертом. Далі на глядачів чекають «Лісова пісня» 25 серпня, Гранд концерт 26 серпня та всесвітньо відома опера «Аїда» 27 серпня.
У трьох вечорах одним із героїв сцени стане Крістіан Бенедикт.
24 серпня він виконає Молитву Андрія з опери «Запорожець за Дунаєм». 26 серпня - арію Калафа з опери «Турандот». А 27 серпня разом із уславленою українською співачкою Людмилою Монастирською стане головним героєм «Аїди», виконавши партію Радамеса.
Для Крістіана це буде дебют на сцені нашого оперного театру, але для нього це не перший приїзд до нашого міста.
Його майстерності аплодують поціновувачі опери в десятках країн.
Але останні півтора роки він вважає однією з головних своїх місій допомогу нашій країні, яка страждає від рашистської агресії.
Напередодні виступів на сцені ДніпроОпери Крістіан Бенедикт люб'язно дав ексклюзивне інтерв'ю Міському сайту, за що ми висловлюємо велику вдячність йому та співробітникам оперного театру.
«Коли ближнього осягає велике нещастя, йому треба допомогти всім можливим»
- Навесні цього року інтернет облетіло пронизливе відео, в якому ви співали молитву «Отче наш» на руїнах школи, розгромленої рашистами в Оріховому Запорізькій області. Знаю, що ви ще давали благодійні концерти в Одесі, Львові, містах Київської області. Чим є для вас ці проекти підтримки України?
- Я – давно і глибоко віруюча людина. І переконаний у тому, що коли ближнього осягає нещастя, йому треба допомогти всім можливим. З самого початку Великої війни вся Литва була шокована тим, що відбувається. І ми з однодумцями займалися волонтерством, робили пожертвування для України, збирали гуманітарну допомогу, скидалися на Байрактари. До вашої країни я їжджу вже близько 20 років, щиро її люблю, тому просто не міг залишатися осторонь.
- А чи не було страшно приїжджати в країну, куди регулярно цілиться ракетами ворог?
– Людський страх є завжди. У мене чудова сім'я, троє дітей. З почуття відповідальності перед ними я не міг наважитися приїхати до України минулого року. Але коли відчув, що готовий до цього морально та фізично, приїхав у березні цього року, виступав в Одесі, і це було незабутньо.
Побачене в Україні наживо стало потрясінням
- Ви вже багато років є визнаною світовою зіркою оперної сцени із чималими гонорарами. Але знаю, що за виступи у воюючій Україні принципово не берете жодної копійки.
– Це правда, це моя принципова позиція. І я розглядаю свої візити не просто як концертну програму, а місію духовної підтримки вашого народу. Приїзд до Дніпра – це вже третій цього року. А другий був у квітні. З цим виступом на руїнах школи в Оріховому. Але, крім Оріхово, був ще візит до жіночої колонії під Тернополем, про який мало хто знає. Потім мені довелося побувати в Бучі, Мощуні та інших містах Київської області, які пережили страх російської окупації. Це було глибоким потрясінням! Не тільки в мене, а й у мільйонів цивілізованих людей досі в голові не вкладається: навіщо росіяни вторглися в Україну, чому тут творили та творять такі жахи?!
- Оріхово розташоване зовсім неподалік лінії фронту. Чи не було страху потрапити там під обстріл?
- А саме перед моїм виступом і почався черговий обстріл. Була повітряна тривога, ми спустилися в укриття, перечекавши там небезпеку. У ті хвилини з особливою гостротою відчув небезпеку, яку щохвилини ось уже півтора роки відчувають жителі України. Але те, що я можу дати людям, для мене в сто разів важливіше за небезпеку. Такі виступи для слухачів – це диво, це промінчик надії. Ось, наприклад, 23 серпня, перед виступом у ДніпроОпері, я погодився поїхати до містечка Барвінкове, яке розташоване недалеко від лінії фронту. Там спілкуватимуся з українськими військовослужбовцями. Для мене це дуже почесна та важлива місія.
Пандемія зіпсувала багато планів
-На сьогодні ви є одним з провідних драматичних тенорів сучасності. Розкажіть, будь ласка, про ваш творчий шлях у професії…
— Я навчався в Національній музичній академії Литви, де вчився у нашого видатного співака та професора Віргіліуса Норейки. Перші свої вистави я заспівав на сцені оперних театрів у Вільнюсі та Каунасі. Починав з ліричних партій, згодом став виконувати також і складніший та драматичний репертуар. Окрім Литви мене також запрошували виступати на Прибалтійських сценах, зокрема в Естонії. З театром у Таллінні пов’язані надзвичайно теплі спогади, бо з 2006-2012 рік я там виконав майже всі провідні тенорові партії… Також продовжував роботу у Литовському театрі.
Щодо підкорення європейських оперних сцен, то чимало нових можливостей для подальшого розвитку у кар’єрі мені дав успішний запис опери «Джоконда» Амількаре Понк’єллі з симфонічним оркестром Мюнхенського радіо спільно з диригентом Марчелло Віотті та Пласідо Домінго у 2002 році… Згодом я також знайшов агента, який дуже мені допоміг у розвитку моєї подальшої оперної кар’єри.
Так, у 2013 році я одержав контракт у Театрі Лучано Паваротті в Модені. В цьому театрі я співав надзвичайно складну партію Отелло з однойменної опери. Успішне виконання ролі Отелло, а також інших драматичних партій, дало мені змогу підкорити інші Італійські театри, а згодом інші сцени, зокрема знаменитий театр «Колон» у Буенос-Айресі. Незадовго до початку пандемії коронавірусу, у сезонах 2018-2019 років я дебютував у ролі Каніо в Ковент-Гарден у Лондоні, а також заспівав партію Самсона в опері «Самсон і Даліла» Каміля Сен-Санса у Метрополітен — опера в Нью-Йорку.
Звичайно, пандемія коронавірусу багато зіпсувала. У моїх планах на 2020 рік було виконання партії «Отелло» на сцені Театру Ла Скала, також було заплановано багато виступів, але, на жаль, майже всі вони були скасовані або перенесені на деякий час.
Зараз повертаюся до творчого життя. Між моїми поїздками в Україну, виступав на сцені Шведської королівської опери. Дебютував у театрі в столиці Болгарії — Софії, в ролі Флорестана в опері Людвіга ван Бетховена «Фіделіо».
Незабаром на мене чекають гастролі у Бразилії, Німеччині та інших країнах.
Як народилася ідея дебюту у ДніпроОпері
- Ви вперше виступатиме на сцені ДніпроОпери, але це – не перший ваш приїзд до нашого міста… Які враження від міста зараз?
- Так, я вже бував і у вашому чудовому місті, і в містах області. Це були великі місіонерсько-культурні проекти. Виступав на стадіоні «Метеор» ще 15 років тому, у Палаці спорту. Нинішні враження від Дніпра – найрадісніші. Місто живе мужньо та спокійно. Я пересилаю відео про життя Дніпра друзям до Литви, і ніхто не може повірити, що життя у місті вирує, люди ходять на культурні заходи, у кафе, парки, а не сидять цілодобово по бомбосховищам.
- Як народився проект співпраці з ДніпроОперою?
- Після колишніх візитів у воюючу Україну розійшлася чутка про моє прагнення підтримати вашу країну. На мене вийшло керівництво театру. Загалом, все сталося швидко та продуктивно.
- Чиї були ідеї, які партії виконаєте у нашому оперному театрі? Яке враження від театру?
- Гарний театр, чудова акустика, все буде добре. Партії, які планую виконати, мені запропонувала сторона, що приймає. Тут ось який нюанс… Якщо партію Отелло я вже виконував на сценах 122 рази, то партію Радамеса з «Аїди» - ще ніколи. Це буде мій концертний дебют! Але цю партію давно знаю, освоїв її з моїм, на жаль, покійним італійським наставником Джанфранко Чеккеле. Ця партія завжди була в резерві, і я дуже радий, що вона нарешті прозвучить зі сцени.
- Причому прозвучить у дуеті з українською примою оперної сцени Людмилою Мірошниченком, яка виконає партію Аїди. Як склався дует із нею?
- З Людмилою Монастирською ми познайомилися у Стокгольмі на сцені Шведської королівської опери. Тоді я виконував головну роль у виставі «Отелло» Джузеппе Верді, а Людмила була присутня зі своїм агентом в залі, як глядачка. Після завершення вистави вона підійшла до мене і ми багато спілкувалися… Згодом мали спільні виступи у Франції, де співали головні партії в опері Джакомо Пуччіні «Тоска». Потім часто працювали разом і в інших проєктах. Новий імпульс це співробітництво отримало у березні цього року. Ми з нею дуетом записали чудову пісню «Над квітучою країною», а тепер готуємось порадувати виступом в «Аїді».
Подивитися кліп «Над квітучою країною» можна тут
Культурою жертвувати під час війни не можна
- Вас не дивує, що в Україні, що воює, реалізуються нові яскраві культурні проекти?
- Дивує у хорошому розумінні слова. Культура – це те, чим треба жертвувати під час війни. Пам'ятаєте легендарну фразу Уінстона Черчілля? Під час війни Уінстон Черчілль ухвалював бюджет Британії у канцлера казначейства сера Джона Андерсона і запитав: «Чому в нас тут видатків на культуру немає?». "Війна йде в країні", - відповів той. "Якщо на культуру немає витрат, навіщо ми воюємо?" - парирував Черчілль. Вірю, що мирний час скоро повернеться до вашої прекрасної країни. І на той час важливо не втратити і не зруйнувати базові елементи культури. Українській культурі, як і країні в цілому, вже завдано величезних збитків. І ніхто не знає, які випробування та руйнування ще чекають попереду. Але в ході цієї страшної війни Україна позбавляється червоної ідеології, яка десятиліттями тягла країну на дно. Через цей процес пройшла й Литва – але, звісно, не такою страшною ціною.
- На вашу думку, що і коли принесе Україні перемогу?
- Я, як звичайна грішна людина, насправді цього не знаю. Але Бог може все. І я вірю, що наші спільні зусилля та спільні молитви щодня наближають перемогу.
- Чи плануєте ви продовжувати співпрацю з Україною та Дніпром?
- Безперечно! Незважаючи на досить щільний графік розписаних наперед гастролей. 7 вересня я виступатиму на відкритті сезону Запорізького оперного театру. Потім на мене чекають на ювілеї уславленого народного ансамблю імені Верьовки. Думаю, згодом дозріють й інші проекти.
- Дякую за це спілкування та за підтримку України, Крістіан!
- І вам спасибі! Бажаю щастя, спокою та якнайшвидшої Перемоги!
Джерело: https://gorod.dp.ua/news/221963?fbclid=IwAR3KyQtIafVvAxHvztbzVw5LCLZQ9dRErbLTGHhcMgLSo9iJL9LL5LCnuE4gorod.dp.ua
В основі сюжету опери «Литовці» лежить історична поема Адама Міцкевича «Конрад Валленрод», де описуються патріоти своєї Батьківщини, які борються з головним своїм ворогом — Тевтонським орденом.
Новий сезон 156-й сезон розпочався не лише традиційною «Наталкою Полтавкою» Миколи Лисенка, але й концертним виконанням раритетної італійської опери «Литовці» Амількаре Понк’єллі (1834-1886).
Це друге звернення колективу театру до спадщини італійського композитора епохи пізнього романтизму. У 2006 році шанувальники класичного мистецтва мали змогу побачити на сцені Національної опери України оперу «Джоконда», яка вважається вершиною музичної спадщини цього композитора, а найвідоміший балетний номер «Танок годин» час від часу виконується у концертних програмах театру.
Звернення до маловідомих сторінок творчості Амількаре Понк’єллі стало приємною несподіванкою для столичних меломанів. Відомий італійський композитор є сучасником геніального Джузеппе Верді та вчителем Джакомо Пуччіні та П’єтро Масканьї.
Для своєї опери він обрав досить несподіваний та маловідомий в Італії сюжет поеми Адама Міцкевича «Конрад Валленрод», який розмірковує про величне минуле Литви у боротьбі з представниками тевтонського ордену.
Музичний твір складається з трьох дій з прологом. Лібретистом вистави є італійський письменник та прозаїк Антоніо Гісланцоні, відомий як автор лібрето до знаменитої опери Джузеппе Верді «Аїда».
Прем’єра «Литовців» відбулася в знаменитому міланському театрі «Ла Скала» у 1874 році та мала величезний успіх. У наступні роки її ставили в різних італійських театрах і в деяких американських, тісно пов’язаних з італійською традицією (Буенос-Айрес, Монтевідео чи Чикаго).
Згодом вона знову ставилася у «Ла Скала» 1903 році під керівництвом знаменитого диригента Артуро Тосканіні, однак була сприйнята досить прохолодно міланською публікою.
На думку музичних критиків, попри усі переваги музичної частини, сюжет твору залишався не дуже близьким та зрозумілим вибагливій публіці, тож невдовзі твір надовго зникає з репертуару італійських театрів.
Наступним зверненням до опери «Литовці» стала постановка 1984 року в театрі Понк’єллі у Кремоні, з нагоди 150-річчя композитора під керівництвом Едоардо Мюллера.
Справжнє відродження ця вистава здобула саме у Литві, де були здійснені постановки у театрі Вільнюса (1991), Тракая (2009) та Каунаса (2020).
Цього року до виконання цього твору долучився і колектив Національної опери України. Музичний проєкт став знаковою подією для українських митців і щирою подякою Литві за неймовірну підтримку і всебічну допомогу, котрі Україна відчуває з початку повномасштабного російського вторгнення.
«Цього літа у Вільнюсі наші артисти вперше виконали „Литовців“ у Вільнюсі. Захід відбувався у День Державності Литви, ставши частиною Міжнародного фестивалю Литовського національного театру опери та балету. Наразі вперше почути цю прекрасну оперу великої пристрасті та глибини мали можливість і київські глядачі», — розповідають у Національній опері України.
За словами творчого колективу, твір, що розповідає про героїзм литовців під час воєн з хрестоносцями у XIV столітті є особливо актуальним у наш час, коли Україна героїчно виборює свою Незалежність у кривавій війні проти російських загарбників.
Головні партії, як і на литовській прем’єрі, виконали провідні солісти Національної опери України: Вікторія Ченська (Альдона), Геннадій Ващенко (Арнольдо, литовський принц), Сергій Магера (Альбано), Дмитро Кузьмін (Вальтер, Конрад Валленрод) та Володимир Тишков (Вітольдо) під керівництвом головного диригента театру Миколи Дядюри.
Тенор Дмитро Кузьмін створив складний та досить суперечливий образ головного героя вистави литовця Вальтера, закоханого в Альдону, яку не бачив десять років. За цей час він обманом перейшов на сторону Тевтонців, змусивши їх повірити, що він є німецьким лицарем.
Тепер він призначений правителем Литви, і змушений боротися між коханням до Альдони, боротьбою за інтереси Батьківщини та службі тевтонцям.
У фіналі, «подвійний агент» змушений випити отруту, однак перед смертю зізнається, що щасливий бачити вільною свою Батьківщину.
Яскравий та трагічний образ закоханої Альдони створила Вікторія Ченська. Попри те, що теситура партії є досить низькою, голос співачки звучав надзвичайно яскраво та наповнено.
Високим рівнем виконавської майстерності порадували й інші виконавці: насичений бас Сергія Магери, який виконував партію литовського лицаря Альбано та баритон Геннадій Ващенко, який втілив роль брата Альдони.
Слід також відзначити чудове звучання хору Національної опери. Взагалі, масштабні хорові сцени стали окрасою цієї опери.
На думку музикознавців, у цьому творі Амількаре Понк’єллі вдалося відновити традиції італійської хорової мелодрами, започаткованими у виставах «Мойсей» Джоаккіно Россіні та «Набукко» Джузеппе Верді.
А деякі музичні фрагменти з «Литовців» (наприклад, мелодія Альбано «Sia benedetta l’ora», романс Арнольдо «O rimembranze», остання частина арії Альдони «E da tre mesi») мали значний вплив на творчість його учнів Джакомо Пуччіні та П’єтро Масканьї, які стали основоположниками жанру «Веризму» (музичного реалізму) в оперному мистецтві…
Прем’єрний показ «Литовців» у Києві мав неабиякий успіх серед столичних меломанів, які влаштували артистам гучні овації.
Наприкінці заходу з вітальним словом до колективу театру звернувся Посол Литви в Україні Вальдемарас Сарапінас, який подякував за звернення до славних сторінок Литовської історії та культури.
Водночас українська сторона також висловила щиру вдячність Литві за неймовірну підтримку та всебічну допомогу у дні протистояння України російській агресії.
Світлини для публікації надані пресслужбою Національної опери України. Авторка фото — Олександра Злуніцина.
Нагадаємо афішу Національної опери України на серпень 2023 року.
До теми: Тріумфальні гастролі у Вільнюсі: солісти Національної опери подарували глядачам оперу «Литовці».
Тетяна АСАДЧЕВА
Джерело: vechirniy.kyiv.ua
Концерти пройдуть у Весселінгу, Монгаймі-ам-Райні та Бонні у вересні, листопаді та грудні
Його назва — “Звуки України”. Організатори запрошують німецьку публіку почути і красу українського романсу, і насолодитися подорожжю через скрипковий репертуар від ХІХ століття і до наших днів, познайомитися з музикою найвідоміших українських композиторів — Лисенка, Косенка, Барвінського, Скорика, Сільвестрова і доторкнутися до традицій святкування Різдва в Україні.
Про це пише Четверта студія з посиланням на повідомлення філармонії.
Концерти пройдуть у Весселінгу, Монгаймі-ам-Райні та Бонні у вересні, листопаді та грудні. Всі заходи – це благодійні концерти, внески доброчинців з яких надійдуть людям, які постраждали від війни та втратили домівки.
Арт-директорка Фестивалю, Віоліна Петриченко розповіла:
“Пʼятнадцять років тому я вирушила на навчання до Німеччини, де й залишилась, присвячуючи свою музичну діяльність українській музичній спадщині. Після мого навчання в Німеччині стало очевидним, що моя справжня пристрасть полягає в українській музиці. Я грала багато концертів, робила записи, завжди прагнучи передати слухачам більше інформації про нашу культуру. Протягом минулого року мені вдалося провести близько 80 концертів з українською музикою в Німеччині, Італії, Англії, Люксембурзі та Швейцарії. Приємно, що я помітила дуже щирий інтерес європейських слухачів до нашої музики. Це надихнуло мене розширити мою діяльність та організувати фестиваль української класичної музики в Німеччині. Моя головна мета — продемонструвати різноманітність епох, стилів і настроїв, залучивши різних музикантів, які мають спільну ідею, а саме подарувати Європі можливість насолодитися багатством української музики”.
Упродовж Фестивалю виступлять також нові солісти Львівської національної філармонії — Лілія Нікітчук (мецо-сопрано) та Максим Римар (віолончель). В рамках “Звуків України” відбудеться співпраця із Наталією Гордєєвою, що зараз проживає та працює у Копенгагені.
За словами Віоліни Петриченко, їй пощастило “мати таких дивовижних колег. Не менш важливою є співпраця з німецьким піаністом Олівером Дрекселем. Програма фестивалю охоплює виключно українську музику, і ця умова була для мене ключовою. Мені завжди дивно, наскільки рідко українські музиканти за кордоном готові виконувати лише українську музику. Вдячна, що мені вдалося знайти музикантів, з якими у нас є така гармонія”.
З серпня 2023 року Віоліна Петриченко, відома українська піаністка та амбасадорка української музики, стала солісткою Львівської філармонії. Її концертні програми вирізняються глибиною задуму, тонкою працею з емоційним наповненням творів. Зовсім нещодавно вона представила прем’єру циклу Валентина Сильвестрова у Берліні.
Солістка Львівської філармонії Віоліна Петриченко започатковує фестиваль української класичної музики в німецькому Кельні
Вона відзначає, що пропозиція стати солісткою Філармонії була для неї несподіванкою, однак у новій ролі вона натхненно переконана: “Це не буде проблемою поєднувати діяльність у Львові й Кельні, бо я дуже багато подорожую і маю концерти в різних кутках Європи. Вже на фестивалі “Віртуози” було зрозуміло, що мої бажання і філософія Львівської філармонії співпадають: це культурна дипломатія, просування української музики як в Україні, так і за кордоном”.
Напередодні у піаністки та Філармонії — багато планів з незвичними і оригінальними програмами. Вони звучатимуть як у Львові, так і в інших містах України (Київ, Дніпро, рідне для виконавиці Запоріжжя) і, звичайно, за кордоном. У листопаді цьогоріч та березні 2024 року запланований великий тур солістки з Академічним симфонічним оркестром Львівської філармонії містами Німеччині й Польщі, де серед іншої української класики (зокрема, творів Лятошинського) у програмі — рідко виконуваний Фортепіанний концерт Василя Барвінського.
Джерело: 4studio.com.ua
У Варшаві 26 серпня мав відбутись музичний фестиваль Easy Busy Fest Warszawa, на якому була заявлена участь таких українських музикантів як «Океан Ельзи», The Hardkiss, Yaktak, Alyona Alyona, Дантес, Wellboy та інші.
Натомість серед спонсорів виявились бренди MixMerkt та Monolith, що належить вихідцям із Росії, які зареєстрували бізнес у Німеччині та мають у Європі мережу крамниць із російськими товарами Russian shops, яка цього року заходить у Польщу. Про це у своєму Facebook написала Наталка Панченко, польсько-українська активістка, лідерка української діаспори в Польщі, правозахисниця, активістка року за версією часопису Wprost.
«Вони закуповують у Росії російські продукти, підтримуючи цим російську економіку і продають потім ці товари у Європі, називаючи їх східноєвропейськими. Навіть після повномасштабного вторгнення. Навіть попри санкції», – написала вона.
Активістка закликала виконавців відмовитись від участі у фестивалі. Музиканти заявили, що не знали про спонсорство MixMerkt та Monolith.
«Перша і основна умова до будь-яких подій, в яких ми беремо участь – відсутність будь-чого, що має хоч найменший стосунок до країни-агресора… Це є базовим для нас настільки, що у наших контрактах є окремий пункт щодо цього…Це наша позиція з 2014 року і вона не зміниться. На цьому фестивалі нас не буде», – оприлюднили свою заяву представники «Океану Ельзи», вони подякували за пильність Наталці Панченко та пообіцяли на майбутнє мати додаткові запобіжники в роботі з організаторами.
«Змушені оголосити про відмову від участі на фестивалі Easy Busy Fest у Варшаві. Нам дуже шкода, що організатори, не сповістивши артистів, в останній момент додали до спонсорства компанію, що має зв’язок з країною-агресором. Для нас така співпраця неприпустима», – йдеться у заяві The Hardkiss.
Скасував участь і Wellboy. Після цього організатори заявили про те, що фестиваль не відбудеться.
«Перед усім ми хочемо вибачитись за нашу фатальну помилку, а саме за не доскональну перевірку спонсорів. В жодному разі ми не знімаємо з себе відповідальності за цю ситуацію. З першого дня повномасштабної війни організатори нашого фесту vpiska.pl підтримували Україну, відправляючи частину коштів з кожного концерту на допомогу ЗСУ і цей фестиваль не був виключенням. Ми просимо вибачення перед всіма артистами за цю ситуацію, а також хочемо наголосити, що вони не мали жодного відношення до спонсорів (Monolith, Mix Markt)», – наголосили вони.
Нагадаємо, у травні українські письменники Артем Чех, Артем Чапай та Ірина Цілик відмовилися брати участь у The World Voices Festival у Нью-Йорку через присутність на ньому росіян.
Джерело: zaxid.net
У Німеччині лунатиме українська симфонія на честь Дня прапора та Дня Незалежності нашої країни у виконанні Kyiv Symphony Orchestra
Про це інформує Міністерство культури та інформаційної політики.
Київський симфонічний оркестр під керівництвом диригента Романа Реваковича подарує німецьким глядачам музичний вечір. 22 серпня в місті Айнбек прозвучить програма, присвячена Дню Державного прапора та Дню Незалежності України.
Оркестр виконав твори видатних композиторів Вольфганга Амадея Моцарта та Валентина Сильверстова - на знак солідарності та взаємопідтримки Європи та України. Перша частина концерту буде присвячена Моцарту і його музичній драмі Thamos, König in Ägypten, а також четвертий концерт для скрипки з солістом Романом Холматовим.
Друга частина була присвячена українському композитору Сильверстову і його п’ятій симфонії, яка є одним з найвизначніших творів сучасної української музики.
"Такими мистецькими заходами ми хочемо привернути увагу до ситуації в нашій державі та заохотити європейських партнерів більш рішуче допомагати у боротьбі з агресором, адже наступною ціллю можуть стати саме вони", - зазначає продюсер проєкту Андрій Кошман.
Концерт висвітлюватимуть найбільші німецькі медіакомпанії RTL та ARD.
Джерело: espreso.tv
24 серпня 2023 р. свій 60-річний ювілей міг би відсвяткувати Олександр Володимирович Козаренко
Український композитор, доктор мистецтвознавства, заслужений діяч мистецтв України, дійсний член Наукового Товариства ім. Т. Шевченка, голова Музикознавчої комісії НТШ (2002 р.), декан факультету культури і мистецтв (2010−2015 рр.), завідувач кафедри філософії мистецтв (2011−2021 рр.), професор кафедри соціокультурного менеджменту Львівського національного університету ім. І. Франка 21 березня 2023 р. після важкої хвороби відійшов у засвіти. Козаренко — лауреат Всеукраїнського конкурсу піаністів ім. М. Лисенка (1984 р.), дипломантом Всеукраїнського конкурсу камерних ансамблів (1986 р.), членом Національної Спілки композиторів України та асоціації «Нова Музика», лауреатом державних премій України з композиції: ім. Л. Ревуцького (1996 р.) та ім. М. Лисенка (2001 р., за духовні музичні твори останніх років).
Народився майбутній композитор в місті Коломия Івано-Франківської області. Його батько був інженером, а мати — вчителькою початкових класів. Навчаючись в школі, митець любив займатися на фортепіано. «Десь приблизно у сьомому класі, − пригадує він, − я вперше спробував, займатися, не відходячи від інструменту, вісім годин. Але тато, ідучи на роботу, бачив, що я вже займаюся, а, повернувшись з роботи, − що я ще займаюся, насварив мене, бо переживав, що зруйную собі здоров’я». Олександр Козаренко закінчив Коломийську музичну школу 1978 р.
Закінчивши Львівське музичне училище (по класу фортепіано у Є. Агроскіної), вступає до Київської консерваторії, яку закінчив як піаніст (у класі В. Воробйова), композитор (у класі М. Скорика) і музикознавець (у класі І. Ляшенка). Під впливом викладачів сформувалися творчі наставлення митця, його художні вияви до піанізму та постійна увага до української фортепіанної музики.
Справжню популярність композитор отримує з початком 1990-х рр., адже саме тоді митці відчули свободу творчого виявлення, якої не було в радянський час. Тому молода генерація мала тут беззаперечну перевагу, оскільки більшість із них «уже не була чи майже не була скута старими догмами тоталітарного диктату».
Великий вплив на його творчість мав театр, навіть певний час митець завідував музичною частиною відродженого Коломийського драмтеатру, а надалі митець співпрацював із багатьма театрами України, для яких написав музику до понад 50 вистав.
Ключове значення у формуванні творчого світогляду митця відіграли такі міста як Коломия, Львів та Київ. Ще в студентські роки Козаренко заявив про себе насамперед як піаніст й саме відтоді вів активну концертну діяльність, виступаючи як в Україні, так і за кордоном. Окрему увагу митець приділяв виконанню фортепіанних творів М. Лисенка та української музики ХХ ст.
Як композитор Козаренко пише у різних жанрах, стилях та напрямах. Твори Олександра Козаренка емоційні, колоритні й неординарні. У них композитор трансформує гуцульські фольклорні інтонації та моделі українського бароко, поєднуючи їх з гостро-експресивними засобами сучасних гармонії та оркестру. Його твори входять до репертуару провідних колективів та виконавців України, звучать у багатьох країнах світу. Найвідомішими серед них є: «Ірмологіон» для струнних, фортепіанний цикл «Писанки», «Чакону» для симфонічного оркестру, «Сoncerto Ruteno» для камерного ансамблю, балет «Дон-Жуан з Коломиї», «Літургія св. Іоанна Златоуста» для мішаного хору та багато іншого.
Важливою ділянкою творчості митця також була його музикознавча діяльність. Особливу увагу він приділяв проблемам української національної характерності в музиці, що відобразилося у його праці «Феномен української національної музичної мови».
Помер композитор у віці 59 років у Івано-Франківській лікарні через ускладнення від дифузної ковідної пневмонії. У 2023 р. Коломийській філармонії офіційно присвоєно ім'я Олександра Козаренка. Ренесансна особистість Олександра Козаренка залишила в українській музичній культурі свій вагомий слід піаніста, композитора й музикознавця.
ОЛЕКСІЙ МИРОВСЬКИЙ
Джерело: wz.lviv.ua
26-27 серпня в Одеській обласній філармонії відбудеться Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Два дні та дві ночі нової музики». Цього року програма присвячується героїчній боротьбі українського народу проти російських загарбників.
Як повідомили організатори фестивалю, музична подія об’єднає твори українських та зарубіжних композиторів, написаних під час війни та відображають незламність українського народу та Збройних сил України.
Чи доречно проводити фестиваль у період війни? Очевидно, що сьогодні однією з цілей ворога є знищення найвидатнішого, всього, що несе наші національні коди та культуру – культурні установи, проекти та акції, об’єкти культурної пам’яті. Тому боротьба проти російської агресії має проводитися нами і на культурному фронті, ми не повинні втрачати свої позиції як європейської держави, яка розвиває сучасне мистецтво. Тому, вважаємо, наш фестиваль доречний зараз і є одним із етапів цієї боротьби”, – вважають організатори фестивалю.
Згідно з розпорядженням мера Одеси, Департамент фінансів має профінансувати захід на суму 100 тисяч гривень. Ці гроші розподілять так:
1 тисяча 624 грн. – готельні послуги.
38 тисяч 88 грн. – послуги з письмового переказу.
20 тисяч – послуги із синхронного перекладу.
20 тисяч 288 грн. – послуги з оренди майданчика
Додамо, що музичний фестиваль “Два дні та дві ночі нової музики” засновано у 1995 році і щорічно проводиться в Одесі. До програми фестивалю включено сучасну музику українських та зарубіжних композиторів, переважно експериментального спрямування.
Джерело: odessa-life.od.ua
Ці літні дні в Україні наповнені звуками сирен повітряної тривоги, які повідомляють про безперервні нитки нескінченної російсько-української війни. Проте відома американська композиторка китайського походження Вонґ Джі приїхала до західної України, до Львова, щоб почути місцеві прем’єри двох своїх творів у виконанні оркестру Львівської національної філармонії.
У інтерв’ю Дзвениславі Саф’ян для The Claquers мисткиня сказала: “Моя особиста безпека та занепокоєння були просто дріб’язковими порівняно з відчуттям, що мені потрібно було бути тут особисто. Я не можу це пояснити, але я мала це зробити. Я почувала обов’язок подолати всі труднощі подорожі та логістики, щоб бути тут”.
20 серпня Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії зіграє два її твори: “Коли я думаю про цілу країну людей, які страждають у такій невизначеності, я думаю про те, як музика могла на одну коротку мить, лише на ці 12 хвилин, щоб кожен міг мати впевненість бути разом у значущий спосіб. Я думаю, у цьому сила музики. Це універсальний дух, який ми поділяємо. І неважливо, що я живу в Сполучених Штатах і я американський художник. Ця музика об’єднує наші серця.
Джерело: philharmonia.lviv.ua
У Палаці культури Луцька вперше за 30 років, проїздом на гастролі в Німеччину, з унікальним і єдиним концертом виступить колектив національного ансамблю солістів «Київська камерата».
Концерт відбудеться 2 вересня, початок о 17:00. Про це інформує Волинська обласна філармонія.
Генеральна директорка – художня керівниця, народна артистка України Богдана Півненко. Концерт відбувається в рамках ювілейного гастрольно-концертного туру з нагоди 30-річчя з часу діяльності ансамблю як національного колективу.
«Програма «Пори року», солістка Богдана Півненко, об’єднає три концерти для скрипки з оркестром авторства славетного Антоніо Вівальді, «Великого Астора» Астора П’яццоли та талановитого українця, нашого сучасника, Золтана Алмаші. Стихія природи, бурхливий світ людських емоцій, радість від перемоги над силами зла постане з неперевершеної музики різних епох та країн», – йдеться в анонсі.
Ціна квитків – 100-200 гривень. Квитки продаються в касі філармонії на Театральному майдані. Телефони для довідок: 24-02-41, (095) 206-75-88. VOLYNCONCERT.NET
Офіційні квитки можна також придбати на сайті KARABAS.com.
Джерело: lutsk.rayon.in.ua
Унікальна програма з творів відомої сучасної американської композиторки китайського походження Вонґ Джі та майстрів європейського романтизму Ріхарда Штрауса та Антоніна Дворжака звучатиме 20 серпня. Виконавці: Академічний симфонічний оркестр під батутою всесвітньо відомого українсько-американського диригента Теодора Кухара.
Китайська — мова, що говорить метафорами. Так і назва твору «Політ на лускатих спинах наших гір» промовляє до слухача, надихаючи його вдивлятись у неосяжні далі таємничих гір та роздумувати над майбуттям. Як каже сама, авторка, кожен її твір — це алегорична подорож на вершину гори. В зимовому часі мандрівки відвідувачів концерту зустріне її барвиста та яскрава симфонічна п’єса «Зима, яка нас об’єднала».
Тим часом 150 років тому видавець Дворжака писав про його славнозвісні «Слов’янські танці» — «Неможливо уявити твір, що більше годиться для оркестру. Грім та блискавка!..». Ці короткі шедеври з циклу являють собою переосмислення танців чеського походження: цікаво, що один твір з двох зошитів написаний Дворжаком на тему української думки (№ 2).
Чудовим балансом програми виступить останній написаний цикл Ріхарда Штрауса, видатного німецького митця. В ньому переплелись почуття прийняття невідомості та внутрішнього спокою.
Ольга МАКСИМ’ЯК
Джерео: photo-lviv.in.ua
