У січні 2025 року відбудеться фестиваль на честь українського композитора й класика ХХ століття Бориса Лятошинського – Liatoshynsky Space 2025. Його організовує Національна філармонія спільно з Фундацією Лятошинського.
"2025 для української культури є роком відзначення 130-ліття від дня народження Бориса Лятошинського (1895-1968), чия творчість є невід’ємною унікальною частиною нашої класичної музики. Нині, коли Україна набуває суб’єктності у міжнародному культурному просторі, саме ім’я Лятошинського все більше привертає увагу, репрезентуючи виразну самобутність української музики ХХ століття", – наголосили організатори.
Головна мета фестивалю – посилити уваги до спадку композитора та відобразити цілісне сприйняття його різноманітного доробку. Тому зі сцени прозвучать визначні композиції Лятошинського, серед яких Друга і Четверта симфонії, Український квінтет, Перша фортепіанна соната, Скрипкова соната, Слов’янський концерт та інші модерні твори.
"При зверненні до культурного спадку завжди постає питання його актуальності для нас і нашого часу. Життя і творчість Лятошинського, які припали на дві світові війни, більшовицький переворот, національно-визвольні змагання, період українського мистецького Ренесансу, сталінський терор, ставлять перед нами складні питання, відповіді на які шукаємо під час Великої війни, спрямованої на знищення українців як нації", – розповідає команда фестивалю.
Подія триватиме з 3 по 26 січня та включає п'ять ключових подій, чотири з яких відбудуться у Національній філармонії, а заключна – у Меморіальному кабінеті-музеї композитора, який знаходиться у будинку РОЛІТ. Кожна з них матиме свою окрему тему: пам'ять, ідентичність, генеза, усвідомленість, дім.
Джерело: life.pravda.com.ua
Відчути неповторну атмосферу різдвяних свят з неймовірною музикою 25 грудня запрошують Національний камерний ансамбль “Київські солісти” та диригент Володимир Сіренко.
В акустичному залі старовинної Кірхи Святої Катерини в самому серці Києва прозвучать найкращі композиції Вольфганга Амадея МОЦАРТА та Йозефа ГАЙДНА.
Програма:
1. К. ВІЛЕНСЬКИЙ «Добрий вечір тобі, пане господарю!»
2. В.А. МОЦАРТ Exsultate Jubilate K. 165 для сопрано та оркестру
Солістка - Ольга ФОМІЧОВА (сопрано)
3. Й. ГАЙДН Концерт для скрипки зі струнними соль-мажор H.VIIa:4
Соліст - Дмитро ТКАЧЕНКО (скрипка)
4. В.А. МОЦАРТ L’amerò, sarò costante з опери Il Rè pastore (Король-пастух) K. 208 для сопрано та скрипки з оркестром
Солісти: Ольга ФОМІЧОВА (сопрано) і Дмитро ТКАЧЕНКО (скрипка)
5. В.А. МОЦАРТ Симфонія №29 ля мажор, К.201
УВАГА! Прохід та проїзд до Кірхи Святої Катерини здійснюється виключно зі сторони вулиці Хрещатик.
Коли: 25 грудня (ср), 19:00
Де: Київ. Вул. Лютеранська, 22
Автор: Оксана Тупальська
Джерело: bigkyiv.com.ua
Доки щедрівка підкоряла світ, вдома чекісти вбивали її автора — композитора Миколу Леонтовича.
Напередодні Різдва-2024 росіяни влаштували в Україні черговий ракетний терор, завдавши ударів балістикою по кількох містах. І по центру Києва зокрема, пошкодили один із найстаріших католицьких храмів столиці — костел Святого Миколая. Це страшне нагадування українцям про те, що північний сусід нищив нашу націю завжди — чи то за Гетьманщини, намагаючись загнати під руку царя, за часів російської імперії. Після її розпаду, прагнучи не втратити ласий шмат «своєї території», більшовики ладні були втопити у крові Україну, але не дати їй бути самостійною. Про сталінські часи, Голодомор годі й говорити. І от тепер, у ХХІ столітті, Україна знову платить життями за бажання бути незалежною. І в грудні 2024, коли по всьому світу напередодні Різдва лунає український «Щедрик», його батьківщина здригається від вибухів ракет і звуків сирен.
Нинішні події в Україні часто порівнюють із подіями сторічної давнини, коли після розпаду російської імперії українці так само прагнули незалежності та власної держави, намагалися вирватися із задушливих «братніх обіймів» росіян. Тоді так само молода українська держава намагалася отримати підтримку Заходу, зламати імперську пропаганду, завдяки якій світ дивився на Україну через російську окуляри, як і до нинішньої війни. Тоді в хід теж йшла дипломатія. А головною зброєю за серця європейців і американців, аргументом на користь того, що Україна — це не росія, стала пісня. Секретною зброєю українців став «Щедрик». Про найвідомішу нині різдвяну пісню є чимало розвідок та досліджень. Напевно, найґрунтовніше зробив Ukraїner. Ми ж пригадаємо лише один епізод із сумної історії видатного «Щедрика». Він — про успіх і поразку водночас.
Свого «Щедрика» Микола Леонтович написав у Тульчині, де композитор мешкав і працював викладачем у духовній школі. За текстову основу пісні Микола Леонтович узяв волинський варіант «Щедрика», що був записаний фольклористами в місті Краснопіль на Поліссі. Всього було 5 редакцій «Щедрика» — Леонтович доводив до ідеалу свій твір з 1901 по 1919 рік.
«Леонтович дуже скромно себе оцінював. Навіть той факт, що він до 20 разів переробляв свої хорові твори. Він завжди вважав, що вони десь недосконалі. Тому доводив їх до такої технічної вершини, як композитор, що це приваблювало хорові твори усього світу і надавало йому великої популярності», — розповідає дослідник творчості композитора, заслужений діяч мистецтв України Анатолій Завальнюк.
«Щедрика» змусив Леонтовича випустити на сцену Олександр Кошиць, який уже мав авторитет поборника української культури в тодішньому середовищі. Він наполягав, щоб той перестав «солити» твір, бо йому давно місце на сцені. За кілька місяців пісня вперше прозвучала в Києві.
Відбулося це 29 грудня 1916 року під час різдвяного концерту в залі Купецького зібрання (нині — Національна філармонія України). Щедрівку виконав студентський хор Київського університету Святого Володимира під орудою Олександра Кошиця. Диригент згадував, що виступ був дуже вдалий, а пісня одразу викликала захоплення публіки.
«Щедрик» — дипломат у боротьбі за незалежну Україну
Через три місяці після київської прем’єри пісні в історії українського народу відбулися тектонічні зрушення. У лютому 1917 року в російській імперії, відбулася революція, цар Микола ІІ зрікся престолу, а поневолені імперією нації почали боротьбу за незалежність.
Першою з «тюрми народів» вирвалася Фінляндія, декларувавши самостійність у грудні 1917 року. Другою, 22 січня 1918 року, проголосила свою державну незалежність Українська Народна Республіка (УНР). За ними — країни Балтії, Південного Кавказу та Польща.
Одразу ж у Києві було створено перший національний уряд, куди запросили на роботу і Миколу Леонтовича. Разом із «хрещеним батьком» «Щедрика» Олександром Кошицем та іншими українськими композиторами він працював допізна в музичному відділі українського Міністерства освіти та мистецтв. Чиновники писали й видавали українські музичні посібники, засновували національні хори, відкривали українські школи — робили те, що донедавна було б миттєво заборонено царською росією як прояв «сепаратизму».
Однак у жовтні 1917 року владу в Москві захопили більшовики. Попри декларування права неросійських народів на самовизначення, вони розгорнули гібридні війни проти держав, утворених на теренах колишньої Російської імперії. З особливим завзяттям взялися за окупацію України, називаючи це її «звільненням» від «шовіністів».
Намагаючись протистояти російській навалі, Україна звертається по допомогу до Заходу. Першими українську незалежність визнали Німеччина й Австро-Угорщина, вони ж надали українському урядові військову допомогу у боротьбі з більшовиками. Але головне слово було за Антантою — союзом країн-переможниць у Першій світовій війні (Франція, Велика Британія, США). Західні країни були не в захваті від їхніх експансіоністських планів, тож запровадили проти «червоних» росіян економічні санкції і дипломатичну блокаду. А для військового придушення російської Червоної армії у грудні 1918 року в Одесу вислали десант французьких військ.
Здавалося б — ось допомога Україні! Однак це було сприяння іншим російським імперіалістам — білогвардійцям, колишнім царським генералам, які прагнули відродити велич і «лице» дореволюційної росії.
Щоб переконати Захід, що українці — окрема від росіян нація, на арену виходить пісня. Відкрити світові Україну треба через культуру, вирішує тодішній глава української держави і головнокомандувач армії Української Народної Республіки Симон Петлюра (1879–1926). І відсилає на Захід хор.
«Колишньому генеральному секретареві військових справ УНР Симону Петлюрі настільки сподобалася наша колядка, що він дав наказ хоровому диригенту Олександру Кошицю створити республіканську капелу, яка поїхала гастролювати за кордон. От якраз у 1919 році українська капела дає гастролі у столицях Європи. Симон Петлюра хотів показати, що є в нас українська пісня, українська культура і він це дійсно показав», — розповідає дослідниця творчості Леонтовича Ольга Прокопенко.
Коли «Щедрик» зривав овації за кордоном, його творець пішки тікав з окупованого Києва
Успіху у «Щедрика» і в хору був просто шалений. Українська республіканська капела (пізніше перейменовану в Український національний хор), керована Олександром Кошицем, за п’ять з лишком років обспівує не тільки всю Європу, а й Америку.
Європейські газети заходилися компліментами від цього видовища барвистих сценічних костюмів і голосистого темпераменту, в ауру якого так органічно вписалися імена українських композиторів Кирила Стеценка, Миколи Лисенка, Олександра Кошиця і, звичайно ж, Миколи Леонтовича. Це саме тоді Франція назве його «українським Бахом», а Польща — «Гомером у музиці».
Компліменти компліментами, проте реальної допомоги Україна так і не дочекалася тим часом Україну захопила більшовицька росія. Після загарбання української столиці в лютому 1919 року російська більшовицька армія влаштовує тут терор. Свідомих українців розстрілювали та ховали у братських могилах. Творець «Щедрика» Микола Леонтович був змушений тікати з Києва і переховуватися. У листопаді 1919 року, коли його «Щедрик» зривав овації французької публіки, композитор залишив місто. «У благенькому літньому пальтечку на плечах та неоковирній шапочці, геть змарнілий, застуджений», — згадували сучасники. Він пішки дійшов до міста Тульчин на Поділлі. Дорога — понад 300 кілометрів.
Наступні два роки — найзлиденніший період життя Миколи Леонтовича. Йому, дружині та двом донькам не вистачало елементарного: їжі й одягу. «Батьки часто на різні релігійні свята відправляли мене погостювати до дідуся в Марківку, — згадувала донька композитора, — з надією, що, вертаючись, я принесу сяких-таких харчів».
І навіть за таких умов Микола Леонтович продовжував творити. Одразу ж після втечі з Києва він взявся за написання першої у своєму житті опери. В роботі та злиднях композитор навіть не здогадувався про масштаб своєї міжнародної слави. А вона була грандіозною.
5 жовтня 1922 року відбулася прем’єра «Щедрика» в Нью-Йорку, в престижному концертному залі Carnegie Hall. На той час молода українська держава вже була задушена, і цим непокоїлись, окрім самого хору Кошиця (вони мусили залишатися в Штатах та Канаді), тільки емігранти, які вимагали від уряду США підтримки незалежної України, та, можливо, політики, які не без скептицизму згадували тезу президента Вудро Вільсона про право націй на самовизначення.
Коли хор зі «Щедриком» викликали на біс, його автора 23 січня 1921 року було підступно вбито у отчій хаті.
За що вбили Миколу Леонтовича
У Миколи Леонтовича була учениця — Надія Танашевич. За однією із версій саме вона напророчила композитору ранню смерть.
«Перед поїздкою додому, Микола Дмитрович завітав до своєї лібретистки Надії Танашевич. Її мати гадала хіромантичним способом. І він жартома сказав: «Пані матко, погадайте й мені». От вона дивилася йому на долоню і каже, що у вас дуже довга ліні життя. А в цю хвилину підходить Надія і каже: «Матінко, ви ж говорите неправду, адже лінія життя уже майже скінчилася. На що Микола Дмитрович сказав: «Я йтиму від вас до свого батька. Вийде якийсь бандит, захоче мене вбити. А я скажу йому: «Е ні, матінка Танашевич нагадала мені багато років життя», — розповідає Ольга Прокопенко.
У ніч на 23 січня 1921 року у селі Марківка Подільської губернії автора «Щедрика» Миколу Леонтовича вбили пострілом з обрізу. Чекісти розпустили чутки, що нібито це була справа рук злодіїв.
Уже згодом виявилося, що убивця Афанасій Грищенко — агент ВНК. Він напросився в хату переночувати, назвавшись чекістом, що проводить боротьбу з бандитизмом. Вранці пограбував будинок і застрелив композитора. До свого світового визнання Леонтович не дожив кілька місяців.
«Його вбили за те, щоб був дуже глибоко-національним композитором і своєю творчістю збуджував народ, людей до любові свого національного мистецтва. Такі композитори могли стати дуже яскравими шкідливими націоналістами. Багато інших композиторів теж нищились оцими більшовицькими людьми, які не хотіли, щоб українська національна культура процвітала в державі», — говорить Анатолій Завальнюк.
За словами дослідників життя Леонтовича, одним і мотивів також могло бути те, що композитор входив до синоду української автокефальної церкви. Адже він написав багато духовної музики і його високо цінували у релігійних колах.
Лише після того, як у 1990-х роках стали доступними архіви КДБ, у них знайшли рапорт начальника Гайсинського повітового відділу міліції. Він і спростував вигадку про злодіїв. У рапорті чітко сказано, що вбивцею є чекіст Грищенко (Афанасій). Так московська рука розправилася з митцем України, який, до того ж, ще й не бажав зрікатися своєї віри й належності до Української автокефальної православної церкви.
Нищення цвіту нації виллється в 1930-х у вседержавну акцію, названу істориками сталінським терором…
Настя ТОПОЛЯ
Джерело: resh.news
Національний Одеській філармонійний оркестр запрошує на особливий музичний вечір Різдвяних свят 27 грудня о 18:00 у Великій філармонійній залі. На сцені прозвучить яскрава коляда з всесвітньовідомою оперною примадонною ЛЮДМИЛОЮ МОНАСТИРСЬКОЮ! Музична програма концерту являє собою вишуканий симбіоз фольклору з академічними традиціями, а знайомі кожному українцю теми колядок та щедрівок заграють новими фарбами та експресією гармоній. Диригент — заслужений артист України, головний диригент Одеської Національної Опери — ВАСИЛЬ КОВАЛЬ. Солістка — народна артистка України, солістка Національної Опери України, національна гордість держави — ЛЮДМИЛА МОНАСТИРСЬКА. Тож колядуйте разом із нами, отримайте чарівні музичні дарунки та насолодіться дивом справжньої різдвяної казки!
Коли: 27 грудня о 18:00.
Де: Одеська філармонія, вул. Вулиця Ніни Строкатої (Буніна), 15.
Квитки від 200 гривень
Джерело: culturemeter.od.ua
«Різдво єднання» – таку назву отримав гастрольний тур Заслуженого академічного Закарпатського народного хору країнами Європи.
9-денна поїздка протяжністю понад 4 тис км охопила 7 міст – Братиславу і Банську Бистрицю (Словаччина), Будапешт, Сеґед і Ніредьгазу (Угорщина), Турин і Прато (Італія). Відтак, у цей передріздвяний період на численних європейських майданчиках лунали милозвучні українські й закарпатські колядки, урочистий хоровий концерт «Слава во вишніх Богу» Дмитра Бортнянського, відомі різдвяні мелодії словацькою, угорською, німецькою, румунською, італійською мовами і, звичайно, всесвітньовідомий «Щедрик». Соло виконували заслужена артистка України Яна Садварій, Ольга Свида, Вікторія Тимко, Ольга Міщенко.
Концертний тур розпочався з Банської Бистриці, де на запрошення керівництва тамтешнього Університету Матея Бела та за сприяння Закарпатського обласного культурно-просвітницького товариства словацьких жінок «Довіра» (голова – Яна Дудаш) наші артисти виступили на центральній площі міста в рамках великої святкової програми. Решта концертів колективу під орудою директора-художнього керівника та головного диригента, амбасадора Закарпаття Наталії Петій-Потапчук відбулися в церквах і храмах.
Зокрема, в Братиславі колектив презентував свою різдвяну програму в двох греко-католицьких церквах і відвідав Посольство України в Словацькій Республіці. Крім того відбулося урочисте підписання Меморандуму про співпрацю між КЗК «Заслужений академічний Закарпатський народний хор» ЗОР та Українським музично-драматичним ансамблем ім.Тараса Шевченка в Братиславі. Окрема подяка Голові ансамблю Михайлу Калиняку за сприяння в організації концертів.
Не менш насиченою виявилася й програма перебування колективу в іншій європейській столиці – Будапешті. Теплою й зворушливою була зустріч артистів із учнями та педагогами Угорсько-української школи, а ввечері українським колядкам щиро аплодували в величному Михайлівському храмі. Публіка, серед якої було багато українців, довго не хотіла відпускати артистів. За чудову організацію заходу особлива подяка Голові Державного Самоврядування Українців Угорщини Євгенії Єдличці. Також керівництвом колективу було підписано договори про співпрацю з Угорсько-українською школою, зі Школою української мови імЛ.Українки (для підтримки сімей і молоді української національності та зміцнення дружніх стосунків між Україною й Угорщиною) та договір про міжнародну співпрацю між КЗК «Заслужений академічний Закарпатський народний хор» ЗОР та Державним Самоврядуванням Українців Угорщини.
Яскравою і незабутньою частиною благодійного туру «Різдво єднання» стало триденне перебування Закарпатського народного хору в Італії, організація якого стала можливою завдяки сприянню єпископа Мукачівської греко-католицької єпархії Теодора Мацапули. «Молилися разом за мир і перемогу нашого народу, розповідали про його біль і боротьбу та оспівували нашу Україну» – так підсумував Владика цю частину туру, адже колектив не лише виступив з концертними програмами у храмах Турину й Прато, а й взяв участь у літургіях. Неймовірним щастям для артистів стала можливість відвідати знаменитий Собор св.Стефана у Прато (Тоскана, Італія) та кількагодинна екскурсія Флоренцією – містом із тисячолітньою історією, батьківщиною Мікеланджело, Данте та Леонардо да Вінчі. І навіть у цьому місті-музеї з його дивовижними архітектурними шедеврами наші земляки знайшли час, щоб заколядувати в тамтешній українській церкві.
Наступною зупинкою концертного туру Закарпатського народного хору став угорський Сеґед, де за підтримки Почесного Генерального консула України в Сегеді й амбасадора Закарпаття Олександра Ровта та Голови Державного Самоврядування Українців в м.Сегед Наталії Шойтош артистам пощастило виступити в одному з найкрасивіших і наймонументальніших європейських храмів – Домському кафедральному соборі. Унікальна акустика, численна, вдячна публіка, гостинний прийом – це найкращий подарунок для артистів.
Завершальним акордом гастролей став концерт у греко-католицькій церкві в Ніредьгазі, який відбувся за сприяння Голови Самоврядування українців м.Ніредьгаза Марії Станко, Голови регіонального Самоврядування українців Саболч-Сатмар-Березької області Ласло Бобіка та депутата Державного Самоврядування українців Угорщини Юдіти Софілканич. Без перебільшення, того вечора там панувала тепла, щира, майже домашня атмосфера. Годі й казати, що більшість присутніх – це наші земляки, для яких такі зустрічі з рідним словом, піснею, колядкою є особливо щемкими. Власне, на кожному концерті цього туру в залі знаходилися українці, наші вимушені переселенці, яких саме війна змусила покинути рідний дім. Їх одразу було видно по хвилюванню, сльозах в очах, по українській символіці. Вони колядували разом із артистами, а після концертів підходили поговорити, розпитати про Україну, зробити спільні світлини на згадку.
Концертний тур Закарпатського народного хору країнами Європи, крім бажання об’єднати всіх різдвяною колядою, нагадати про війну в Україні, зігріти серця наших переселенців і діаспорян, мав і цілком конкретну благодійну мету – підтримати дитячий будинок сімейного типу, де проживають 10 дітей, який був змушений переселитися із окупованого міста Олешки Херсонської області на Закарпаття. Тож до різдвяно-новорічних свят дітки отримають в подарунок від артистів необхідні для їх будинку побутові прилади. Закарпатський народний хор висловлює вдячність за підтримку Закарпатській державній адміністрації, Закарпатській обласній раді, Департаменту культури ОДА, а також амбасадору Закарпаття, засновнику Шато Чизай Геннадію Гутману.
Колектив щойно повернувся з гастрольного туру, але вже готується до великого арт-проєкту із обдарованими дітьми «Зіркове майбутнє Срібної Землі». Святкова різдвяна програма під назвою «Коли звізда ясна» відбудеться 27 грудня о 18.00 в Закарпатській обласній філармонії.
Підготувала Таїсія Грись
Джерело: uzhgorod.net.ua
Все минає, а музика вічна. Вона прикрашає життя людей, змушує їх радіти та співпереживати, відкриваючи двері в прекрасний світ звуків і коливань наших власних струн душі.
Василь Крячок наприкінці 1980-х заснував Камерний оркестр «Ренесанс», ставши його диригентом і художнім керівником. У 2018 році була відкрита перша і єдина камерна філармонія в Україні, а саме Маріупольська камерна філармонія, де Василь Крячок став художнім директором та головним диригентом.
Від початку повномасштабного російського вторгнення до другої половини квітня 2022 року пан Василь залишався у рідному місті, адже не міг покинути людей, які потребували його допомоги й підтримки, бо музична установа працювала для маріупольців як укриття.
Потім, після перебування у Німеччині, вирішив повернутися до рідної країни й відновити діяльність Маріупольської камерної філармонії.
У січні 2023 року знайшов постійну репетиційну залу в Будинку архітектора, оголосив конкурс на заміщення вакантних посад. Зараз у Маріупольській камерній філармонії працюють музиканти з Луганська, Сєвєродонецька, Харкова, Миколаєва, Кривого Рогу, Києва та Запоріжжя.
20 лютого 2023 року Маріупольська камерна філармонія відкрила другу половину сезону в Національній філармонії України. Цим концертом Національна філармонія України розпочала проєкт «Філармонія нескорених», спрямований на підтримку музикантів із окупованих та деокупованих українських територій, зокрема, міст, що перебувають під постійним обстрілом агресора.
Саме тоді повноцінно відновилася діяльність Маріупольської камерної філармонії, й була презентована нова музична програма.
Зараз оркестр запрошують у Запоріжжя, Дніпро та Вінницю. Також пропонують попрацювати у Європі: в Австрії, Італії, Польщі, Німеччині, Нідерландах.
Василь Крячок зазначив, що музика після 24 лютого 2022 року безумовно змінилася. І в усіх програмах більшість - українські твори, і обов'язково у кожній програмі звучить один твір композиторів Донеччини.
Зі слів Василя, у нього відкрилося друге чи навіть третє дихання. Бо якщо він зміг вибратися з Маріуполя, то ще 20 років має працювати. І 90 років зустрічати на сцені, а у 100 - насолоджуватися музикою в залі.
Культура Донеччини продовжує жити! Разом до Перемоги! Український народ – талановитий та незламний!
Джерело: dn.gov.ua
Виставка «Недоспівана пісня» приурочена до 50-річчя від дня народження відомого на весь світ співака, Героя України, Василя Сліпака.
Сьогодні, 18 грудня, у Львівському історичному музеї презентують унікальний виставковий проєкт «Недоспівана пісня», приурочений до 50-річчя від дня народження відомого на весь світ співака Василя Сліпака.
Цей виставковий проєкт має на меті вивчення дивовижного таланту, творчості і життєвого шляху співака. Незвичайний талант і харизматична натура якого викликає неабиякий інтерес серед шанувальників музично-вокального мистецтва.
На виставці представили близько 70 предметів, які належали Василю Сліпаку, серед яких театральний одяг і аксесуари, особисті речі співака, предмети військової амуніції, нотні альбоми, театральні буклети, афіші, нагороди, ділове й приватне листування, особисті документи, світлини.
Яскравим акцентом виставки є роботи українських художників, а саме Олега Шупляка, Івана Притули та Олени Гладкової, а також малюнки французької художниці Дельфіни Пресле, якими проілюстрована серія статей про Василя у швейцарському журналі «Heidi.news».
За словами заступника голови обласної державної адміністрації Івана Собка, творчість і життєвий шлях Василя Сліпака – це нагадування про нашу силу, єдність і невідступність.
«Цими днями вшановуємо світлу пам’ять Василя Сліпака, якому цього року могло б виповнитися 50 років, якби не ця клята війна.
Він своїм прикладом довів, що справжня велич полягає у вірності своїм переконанням і любові до Батьківщини.
Ми не лише згадуємо Василя у переддень його дня народження, але й вчергове утвердимо, що його спадок – це те, що надихає нас і буде надихати майбутні покоління на творення нової, вільної України. Його голос лунав не лише на сценах, а й у серцях людей, які цінують ідеали свободи. А його життя – це символ боротьби за свободу, творчість і нескорений дух України.
Після перемоги ми повинні зберегти наші ідеологічні цінності, залишатися єдиними і не дозволити ворогові знову ступити на нашу землю», – наголосив заступник голови обласної державної адміністрації Іван Собко.
Василь Сліпак – львів’янин, вихованець Львівської Національної академічної чоловічої хорової капели «Дударик», соліст Паризької національної опери, учасник Революції Гідності, волонтер, доброволець ДУК «Правий Сектор», Герой України (посмертно), кавалер ордена «За мужність» I ступеня.
З дитинства Василь захоплювався музикою, хоча й ріс у родині батьків із технічними професіями. Перший професійний досвід отримав, співаючи у Львівському дитячому хорі «Дударик».
У 1997 році Василь Сліпак став солістом Паризької національної опери. Юнак досяг успіху у своїй професії: провів кілька успішних сольних гастролей Європою та отримав приз як найкращий виконавець на Оперному конкурсі Armel та на фестивалі в м. Сеґед (Угорщина) за виконання «Пісні Тореадора» з опери «Кармен».
З початком Революції Гідності у 2013 році Василь очолив волонтерський рух у Франції, організовував різні акції на підтримку активістів Майдану та їхніх дітей, а також збирав кошти та надсилав гуманітарну допомогу.
У 2014 році Василь повернувся в Україну, брав участь в антитерористичній операції на сході України. Він воював у небезпечних зонах бойових дій, як-от: Піски, Донецький аеропорт, Авдіївка.
Після війни Василь планував продовжити кар’єру в Парижі, але 29 червня 2016 року в бою був убитий російським снайпером поблизу смт Луганське (Бахмутський район Донецької обл.).
Після загибелі Василя, його родина передала речі до музею визвольної боротьби.
«Ця виставка – не просто про речі, це про пам’ять, яку залишив Василь. Від бірки з пологового до ножа з бойових дій – кожен експонат розповідає про його шлях, сповнений мужності, таланту і любові до України. Василь був людиною світового рівня, співав у Паризькій опері, але своєю громадянською позицією довів, що справжній герой завжди бореться за свою землю. Його приклад – це нагадування нам усім, за що ми досі боремося», – переконаний директор музею Роман Чмелик.
Як розповіла кураторка виставки Ольга Руденко, це найбільша меморіальна колекція у фондовій збірці Музею – близько 300 експонатів. Це перша така виставка.
«Василь мріяв стати професійним вокалістом, і його мрія здійснилася: після першого виступу у Львові в 1994 році він у 1997 став солістом Паризької опери.
Коли почалася Революція Гідності, Василь, перебуваючи за кордоном, підтримував Україну, як міг, – українська символіка й музика стали його постійними атрибутами. А коли настала війна, він змінив ліжко на бліндаж і вирушив на Схід, де за його словами твориться історія України.
Щороку відбувається маратон пам’яті на річницю його загибелі – їх уже було 8. Також щодва роки проходить Міжнародний конкурс імені Василя Сліпака, який об’єднує таланти з усього світу й продовжує його мистецьку та громадянську спадщину.
Я вже 8 років займаюся збереженням його пам’яті й не перестаю дивуватися: ця людина жива – Василь у наших серцях, у нашій пам’яті, у справах, які він надихнув нас продовжувати», – підсумувала Ольга Руденко.
Джерело: loda.gov.ua
У Свято-Михайлівському кафедральному гарнізонному соборі проведуть благодійний концерт. Про це пишуть на сторінці собору.
25 грудня об 11:00 відбудеться благодійний концерт “Дитячі мрії на Різдво”, спрямований підтримати дітей полеглих Героїв України з Черкащини
Захід відбудеться в Свято-Михайлівському кафедральному гарнізонному соборі
Учасники концерту:
Олена Лютаревич-Марченко (сопрано)
Юлія Дащенко (сопрано)
Іван Гнатюк (тенор)
Марта Мінео (флейта)
Лілія Сіньковська (фортепіано)
Ілля Шевченко (фортепіано),
клас викладача -Наталії Андрійчук
Камерний хор “Канон”,
КЗ “Об’єднання художніх колективів” Черкаської обласної ради
Концертмейстерка – заслужена артистка України Олена Бєлкіна
Ведуча – Анастасія Владімірцева
Організатори: Клуб поціновувачів оперного мистецтва “Секвенція.Черкаси”, клуб меценатів “Друзі опери”, фотографка Світлана Корабльова.
“Не пропустіть унікальну можливість відчути чарівність Різдва через музику та долучитися до створення дива для дітей наших Захисників” – зазначають організатори.
Джерело: vikka.ua
Академічний симфонічний оркестр Черкаської обласної філармонії під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Олександра Дяченка здійснив концертне турне до Австрії. Про це повідомляють в управлінні культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОВА.
Концерти організували за сприяння Черкаської обласної військової адміністрації та Посольства України в Республіці Австрія.
Виступи відбулися у трьох містах: столиці Австрії — Відні, а також у Лінці та Санкт-Пельтені.
У програмі оркестру звучали світова класика та сучасна українська музика.
Джерело: ck-oda.gov.ua
До дня народження Людвіга ван Бетховена Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика представить два музичних вечори з творів цього митця
Про це повідомила Львівська національна філармонія ім. Мирослава Скорика, інформує Еспресо.Захід
Вже традиційно у грудні, до дня народження одного із найчастіше виконуваних композиторів класичної музики у світі Людвіга ван Бетховена Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика представить два музичних вечори з творів цього митця. Ще за життя цей німецький композитор, диригент і піаніст отримав неабияке визнання та - за мірками своєї епохи - будучи дуже заможною людиною, при цьому залишався одним із перших "вільних" митців.
Як повідомили у філармонії, 17 грудня відомі музиканти Віоліна Петриченко (фортепіано) та Євген Крук (скрипка) виступлять із камерною програмою-присвятою Бетховену. Звучатиме написана у 1803 році Соната для скрипки та фортепіано, що стала музичним фурором раннього ХІХ століття. Працюючи над нею, Бетховен не здогадувався, що саме цей твір виведе його на стежку відчайдушного опору долі. Її у програмі супроводжуватимуть Варіації на теми народних пісень тв. 107, темою однієї з яких стала написана філософом Семеном Климовським пісня "Їхав козак за Дунай". Ймовірно, до її написання Бетховена підштовхнула дружба та багаторічна підтримка графа Андрія Розумовського – нащадка останнього українського гетьмана.
А 18 грудня прозвучать свого часу уперше виконані самим композитором концерти № 1 та № 4 для фортепіано з оркестром, що їх цього вечора разом з "Віртуозами Львова" презентуватимуть молоді солісти Савва Золотарьов та Станіслав Гумінюк.
Ярина Коваль
Джерело: zahid.espreso.tv
