Житомиру — цьогоріч 1140 років! На День народження міста запрошують відвідати музичний ексклюзив - на сцені драмтеатру виступлять одразу 4 оркестри з програмою «Музика нашого міста».

Про це 3 вересня інформує Житомирська міська рада.

Організатором стало Управління культури Житомирської міської ради. Режисер: Петро Авраменко.

Виступлять чотири оркестри:

Перший міський дитячий оркестр «Richter Kids»,
Військовий оркестр Житомирського військового інституту ім. С. П. Корольова,
Оркестр 199 навчального центру ДШВ ЗСУ,
Оркестр нашого міста «Music Lab».

"Від класичних творів до сучасних композицій…це буде вечір, сповнений мелодій, що лунатимуть в кожному куточку Житомира".

Подія відбудеться 7 вересня в Драматичному театрі ім. І. Кочерги.

Початок о 18:00.

Обовʼязкова попередня реєстрація: +38 068 500 80 90 (вт-сб: 10:00-19:00)

Джерело: zhzh.com.ua

20 вересня о 19:00 у львівському Центрі Довженка відбудеться мультимедійна подія, показ культового довженківського фільму “Земля” у супроводі живого виконання Симфонії українського композитора Всеволода Задерацького.

На глядачів та слухачів чекає переосмислення фільму “Земля” з використанням спецефектів та 3D-маппінгу у виконанні Олексія Хорошка – головного художника Театру Лесі, оператора першого українського трилера “Штольня”. За музичне виконання відповідає Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика під керівництвом диригента Сергія Хоровця.

Симфонія (1951) репресованого українського композитора Всеволода Задерацького вперше прозвучить повністю в історії української класичної музики. Для ексклюзивного виконання у Центрі Довженка диригент Сергій Хоровець здійснив оцифрування рукописів, наданих нащадками композитора.

Як відомо, Всеволод Задерацький (1891-1953) – один із перших українських композиторів-модерністів, що був звинувачений у “формалізмі” та репресований радянською владою. Його Симфонія була завершена 1951 року під час роботи у Львівській консерваторії та раніше виконувалася у скороченому варіанті лише раз перед смертю композитора.

Проєкт є переможцем грантової програми Per Forma, яку здійснює платформа Kyiv Contemporary Music Days за підтримки Performing Arts Fund NL та Міністерства освіти, культури та науки Нідерландів для розвитку сектору перформативних мистецтв в Україні.

Джерело: philharmonia.lviv.ua

Минулого тижня, напередодні Дня Державного прапора та Дня Незалежности України, президент і перша леді нагородили видатних діячів нагородою "Національна легенда України". Після церемонії відбувся концерт, який не тільки підійняв настрій, а й вразив своєю оригінальністю.

Відзнаку "Національна легенда" отримали чимало українців, серед яких: спортсменка Ольга Харлан, хірург Віталій Хмель, боксер Олександр Усик, живописець Олександр Дубовик й інші. Після завершення урочистої частини, гостей запросили на святковий концерт, де виступило чимало зірок, політиків, військових, спортсменів тощо. Однак найбільше враження справив номер хору ім. Г. Верьовки, які виконали пісню "Дике поле", написану українським репером YARMAK.

Спеціально до цієї події, відомий композитор, аранжувальник і хормейстер Ярослав Карпів, інтерпретував "Дике поле", щоб воно не тільки зазвучало у виконанні хору, а й "зачепило за душу" глядачів і слухачів.

Учасники вийшли на сцену в традиційних українських костюмах, які завжди зачаровують колоритом і неповторністю. Спочатку вони проголосили молитву українського націоналіста, а тоді виконали пісню "Дике поле". Композиція не тільки зазвучала по-новому, а й вразила музичним оформленням.

Глядачі не змогли приховати свого захвату, а люди в коментарях залишили чимало схвальних відгуків.

YARMAK і його звучання "Дикого поля"
Цю пісню український репер назвав бойовим гімном, який виконав разом зі співачкою Алісою Панчук. Виконавець хотів підтримати бойовий дух українських військових і привернути увагу до захисників Маріуполя.

YARMAK і його звучання "Дикого поля"
Цю пісню український репер назвав бойовим гімном, який виконав разом зі співачкою Алісою Панчук. Виконавець хотів підтримати бойовий дух українських військових і привернути увагу до захисників Маріуполя.

Джерело: 24tv.ua

Вінницька обласна філармонія має нового керівника — Віктора Бронюка. Він фронтмен гурту ТІК, волонтер та колишній військовослужбовець.
Про це повідомив голова Вінницької обласної ради Вячеслав Соколовий.

— Віктор Бронюк — керівник Вінницької обласної філармонії! Сьогодні представив його колективу. Віктор має творчий і адміністративний досвід у сфері культури. Співак, лідер гурту «ТіК». А ще він — волонтер, причому дуже активний і результативний, — йдеться у повідомленні.

Відзначимо, що понад 30 років Вінницькою обласною філармонією керував Анатолій Левицький. Після його смерті у червні 2023 року обов’язки директора виконував Юрій Іванов. Сьогодні ж філармонію очолив Віктор Бронюк.

Віктор Бронюк на своїй фейсбук-сторінці з даного приводу опублікував пост. Цитуємо:

«Нова сторінка у моєму житті. Від сьогодні очолюю Вінницьку обласну філармонію імені Миколи Леонтовича. Це призначення для багатьох стало сюрпризом, а для мене — новим викликом та можливістю втілити нові ідеї та важливі проєкти у культурі Вінниччини та України. Досвід маю, бажання й чимало цікавих задумів — теж! Заснована у 1937 році, Вінницька обласна філармонія стала першим закладом на Вінниччині, який планує, організовує та контролює професійну концертну діяльність. Унікальні фестивалі, концерти, музичні проєкти, гастролі по всій Україні і далеко за її межами — за роки існування у Вінницькій філармонії було втілено чимало. Класика, джаз, рок, естрада, безцінні скарби українського народного мистецтва — кожному жанру приділяється окрема увага. А з початку повномасштабної війни рф проти України Вінницька філармонія не спиняється у підтримці захисників та вимушених переселенців. І так буде й надалі.

Зберігаючи найкращі традиції Вінницької філармонії, планую надати нового дихання і реалізувати саме ті зміни, яких вимагають сучасні реалії. Поруч — чудовий колектив, високопрофесійні музиканти, які присвячують своє життя музиці та культурі, підтримка очільників міста та області, а також митців та дружніх колективів з усієї України. Тож разом все будемо втілювати задля якісного розвитку української культури».

Нещодавно, нагадаємо, лідер вінницького гурту ТІК Віктор Бронюк звільнився з лав ЗСУ. Про причину свого звільнення він розповів офіційно.

Також він розсекретив, куди вступили на навчання його діти та чому вони відмовилися від освіти за кордоном.

Віктор Бронюк покинув армію та розповів, куди вступили на навчання його діти
Розповідаємо більше про сім'ю знаного вінничанина: «Люблю, ціную». Віктор Бронюк привітав дружину з річницею весілля

Довідка

Віктор Бронюк народився 24 березня 1979 року в селі Соколова Хмільницького району Вінницької області.

Має повну вищу освіту. Закінчив історичний факультет Вінницького державного педагогічного університету.

Із жовтня 2003 року по січень 2005 рік — генеральний директор ДП «Вінницький обласний центр оздоровлення, відпочинку та дозвілля».

Із червня 2006 року по липень 2007 року — головний спеціаліст відділу організаційно-масової роботи управління культури Вінницької міської ради.

У 2005 році створив музичний гурт «ТіК» («Тверезість і Культура»), фронтмен гурту.

Голова представницької ради благодійного фонду «Подільська громада».

28 серпня 2015 року йому присвоїли звання «Почесний громадянин міста Вінниці».

У 2022 році після повномасштабного вторгнення росії в Україну долучився до лав територіальної оборони.

Одружений. Має двох дітей

Джерело: vn.20minut.ua

Вечір пам’яті захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України відбувся 29 серпня, у Гарнізонному храмі святих верховних апостолів Петра і Павла у Львові.
Участь у заході взяли прихожани, представники обласної влади, військових та силових структур, духовенство. Як зазначили у Львівській обласній раді, «В цей день згадуємо 29 серпня 2014 року, коли під час виходу українських військових з оточення у Іловайську регулярні частини збройних сил росії відкрили вогонь по так званому “зеленому коридору”, яким виходили українські бійці, вкотре порушивши двосторонні домовленості. Тоді трагічно загинуло 366 українських воїнів».

Під час вечора виступили солісти Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика Іванна Гетто та Євген Білецький.

«У цей скорботний день ми згадуємо героїв, які віддали своє життя за всіх нас. У Гарнізонному храмі ми об’єднуємося навколо молитви, яка єднає нас з нашими героями, які сьогодні є у небі. Приємно, що присутнє духовенство різних конфесій, влада області і міста та військовослужбовці, які прийшли помолитися за своїх побратимів», – зазначив настоятель храму о. Тарас Михальчук.

Джерело: philharmonia.lviv.ua

29-й Міжнародний фестиваль сучасного мистецтва «Два дні й дві ночі нової музики» відбувся в Одеській філармонії імені Давида Ойстраха.

На зорі свого існування цей музичний форум показав усьому світу, що Україна – не якась Богом забута, але прогресивна та багатообіцяюча в плані культури країна. Фестиваль сучасного мистецтва став модним івентом у місті. Навіть далекі від музики люди намагалися там відзначитися, хоча приймали для себе не все, незвичне звучання багатьох швидко стомлювало.

Якби не воєнні дії, то зараз приїхали б учасники з різних країн, а не тільки ноти зарубіжних композиторів, проте вже добре, що фестиваль не переривався повітряними тривогами. Перше, що зустрічало глядачів у фойє – виставка арт-об’єктів у вигляді колекції зелених суконь відомого дизайнера Володимира Уманенка. Створені під час війни та прикрашені портретними силуетами, ці строї нагадують автору про конкретних людей, котрі зараз від нього далекі.

Якщо говорити про досягнения сучасної одеської камерної опери, на 29-му фестивалі в центрі уваги опинився молодий композитор та бас-баритон Андрій Малініч. Сцена з його камерної опери «Людина-вовк» (твір удостоєний стипендії Антонена Арто) за участю п’яти жахливих видінь у білих балахонах та головного героя викликала овацію.

Історію Сергія Панкеєва, одесита, котрий страждав на лікантропію та став відомим пацієнтом самого Зигмунда Фрейда, Андрій проспівує різними голосами, адже у нього найширший голосовий діапазон. Коли вовча натура бере гору, співак видає горлове гарчання…

Як виконавець, Андрій Малініч надихнув композитора Людмилу Самодаєву та автора лібретто Євгена Деменка на створення міні-моноопери «Борхес і я». Тут артист перевтілився у людину, велику не душевним зламом, а творчими звершеннями. «Бути Борхесом – доля химерна, втім, так само, як будь-яка інша», — сказав про себе якось знаменитий аргентинець, відомий своїми лаконічними прозовими фантазіями та авангардною поезією. День народження письменника співпав із днем початку фестивалю, і в цьому теж була певна містика.

Аудиовізуальний перформанс «Сім базових емоцій під час війни» виконали Асматі Чібалашвілі та Ірма Готкова (фортепіано в струнній частині доповнили спеціальними стікерами, що створили цікавий тембр). А відеопроєкція демонструвала по черзі абстрактні картини акрилом одеського художника (але не тільки, він ще відомий гомеопат) Володимира Мухіна. Його творчість надихнула композиторку Асматі Чібалашвілі, цей перформанс у трохи іншому виконавському складі вже був показаний у Європі.

«У цей складний для країни та людей час ми всі переживаємо різні емоції, — каже Володимир Мухін. — Емоції можуть мати різну амплітуду, — наростати або спадати за інтенсивністю, чергуватися в різній послідовності, створюючи неповторну індивідуальну картину. Американський психолог Пол Екман запропонував сім основних емоцій: страх, гнів, радість, смуток, печаль, презирство, огиду і здивування, а потім скоротив список до шести, виключивши презирство. Базові емоції є вродженими і необхідні для успішної адаптації та в кінцевому підсумку виживання індивідуума. Емоції задають вектор поведінки живому організму. Вони можуть комбінуватися, утворюючи складні поєднання».

Весь спектр вищезгаданих емоцій продемонстрував і концерт «Художня зброя перемоги українських мисткинь», який відбувся поза фестивальною програмою, бо це окремий проект, реалізований за підтримки Українського культурного фонду.

«Коли почалася війна, ми всі були в шоці, у цілком неадекватному стані. Добре пам’ятаю свій день народження 20 лютого 2022 року та розмови, що війна саме в цей день може розпочатися. Ніхто не уявляв, як це буде, хоча перша фаза війни розпочалася ще в 2014-му. Особисто до мене було безліч дзвінків із Швейцарії, Німеччини, від музикантів і пересічних людей, з якими я була знайома колись. Пропонували свою допомогу, запрошували до себе. Вважаю, що композитор має залишатися на своїй землі і боротися «своєю зброєю – музичними творами» з ворогом. Тому я не вагалася ні на секунду і залишилася вдома. Я український композитор, і роблю свою справу», — каже Кармелла.

Перед війною Цепколенко працювала над другою частиною Симфонії № 7 для великого оркестру, коли почалося повномасштабне вторгнення, закрила партитуру.

«Кілька тижнів я була у розпачі, але потім взяла себе в руки і почала працювати. Я повернулася до своєї симфонії, аж одного разу почула тупіт на другому поверсі нашого будинку. До мене прибігли члени ансамблю Senza Sforzando: «Напишіть нам щось, все одно ми всі тут разом, будемо репетирувати, вчити твори». Так з’явилася кантата «Читаючи історію» на вірші Оксани Забужко. Для мене війна сфокусувала головні напрямки розвитку національної культури — з одного боку, віддзеркалення почуттів, переживань жахіття, з іншого — зміцнення духу тих, хто бореться. До моєї стратегії приєдналися українські композиторки Алла Загайкевич, Кіра Майденберг-Тодорова, Ганна Копійка та Асматі Чібалашвілі. Так виникла творча програма жінок-композиторок і поетес, твори яких були обумовлені війною».

У виконанні тріо ансамблю Senza Sforzando (Тетяна Муляр, сопрано, Михайло Безчастнов, віолончель, Олександр Перепелиця, фортепіано) пролунали концертні номери на слова Юлії Дмитренко-Деспоташвілі, Валерії Жигаліної, Оксани Забужко, Ії Киви, Ліни Костенко.

Учасником як даного концерту, так і фестивальної програми став молодіжний мішаний хор Одеської національної музичної академії імені А. В. Нежданової Strum-Spectrum (художній керівник Ганна Копійка). Одна з дівчат-хористок, як виявилося, вміє грати на старовинному українському інструменті дримбі, адже не секрет, що нова академічна музика часто шукає натхнення у фольклорі.

Окрім блискіток українського фольклору, розпорошеного по творах вітчизняних композиторів, на фестивалі спостерігався барвистий східний шлейф. Дві п’єси індійця Джонатана Рамгопала пролунали у виконанні фортепіанного дуету В’ячеслава Дашковського та Ольги Бєгунової, а учасники ансамблю «Вибух емоцій» флейтист Назар Кравченко та піаніст Дмитро Смирнов навіть одягли аутентичні конусовидні капелюхи, виконуючи «Історію жахів» композитора з Гонконгу Сінцзіміна Пана.

Китаянка Лі Юйцинь, яка отримала професійну освіту в Одесі та була особисто присутня на фестивалі, дуже приємно вразила камерною симфонією «Ножча влаштував у морі переполох», яку виконав подвоєний склад ансамблів Senza Sforzando та «Симфонієтта».

Казка про чудо-хлопчика, котрий від народження вмів ходити, розмовляти та перемагати драконів, повідана з елементами стилю пекінської опери та могла б стати основою для ефектного сучасного балету. Дуже не вистачає іноземних гостей у звичній кількості на фестивалі, але прийматимемо їх вже після війни. Наступний, ювілейний івент, сподіваємося, пройде саме у такому форматі, а концерти знову триватимуть навіть уночі.

Автор — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського

Джерело: dumskaya.net

У неділю, 25 серпня, у Львівському органному залі відбулася світова премʼєра Симфонії Незламності сучасного українського композитора Олега Безбородька. Симфонію, написану на замовлення Органного залу, виконав симфонічний оркестр Луганської обласної філармонії під дириґування Івана Остаповича. На премʼєрі було здійснено аудіозапис командою Українського радіо, тож незабаром цей твір зможуть почути слухачі в усій Україні в ефірі Радіо Культура. А організатори події запевняють, що Симфонія Незламності вийде і на світові майданчики, готується реліз запису у мобільному додатку з українською класикою Ukrainian Live Classic.

Теплий вечір після спекотного серпневого дня у Львові. Біля Львівського органного залу багато людей. Очікують концерту. Деякі у вишиванках, адже ця подія присвячена Дню Незалежності, який Україна відзначала напередодні. В залі аншлаг, багато додаткових місць також зайняті. Серед глядачів можна помітити чимало відомих львівʼян, в тому числі мера міста Андрія Садового з дружиною Катериною Кіт-Садовою, очільника Львівської військової адміністрації Максима Козицького, почесного консула Канади в Україні Оксану-Анастасію Вінницьку-Юсипович, а також багатьох львівських музикантів, композиторів та музикознавців.

Всі в передчутті чогось величного. Адже анонс концерту дає зрозуміти, що ми присутні на історичній події – світовій премʼєрі Симфонії Незламності Олега Безбородька.

Олег Безбородько – один із найвідоміших українських композиторів сучасного покоління. Блискучий піаніст, який вдало поєднує сценічну діяльність із композиторством. За останні роки став відомим своїми масштабними симфонічними полотнами, а також камерними творами, які блискавично відгукуються на реалії сучасності. Творчість Безбородька завжди на вістрі часу. У його музиці яскраво присутня його позиція українського громадянина, взяти хоча б твір «Коммос 2022», написаний як болючий відгук на ракетний обстріл росіянами української Вінниці. Водночас Безбородько не відноситься до тих митців, що сліпо слідують, як зараз модно казати, – трендам. Кожен свій твір він виношує в собі, його стилю характерна емоційність та глибока виразність. Безбородьку не чужі експресивний та експериментальний характер музики, але використання кожного музичного прийому він обумовлює в першу чергу ідеєю.

Тож не дивно, що дирекція Львівського органного залу в особі Івана Остаповича та Тараса Демка замовили симфонію, присвячену незламності українців, Олегові Безбородьку – лише це говорить слухачам, що на них чекає надзвичайно глибока емоційна музична подорож.

Перед початком події слухаємо оголошення про те, що цей концерт записується, тож слухачів просять відключити гаджети. Також з колонок повідомляють, що під час події проводиться збір на потреби 82-ї бригади ЗСУ, за пожертви від 300 грн можна отримати квиток на концерт Луганського філармонійного оркестру.

У програмі концерту – три твори: «Ми є» Юрія Шевченка, «Libera me» («Звільни мене»)

Святослава Луньова і власне Симфонія Незламності Безбородька.

Всі три написані сучасними українськими композиторами, всі три дуже суголосні подіям, які нині відбуваються в нашій країні та тому стану, в якому перебуває більшість українців з початку повномасштабного вторгення росії.

Музиканти Луганського філармонійного оркестру, які з 2022 року знайшли прихисток у Львівському органному залі, у строгому чорному вбранні. На сцені – струнна група. Зосереджений і зібраний Іван Остапович виходить під оплески. Кілька секунд тиші та емоційної напруги – і простір Органного ніжно й щемко поступово наповнює «Ми є» Юрія Шевченка. Цей парафраз на Національний Гімн України проймає до глибини душі. У трьох хвилинах музики Шевченко робить щось неймовірне з серцями українців. Та й за кордоном слухачі завжди під враженням від цієї мініатюри. І нам лишається лише сумувати, що більше таких творів Юрій Шевченко не напише. Композитор помер у березні 2022 року від запалення легень.

Оркестр під орудою Остаповича демонструє віртуозне ведення динаміки і тонке відчуття звуку. Така ж тонка настройка чекає на слухачів і в другому творі – «Libera Me» Святослава Луньова. Музика Луньова гостріша й болючіша, але від того не менш прекрасна. Її кінематографічна краса та драматичність полонить з перших тактів і не відпускає до останнього.

Після такого емоційного початку слухачі ще більш заінтриговані: що ж нам чекати від головного твору вечора – Симфонії Незламності?

На сцену виходить співдиректор Органного залу Тарас Демко, автор ідеї концерту та директор проєкту Ukrainian Live Classic, в рамках якого Органний вже не перший рік популяризує сучасну українську академічну музику. «Ми з вами будемо свідками народження неймовірної музики», – розпочинає свою промову Демко. Він розповідає, що ідея створення Симфонії Незламності (Unbroken Symphony) зʼявилася лише в лютому цього року, й Олег Безбородько радо погодився втілити її в життя. Й ось 25 серпня ми чуємо прем'єру цього знакового твору – терміни просто вражаючі.

Сам композитор в інтервʼю зазначав, що йому не важко працювати на замовлення, коли відомі час і виконавці майбутнього твору. Коли є чіткі часові рамки, вони не тиснуть на нього, а навпаки надають наснаги.

«Симфонія Незламності – Unbroken Symphony – суголосна тим позитивним речам, які відбуваються сьогодні в нашій країні, як, наприклад, діяльність центру реабілітації Unbroken», – сказав співдиректор Органного, зазначивши, що Львівський органний зал запустив проєкт великого інфраструктурного перетворення будівлі, пам'ятки національного значення України, щоб вона стала доступнішою.

«Ми як менеджмент і як інституція, хочемо, щоб цей твір мав чудове життя, – зазначив Демко. – І я впевнений, що ця музика прозвучить на багатьох сценах України і світу».

Він також нагадав, що твір програмний, кожна з пʼяти частин Симфонії має свою дуже виразну назву: «Мрія», «Пошесть», «Попіл», «Воля», «Птах». Ну а далі слухачі вільні уявляти те, що малюватиме музика.

До музикантів на сцені доєдналися духові та ударні, адже Симфонія Незламності написана для повного складу симфонічного оркестру. Іван Остапович дав настройку. Тут окремо варто відзначити надзвичайну емоційність дириґента і те, як він феноменально своєю мімікою може передати музикантам увесь спектр емоцій, що заклав у твір автор.

«Мрія» – перша частина твору – одразу асоціюється з літаком Ан-225 «Мрія», який автор побачив вперше перед самим здобуттям Україною Незалежності і який був зруйнований росіянами під час повномасштабного вторгнення у 2022 році. Вона починається із легкого повітряного звуку, який композитор передає незвичним прийомом духових, коли вони лише дують в інструменти без видобування нот. Легкого повітряного настрою надають ксилофон і піцикато у струнних. Звук наростає поступово, ніби сонячне проміння, що на світанку поволі забарвлює небо від краю до краю. Оркестр хвилями накриває зал потужним звуком, на зміну яким приходять легкі прозорі «крапельки». Хтось чув у переливах струнних спів пташок, хтось політ літака, а особливо підготовлені розчули мотиви з «Мрії» Миколи Лисенка, улюбленої фортепіанної пʼєси Олега Безбородька. Сам він в інтервʼю перед премʼєрою зізнався, що мрія тут – це не лише алюзія на літак, але й мрія про велику сильну незалежну Україну, та мрія, яку намагається зруйнувати росія. І саме цей процес руйнації ми чуємо в другій частині Симфонії – «Пошесть».

Найбільш емоційно сильна та вражаюча на думку багатьох слухачів частина («місцями ходили мурахи по шкірі», – зазначали відвідувачі опісля). Найбільш неоднозначна, але необхідна. Адже не зобразивши зла, того, що ламає, неможливо говорити про незламність. Написана в авторському ритмі «Люто і мерзотно» ця частина починається зі страхітливих акордів, які імітують політ гелікоптерів і наступ військової техніки, до них доєднується мелодія російської народної «Ах ви сєні моі сєні», саркастично перетворена Безбородьком на мілітарний марш. Вгадується і ще одна спотворена російська пісня «Во саду лі в огородє». Поступово музика все більше шаленіє, відчайдушне ритенуто струнних, неприкриті дисонанси у духових, бухання барабанів і дзвін литавр передають вибухи. Варто відзначити надзвичайно майстерне володіння оркестровкою композитором, кожен інструмент тут став на якісь миті гвинтиками військової машини, що суне на нашу землю.

Третя частина – «Попіл» – найбільш динамічно спокійна частина симфонії, що передає спустошеність та відчай. Тут Безбородько знову застосовує прийом з духовими, які ніби роздмухують попіл згарища. І тут звучить алюзія на Другу прелюдію з циклу «П'ять прелюдій», опус 44 Бориса Лятошинського, який він написав під час Другої світової війни. З погляду драматургії ця частина є надзвичайно важливою, адже дозволяє відрефлексувати втрати та болі, яких ми зазнаємо від агресора. Без неї неможлива четверта частина «Воля», яка є антитезою другій. У ній дуже поступово виростає тема сили, спочатку вона мінорна, непевна, проте з кожним тактом ми чуємо все більше сили, тут читається і лють, і гнів, і рішучість. Звучить тема широкого дихання, тема безкрайого могутнього українського степу. Вона бореться з темою ворога, яка домінувала в другій частині. Знову блискуча робота ударної секції – дійсно, перкусіоністка цього вечора була «зіркою». Ця боротьба не була простою, тут і зриви, і навіть жорстокість. Проте у фіналі як і має бути, перемагає тема добра. У четвертій частині можна почути алюзії на пісні «Ой, у лузі червона калина» і «За світ встали козаченьки». А завершує її бій дзвона, що стає символом часу розплати, який рано чи пізно прийде.

Можливо, на цьому можна було би й завершити цю епохальну оповідь, але Безбородько не зможе не подарувати слухачам ще один потужний образ – «Птах». Пʼяту, заключну частину Симфонії, сміливо можна назвати піснею фенікса, піснею відродження. І тут вже без українського мелосу ніяк не обійтися. Безбородько втілив стільки нетривіальних музичних засобів, технік, мотивів на одному квадратному сантиметрі партитури, що дивуєшся лише одному – як йому це вдається. Ми чуємо і повернення теми перемоги, і теми мрії з першої частини, зліт літака і спів птахів, або ж виблиск крапельок дощу на сонці. Надзвичайна вітальність цієї музики пронизує весь простір Органного залу. Здається, між оркестром і слухачами вже немає ніякої відстані. Ця сила, ця музика є всюди.

Коли затих останній акорд, зал вибухнув оваціями, вони тривали кілька хвилин. Слухачі гаряче вітали й оркестр, який відіграв увесь півгодинний надзвичайно насичений емоційно та технічно твір на одному диханні, і дириґента Івана Остаповича, майстерність якого продовжує вражати і розкриватися з кожним новим проєктом, і автора твору – Олега Безбородька, який був присутній в залі.

Глядачі, з якими вдалося поспілкуватися після премʼєри, не стримували емоцій: «З першої ноти в мене не зупинялися сльози», – ділиться з нами пані Марія, яка прийшла на концерт із родиною. – Мені перед очима плили картини Шупляка та Марчука (Олег Шупляк та Іван Марчук – сучасні українській художники світового рівня)».

«Були моменти, коли я навіть заплакала», – говорить пані Ірина. «Я зрозуміла, що я люблю сучасну музику», – зазначила її коліжанка пані Галина.

Катерина Алексєєнко, яка працює у Львівській муніципальній бібліотеці вважає, що Симфонія Незламності «полетить світом, як той наш птах волі, і так само буде вражати інших, як нас сьогодні»: «Особливо мене вразила частина “Пошесть”. Автор досягнув своєї мети. Ти сидиш тут у Львові, але весь у напруженні, бо ти розумієш, що це відбувається все зараз, десь на Луганщині, на Донеччині ця пошесть проривається і суне як сарана».

Сам композитор не знає, як буде сприйматися цей твір за кордоном людьми, які не є в українському контексті, як вони зчитають ті чи інші символи. Проте це і не є його метою: «Для мене як для українського митця головне було донести українській аудиторії те, що було для мене важливим. Я вклав свої почуття, емоції, ремесло і воно там є. У мене чудові враження від виконання. Я почув те, що хотів почути. Луганський філармонійний оркестр та Іван Остапович вклали свою майстерність, свою душу в це виконання. І люди були вражені. Мета досягнута. Мрія здійснилася».

Так хочеться, щоби наші мрії здійснювалися частіше, і найголовніша та найзаповітніша з них – перемога та мир в Україні​​ – стала реальністю. А сьогодні такі проєкти, як Симфонія Незламності, надають сил і наснаги для боротьби сотням і тисячам українців.

Джерело: zaxid.net

Один із найкращих альбомів класичної музики цього року за версією The Times створили оркестри INSO-Львів та Симфонічний оркестр Лейпцизького радіо MDR
Про це повідомила Львівська національна філармонія ім. М. Скорика, інформує Еспресо.Захід

16 серпня цього року року на всесвітньо відомому лейблі Pentatone з'явився запис Концерту для скрипки з оркестром тв. 66 Томаса де Гартманна, який у Варшаві втілили Академічний симфонічний оркестр INSO-Львів Львівської національної філармонії разом із солістом — Джошуа Беллом та диригенткою — Далею Стасевською. На диску також звучить Концерт для віолончелі з оркестром, що був записаний Меттом Хаймовіцем із Симфонічним оркестром Лейпцизького радіо MDR та диригентом Деннісом Расселом Девісом. За версією The Times та The Sunday Times цей диск є одним із найкращих альбомів класичної музики цього року.

Як наголошують у філармонії, нові записи мають на меті відновити творчість несправедливо забутого українця де Гартманна, а також об’єднати музикантів під час війни. CD органічно продовжує популяризаторську лінію творчості митця, в результаті якої вже опубліковано три диски оркестрових творів у виконанні Львівської національної філармонії (для Nimbus Alliance та Toccata Classics).

"Концерт був написаний під час нацистської окупації Франції, а сучасна ситуація в Україні надає цьому виконанню додаткової виразності, - цитують у Львові Europadisc. - Протягом усього життя де Гартманн зберіг сильні спогади про свою українську батьківщину, які просочились у більшу частину його музики. Нинішнє відродження інтересу до неї — давно назріле — відбулося ще до нинішнього конфлікту в Україні та проявилось у проєкті Томаса де Гартманна, акті цілеспрямованої відданості з боку піаніста Елана Сікроффа та виконавчого директора Роберта Фріппа"

Водночас лауреат премії Ґреммі скрипаль Джошуа Белл, який є одним із найвідоміших артистів своєї епохи, зауважив: "Цей скрипковий концерт водночас розриває серце та надихає, він є таким же захоплюючим і актуальним сьогодні, як і в рік написання, 1943. Я шукав відповідних партнерів, які б допомогли мені втілити цей шедевр у життя, і я знайшов їх в українському оркестрі INSO-Львів та Далі Стасевській, диригентці, яка підійшла до твору з належною щирістю та серйозністю".

Ярина Коваль

Джерело: zahid.espreso.tv

На сцені – академічний симфонічний оркестр під керівництвом заслуженої артистки України Вікторії Свалявчик-Цанько, а також студенти Ужгородський музичний фаховий коледж імені Д. Є. Задора.

Розпочали дійство з Державного Гімну України у виконанні солістів філармонії – заслуженого артиста України Олександра Садварія, Галини Гаврилко та Артема Позднякова, який наразі навчається в Академія культури і мистецтв.

Далі у концертній програмі лунали твори українських композиторів Євгена Станковича, Левка Колодуба і Анатолія Кос-Анатольського, на музику сестер Тельнюк та на слова генія і пророка Тараса Шевченка, пісні «Обійми», «Перевал» і «Біля Тополі» гуртів «Океан Ельзи» і «Kozak System», та низка композицій, а фінальною ж стала – «Україна» Тараса Петриненка.

Під час заходу тривав збір коштів на підтримку Збройний Сил України.

Про це повідомляє Департамент культури Закарпатської ОВА.

Джерело: cikave.ko.net.ua

XXVI Міжнародний театральний фестиваль «Мельпомена Таврії» відбудеться з 7 по 16 вересня, вистави покажуть у Херсоні, Миколаєві та Києві.

Про це у розмові з кореспондентом Укрінформу розповів генеральний директор Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Куліша та президент фестивалю Олександр Книга.

«Мельпомена Таврії» пройде у Херсоні, Миколаєві, Києві з 7 по 16 вересня. Відкриваємо 7 вересня у Миколаєві виставою «Катерина» - це спільний проєкт херсонського та миколаївського театрів. І закриваємо «Катериною», але в Києві, у театрі Франка», - сказав Книга.

За його словами, «Катерина» - це пластична драма за Тарасом Шевченком, поставлена режисером Сергієм Павлюком у співпраці Миколаївського академічного художнього театру і Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Куліша.

Що стосується трупи херсонського театру, то, як розповів Книга, працівники нині перебувають у чотирьох містах - Херсоні, Одесі, Миколаєві, Запоріжжі.

Як зазначають у пресслужбі театру, програма фестивалю включатиме 30 вистав, шість з яких будуть показані у Херсоні, 21 у Миколаєві та дві у Києві, а також у польському місті Легниці пройде спеціальний показ від театру-друга фестивалю.

Участь у «Мельпомені Таврії» візьмуть місцеві театри, театральні та творчі колективи з Києва, Львова, Одеси, Луцька, Запоріжжя, Дніпра, Кривого Рогу, Мукачево та окупованого Маріуполя.

Також в Херсоні й Миколаєві працюватимуть літературна (в її межах відбудуться презентації книг, творчі зустрічі та перформанс) й музична сцени та освітня платформа, у її межах відбудеться зустріч з американським драматургом Доном Нігро та давнім другом фестивалю, білоруським драматургом, який нині проживає у США, Андрієм Курейчиком.

Закриватиметься фестиваль у столиці на сцені Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка виставами «Котигорошко проти вікінгів» та «Катерина».
Гасло цьогорічного фестивалю - #культура_відродження.

Як повідомлялося, «Мельпомена Таврії» - міжнародний театральний фестиваль, заснований у 1999 році, який уже 26 років поспіль попри всі труднощі проходить у Херсоні.

У межах фестивалю відбувається конкурсний перегляд театральних прем’єр. Експертна рада відзначає кращих акторів, сценографію, музичне та режисерське оформлення.

Традиційними є наради директорів театрів України, міжнародні режисерські конференції, творчі зустрічі драматургів, майстер-класи, літературні симпозіуми, вулична хода, гала-концерти та театральні капусники.

За 25 років існування на фестивалі були показані понад 516 вистав, його відвідали близько 230 театрів зі 100 міст більш, ніж 20 країн. Зокрема, приймали участь творчі колективи з Білорусі, Угорщини, Польщі, Румунії, Молдови, Португалії, Грузії, Азербайджану, Латвії, Литви, Ізраїлю, Франції, Болгарії, Туреччини, Австрії, Німеччини, Вірменії, Японії, США та інших.

Джерело: ukrinform.ua