У рамках Тижня французської культури в Ботанічному саду Одеського національного університету вiдбувся концерт фрацузськоi музики.
Фактично, це був не просто концерт, а саме відкриття Тиждня французької культури. Та перший день святкування Національного дня Франції в Одесі, який організовали KGroup Music Art Promo
Alliance Française Odessa, Ботанічний сад Одеського національного університету та Валері Віноградова. Назвою концерта, який входить до програми фестивалю LIVE AT BOTANIC, стала тема : «Bonjour, France! Музика свободи, кіно і кохання».
Свою майстерність у цей вечір подарували глядачам знані митці Одеси:
Артем Калуцький — віолончель,
Ганна Суханова — флейта,
Алла Катуна — фортепіано,
Антоніна Левенчинська та Дар’я Єременко — вокал.
Прозвучали класичні французські музичні твори, а також мелодії з улюблених французських кінофільмів.
Це були нiжнi меланхолiчнi мелодii, сповненi свiтлою печалью та тугою по прекрасним часам життя, добрим людям, романтичним почуттям, та мрiям, якi, може, не здiйснилися, але ще живуть у душі... Флейта, фортепіано та
віолончель - звучали неперевершено.
Вони переносили слухачiв у свiт чарівних спогадiв та сильних эмоцiй.
Справжним сюрпризом для гостей став чарiвний спiв на два голоси двух молодих талановитих виконавиць Антоніни Левенчинської та Дар’ї Єременко.
Зворушливi пiснi про кохання в їх виконанні, не залишили байдужим нiкого з присутніх.
Виступи супроводжувалися цiкавими розповідями про французські музичні твори та походження музичних жанрів. Про це глядачам розповiдав чудовий музикант-віолончеліст Артем Калуцький.
Глядачі були дуже зацікавлені.
Крім того, в цей вечір відбулася святкова дегустація він від «My Wine by Eduard Gorodetsky».
Ну і, звичайно, за традицією, гостям був запропонований дрес-код у стилі Франції. Дами вдягнули чарівні сукні, капелюшки та беретики. А головне - чарівні посмішки.
А коли зазвучала чарівна мелодія «Під небом Парижа»Юбера Жиро, все це створило справжню атмосферу Франції на Французському бульварі в Одесі.
Тиждень французської культури триває.
Маргарита Коробіцина,
Оксана Квітка
Джерело: odessa-daily.com.ua
Івано-Франківська обласна філармонія імені Іри Маланюк презентує новий фестиваль класичної музики.
У програмі – емоційне і драматичне бароко, ліричність епохи романтизму та духовна музика, адаптована для струнного оркестру від солістів та колективів з Києва, Львова та, звісно, Івано-Франківська.
Насолодитися мистецтвом класичної музики можна буде за донат на Збройні сили України.
Фестиваль проведуться на площі Міцкевича, концерти проходитимуть щодня з 25 по 27 липня, старт – о 8 годині вечора.
Джерело: rai.ua
Родзинка фестивалю – фортепіанний речиталь японського піаніста Юсуке Ішії, де прозвучать твори Клода Дебюссі, Мікалоюса Чюрльоніса, Вітаутаса Бачевічуса, Валентина Сильвестрова та П’єра Булеза.
Із 30 липня по 10 серпня у Львівській національній опері відбудеться 3-й фестиваль камерної музики «Дзеркало». Його засновником і артдиректором є кларнетист театру, концертмейстер кларнетової групи оркестру Микола Гречух.
Цього року фестиваль змінив статус і став міжнародним: серед учасників, крім українських колективів та солістів, будуть виконавці з Японії, Литви, Німеччини та США. Фестиваль складатиметься з дев’ятьох подій: програма концерту-відкриття, що відбудеться на великій сцені театру, сформована винятково з творів українських композиторів, а наступні концерти поєднують імена українських і зарубіжних композиторів. На відміну від попередніх років, у програмі буде чимало модерністів. Крім цього, буде перформативний концерт на межі експериментальної та сучасної академічної музики, а також концерт музичних шлягерів «всіх часів», від бароко до джазу.
За задумом організаторів, фестиваль «Дзеркало» має на меті підсвітити важливість камерної музики та привернути увагу до проблем українських камерних колективів, які розпадаються через брак фінансування.
Світло | Відкриття фестивалю
Головна сцена Львівської національної опери
Середа 30.07. 19:00
Виконавці:
Програма:
Темперамент звуку
Четвер 31.07. 19:00
Дзеркальна зала Львівської національної опери
Виконавці:
Програма:
Своя музика
П’ятниця 01.08. 19:00
Виконавці:
Програма:
NotaBene+ друзі
Субота 02.08. 19:00
Виконавці:
Програма:
Бах, джаз і брасс
Неділя 03.08. 19:00
Виконавці:
Програма:
Містична поема
Середа 06.08. 19:00
Виконавець:
Юсуке Ішії, фортепіано (Японія)
Програма:
Тут і зараз
Четвер 07.08. 19:00
Виконавці:
Nerti (Литва)
Перформативна програма
Memento Odesa
Субота 09.08. 19:30
Виконавці:
Себастьян Студніцкі, фортепіано, труба (Німеччина)
Струнний квінтет (Одеса, Україна)
Голоси історії | Закриття фестивалю
Неділя 10.08 19:30
Виконавці:
Програма:
Джерело: lb.ua
13 липня народився видатний композитор, диригент, піаніст, музично-громадський діяч Мирослав Скорик (1938-2020). Він належав до славної родини Соломії Крушельницької – був онуком її рідної сестри Олени. Музичні здібності у Мирослава виявилися в ранньому дитинстві і за порадою саме Соломії Крушельницької він почав серйозно займатися музикою.
Творча спадщина Мирослава Скорика є великою і охоплює різноманітні жанри – опера, балети, масштабні симфонічні і хорові полотна, камерно-вокальні та інструментальні твори, музика до кінофільмів і мультфільмів, естрадні пісні. Велику цінність представляють його редакції опер українських композиторів ХІХ-поч. ХХ століть.
Мирослав Скорик провадив активну громадську діяльність, багато концертував як піаніст і диригент, але завжди пам’ятав про рідний Львів. Він був приятелем музею Соломії Крушельницької, учасником багатьох музейних подій. Мирослав Скорик був неординарною особистістю, цікавим співрозмовником, мав чудове почуття гумору, а також свій особливий погляд на мистецтво і розвиток сучасної культури.
Пропонуємо увазі читачів спогади і висловлювання композитора, які були опубліковані в книжці Любові Кияновської «Мирослав Скорик: людина і митець» (Львів, 2008 р.):
«Батьки записали мене до школи №8 – це тепер вона спеціалізована, з німецькою мовою навчання, а тоді була просто доброю українською школою – і повели в гості до Соломії Крушельницької. Я почав щось награвати для неї на фортепіано, якісь свої перші дитячі твори – і раптом спинився, обурився і сказав, що інструмент грає фальшиво: він був на півтона нижче настроєний від звичного, і я, оскільки вже мав свій невеликий слуховий досвід, не сприйняв цієї «іншої» настройки. Тоді Соломія Крушельницька зорієнтувалась, що в мене абсолютний слух і порадила батькам віддати мене до музичної школи. І вже наступного дня я пішов до музичної школи-десятирічки. Так що її слово справді мало значення у моїх музичних заняттях».
«Для мене, наприклад, дуже важливим є відчуття львівської архітектури, тут кожен будинок особливий і неповторний, в кожному втілений якийсь свій стиль, і він дихає тим часом, коли був збудований. Мене це завжди приваблює.
А ще я думаю, що для розвитку мистецтва нашого міста мало велике значення те, що тут творили свою духовну спадщину представники різних націй і воно за своєю історичною долею виявилось багатокультурним. Це в результаті привело до значного взаємозбагачення і, можливо, тому тут сформувалось так багато видатних особистостей в різних галузях, зокрема у музиці. У тому сенсі Львів нагадує мені інші міста, де перетнулись духовні традиції багатьох народів, наприклад, Відень, Париж чи Нью-Йорк».
«…В нашій родині завжди шанували церковні традиції, дотримувались їх, але ніколи не було позірної побожності, надмірної показової ревності, котра нерідко виявляється лицемірною. Віра була тим глибоким внутрішнім переконанням, яке не годилось виставляти напоказ. Тому я вважаю, що писати релігійну музику – це для композитора дуже вдячна, а водночас складна і відповідальна справа, бо вона звертається до найкращих почуттів людини, має бути глибокою і правдивою, тому не припускає поверховості, самозакоханості автора в своєму таланті, зверхності «генія» до «звичайних» слухачів».
«Ми поступово стираємо межу між «чужим» і «своїм», між національними і глобальними цінностями на всіх рівнях, і це особливо виразно відчувається в сучасному мистецтві, а в музиці – зокрема. Практично вже авангард цілком однозначно постулював заперечення національної своєрідності художнього мислення. Але якраз в плані національних цінностей митці авангарду зайняли доволі непримиренну позицію. А от поставангард, постмодерн хоч і повернувся до багатьох, раніше зневажених цінностей, проте національні вартості не квапиться підносити на щит. Бути переконаним національним митцем сьогодні – це прояв великої мужності».
«Я переконаний, що жоден видатніший український композитор не оминув усвідомлення свого зв’язку з національним корінням і впливу тисячолітньої традиції. Але це цілком не означає, що він має бути консервативним і поза «своїм подвір’ям» нічого не бачити. Навпаки, чим своєрідніше він його усвідомлює і перевтілює в творчості, чим різноманітніше поєднує з усіма сучасними світовими художніми тенденціями мистецького пошуку, не порушуючи при тім природності першоджерела, не боїться експериментувати, сміливо впроваджувати українські фольклорні елементи в модерні системи художнього мислення, і здатний це зробити талановито й оригінально – тим більше він має право називатись національним митцем».
«Те, що деякі мої твори є дохідливими для людей, нібито далеких від музики, мене дуже тішить. Ми в наших розмовах не раз повертались до такої гострої дилеми: для кого, передусім, повинна писатись музика, і на кого орієнтується композитор: на фахівців, чи на ширші кола публіки? Цієї дилеми для мене просто не існує: свої твори я пишу цілком не для купки знавців, а для любителів і поціновувачів найрізноманітніших кіл. Більше того, іноді думка слухача-непрофесіонала про мій твір для мене є важливішою, ніж думка вибагливого критика, тому що «звичайна публіка» просто слухає і не задається ціллю відразу аналізувати, як написано, чи в тій манері, чи в іншій. Вони хочуть просто переживати те, що вони чують, хоч музиканти також слухачі, і їм не чуже сприйняття музики, так що в результаті, мабуть, пишу я все-таки і для одних, і для других…»
«Композитор мусить говорити своєю музикою те, що він відчуває, що визріло в його уяві, а не підпорядковувати себе тому, що прийнято, модно чи кон’юнктурно».
Підготувала Анна Якимишин
Джерело: provse.te.ua
У неділю, 13 липня, о 19.00 у PIROGOV SKY одні з найкращих джазменів України Kyiv Jazz Quintet з яскравим концертом «Романтичний джаз в саду»!
«Fly me to the moon», «Strangers in the night», «New York, New York», «The shadow of your smile», «You make me feel so young», «The way you look tonight» «I’ve got you under my skin», «All of me», «L.O.V.E.» та інші безсмертні романтичні хіти золотої епохи джазу!
Неперевершений соліст Павло Пігура та віртуози Kyiv Jazz Quintet вразять улюбленими композиціями з репертуарів Френка Сінатри, Нета Кінг Коула, Тоні Беннетта, Луї Армстронга та інших легендарних авторів.
«Кохання у культових джазових хітах усіх часів! Кохання у кожній ноті! Кохання у самому повітрі! Цей вечір буде вишуканим, чарівним і дивовижним!» — обіцяють співорганізатори — компанія «Вінницяконцерт».
Kyiv Jazz Quintet — знаменитий столичний бенд, у якому грають виняткові українські музиканти: видатний джазовий саксофоніст Дмитро Бобін Александров, талановитий піаніст Родіон Іванов, майстерний контрабасист Сергій Клюєнко, ритмічний барабанщик Олександр Лебеденко та володар унікального тембру, відомий співак та соліст Заслуженого Академічного Ансамблю пісні та танцю Збройних Сил України Павло Пігура.
«Запрошуйте коханих і приходьте насолоджуватися джазом, гармонією своєї природи, чудовим спілкуванням та ймовірною атмосферою в неділю, 1 3 липня, о 19.00 у PIROGOV SKY просто неба у музеї-садибі Пирогова на концерті «Романтичний джаз в саду» від Kyiv Jazz Quintet», – запрошують організатори.
Як і всі інші події в PIROGOV SKY, концерт пройде на підтримку 14-ї бригади «Червона Калина» Національної гвардії України.
Джерело: news.vn.ua
Національна філармонія України презентувала перформативну психодраму «Людина.com.ua…». Вистава стала мистецькою рефлексією на досвід, який українці переживають у час війни.
Людина і війна
— Для нас, для філармонії, важливо дати глядачеві рефлексію сьогодні, тому що всі ми спостерігаємо новини, всі ми маємо сьогоднішнє життя, яке ми маємо — краще чи гірше — хтось прокинувся, на жаль, без рідного, хтось прокинувся без житла, хтось взагалі, на жаль, не прокинувся. Але ми маємо триматися, маємо тримати оборону, тримати країну. І нам важливо, щоб глядач вийшов із цієї вистави з глибоким осмисленням дійсності і відчуттям внутрішнього світла. Тому ми експериментуємо, шукаємо та сподіваємося, що це буде нашою повсякденною активною практикою, — зазначив Михайло Швед, генеральний директор Національної філармонії України.
Герої психодрами — це Людина та її архетипи. Вистава відбувається на межі між реальністю та фантазією, а поезія, музика, пісня і пісочна анімація стають інструментами глибокої медитації і зцілення.
— Цього дня у мене було кілька дебютів. Я вперше працював у Національній філармонії України, це був мій перший досвід виконання поезій Анатолія Матвійчука та співпраці з режисеркою Надією Агеєвою-Швед. А ще це мій перший серйозний проєкт разом з батьком — Героєм України Анатолієм Паламаренком.
Це був дуже цікавий, і, водночас, дуже складний проєкт. Складно було все поєднати, складно технічно, складно працювати у взаємодії з музикантами. Тому, що музика це самодостатній жанр і було важливо, аби музика поєдналась з поезією. Часто, коли намагаються поєднати музику з поезією нічого не виходить. А цього разу вийшов синтез. Це дійсно самодостатній продукт.
Репетиційний процес тривав півтора місяці, він потребував уваги і зусиль. Якщо порівняти його з репетиціями в театрі, то дійсно щось подібне є. Але це інший відтінок творчої роботи.
Мій герой ставить одвічне гамлетівське питання: «Бути чи не бути?» Людині даровано вміння самоусвідомлювати себе. Це те, що не здатен зробити жоден представник тваринного світу і саме самоусвідомлення це дотик Творця. Людина намагається зрозуміти хто вона, навіщо існує. У таких питаннях до самої себе Людина приходить до того, що вона була створена і прийшла у цей світ не просто так. Головний причина її приходу — це Божий промисел. Для чого ми врешті-решт всі й приходимо.
З режисеркою Надією Агеєвою-Швед працювалося дуже легко. Вона представниця молодого покоління режисерів. Знає, що хоче і вміє прийти до результату легко, м’яко, з розумінням, повагою. Але при цьому досить вимогливо. Вона вміє спонукати, заохочувати акторів до співпраці. Це дуже важливо.
З батьком — Анатолієм Паламаренком завжди нелегко. По-перше — існує чинник сина і батька. По-друге — колосальний батьківський досвід. Коли працюєш з зіркою, то не можеш і сам не світити. Ти теж мусиш бути зіркою, меншою, але зіркою в сузір’ї. Тут не проходить наполовину, тут не проходить на чверть. Тут проходить тільки по повній програмі.
Звісно, під час роботи не обходилося і без гострих кутів. І було важливе вміння режисерки їх згладити. Аби творча група, яка працює над матеріалом, стала одним організмом. Вони зуміла правильно розставити, правильно вказати місце кожного у цій роботі.
Задоволений нашим спільним результатом. Але хотів би, щоб ця робота не обмежилася разовим заходом. Бо творча робота завжди вимагає росту. Коли між прем’єрою і наступним показом проходить довгий час, то доводиться все починати з початку. Сподіваємося, що буде серія подібних вистав, бо реально шкода своєї праці і праці всіх інших. Хочеться, щоб вона росла, а зростання залежить від кількості показів.
Також я нещодавно брав участь у грандіозному поетичному вечорі, присвяченому 95-літтю геніальної української поетеси Ліни Костенко. Читав декілька її блискучих поезій.
Крім цього був задіяний у театральному концерті в місті Буча для наших воїнів, які проходять психологічну реабілітацію. Було важливо, щоб хлопці трішки відпочили, надихнулися нашою творчістю.
А в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка зараз готується декілька цікавих проєктів, в яких я буду заангажований. Деталі трохи згодом. Отож, творчої роботи вистачає", — розповів Олексій Паламаренко, головний герой, народний артист України, актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
— Це вже третій проєкт, в якому я працюю з режисеркою Надіє Агеєвою-Швед, — зізналася заслужена артистка України Олександра Тарновська. Перший мав назву «Римова війна», його прем’єра відбулася у травні минулого року в Національній філармонії України. У ньому був задіяний Маріупольський муніципальний камерний оркестр «Ренесанс», також брали участь знані митці Анатолій Паламаренко та Євген Нищук. А потім була вистава «На трьох» у Мистецько-концертному центрі імені Івана Козловського.
Цього разу у Надії був задум зробити театралізовану програму на вірші народного артиста України Анатолія Матвійчука. На жаль його не було на прем’єрі. Але я вірю, що ми ще покажемо цю виставу і на сцені буде головна людина цього дійства — Анатолій Матвійчук.
Мені дуже подобається його творчість. Коли читаю його поезію, то таке враження, що це мої вірші, що я їх написала. Але насправді я ні коли не писала віршів.
Була співпраця з різними видами творчості. Це і пісочна анімація, це і поезія, і вокальне мистецтво, музика. А ще чудове оформлення сцени.
У цьому театралізованому дійстві у мене була роль Агапи. Це уособлення кохання, муза щастя. Ця муза несе в собі бажання творити добро, дарувати людям радість. Десь під кінець репетиційного процесу наша режисерка говорить: «А може музи стануть людьми і бажання творити добро залишиться в людях?»
Всі ми люди і дійсно повинні бути людьми. Мені задається, що головна думка, яку намагалася донести Надія Агеєва-Швед: «Люди — будьте людьми!»
В усіх проєктах мені щастить з творчими командами. Панувала творча атмосфера, допомагали один одному. Дуже цікаво було побачити на одній сцені батька й сина (Анатолій та Олексій Паламаренки). Анатолій Несторович ще й встигав проводити майстер-класи для вихованців школи мистецтв. Отож, працювати було приємно. Вдячна за поради від колеги по сцені Олени Кривди. А я дещо радила Олексію Паламаренку.
Після закінчення виступу ми зателефонували в США Анатолію Матвійчуку, аби сказати, що прем’єра відбулася. До речі, в залі було багато відомих людей, які намагалися нас підтримати. Також серед запрошених можна було побачити військовослужбовців. Творчі ліки допомагають на якийсь час відволіктися від дійсності, перекидають глядачів у мирний час і забуваються лихоліття, які нас оточують. А всі учасники проєкту вклали в нього багато праці і часточки своєї душі.
Поезію для вистави спеціально написав народний артист України Анатолій Матвійчук. Над музикою працювали Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Михайло Швед та Михайло Шух.
— В такі страшні моменти, які сьогодні переживає Україна, душа людини наповнюється страхом, невпевненістю в завтрашньому дні, розпачем, болючими страшними емоціями. А насправді простір душі повинен належати любові, гармонії, які дає передусім музика як невербальний жанр та поезія, яка більш конкретизована. І коли звучить музика прекрасних композиторів і поезія, яка образно відкриває шляхи в якісь інші виміри нашого сприйняття, і все це помножене на акторську гру, на гру професіоналів, які вміють донести слово, емоцію, які навіть тембром свого голосу вміють зачепити струни, що вони починають вібрувати як ніколи раніше — все це дає надію, що ми в передчутті чогось дуже цікавого, значного", — підкреслив автор поезії до проєкту Анатолій Матвійчук.
Серед глядачів премʼєри були — військові, ветерани та лікарі з госпіталів, які щодня працюють над порятунком українських захисників.
Автор: Едуард Овчаренко
Джерело: i-ua.tv
Свій 122 концертний сезон Львівська національна філармонія ім. М. Скорика уже традиційно закриє в день народження свого патрона. Композитору Мирославу Скорику могло би виповнитися 87 років
Про це повідомила Львівська національна філармонія ім. М. Скорика, інформує Еспресо.Захід
13 липня концертом "Симфонія відновлення" Львівська національна філармонія ім. М. Скорика закриє свій 122 концертний сезон. Уже традиційно філармонія закриває сезон у день народження свого патрона. Цього року 13 липня Мирослав Скорик міг би відзначити 87 років.
"122 філармонійний сезон – це не лише сотні концертів, здійснені солістами та колективами, наповнені зали та пережиті емоції, не лише фестивалі та премʼєри, - сказано в дописі. - Він про витривалість музикантів, які після тривожних нічних обстрілів продовжували сродну працю, брали на себе обовʼязок не лише досконалого донесення твору, а й культурної дипломатії у закордонних мандрівках, або ж моральної підтримки на концертах для захисників та захисниць України. Це про волонтерські заходи, скриньки та донати, концерти у госпіталях, перетворення мистецтва не на зброю, а на руку допомоги".
Традиційно 13 липня музиканти підготували програму із творів композитора, чиє імʼя гордо носить філармонія та композитора, українські виступи якого лишаються знаковою памʼяткою для оркестру – Мирослава Скорика та Моріса Равеля. А виконають програму Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії та солістка Віоліна Петриченко під керівництвом диригента Хобарта Ерла.
Автор: Ярина Коваль
Джерело: zahid.espreso.tv
86-й концертний сезон Рівненської обласної філармонії завершився. Та музичне життя не зупинилося, адже попереду має відбутися музична подія, яка уже давно стала традиційною.
З 3 серпня по 14 вересня відбудеться VIII Міжнародний фестиваль органної музики «Musica Viva Organum» – Жива музика органа.
Попереду сім концертів.
Це десятки творів – від Йоганна Себастьяна Баха до Ганса Циммера. Соліст(к)и з України, Словаччини, Німеччини, Угорщини. Неповторне звучання органа – соло, в ансамблі з роялем, тубою, цитрою, вокалом та камерним оркестром.
Відкриття фестивалю – 3 серпня о 17:00.
Програму «Містика звуку» представить львівська органістка Ольга Стрілецька – звучать твори від Баха до Циммера, від Франка до «Привида опери».
Всі концерти відбудуться у Залі камерної та органної музики.
За повідомленням з Рівненської обласної філармонії.
Джерело: my.rv.ua
Проект “LIVE AT BOTANIC” від KGroup Music Art Promo запрошує на концерт з присмаком Франції 12 липня, о 18:00 у Ботанічному саду ОНУ ім. І.І. Мечнікова на Французькому бульварі, 48/50! Bonjour, France!
Під час концерти серед квітів та дерев можна почути музику свободи, кіно та кохання! Кохання — не сюжет, а стан душі. І хтось шепоче: «Je t’aime…» І все це — під відкритим небом, зі смаком ігристого, в ароматі того, що саме зараз розквітає.
Це вечір, де віолончель шепоче про любов, фортепіано згадує Париж на заході сонця, флейта — легка, як подих, лине в небі, а голос торкається серця, як поцілунок у старому кіно.
Під звуки Франції ми разом проживемо найніжніші сцени — наживо, без екранів:
Музику, що пахне кіном, вином і свободою — де кожна нота як дотик, а кожен акорд — як зізнання.
Вечір, що нагадає, чому варто вірити в красу.
Історії, які починаються з «Je t’aime»…
Усе це — разом із головними героями вечора – лауреатами міжнародних конкурсів, учасниками численних європейських мистецьких проєктів:
Маестро Артем Калуцький — віолончель
Ганна Суханова — флейта
Алла Катуна — фортепіано
Антоніна Левенчинська — вокал, за участю
Дар’я Єрьоменко – сопрано
Організатори пропонують Dress code: французький акцент у стилі
Планується дегустація авторських вин від My Wine by Eduard Gorodetsky— ексклюзивно на відкритті Днів Франції в Одесі
Вхід — за реєстрацією:
+38 (067) 418 10 72, +38 (063) 201 95 12
Організатори:
Alliance Française Odessa & KGroup Music Art Promoразом з Ботанічний сад Одеського національного університету у межах проєкту Live at Botanic. Music. Art. Eco. Fest на честь Національного свята Франції La Fête Nationale та Днів Франції в Одесі.
Автор Ольга Малявко
Джерело: culturemeter.od.ua
Уранці 9 липня дружина українського композитора, Героя України Ігоря Поклада повідомила про його смерть. Народному артисту України було 83 роки
Про це Світлана Поклад написала у Facebook.
"От і все…… Любила, люблю і любитиму завжди…. Помоліться за Ігоря Дмитровича, будь ласка…За його безсмертну душу…", - йдеться у дописі.
Як пишуть ЗМІ, у 2014 році Поклад переніс кілька складних операцій.
Музика Ігоря Дмитровича - щира і сильна - камертон для кожного українського серця. Важлива частина нашої культури та ідентичності. Це ті незримі нитки, якими зшиті покоління українців. Крім виняткового музичного таланту, Ігор Поклад був людиною великого характеру", - йдеться у дописі.
Буданов також нагадав, що на початку повномасштабного вторгнення РФ, у свої 80 років разом із дружиною та хворою тещею, Ігор Поклад опинився під окупацією у Ворзелі.
"Три тижні вони провели у холодному підвалі. Витримали, дочекались порятунку з окупації. То була складна місія, в координації якої брали участь фахівці ГУР, і я був дуже щасливий дізнатись, що Ігоря Дмитровича з родиною змогли успішно евакуювати до Києва", - додав Кирило Буданов.
Президент України Володимир Зеленський назвав Поклада "національною легендою" і заявив, що його пісні чули мільйони людей, і для українців різних поколінь світлі моменти життя часто пов'язані з його творчістю.
"Все своє життя Ігор Поклад присвятив українській музиці – пісням, музичним виставам, творам до українських фільмів. Народжений у Другу світову війну, пережив повернення зла вже у 2022-му. Сьогодні Ігор Поклад пішов із життя. Але його "Дикі гуси", "Чарівна скрипка" та "Кохана" назавжди залишаться з нами. Як і памʼять про видатного композитора та українця", - написав він.
Довідка. Ігор Поклад – видатний композитор, опермейстер, лауреат Шевченківської премії, заслужений діяч мистецтв УРСР, народний артист України, член Національної спілки композиторів України.
У 2021 році був відзначений званням Герой України, а у 2024 році – Національна легенда України.
Поклад є автором понад 150 пісень. Серед найвідоміших - "Кохана", "Дикі гуси", "Зелен-клен", "Тиха вода", "Скрипка грає", "Чарівна скрипка" та інші.
Автор: Катерина Єсікова
Джерело: espreso.tv
