Український композитор, піаніст і педагог.
Життєпис
Музики навчався в Антона Коціпінського в Кам'янці-Подільському, а від 1862 року викладав гру на фортепіано та хоровий спів у жіночих пансіонах Києва.
Його син, Сигізмунд — теж був композитором та диригентом.
Помер у Києві. Поховано на Байковому кладовищі.
Ім'я Владислава Заремби носить Хмельницький музичний коледж та провулок, в Голосіївському районі м. Києва.
Творчість
Автор пісень і романсів як українською так і польською мовами, в тому числі 30 творів для голосу з фортепіано на слова Тараса Шевченка («Музика до Кобзаря»). Переклав для фортепіано ряд українських народних пісень.
Склав збірники музичної літератури для дітей — вокальний «Пісенник для наших дітей» (пол. Spiewnik dia naszych dziatek) і фортепіанний «Маленький Падеревський» (пол. Mały Paderewsky).
Композиціям Заремби властива скромність технічних засобів і певна одноманітність настроїв, проте кращі його твори і аранжировки («Дивлюсь я на небо», «Така її доля» тощо) і досі дуже популярні.
Твори
Фортепіанні п'єси:
«Прощання з Україною»,
«Думка-шумка»,
«Реве та стогне Дніпр широкий»,
«В кінці греблі шумлять верби»,
«Зібралися всі бурлаки».
Романси та пісні на вірші українських і польських поетів:
понад 30 — на вірші Тараса Шевченка:
«Калина» («Чого ти ходиш на могилу?»),
Думи мої, думи мої
«І багата я, і вродлива я»,
«На улиці невесело»,
«Така її доля…» (з «Причинної»),
«Якби мені черевики»,
«Якби мені, мамо, намисто»,
«Утоптала стежечку».
Обробка для голосу та фортепіано популярних пісень:
«Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю…» Людмили Александрової,
українських народних:
«Де ти, бродиш, моя доле»,
«Ні, мамо, не можна нелюба любить».
Збірки:
«Пісенник для наших дітей»,
«Маленький Падеревський» (для фортепіано).
Музика:
до драми «Назар Стодоля» (зокрема пісні Стеха «Через гору піду», «Тра-лала, на базарі була»)
«Музика до Кобзаря», соля на сопран й альт
