Український композитор і піаніст.
Життєвий і творчий шлях
Народився в сім'ї чиновника залізниці, уродженця Київської губернії. Після закінчення гімназії в Курську вступив на юридичний факультет Московського університету і в Московську консерваторію. Навчав музики цісаревича Олексія (1915—1916). Після закінчення університету (1916) був призваний до армії — брав участь у Першій світовій війні. У 1918—1920 — в армії Денікіна.
Згодом продовжив навчання у Іпполітова-Іванова і Танєєва, закінчив консерваторію в 1923. Жив у Рязані. З середини 1920-х років почав виступати як піаніст, дав безліч сольних концертів, виступав разом з відомим басом Григорієм Пироговим.
У 1926 був заарештований, ув'язнений у рязанській в'язниці, все написане композитором до цього часу було знищено[4]. У 1929 отримав дозвіл жити і працювати в Москві, з 1930 значився штатним композитором Всесоюзного радіо, значився в творчому об'єднанні АСМ (у 1932 було ліквідовано). У цей період були написані опера «Кров і вугілля» (не збереглася), симфонія «Фундамент», цикли фортепіанних мініатюр «Мікроби лірики» (1928), «Зошит мініатюр» (1929), «Порцелянові чашки» (1932), Лірична Симфонієта (1932), вокальний цикл для баса «Гротеск Іллі Сельвінського» (1931). Піддавався критиці за формалізм.
У 1934 був висланий до Ярославля, заочно навчався в ҐІТІСі. У березні 1937 заарештований у Ярославлі, ув'язнений терміном на 6 років без права листування. У липні 1939 звільнений у зв'язку із закриттям справи. На початку 1940 повернувся до Ярославля.
На початку Другої світової війни евакуйований із сім'єю до міста Мерк (Казахстан), потім — до Краснодара. З 1945 жив у Житомирі, в 1946—1948 знову повернувся до Ярославля. Був делегатом першого З'їзду радянських композиторів (1948). З 1949 і до кінця життя жив у Львові, працював у консерваторії. Виступав як піаніст з сольними концертами у Львові, Дрогобичі, Коломиї. Крім фортепіанних творів, ним у ці роки були створені концерти для скрипки і домри, симфонія до мінор, хорова сюїта і низка інших творів.
Помер у Львові, похований на 64 полі Личаківського цвинтаря.
Сини
Всеволод Всеволодович Задерацький (1935) — музикознавець, професор Московської консерваторії.
Ростислав Всеволодович Задерацький — після революції в Росії (1917) разом із матір'ю виїхав до Франції. Брав участь у французько-німецькій війні 1939—1940, сидів у німецькому концтаборі.
Твори
Симфонічні та вокально-симфонічні
Опера «Валенсіанська вдова» (за Лопе де Вегою, 1934)
Симфонія (1952)
Дві камерні симфонії (1931, 1932)
Два концерти для фортепіано (оркестровка Мирослава Скорика та Богдани Фроляк),
Для фортепіано
«24 прелюдії» (1933—1934)
«24 прелюдії і фуги» (1937)
5 програмних циклів
2 дитячі фортепіанні концерти на українські теми
Для хору
«Косенкові» (1948)
Сюїта на народні слова
Вокальні твори
«De profundis» (1940)
«Поема про солдата» (1946)
Інше
«Український концерт» для домри (1948)
