Леопо́льд Іва́нович Я́щенко (* 2 червня 1928, Київ — 2 квітня 2016) — український музикознавець, фольклорист, диригент, композитор. Кандидат мистецтвознавства (1961). Засновник та керівник хору «Гомін» (1969).
Народився 2 червня 1928 року в Києві.
У 1947–1949 навчався у Київському державному музичному училищі ім. Р. Глієра, у 1954 закінчив історико-теоретичний факультет Київської консерваторії, у 1957 — аспірантуру Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР.
З листопада 1957 по грудень 1962 обіймав посаду молодшого наукового співробітника Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. У 1961 захистив кандидатську дисертацію на тему «Українське народне багатоголосся». У 1962 став старшим науковим співробітником відділу фольклористики.
1968 — був звільнений з посади через підписання колективного листа української громадськості до ЦК КПРС з приводу закритих судових процесів над інакодумцями. Перейшов на творчу роботу.
У 1969 організував етнографічний хор «Гомін», метою якого було відродження у Києві українського календарного фольклору, народних звичаїв і свят: колядок, щедрівок, веснянок, святкування Купала тощо. Проте 28 вересня 1971 Леопольда Ященко було виключено із Спілки композиторів України за «ідейні помилки, припущені в керівництві хором», а хор ліквідовано як «націоналістичний». Того ж року Л.Ященка виключили зі Спілки композиторів СРСР за «націоналістичну діяльність».
Відтак Л. Ященко працював методистом-організатором, а в 1972–1973 — завідувачем дитячого сектору при Будинку композиторів України, у 1975–1976 керував фольклорним ансамблем при Київському інституті народного господарства. Перебуваючи в опалі, працював маляром 3-го розряду будівельної бригади на заводі «Молния» (Баришівка), теслярем у радгоспі «Рославичі».
У 1984 став керівником Клубу народної хорової пісні, того ж року організував етнографічний хор, який співав на алеях Гідропарку. У 1985 хор приписали до Будинку культури «Київметробуду», а в 1988 йому повернули назву «Гомін». У 1989 Леопольда Ященка поновили у Спілці композиторів України, а хор «Гомін» першим у Києві публічно виконав національний гімн «Ще не вмерла Україна».
У 1992 вступив до Національної всеукраїнської музичної спілки.
У червні 1997 в Києві зареєстровано нове громадське об'єднання: Клуб шанувальників народної пісні «Гомін». У його складі під керівництвом Леопольда Івановича працюють: хор «Гомін», академічний ансамбль «Криниця» (при Будинку вчених), чоловічий гурт «Козаки» та гурт музик «Родина Вербовецьких».
2 квітня 2016 року Леопольд Іванович помер у Києві на 87-му році життя залишивши у спадок десятиліття невпинної роботи по відродженню та розповсюдженню української пісні та фольклору, українських народних звичаїв та свят в Україні.[1]
Родина
Батько — Іван Якович Ященко (1903—1944), інженер-електрик
Мати — Галина Митрофанівна (1901—1931), учителька української мови і літератури
Дружина — Орел Лідія Григорівна (* 1937), етнограф, провідний спеціаліст Музею народної архітектури та побуту України
Син — Іван (09.07.1959), перекладач з анґлійської та італійської мов
Син — Тарас (07.01.1964—17.03.2017), композитор, піаніст.
Праці та твори
Автор праць:
«П. Д. Демуцький (нарис про життя і творчість)» (1957),
«Г. Г. Верьовка (нарис про життя і творчість)» (1965),
«Українське народне багатоголосся» (1962).
«Державна заслужена капела бандуристів Української РСР» Музична Україна, Київ - 1970 78С(С2)2 Я97
«Україна в обрядах на межі тисячоліть» (добірка пісень; 2001),
«Українська родина» (добірка пісень; 2000),
«Пісні Черкащини» (збірник; 2004),
«Шевченків край» (добірка пісень; 2005),
«Колядки та щедрівки» (репертуарний збірник, 2005),
«Красна весна, тихе літо» (репертуарний збірник, 2007), Упорядник і автор вступних статей до видань:
«Українські народні романси» (1961),
«Буковинські народні пісні» (1963),
збірки «Українське народне багатоголосся» (1963)
Твори:
кантата «Поема про Україну» (1954),
пісні та хори на власні тексти,
обробки народних пісень,
понад 100 статей з питань музичної культури та фольклору, сценаріїв фольклорних свят, музичних творів.
Відзнаки та премії
Премія ім. П.Чубинського (1992)
Шевченківська премія (1993) за активну діяльність щодо збереження, відродження та популяризації української народної творчості.
8 грудня 2022 Київрада перейменувала провулок Василя Жуковського на честь українського диригента Леопольда Ященка (1928—2016), засновника та керівника хору «Гомін»
