Олексій Войтенко – український композитор, музикознавець, викладач, музично-просвітницький діяч.
Народився в Києві. Початкової музичної освіти не мав, отож, захоплення музикою розвивав самостійно і вже в свідомому віці. До отримання вищої музичної освіти, закінчив бакалаврат в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут». Під час навчання у Політехніці грав у кількох аматорських рок-гуртах, вивчав творчість композиторів нововіденської школи та додекафонну техніку. Можна сказати, що до вступу в консерваторію Войтенко здобував базис виключно завдяки самоосвіті: грав на різних інструментах, пізнавав таємниці теорії музики, гармонії та композиції.
У 2002 році вступив до Національної музичної академії України на кафедру композиції в клас Юрія Іщенка. У 2007 році здобув ступінь магістра музичного мистецтва і вступив на аспірантуру, цього разу – на кафедру теорії музики (керівник Богдан Сюта), яку закінчив у 2010. 2012 року отримав запрошення працювати на цій же кафедрі та успішно захистив кандидатську дисертацію. З 2014 року працював в Київському музичному училищі (тепер Київська муніципальна академія музики) імені Рейнгольда Глієра.
Олексій – стипендіат міжнародного Вагнерівського товариства (2004), дипломант композиторського конкурсу пам'яті Дмитра Шостаковича за твір «Nóμoς I» (2006, Санкт-Петербург), лауреат стипендії київського міського голови для обдарованої молоді (2013), лауреат Премії імені Левка Ревуцького (2014). Член Національної спілки композиторів України (2011), співорганізатор фестивалю «Міжнародний Форум “Музика Молодих”» (2005, 2007 Київ), арт-директор фестивалю «Музична трибуна Київської молоді» (2008, Київ). Автор ряду музикознавчих та публіцистичних праць, дослідник творчості Миколи Мясковського. У 2020-2021 як упорядник та редактор взяв участь у створенні двох книг видання Українського Інституту "Київський авангард: Антологія камерної музики” (видавництво “Музична Україна”).
Олексій Войтенко автор численних симфонічних та камерно-інструментальних творів, значної кількості аранжувань для найрізноманітніших інструментальних складів та музики до ряду комп'ютерних ігор. Твори композитора виконуються на багатьох українських фестивалях, а також за кордоном. Творчий метод Войтенка – це нескінченний процес втілення елементів гри у взаємодії продуманого та інтуїтивного, свідомого та підсвідомого. Структурування музичного матеріалу вирішується поза рамками прийнятих канонів, полісистемним варіюванням. Велика частина творів Олексія Войтенка носить медитативний характер.
Серед найважливіших опусів композитора: Симфонія № 1 «Tempus fugit» для фортепіано з оркестром, «Елегія» для фортепіано, «Nóμoς I» для 12-ти струнних (або великого струнного оркестру), «Silentium» – епітафія пам'яті Мясковського для марімби соло, клавесинний цикл «Речі не в собі», «Можливість острова» для фортепіано та струнного оркестру, «Lento» для камерного оркестру, «Homo Fugens» для 2-х фортепіано, Епітафія пам’яті Володимира Загорцева для фортепіано, «Музика Еріха Занна», цикл для квартету солістів та інші.
