Сінельніков Іван Григорович (нар. 25 листопада 1960, Пилипи, Житомирська область) — український фольклорист-музикознавець, збирач і дослідник українського музичного фольклору. Заслужений працівник культури України (2004), професор.
Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» Міністерства освіти і науки України (1990), почесною грамотою НРКУ (2007), Почесною грамотою Міністерства культури і мистецтв України (2006), член НСМНМУ (2001).
Життєпис
Сінельніков Іван Григорович народився 25 листопада 1960 року в селі Пилипи Чуднівського району Житомирської області. У 1989 році закінчив Рівненський державний інститут культури. Ще будучи студентом третього курсу у 1986 році він організував фольклорний ансамбль «Джерело», яким керував до 1990 року.
Паралельно з навчанням в інституті Іван Сінельніков працював з дитячим ансамблем «Кобзарик» Рівненської школи-інтернату. Протягом 1981—1986 років — артист Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок» (Житомир). У 1995—2010 роках — співробітник редакції народної музики НРКУ, автор і ведучий радіопередач «З фольклорної скарбниці», «З народних джерел», «З фондів українського радіо».
З 1991 року Іван Григорович — на викладацький роботі у КДІК (нині Київський національний університет культури і мистецтв). Викладає фольклорний ансамбль, практикум сольно-ансамблевий, сольний спів, методику роботи з фольклорним колективом та інші фахові дисципліни. Засновник і незмінний керівник студентського фольклорного ансамблю «Кралиця» з 1991 року.
З 1999 по 2012 рік Іван Григорович проводив майстер-класи з народного українського співу в українських, і закордонних навчальних закладах (Сочі, Краснодар, Брянськ, Губкін, Волгоград — Росія; Житомир, Рівне, Чернігів, Вінниця — Україна; Женева, Лозанна — Швейцарія). З 2003 року був викладачем-методистом лабораторії традиційної культури українців Росії «Роде наш красний» пам'яті В. Скуратівського (Лазаревський центр української культури міста Сочі).
Серед наукових інтересів Сінельнікова — дослідження питань підготовки керівників фольклорних колективів, методики викладання фольклорних дисциплін, історії російського старообрядництва Житомирщини та інші. Як педагог і музикант-фольклорист впроваджує політику успадкування, збереження, популяризації та розумного сценічного інтерпретування великої фольклорної пісенної та інструментальної спадщини українського народу.
