Українська композиторка, педагог, громадський діяч, кандидатка мистецтвознавства. Відома завдяки твору «Криворізький вальс», що наразі є гімном Кривого Рогу.
Життєпис
Народилася майбутня композиторка у 1960 році, проживала у місті Кривому Розі, Дніпропетровської області.
З самого дитинства Ірина тягнулася до музики, її мати як музикант-самоучка це помітила та віддала навчатися до музичної школи №4.
Закінчивши дитячу музичну школу №4, вступила на музично-теоретичний відділ Криворізького музичного училища, де талант майбутньої композиторки помітив викладач Петро Ладиженський.
Продовжила навчання на композиторському відділенні історико-теоретичного факультету Харківського інституту мистецтв імені І.Котляревського під керівництвом геніального педагога та композитора Валентина Борисова. Дипломною роботою став твір «Симфонічний диптих», робота була високо оцінена під час виконання на державному іспиті у 1984 році, а у 1986 році твір прозвучав на пленумі Дніпропетровського союзу композиторів.
З 1985 року Ірина Вікторівна Шевченко почала викладацьку діяльність на факультеті мистецтв Криворізького державного педагогічного університету.
У 2004 році Ірина Вікторівна захистила кандидатську дисертацію на тему «Ідея гармонії як принцип людського життєустрою», де чітко описала власний досвід створення творів, власну творчу лабораторію та порівняла з досвідом різних світових композиторів.
З 2005 року почала обіймати посаду доцента кафедри теорії, історії музики та гри на музичних інструментах. Певний час була заступником декана факультету.
Композиторка писала камерну, інструментальну та вокальну музику. Серед низки її творів особливої уваги заслуговує композиція написана для симфонічного оркестру, хору і меццо-сопрано на вірші Дмитра Кедрина — ораторія «Зодчі». Прем'єра відбулася у квітні 1990 року у Дніпрі, а вже через місяць у Кривому Розі.
Ірина Шевченко часто писала музику на замовлення – «Гімн обласного педагогічного ліцею», присвячений до святкування ювілею лялькового театру «Марш лялькарів» "У Кривого Рога" інші.
Її твір для хору «Псалом 50» визнано кращим твором прем'єрою XI Всеукраїнського хорового конкурсу імені Миколи Леонтовича у 2007 році.
31.серпня 2009 року на 49 році життя серце композиторки, яка подарувала символ міста ще не для одного покоління криворіжців перестало битися. Багато задумів, ідей, творчих та життєвих планів залишилося невиконаними, але її заслуги перед містом завжди будуть відомі кожному криворіжцю.
31.08.2021 року нагрудним знаком "За заслуги перед містом I ступеня" було нагороджено посмертно. Нагороду отримав її чоловік Юрій Васильович Шевченко
Викладання у Криворізькому Державному Педагогічному Університеті
У 1984 році Ірина Вікторівна почала працювати викладачкою на музично-педагогічному факультеті (сьогодні – музично-хореографічне відділення факультету мистецтв). Це стало точкою відліку для майбутніх наукових і творчих досягнень І. В. Шевченко.
Як і належить молодому талановитому спеціалісту, пані Ірина проводила лекційні, практичні й лабораторні заняття з предметів, що викладала – «Теорії музики», «Введення в гармонію», «Гармонії», «Стильової гармонії» тощо.
Далі – виникла потреба в нових напрямках саморозвитку, й Ірина Шевченко вступила до аспірантури КДПУ за спеціальністю 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії.
У 2002 році Ірина Вікторівна починає завідувати секцією музично-теоретичних дисциплін.
У 2004 році захистила дисертацію на тему «Ідея гармонії як принцип людського життєустрою».
У 2005 році завдяки своїм знанням, умінням, досвіду Ірина Вікторівна обійняла посаду заступника декана факультету мистецтв музично-хореографічного відділення. За 24 роки плідної професійної діяльності вона стала носієм кращих традицій і ґрунтовних знань, провідником новаторських ідей.
Чимало ідей залишилися нереалізованими, але ми завжди будемо вдячні Ірині Вікторівні за її спадок – вершини творчості, які подарувало нам її щедре натхнення, непересічний хист і любов до мистецтва музичних гармоній.
Особливе місце в творчому доробку Ірини Шевченко займає грандіозний твір - «Криворізький вальс», нині відомий як гімн міста Кривий Ріг.
Історія створення вальсу розпочалася у 2000 році. Пісня повинна була прозвучати під час святкування 225-тої річниці заснування Кривого Рогу. Текст був написаний поетом Віктором Федоровичем Удовенком, який у той час був головним сценаристом свята. За написання музики бралися різні композитори, проте безрезультатно. У той час Ірина Вікторівна Шевченко активно працювала над кандидатською дисертацією і не планувала брати участі в конкурсі.
Ознайомившись з готовими віршами, завідувачка відділу культури міськвиконкому Тетяна Мізюк запросила Ірину Вікторівну до себе та переконала композиторку взятися за роботу. «Криворізький вальс» став першим вальсом у творчості Ірини Вікторівни.
Музика була написана швидко. Сама Ірина Шевченко сказала, що вся композиція «вилилася від першої ноти і до останньої» за пів години, поки вона їхала додому. Цікавим є факт, що автор віршів — Віктор Удовенко, написав текст за подібний проміжок часу.
У приспіві спочатку звучала така фраза: «Хай летить вона в небо безмежне твоє», проте Ірина Вікторівна запропонувала замінити слово «безмежне» на «високе». Цей варіант і було затверджено.
Вперше «Криворізький вальс» прозвучав у 2000 році на стадіоні «Металург» у виконанні симфонічного оркестру Криворізького театру драми та музичної комедії імені Т. Г. Шевченка, зведеного хору КДПУ й солістів Тетяни Піскарьової та Олександра Скоцеляса.
У 2002 році вальс був затверджений як офіційний гімн міста, авторів гімну було нагороджено нагрудними знаками «За заслуги перед містом» III ступеню.
Час створення «Криворізького вальсу» був одним з найважливіших періодів у житті Ірини Шевченко. Пізніше вона зазначить:
0:01
Ірина Вікторівна грає вступ "Криворізького вальсу"
«Вважаю, я зуміла відійти від формату пісні, сягнути у масштабність. Вийшло щось на межі різних жанрів — надто ліричне, інтимне й монументальніше за просто пісню». — Ірина Шевченко
У 2020 році з нагоди 20-ліття створення "Криворізького вальсу" було створено інструментальну обробку «Криворізького вальсу» для бандури бандуристом-аматором Арсенієм Яновичем.
