Антін Рудницький (англ. Antin Rudnytsky; 6 або 7 лютого 1902, с. Лука, Самбірський район, Львівська область — 30 лютого 1975, Томс-Рівер (англ. Toms River), Нью-Джерсі, США[1]) — український композитор, піаніст і диригент. Брат Володимира Рудницького, чоловік оперної співачки (сопрано) Марії Сокіл, батько піаніста Романа Рудницького та Доріана Рудницького, композитора і віолончеліста. Дійсний член НТШ (з 1962). Голова Світового Об'єднання Українських Професійних Музик.
Закінчив Львівську консерваторію та Вищу музичну школу[de] (нім. Hochschule fur Musik) в Берліні (Німеччина). Вивчав музикознавство в Берлінському університеті. Працював диригентом оперних театрів у Харкові (1927–30), Києві (1930–32), Львові (1932–34), оркестрів у Львові, Варшаві, Каунасі (Литва). 1939 переїхав до США. Працював диригентом оперних, симфонічних оркестрів та хорів у Нью-Йорку, Філадельфії (США) і Торонто (Канада).
Творчість
Музична мова ранніх творів Антона Рудницького є радикальною, більш пізнього періоду — романтично-сучасною. Він започаткував модерний напрям серед західноукраїнських музикантів. Автор музикознавчих праць «Українська музика, історично-критичний огляд» (1963), «Про музику і музик» (1980).
Головні твори
Опери
«Довбуш» (1938),
«Анна Ярославна» (1967)
«Княгиня Ольга» (1968);
Симфонічні твори (три симфонії, Балетна сюїта, Лірична поема)
Балет «Бурі над Заходом» (1932),
Ораторія «Гайдамаки» (1974),
Кантати для хору і оркестри («Посланіе» слова Т.Шевченка, «Мойсей» слова І. Франка, «На світанку», «Січнева кантата»),
Концерт для віолончелі з оркестром;
Камерні твори (два струнні квартети, соната для віолончелі і фортепіано), інтрада, фортепіанові твори (Соната, Сюїта, Варіації, Фантазія, Дівертіменто та ін.), бл. 70 солоспівів.
