Василь Михайлович Подуфалий (7 травня 1941, с. Жуків, нині Тернопільського району Тернопільської області, Україна — 20 травня 2000, там само) — український педагог, фольклорист, краєзнавець, громадський діяч, самодіяльний композитор, художник. Член Національної спілки краєзнавців України (1991), Наукового товариства імені Шевченка; почесний член Всеукраїнського товариства «Просвіта».
Відзнаки
Премія імені Братів Богдана та Левка Лепких (1994).
Почесний громадянин м. Бережани (2011, посмертно)
Життєпис
Закінчив філологічний факультет Дрогобицького педагогічного інституту (1962, нині університет).
Працював учителем у школах Бережанського і Козівського районів.
Ініціатор створення і директор музею родини Лепких у родинному селі, де співорганізатор встановлення першого в Україні пам'ятника Богданові Лепкому (1991), керівник сільського та учнівського хорів.
Доробок
Фольклорні записи і музичні твори Василя Подуфалого надруковані у збірнику «Пісні Тернопільщини» (вип. 1, 1989; вип. 2, 1993).
Автор музики до 150 поетичних текстів і майже 1000 обробок народних пісень.
Упорядкував і видав понад 20 книг, у тому числі збірки стрілецьких пісень: Р. Купчинського «Як з Бережан до Кадри», М. Гайворонського «Повік не зів'яне», Л. Лепкого «Чуєш, брате мій...» (усі — 1990) та інші, 4-х випусків «Повстанських пісень» (1992, 1993, 1995, 1996), пісень «Гей, мандрують пластуни» (1992), збірки пісень Л. Лепкого «Журавлі» (1999), поезій Б. Лепкого «Під Великдень» та «Під Різдво» (1993), літературно-музичної спадщини Л. Лепкого «Твори» (2001, співупорядник).
Автор краєзнавчих статей, картин.
Вшанування пам'яті
Від 2001 Бережанська районна рада проводить щорічний фестиваль стрілецької і повстанської пісні «Лисоня» імені В. Подуфалого.
У 2005 Богдан Кусень і Казимир Ярема уклали і видали книгу «Василь Подуфалий: життя і творчість».
У 2013 році працівники Бережанської центральної бібліотечної системи уклали бібліографічний покажчик «Доля судила жити з піснею: Василь Подуфалий».
