ОПАНАСЮ́К Олександр Петрович (08. 01. 1959, м. Ківерці, нині Луцького р-ну Волин. обл.) – композитор, музикознавець. Д-р мистецтвознавства (2015), доц. (2005). Чл. НСКУ (1996). Навч. на композитор. ф-тах Київ. та Львів. консерваторій (1977–89; кл. А. Штогаренка, В. Флиса, Л. Мазепи). Відтоді викладав у Ніжин. пед. ін-ті (Черніг. обл.), 1990–2006 – Дрогоб. пед. ун-ті (Львів. обл.). Від 2013 – проф. Нац. академії керів. кадрів культури і мист-в, від 2015 – Ун-ту культури і мист-в, від 2019 – Ун-ту ім. Б. Грінченка (усі – Київ). Наук. дослідж.: філософія, культурологія, естетика, психологія мист-ва; муз. виховання дітей. У композитор. доробку переважно камерно-інструм., камерно-вокал. твори, музика для дітей. Творчості О. притаманні філос. лірика, драматизм, діалог. тип композицій, у великих формах дотримується класич. принципів формотворення. У ранніх творах присутні риси експресіонізму, символізму, у композиціях 1980–2010-х рр. – прояви неоромантизму, прагнення поєднати сучасні засоби виразності з поетикою укр. мелосу. Ініціатор і співавтор (разом із Г. Побережною) наук. проекту «Ставропігійські філософські студії», присвяч. дослідженню низки питань із філософії мист-ва, культурології, психології та педагогіки (2007–10 опубл. 4 вип. наук. праць цього проекту).
Основні твори
для симф. оркестру – «Драматична поема» (1989); для струн. оркестру – Речитатив (1978), Елегія і Постлюдія (1985); для мішаного хору – кантати: «Голос з-за 200 літ» (1978), «Освідчення» (1998; обидві – сл. І. Драча); «Дифірамб для небес» (1992, сл. Г. Чупринки); для фортепіано – сонати: № 1 (1980), № 2 (1984), № 3 «Осіння» (1988–98); «П’ять легких п’єс» (1984–94), «Весняна ідилія» (2002); вокал. цикли – № 1 (1977–81, сл. Ф. Ґарсіа Лорки), № 2 (сл. Ф. Тютчева), № 3 (сл. О. Мандельштама; обидві – 1979–89), № 4 (1982–91, сл. Р. Рільке, П. Верлена, Г. Калау), № 5 (1982, сл. В. Шекспіра); 3 укр. нар. колиск. пісні (1978–84); «Осінні сутінки» (1993–98, сл. Л. Первомайського); «Твоє багатство» (7 п’єс для дит. хору в супроводі фортепіано та удар. інструментів, 1998, сл. Н. Великої, В. Умнова, М. Белея, А. Малишка, Й. Фиштика); «Світ в мені» (для дит. хору в супроводі фортепіано, 2001, сл. Олександра Олеся); «Люди, як птахи» (2003, сл. В. Умнова); сценічна кантата «Дивна сопілка» (2003–09, сл. народні; обидва – для дит. хору, фортепіано та удар. інструментів).
