Оме́льченко Андрі́й Фе́дорович (2 липня 1926 с. Павлиш, Онуфріївського району Полтавської області, тепер Кіровоградської області — 9 травня 1981 Київ) — бандурист, педагог, кандидат мистецтвознавства (Розвиток кобзарського мистецтва на Україні) з 1968 р.
Народився 2 липня 1926 року в селі Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області.
Відвідував дитячу капелу бандуристів Палацу культури заводу імені Ф. Дзержинського (м. Кам'янське). Вивчав гру на бандурі у Макара Осадчого, М. Лобка та Г. Китастого.
З листопада 1943 року на фронті. Брав участь у боях на Першому Білоруському фронті, мав три поранення. Нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня та багатьма медалями.
Після війни продовжив військову службу як музикант в Ансамблі пісні і танцю під керуванням Є.П. Шейніна, у складі радянських військ у Німеччині.
Закінчив Київську консерваторію по класу бандури (А. Бобир, В.А. Кабачок) і вокалу (професори Д. Г. Євтушенко та О. О. Гродзинський) в 1956 р. Продовжив навчання в аспірантурі виконавського профілю по класу професора М. М. Геліса.
Лауреат конкурсу виконавців на І Всесвіт, фестивалі молоді та студентів (Москва, 1957).
Соліст ансамблю бандуристів українського радіо з 1952 р.
З 1954 р. викладач в Київській середній спеціальній музичній десятирічній школі імені М. В. Лисенка. Працював у Київській філармонії, ІМФЕ, 1962-71 викладав у Київському музичному училищі імені Р. М. Глієра. Серед учнів Микола та Василь Литвини, А. Мамченко, С. Петрова, А. Шутько та ін. Виступав закордоном в Чехословаччині, Польщі, Фінландії.
Ініціатор випуску «Бібліотека бандуриста». Упорядник кількох збірників для бандури.
Омельченку належить перше в українському музикознавстві фундаментальне дослідження «Розвиток кобзарського мистецтва на Україні» (1968).
З 1978 року викладав у Київському державному інституті культури імені О. Є. Корнійчука, був заступником декана оркестрового факультету, членом Правління Музичного товариства УРСР, головою художньої ради кобзарів-бандуристів.
Досліджував народну музику, кобзарство (кн. Народні співці музиканти в Україні — К. 1980) Упорядник збірників п'єс для бандури. Автор навчально-метод. посібника «Школа гри на бандурі» (1975, 1979, та пізніше посмертно у співавторстві з С. Баштаном в 1984, 1989). Автор понад 90 статей та редактор 46 нотних видань. Редактор підручника гри на бандурі М. Опришка.
Учні
Литвин Микола Степанович
Литвин Василь Степанович,
Мамченко Антоніна Іванівна,
Петрова Світлана Петрівна,
Шептицька Алла Маркіянівна,
Шутько Алла Костянтинівна
Праці
Омельченко А. Ф. Потрібна єдина система бандур / А. Ф. Омельченко // Радянська культура. — 1956. — 31 жовтня.
рос. Омельченко А. Ф. Развитие кобзарского искусства на Украине. Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата искусствоведения — К.:1968 — 25с.
Омельченко А. Розвиток кобзарського мистецтва в Україні — Автореферат. К.:1968 — 25с.
Омельченко А. Рокоче бандура // Знання та праця, ч. 12 (346) К.:1968, та передрук // Нові Дні, Торонто, липень-серпень, 1969.
Омельченко А. Ф. Розвиток кобзарського мистецтва в Україні: дис. канд. мистецтвознавства ; спец. 17.00.02 «Музичне мистецтво» / Омельченко Андрій Федорович ; АНУ. — К., 1971. — 180 с.
Омельченко А. Розвиток кобзарського мистецтва в Україні — Дисертація на здобуття ученого ступеня кандидата мистецтвознавства. К.: АНУ, 1971—180с.
Омельченко А. Твори для ансамблю бандуристів [Архівовано 30 квітня 2021 у Wayback Machine.], «Музична Україна», Київ — 1971
Омельченко А. Майстер і його винахід // НТЕ, № 1, 1972
Омельченко А. Школа гри на бандурі, 1 клас К.: Музична Україна, 1973—104с.
Омельченко А. Школа гри на бандурі, 2 клас К.: Музична Україна, 1975—124с.
Омельченко А. Ф. Народні музичні інструменти і проблеми їх вдосконалення / А. Ф. Омельченко // Народна творчість та етнографія. — 1976. — № 2.
Омельченко А. Гнат Хоткевич (до 100 річчя від дня народження) // Музика, 1977, № 6. — С.26-27
Омельченко А. Кобзарська діяльність І. І. Кучугура-Кучеренко // НТЕ, 1978, № 4 — с.42-49
Омельченко А., Кирдан, Б. Народні співці-музиканти в Україні — К.:1980 — с.180
