Олекса́ндр Пили́пович Мишу́га (укр. Олекса́ндр Пили́пович Мишу́га (Мишу́ґа); 1853-1922) - український оперний співак, музичний педагог і меценат.
Дитинство
Олександр Мишуга народився 20 травня 1853 року в селі Новий Витків (Львівська область). Батько його, Пилип Мишуга, був шевцем. Згодом Олександр увічнить ім'я свого батька в артистичному псевдонімі Філіппі. Сирітство рано навчило юнака боротися за життя, вселило прагнення до кращого життя. Вийти в "люди" йому допоміг прекрасний голос і хороші люди, на яких йому щастило в житті.
1868 року батько взяв сина з собою до Львова на свято. У Соборі Святого Юра він так упевнено захоплено підспівував церковному хору, що на нього звернув увагу регент Микита Гатман і влаштував хлопчика на навчання. Потім пішли виснажливі роки навчання в гімназії та вчительській семінарії, після закінчення якої він працював учителем у місті Львові.
Дебют
Однак мрія стати професійним співаком не полишала його. Вона привела молодого вчителя 1878 року до вельми шанованого у Львові вокального педагога, професора консерваторії при Галицькому музичному товаристві Валерія Висоцького. Сам у минулому прославлений бас, Висоцький виховав цілу плеяду оперних артистів найвищого рівня, у нього навчалися польські та українські співаки, зокрема Соломія Крушельницька, Олександра Любич-Парахоняк і Яніна Вайда-Королевич[2].
Навчання виявилося настільки успішним, що вже 14 вересня 1880 року Мишуга постав на сцені перед львівською публікою в опері С. Монюшка "Страшний двір". Відгуки і меломанів, і преси були для дебютанта вельми втішні. Натхненний тріумфом, Мишуга вирішує продовжити навчання в Італії. Найбільшою перешкодою до здійснення мрії був брак коштів, проте шанувальники його таланту зібрали 1200 золотих гульденів, і 1881 року він вирушає до міста Мілан.
Італія
Проявивши величезну цілеспрямованість і наполегливість, Мишуга вдосконалює в Італії свою професію: окрім занять співом, він вивчає анатомію та фізіологію, опановує італійську, німецьку, російську, англійську, французьку мови. Досить швидко Олександр Мишуга пробує свої сили на італійській сцені. 1883 року відбувся дебют молодого співака в театрі міста Форлі в ліричній опері "Марта". Ця прем'єра стала ще одним тріумфом, і Мишуга одразу отримує десятки привабливих пропозицій з найкращих театрів Європи.
За чудове виконання партії Каніо в опері "Паяци" її автор - італійський композитор Руджеро Леонкавалло - подарував відомому співакові свій клавір із написом: "У Мілані, вдень відкриття сезону, слухав Синьйора Філіпі в партії Каніо і був незмірно задоволений його точною інтерпретацією і чарівним мистецтвом співу".
Європа
Олександр Мишуга співає в Мілані, Турині, Варшаві, Кракові, Києві, Санкт-Петербурзі, Берліні, Лондоні, Відні, Парижі. Критика не шкодує для його голосу й артистичного таланту найвищих похвал, публіка шаленіє від захвату, вистави за його участю всюди проходять з аншлагом.
"Мишуга був співаком з Божої милості. Коли Карузо заливав блиском сили й металу, то Мишуга зачаровував, а враження, яке справляла його гра, це була таємниця експресії, настрою, переконливої сили, гіпнозу й невловиме, що виривалося з-під усякого аналізу. У цьому було щось, про що говорив великий Еверарді: не звук співає - співає душа!" - Писав про одного з найвидатніших європейських співаків минулого століття Степан Чарнецький (Чарнецький Степан Миколайович).
Але де б не був Мишуга, ніколи не забуває своїх рідних країв і часто відвідує Львів із концертами, включає в програми українську музику. Романси Миколи Лисенка, Віктора Матюка, арії з опери Семена Гулака-Артемовського завжди прикрашали його програми. На думку сучасників, оперні партії у виконанні Мишуги вирізнялися високою музичною культурою і задушевністю.
Смерть
Поштова марка України, 2003 рік
На початку 1922 року здоров'я Олександра Мишуги дуже підірвалося, і сім'я Чинбергів поїхали разом із ним до курортного міста Фрайбург, сподіваючись на те, що кліматичні умови вплинуть на одужання, але лікарі діагностували рак шлунка. Після важких тритижневих мук 9 березня 1922 року Олександр Мишуга помер у німецькому місті Фрайбург.
Друзі співака, виконуючи його заповіт, перевезли прах на батьківщину і поховали в рідному Віткові.
Благодійна діяльність
Вагомий слід залишила після себе і меценатська діяльність Мишуги. З його допомогою вийшла друком збірка Івана Франка "Зів'яле листя". Перший том фундаментального дослідження "Українське мистецтво" теж побачив світ завдяки допомозі Олександра Мишуги Полтавському музею, який підготував цю працю. Він здійснював матеріальну допомогу Театру М. Садовського та українській газеті "Рада".
Допомагав студентам і погорільцям, дитячим притулкам, різним товариствам і лікарням. На схилі літ усе своє майно та гроші Мишуга заповів Вищому музичному інституту імені М. Лисенка у Львові, де заснував кілька стипендій для малозабезпечених студентів.
