Український оперний співак (баритон) та вокальний педагог, громадський діяч. Депутат Верховної Ради Української РСР 9—11 скликань.
Біографія
Народився Микола Манойло 8 грудня 1927 року у селі Манили Валківського району Харківської області.
З 1943 року працював трактористом в колгоспі імені Будьонного Валківського району Харківської області. Служив у Радянській армії з 1944 року.
У 1960 році закінчив Харківську консерваторію (клас Павла Голубєва).
З 1980 року викладав у Харківському інституті мистецтв ім. І. П. Котляревського. У 1990 році отримав звання професора.
Майже тридцять років (1958–1987) — соліст Харківського театру опери та балету, виконавши за цей час більше 30 провідних партій. Дуже вимогливий до себе, Манойло зійшов зі сцени задовго до того, як голоси співаків з віком починають тьмяніти.
Член КПРС з 1973 по 1991 рік.
Микола Манойло — Народний артист СРСР (1976) і Української РСР (1971). Його нагороджено орденом Знак Пошани, медалями.
Партії
Остап («Тарас Бульба» Миколи Лисенка).
Губанов («Василь Губанов» Дмитра Клебанова).
Мазепа («Мазепа» Петра Чайковського).
Князь («Чародійка» Петра Чайковського).
Томський («Пікова дама» Петра Чайковського)
Демон («Демон» Антона Рубінштейна).
Грязной («Царева наречена» Миколи Римського-Корсакова).
Князь Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна).
Фігаро («Севільський цирюльник» Джоаккіно Россіні).
Ріголетто («Ріголетто» Джузеппе Верді).
Граф ді Луна («Трубадур» Джузеппе Верді)
Амонасро («Аїда» Джузеппе Верді)
Яго («Отелло» Джузеппе Верді).
Скарпіа («Тоска» Джакомо Пуччіни).
Кіазо («Даїсі» Захарія Паліашвілі).
Лістрат («В бурю» Тихона Хрєнникова).
