Відомий теоретик і практик виготовлення бандур.
Біографія
Закінчив академічну гімназію у Львові в 1930 р.
Вивчав гру на бандурі у Ю. Сінґалевича, а майстрування бандури у К. Місевича. Організатор хорів та драматичних гуртків.
В 1939 р. заарештований НКВС, але зміг утекти. Під час німецької окупації грав в ансамблі разом з С. Ганушевським, С. Малюцою, Ю. Сінгалевичем, Григором Бажулом, а потім із З. Штокалком, Я. Бабуняком, В. Юркевичем та Г. Смирним.
В 1944 р. вступає до складу Української капели бандуристів ім. Т. Г. Шевченка. під керівництвом Григорія Китастого. Разом з нею він восени 1944 року покидає Україну, виїздить у Німеччину, оселившись у Мюнхені.
Перебування у львівській в'язниці погано вплинуло на його здоров'я. На початку 1950-х захворів на туберкульоз і через надмірну дозу ліків став глухнути, що унеможливило працю як виконавця-бандуриста і навіть педагога. Тому він став займатися збором та обробкою теоретичних матеріалів, виготовленням бандур, почав писати про методику гри на бандурі.
Був похований у Мюнхені на цвинтарі Вальдфрідгоф.
Творча діяльність
Доробок Ластовича-Чулівського складається з трьох творів:
«Листи про бандуру». На прохання Мирослава Дяковського (США), одного з учнів Зіновія Штокалка, С. Ластович-Чулівський протягом 1955–1956 надсилав йому листи про технологію виробництва бандури. Ці листи М. Дяковський упорядкував та видав окремою брошурою.
У 1959 в Нью-Йорку вийшла «Збірка українських народних пісень і мелодій для бандури: репертуар пісень і мелодій для голосу і бандури з полегшеним способом самонавчання», упорядкована М. Дяковським. Цей твір виступав як підручник та репертуарна збірка.
Праця «Кобза-Бандура», написана впродовж 1964–1966 рр. у Мюнхені, стала підсумком діяльності С. Ластовича-Чулівського. У ній він уперше запропонував системний підхід до засад конструктивного удосконалення бандури. Твір вийшов у 2 томах, на 653 сторінках, умістивши багато таблиць й ілюстрацій.
