Євге́н Теодоро́вич Коза́к (22 квітня 1907, Львів — 27 грудня 1988, Львів) — український композитор, диригент, педагог.
1938 закінчив консерваторію Польського музичного товариства у Львові (клас співу). Серед його викладачів був Григорій Турковський.
1928–1939 — керівник і один із виконавців чоловічого квартету. Від 1939 — диригент хору та музичний редактор Львівського радіо.
Від 1945 — викладач Львівського музичного училища, від 1956 — викладач педагогічного інституту. Від 1959 — викладач Львівської консерваторії, 1961–1971 — її проректор.
Був членом КПРС (від 1965).
Помер у Львові , похований на 15 полі Личаківського цвинтаря.
Творчість
Євген Козак був близький по духу до творчості Анатолія Кос-Анатольського, також був зосереджений на демократичній сфері інтонацій, але більше тяжів до буковинського та бойківського регіонального фольклору. Успіх і визнання принесли йому пісні «Вівчарик» на слова Григорія Коваля, «Верховино, мій ти краю» на народний текст, численні обробки буковинських і галицьких народних пісень.
Як відомо, у радянські часи кожен композитор повинен був мати у своєму творчому портфелі бодай одну, а краще декілька пісень відповідного ідеологічного змісту, що прославляли б партію, Леніна, комсомол і всі інші керівні органи. Не минула ця доля і Євгена Козака (хорові твори «Слава Великому Жовтню» на вірші Андрія Пашка, «Пісня про партію»).
Квартет із Шухевичами
1928 року у Львові організовується студентський квартет «Ревелєрси Євгена» («Львівські ревелєрси») під орудою Євгена Козака. За фортепіано у цьому квартеті був Роман Шухевич, а одним із солістів — його рідний брат Юрій Шухевич.
Твори
Театралізований концерт «Буковинське весілля» (1956).
Хори:
«Під небом України»,
«Цвіти, Україно!»,
«Вівчарик»,
«Вітер з полонини»,
«Буковинська полька» (1957) — на слова Івана Кутеня,
«Утоптала стежечку» (1970) — на слова Тараса Шевченка,
«Тарасу Шевченку» (1970).
Вокальні ансамблі.
Обробки українських народних пісень.
Обробки пісень на слова Тараса Шевченка для мішаного, жіночого та чоловічого хору:
«Думи мої, думи мої» (1961),
«Якби мені черевики» (1961),
«Реве та стогне Дніпр широкий» (1964),
«По діброві вітер виє» (1964),
«Ой одна я, одна» (1964),
«Ой три шляхи широкії» (1964),
«Садок вишневий коло хати» (1964).
Музика до драматичних вистав.
Звання та нагороди
1957 — заслужений діяч мистецтв УРСР.
Нагороджено орденом «Знак пошани», медалями.
