Український радянський композитор, музикознавець і педагог, професор з 1948 року; член Спілки радянських музик України з 1937 року.
Біографія
Народився 3 грудня 1895 року в місті Одесі (нині Україна). 1925 року закінчив Одеську консерваторію (клас композиції Вітольда Малішевського, Василя Золотарьова).
Після здобуття музичної освіти став одним із організаторів і викладачем музичного училища (з 1933 року — Одеська середня спеціалізована музична школа-інтернат імені П. С. Столярського). У 1933—1937 роках займав в ній посаду заступника директора. Одночасно з 1932 року викладав в Одеській консерваторії. В роки німецько-радянської війни з 1941 по 1944 рік працював викладачем і завідувачем з навчальної частини Куйбишевського музичного училища.
З 1944 по 1976 рік знову викладав в Одеській консерваторії: у 1945—1950 роках — декан теоретичного факультету; у 1951—1968 роках — завідувач кафедрою теорії музики. Серед учнів — музикознавці В. Шип, О. Красотов, В. Алексєєв, Й. Дорфман.
1977 року виїхав до Ленінграда, де і помер 1 травня 1980 року.
Творчість
Твори;
для симфонфчного оркестру — поема «Одеса» (1946), «Легенда» (1967), дві увертюри (1952, 1954);
для оркестру народних інструментів — «Дніпро» (1949), Увертюра (1963);
Струнний квартет (1950), два дитячі квартети (1931, 1935);
для двох скрипок та віолончелі — Andante Пам'яті Леніна (1931);
Фортепіанне тріо (1947);
для скрипки й фортепіано — дві сонатини (1950, 1952);
для домри й фортепіано — Сонатина (1970);
п'єси для фортепіано; хори, пісні.
Автор:
«Учебника сольфеджио» (Одеса, 1930—1931, выпуски. 1–3);
«Хрестоматии для гармонического анализа» (Одеса. 1933);
«Пособия для развития слуховых навыков» (Одеса, 1935—1946, выпуски 1–4).
