Володи́мир Миха́йлович Івасю́к (4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР — 24/27 квітня, 1979, Брюховицький ліс під Львовом, УРСР, СРСР) — український композитор-виконавець, музикант, мультиінструменталіст (володів кількома музичними інструментами: скрипка, фортепіано, віолончель, гітара), поет. Герой України (2009, посмертно). Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1994, посмертно), Республіканської премії ЛКСМУ імені Миколи Островського (1988, посмертно) та номінації «За внесок у розвиток музичної культури України XX століття» (2001, посмертно). Син письменника Михайла Івасюка.
Один із основоположників української естрадної музики. Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох вистав. Професійний лікар, скрипаль, грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, виконавець пісень, живописець.
18 травня 1979 року його знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна радянська версія — самогубство — викликала сумнів громадськості як того часу, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка — це вбивство, здійснене органами КДБ за наказом вищого керівництва СРСР. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.
Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили.
26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка, але в листопаді 2012 року справу було закрито нібито через відсутність складу злочину.
12 червня 2014 року Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.
Колишній прокурор Львівської області Роман Федик у лютому 2015 року заявив, що Володимир Івасюк був убитий «співробітниками КДБ».
13 червня 2019 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз дійшов висновку, що композитор-виконавець Володимир Івасюк фізично ніяк не зміг би вчинити самогубство
Нагороди
Дипломант Всесоюзного огляду молодих композиторів (1978).
Лавреат Республіканської комсомольської премії ім. М. Островського (1988, посмертно)
Лавреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1994, посмертно).
Герой України (березень 2009, посмертно)
Твори
Пісні на власні слова
«Відлітали журавлі»,
«Я піду в далекі гори»,
«Червона рута»,
«Водограй»,
«Пісня буде поміж нас»,
«Лиш раз цвіте любов»,
«Балада про мальви»,
«Я — твоє крило»,
«Ласкаво просимо»,
«Наче зграя птиць»,
«Колискова»,
«Мандрівна музика»,
«Два перстені»,
«Там за горою, за крем'яною»,
«Капелюх»
та інші
Збірка фортепіанних творів В.Івасюка, видання Дрогобицького педагогічного університету, 2006
Пісні на слова різних поетів,
зокрема Дм. Павличка, О. Гончара, Б. Стельмаха, М. Петренка, Ю. Рибчинського, Р. Братуня, Р. Кудлика та інших. (понад 40) —
«У долі своя весна», «Кленовий вогонь», «Літо пізніх жоржин», «Балада про дві скрипки», «Світ без тебе» на слова Василя Бабуха та інші.
Для хору
Сюїта (цикл обробок українських народних пісень) для хору без супроводу (1978).
Інструментальні твори
Сюїта-варіації на тему української народної пісні «Сухая верба» (1977),
Сюїта-варіації для камерного оркестру (1977),
три п'єси для фортепіано,
«Осіння картинка» — для віолончелі,
три п'єси для скрипки,
музика до вистави «Прапороносці» (1975, збереглися фрагменти).
