Іри́на Віта́ліївна Губаре́нко (30 червня 1959, Харків — 10 жовтня 2004, Харків) — український композитор, театральний діяч, поетеса.
Народилася 30 червня 1959 року в Харкові, у відомій театрально-музичній родині Черкашиних-Губаренко. Великий вплив на її виховання спричинили дід — режисер, актор-«березілевець» та театральний педагог Роман Черкашин та бабуся, актриса Юлія Фоміна. Вибір музичної професії був обумовлений прикладом батьків, композитора Віталія Губаренка та музикознавця Марини Черкашиної-Губаренко.
Після закінчення в 1979 році Харківської спеціалізованої музичної школи вступила до Харківського інституту мистецтв імені І. Котляревського на композиторське відділення, в клас професора В. М. Золотухіна.
Закінчивши інститут в 1984 році, прийшла працювати в Харківський театр юного глядача завідувач музичної частини, де створювала музику до вистав протягом двадцяти років. За роки роботи в театрі нею було озвучено понад 20 постановок театру[1].
У 1987 р. разом з молодими акторами ТЮГу, за участі Романа Черкашина створила студійний колектив «Бідний театр». За роки його існування поставила як режисер композицію по «Ромео і Джульєтті» В. Шекспіра, вистави «Белые розы, розовые слоны» за п'єсою В. Гібсона, «Кроткая» за повістю Ф. Достоєвського, «В ім'я твоє» (українська містерія) — власну інсценізацію повісті В. Підмогильного «Остап Шаптала», а також кілька поетичних програм. Роботи «Бідного театру» були показані в Харкові і в Києві.[2]
Крім театральної музики Губаренко написала кілька десятків романсів і пісень на власні тексти. Її перу належать симфонічна поема «Ахтамар», ряд камерних музичних творів — фортепіанні прелюдії, вокальні цикли, соната для гобоя, рок-опера «Соляріс».
З юнацького віку писала вірші і прозу, посмертно надруковані в збірці «Поэтические медитации» (Київ, 2005), а також у журналі «Соти», 2005, № 11.[2]
Останні роки життя активно займалася театральною критикою, друкувалася в газеті «Дзеркало тижня»[3] (у тому числі під псевдонімом Ірина Арнаутова[3]), журналі "Театр-кіно”. Працювала над кандидатською дисертацією на тему «Режисерські концепції ХХ століття у світлі аналітичної психології», як пошукувач кафедри теорії та історії культури Національної музичної академії України.
Померла 10 жовтня 2004 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з батьком.
Обрані твори
Сонатина для гобоя з фортепіано (1979);
Три фортепіанні прелюдії (1982);
Рок-опера «Соляріс» (1981);
Симфонічна поема «Ахтамар» (1984);
Камерна опера «Ведмідь» за оповіданням А. Чехова (1989),
Вокальний диптих на вірші Івана Драча (1981),
Монолог Кассандри для мецо-сопрано і фортепіано на вірші Лесі Українки (1985);
Вокальний цикл на вірші Л. Кисельова «Заспівайте, сестро» (1987);
Три пісні на вірші Л. Кисельова для тенора з фортепіано (1988).
